Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №188/1293/25 — Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1293/25

Провадження № 2/188/763/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року с-ще Петропавлівка

Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Курочкіної О.М.

секретар судового засідання Сахно А.А.

справа 188/1293/25

Позивачі :

ОСОБА_1

ОСОБА_2

Відповідач:

Лисичанська міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.03.2000 року позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної спільної сумісної власності в рівних частках належить квартира з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону Ук¬раїни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», запроваджена в Україні з 01.01.2013. До цього часу державна реєстрація права вла¬сності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, проводилася реєстра¬торами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях, які зберігаються в БТІ.

Право власності на вказану квартиру зареєстроване Лисичанським державним малим комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» за реєстро¬вим №1362 в Реєстрову книгу за № 28. Тобто, факт реєстрації за позивачами права власності на квартиру підтверджується реєстраційним написом на звороті вказа¬ного вище свідоцтва від 30.03.2000.

У зв`язку з військовим вторгненням РФ на суверенну терито¬рію України, позивачі були вимушені переміститися до м. Дніпро, Дніпропетров¬ської області.

Останні мали намір зафіксувати факт пошкодження (знищення) власного неру¬хомого майна, через мобільний застосунок «Дія». Однак не змогли цього зробити через відсутність у ЄДР речових прав на нерухоме майно записів про право влас¬ності.

У зв`язку з цим позивачі звернулися до державного реєстратора із заявою про внесення запису про їх право власності до вказаного реєстру. Під час розгляду за¬яви державним реєстратором здійснив консолідований пошук інформації про заре¬єстроване право власності в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013року. В результаті такого пошуку встановлено, що інформація про реєстрацію права власності на вказану квартиру в Державному реєстрі відсутня. Тому реєстра¬тором було прийнято рішення про зупинення розгляду заяви № 74703371 від 22 серпня 2024 року та направлено запит до БТІ.

03.10.2024 державним реєстратором було прийнято рішення №75369170 про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Отже позивачі мають право власності на квартиру, однак не мають змоги належним чином та повноцінно здій¬снювати правомочності власника через відсутність можливості підтвердити реєст¬рацію такого права органом БТІ.

До 01.01.2013 державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, які розташовані у м. Лисичанськ, Луганської області здійснювало Лисичанське державне мале комунальне підприємство «Бюро техніч¬ної інвентаризації». Це підтверджується реєстраційним написом на звороті дого¬вору купівлі-продажу квартири з господарськими спорудами. Відповідно до розпо¬рядження КМУ №1085-р від 07.11.2014 в м. Лисичанськ органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зазначений населений пункт знахо¬диться на тимчасово окупованій території Україні. Таким чином, на сьогоднішній день неможливо отримати від БТІ інформацію про зареєстровані права до 01.01.2013 на будь-який об`єкт нерухомого майна, розташований у м. Лисичанськ.

Просять суд визнати за ними право власності на належне їм нерухоме майно.

В судове засідання сторона позивача надала заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач про розгляд справи належним чином повідомлений, від відповідача не надходило заяв про розгляд справи у їх відсутність, клопотань та відзивів.

Вивчивши позов та матеріали справи суд приходить до висновку, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Копіями паспортів позивачів та довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи підтверджується, що місце проживання позивачів зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 24.03.2000 року за реєстраційним №2427 засвідченого приватним нотаріусом квартира за адресою: АДРЕСА_1 перейшла у приватну власність позивачів в рівних долях.

Технічним паспортом номер НОМЕР_1 підтверджується, що позивачі є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Інформаційною довідкою №342 від 13.10.2025 рокуц вид ТОВ «УКРСПЕЦЕКСПЕРТИЗА» підтверджується середня ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №75369170 від 03.10.2024 року позивачам було відмовлено в проведенні реєстраційних дій з тих підстав, що не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Відповідно до наданої інформації відомості про державну реєстрацію обтяжень та іпотеки щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У статті 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття власності. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, за яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018року у справі № 920/615/16, від 05 вересня 2019року у справі № 907/310/18).

Стаття 392 ЦК України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право.

Таким чином суд підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, відповідно до ст. 392 ЦК України, а рішення спрямоване на захист, існуючого, наявного, права, що виникло у позивача з передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Підтвердження права власності на зруйноване майно необхідно позивачам для отримання матеріального відшкодування від держави.

Указом Президента України . № 64/2022 від 24. лютого 20.22року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки, і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений та станом на час розгляду справи триває.

Відповідно де Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022року № 309, територію Лисичанської міської територіальної громади включено до території активних бойових дій та бойові дії на даній території не завершені, а саму територію віднесено до тимчасово окупованої РФ території України.

Відповідно до ст.349 ЦК право власності на майно припиняється в разі його знищення, але суд при задоволенні позову керується практикою ЄСПЛ та міжнародними нормами.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст..328,392 ЦК, ст.ст. 79-81, 258, 264-265 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Лисичанської міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 рнокпп НОМЕР_2 право вла¬сності на 1/2 частки нерухомого майна - квартири з господарськими спорудами за¬гальною площею 64,20 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 рнокпп НОМЕР_3 право власності на 1/2 частки нерухомого майна - квартири з господарськими спо¬рудами загальною площею 64,20 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Курочкіна