Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №188/2101/25 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/2101/25

Провадження № 2/188/966/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа 188/2101/25

Позивачі :

ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

Відповідач:

Лисичанська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області

ВСТАНОВИВ:

Позивачі є однією сім`єю та постійно проживали в квартирі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

06 липня 1995 року позивачам було видане свідоцтво про право власності щодо квартири

АДРЕСА_2 на ОСОБА_4 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_5 чим підтверджується їх право власності на цю квартиру.

ОСОБА_5 взяла шлюб та змінила дівоче прізвище ( ОСОБА_6 ), на ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 виданим відділом актів громадянський стану м. Лисичанська, Луганської області.

В лютому 2022 року розпочалася війна, тому родина булла вимушена

покинути домівку. З липня 2022 року місто Лисичанськ перебуває під окупацією

ворога.

Зараз постало питання внесення в реєстр житла яке постраждало внаслідок бойових

дій. Позивачі звернулися до реєстратора в ЦНАП в місті Одеса, для подальшого

внесення їх житла до реєстру нерухомого майна, проте державний реєстратор надав

відмову у зв`язку з тим, що було направлено запит про зареєстровані права на нерухоме

майно до Лисичансього комунального підприємства «БТІ», проте на даний запит прийшла відповідь, що дана інформація зберігалася на паперових носіях, та не була відцифрована, також зазначено, що під час окупації архів евакуйовано не було і дану інформацію вони надати не можуть.

У зв`язку з цим позивачі просять визнати право власності на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 61,90 кв. м. на ОСОБА_4 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 по 1/4 частині

кожному, для подальшої реєстрації часток в державному реєстрі нерухомого майна.

Як доказ надано копію Свідоцтва про право власності на житло, також місце

реєстрації позивачів співпадає з адресою даної квартири.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про

захист прав людини і основоположних свобод 1950р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу

до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою

правової системи відповідно до ст.9 Конституції України, а також у вітчизняному

законодавстві.

Просять суд визнати за ними право власності на належне їм нерухоме майно.

В судове засідання сторона позивача надала заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач про розгляд справи належним чином повідомлений, від відповідача не надходило заяв про розгляд справи у їх відсутність, клопотань та відзивів.

Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Копіями паспортів позивачів та довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підтверджується, що місце проживання позивачів зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 06.07.1995 року виданого Представництвом Фонду держмайна України в м.Лисичанськ квартира за адресою: АДРЕСА_1 перейшла у приватну власність позивачів в рівних долях.

На свідоцтві є печатка БТІ про реєстраційний напис про право приватної власності , що внесено в Реєстрову книгу за №1046 від 29.11.1995 року.

Технічним паспортом реєстраційний номер НОМЕР_2 підтверджується, що позивачі є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Свідоцтвом про одруження НОМЕР_3 підтверджується зміна прізвища ОСОБА_5 на « ОСОБА_7 ».

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №74140146 від 16.07.2024 року позивачам було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з тих підстав, що не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Підтвердження права власності на зруйноване майно необхідно позивачам для отримання матеріального відшкодування від держави.

Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 20.22року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309, територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст..328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 до Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_4 , право власності на 1/4 частку квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61.90 кв. м.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_5 , право власності на 1/4 частку квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61.90 кв. м.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_6 , право власності на 1/4 частку квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61.90 кв. м.

Визнати за , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_7 , право власності на 1/4 частку квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61.90 кв. м..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Курочкіна