Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №212/12403/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/12403/26

2/212/7691/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу

головуючого судді Козлова Д. О.,

за участю секретаря Пижик В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення суми боргу за кредитним договором, посилаючись на те, що 07.12.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 8549802, за яким ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу грошові кошти в сумі 20 000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. В подальшому відповідачем було збільшено суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 25 000 грн.. Відповідач умов кредитного договору не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 65 700 гривень. 03.03.2026 було укладено договір факторингу № 03032026 відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна»відступило на користь ТОВ «Юніт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 8549802. Таким чином, ТОВ «Юніт капітал» наділено правом вимоги до Відповідача. ОСОБА_1 не здійснювалось погашення заборгованості, в зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 65 700 грн., з яких - заборгованість за тілом кредиту – 25 000 грн., заборгованість за нарахованими процентами – 30 000 грн., заборгованість за штрафними санкціями – 10 700 грн.. Проте зазначають в позові, що в межах позову не заявляється стягнення штрафних санкцій з відповідача. Також просили стягнути судовий збір у сумі 2662,40 грн., та 7 000 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 11.08.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просила провести розгляд справи без її участі. Не заперечує проти ухвали заочного рішення по справі.

Відповідач будучи повідомленим про наявність позову ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення заборгованості до судового засідання не з`явився. Своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

На підставі переліченого суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про можливість задоволення поданого позову, виходячи з наступного вмотивування.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).

Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.

Судом було встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 07.12.2024 року було укладено кредитний договір № 8549802, за яким ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу грошові кошти в сумі 20 000 грн. строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1.00% в день.

Вказаний договір був підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором С6608.

Крім того, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 23.12.2024 року було укладено додаткову угоду до договору № 8549802, якою сторони домовилися про збільшення суми кредиту на 5 000 гривень, таким чином відповідно до п. 2.3 договору в новій редакції сума кредиту (загальний розмір) складає 25 000 гривень.

Додаткова угода була підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором С4203.

Отже, суд дійшов висновку, що договір № 8549802 від 07.12.2024 року та додаткова угода до договору від 23.12.2024 року були підписані ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено їх укладання сторонами такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Грошові кошти в сумі 20 000 грн. та 5 000 грн. були перераховані на платіжну картку ОСОБА_1 ..

Згідно відповіді АТ «Райффайзен Банк» на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком емітовано картку НОМЕР_2 , на яку 07.12.2024 року відбулось зарахування коштів у сумі 20 000 грн. та 23.12.2024 року відбулось зарахування 5 000 грн..

Судом також було встановлено, що03.03.2026 було укладено договір факторингу № 03032026 відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна»відступило на користь ТОВ «Юніт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 8549802, що підтверджено витягом з реєстру прав вимоги.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином права вимоги за договором кредитування № 8549802, укладеним ОСОБА_1 із первісним кредитором, перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».

Згідно виписки з особового рахунку за договором № 8549802 ОСОБА_1 станом на 01.06.2026 року має заборгованість у розмірі 65 700 грн., заборгованість за тілом кредиту – 25 000 грн., заборгованість за нарахованими процентами – 30 000 грн., заборгованість за штрафними санкціями – 10 700 грн.

Однак, позивачем не заявляється вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за штрафними санкціями в розмірі 10 700 грн., у зв`язку з невиконанням ним кредитних зобов`язань.

З наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що заборгованість відповідача становить 55 000 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 25 000 грн., заборгованість за нарахованими процентами – 30 000 грн.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання за таким кредитним договором щодо повернення кредиту та процентів за користування ним, внаслідок чого у ОСОБА_1 утворилась заборгованість на загальну суму 55 000 грн., яку відповідач повинен сплатити на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що понесені ТОВ «Юніт Капітал» витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 7 000 грн. підтверджуються матеріалами справи: договором про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року, укладеним із АБ «Тимошенко та Партнери» в особі керуючого бюро – адвоката Тимошенка Олександра Олександровича додатковою угодою № 25771566126 до Договору про надання правничої допомоги, протоколом погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02, актом прийому передачі наданих послуг, яким визначено вартість юридичних послуг, наданих адвокатським об`єднанням «Тимошенко та Партнери», в загальній сумі 7000 грн., а також кількість часу витраченого на надану правову допомогу з детальним переліком проведеної роботи.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Верховним Судом, зокрема, у постановах від 11 листопада 2021 року по справі № 922/449/21 та від 3 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Таким чином з огляду на зазначені норми процесуального права та правові позиції Верховного Суду, зважаючи на встановлені судом обставин справи, суд дійшов переконання, що вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 7 000 грн. були доведені, оскільки вони пов`язані з розглядом справи.

Натомість, суд вважає, що при визначенні витрат на правничу допомогу по даній справі не було дотримано розумність їх розміру, враховуючи незначну складність справи.

Таким чином послуги адвокатського об`єднання «Тимошенко та Партнери» на правничу допомогу в сумі 7 000 грн. на переконання суду, як суттєво завищенні, тому підлягають зменшенню, до розміру саме 2000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК на користь позивача з відповідача підлягають також стягненню витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 142, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» заборгованість за кредитним договором в сумі 55 000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» витрати з оплати судового збору в сумі 2662.40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 14.09.2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження за адресою: 01024, м. Київ, б-р Лесі Українки буд. 34 офіс 333, ЄДРПОУ 43541163

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Суддя: Д. О. Козлов