Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №177/3172/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/3172/26

Провадження № 1-кп/177/234/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026046720000196 від 19.08.2026 за ч. 1 ст. 125 КК України, із доданими до нього матеріалами, за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Златоустівка Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, є особою, що досягла пенсійного віку, одруженого, який на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей чи інших непрацездатних осіб не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, м.т. НОМЕР_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 , 18.08.2026 приблизно о 21 год. 00 хв., знаходився на території свого приватного домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_2 , де чекав на підлітків, які, на його думку, раніше кидали каміння в його паркан. У цей момент повз буд. АДРЕСА_2 проходила компанія дітей, а саме малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які йшли в напрямку місця мешкання ОСОБА_6 .

У подальшому, 18.08.2026 приблизно о 21 год. 02 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи на прибудинковій території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , побачив ОСОБА_4 , який проходив найближче до території домоволодіння ОСОБА_2 , та, будучи впевненим в тому, що каміння в його паркан кидав саме ОСОБА_4 , вирішив провчити малолітнього з метою недопущення в майбутньому подібної поведінки. У цей момент, у ОСОБА_2 раптово виник протиправний умисел, спрямований на заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Одразу після цього ОСОБА_2 вибіг за межі території свого домоволодіння за вищевказаною адресою, схопив ОСОБА_4 за праву руку та повалив на землю, у результаті чого ОСОБА_4 прийняв положення лежачи на спині обличчям до ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 сів на ноги ОСОБА_4 , притиснувши малолітнього до землі.

Надалі, ОСОБА_2 , реалізуючи свій протиправний намір, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, утримуючи ОСОБА_4 у лежачому положенні, наніс руків`ям предмета, схожого на ніж, який тримав в правій руці, не менше 2 (двох) ударів в область правої лобної ділянки голови малолітнього. Після цього, ОСОБА_7 , не зупиняючись на досягнутому, діючи умисно, продовжуючи реалізовувати свій протиправний намір на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, одразу наніс 1 (один) удар в область зовнішньої поверхні середньої третини правого плеча малолітнього потерпілого.

Надалі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 почали відволікати ОСОБА_2 від ОСОБА_4 із метою припинити протиправні дії стосовно малолітнього. У цей момент ОСОБА_4 почав пручатися та наніс своєю правою рукою 1 (один) удар в область кисті правої руки ОСОБА_2 , у якій ОСОБА_2 тримав предмет схожий на ніж.

У результаті удару, завданого ОСОБА_4 , предмет, схожий на ніж, який тримав ОСОБА_2 у правій руці та наносив удари потерпілому, зіскочив та випадково завдав лезом вказаного предмету тілесне ушкодження ОСОБА_4 у вигляді поверхневої рани на тильній поверхні 2-го пальця лівої кисті в області середньої фаланги. Після цього малолітній ОСОБА_4 зміг підійнятись на ноги та залишив місце поді.

Унаслідок умисних суспільно-небезпечних дій ОСОБА_2 малолітньому ОСОБА_4 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя, синця правого плеча, які відповідно до висновку експерта від 27.08.2026 № 1435 за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки.

Зазначені умисні дії ОСОБА_2 кваліфікуються за ч. 1 ст. 125 КК України, за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 ознайомившись із матеріалами дізнання, добровільно, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорює встановлені під час дізнання обставини вчиненого ним кримінального проступку, ознайомлений із обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч. 1 ст. 394 КПК України, та за участі захисника, адвоката ОСОБА_8 подав письмову заяву про розгляд обвинувального акта в спрощеному порядку, без судового розгляду в судовому засіданні за його відсутністю.

Потерпілий ОСОБА_4 та його законний представник, мати ОСОБА_9 зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення кримінального проступку погодилися, будучи обізнаними про обмеження права апеляційного оскарження, надали письмову згоду на розгляд обвинувального акта в спрощеному провадженні, цивільного позову не заявлено.

Таким чином, за результатами спрощеного провадження встановлено, що обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчить клопотання прокурора викладене в обвинувальному акті щодо його розгляду в порядку спрощеного провадження та заява обвинуваченого ОСОБА_2 , складена в присутності захисника, а також заява потерпілого та його законного представника.

Із урахуванням наведеного, вивчивши матеріали обвинувального акта та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст. 65 КК України і враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання останнього.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, офіційно не працевлаштований, є особою, що досягла пенсійного віку, за місцем проживання характеризується негативно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває та не перебував (а.п.97-106).

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які б обтяжували його покарання, не встановлено.

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, зокрема факт заподіяння легких тілесних ушкоджень малолітньому, спосіб його вчинення, особу обвинуваченого, який досяг пенсійного віку, отримує пенсію, раніше не притягався до відповідальності, відсутність претензій до обвинуваченого потерпілих, беручи до уваги наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому у виді штрафу в розмірі визначеному санкції інкримінованої статті.

Інші покарання, передбачені санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, враховуючи те, що ОСОБА_2 є особою, що досягла пенсійного віку, згідно з ч. 3 ст. 56, ч.2 ст. 57 КК України, призначені бути не можуть. А тому покарання у виді штрафу, має бути призначено в максимальному розмірі, що передбачений санкцією інкримінованої статті.

Суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 50 КК України, саме таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для призначення покарання обвинуваченому з урахуванням положень ст. 69, 69-1, 75 КК України, суд не вбачає.

Речові докази, процесуальні витрати в справі відсутні.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не пред`являвся.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 у рамках цього кримінального провадження не обирався.

Керуючись ст. ст. 369-370, 373-374, 381-382, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та піддати покаранню у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його отримання, в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, через Криворізький районний суд Дніпропетровської області, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 1 ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: