Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №460/12566/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2026 року м. Рівне№460/12566/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі – відповідач) у якому просить суд:

Визнати протиправною відмову відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, щодо не зарахування до пенсійного страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю, відображеного (записаного) у трудовій книжці позивача

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу від 11.06.2026 №241670091302 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пенсійного страхового стажу ОСОБА_1 періоду зайняття підприємницькою діяльністю, відображеного (записаного) у трудовій книжці з 01 липня 1997 року по 12 липня 2000 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пенсійного страхового стажу ОСОБА_1 періоду зайняття підприємницькою діяльністю затвердженого Головним Управлінням ДПС у Чернівецькій області, довідкою №960/П/24-13-24-03 від 17.04.2026 р. за підписом заступника начальника ГУ ДПС у Чернівецькій області, з 10.04.1992 року по 20.01.2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії. Йому було відмовлено з підстав відсутності достатнього страхового стажу. В оскаржуваному рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності враховано за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі вищенаведеного, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провадити в порядку письмового провадження.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, причини неможливості подання відзиву суду не повідомив. Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 .

20 січня 2017 р. позивачем було припинено підприємницьку діяльність як фізичної особи-підприємця, що підтверджується повідомленням №90 від 20.01.2017 року.

Позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно принципу екстериторіальності заяву передано на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням № від 11.06.2026 №241670091302 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058)", через відсутність необхідного стажу 25 років.

Додатково повідомлено позивача, що за доданими документами до страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності враховано за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до абзацу третього підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, період здійснення фізичною особою підприємницьої діяльності підтверджуються індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01.01.2004 року можуть прийматися інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зраховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.

Не погоджуюсь з правомірністю таких відмов, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року№1058-IV (далі - Закон 1058-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин ).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності була запроваджена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998, який діяв до 01.01.2012, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

З 01.01.2012 і по даний час діють положення Податкового кодексу України, у главі 1 розділу XIV якого встановлено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Пунктом 291.2. статті 291 цієї глави визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до розділу II пункту 2.1 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» №793 від 03.10.2018 внесено зміни до п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, пункт 4 доповнено абзацом наступного змісту: «Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа – підприємець з 22.12.1995 по 20.01.2017; види діяльності за КВЕД 20.51.0 ВИРОБНИЦТВО ІНШИХ ВИРОБІВ З ДЕРЕВИНИ (основний) 52.62.2 РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ НА РИНКАХ.

Позивачу видано свідоцтво про сплату єдиного податку від 14.03.2014 року серії №435725.

Відповідно до Листа ГУ ДПС у Чернівецькій області №2382/П/24-13-24-03 від 23.12.2025, ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ДПС як фізична особа-підприємець з 22.12.1995 по 20.01.2017 (дата державної реєстрації підприємницької діяльності: 22.12.1995, номер державної реєстрації: 20340170000002086, орган державної реєстрації: Путильська районна державна адміністрація).

Відповідно до довідки Державної податкової служби України головного управління ДПС у Чернівецькій області виданої ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), жителю села Розтоки про те, що він перебував на обліку в Вижницькій ДПІ ГУ ДПС у Чернівецькій області як суб`єкт підприємницької діяльності з 10.04.1992 р. по 20.01.2017 р.,сплачував платежі).

Разом з тим, матеріали справи не містять і доказів заборгованості щодо сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів за весь спірний період здійснення підприємницької діяльності. Відповідачем не надано суду жодної інформації про наявність заборгованості позивача за платежами до Пенсійного фонду України.

У свою чергу, відсутність заборгованості перед податковим та пенсійним органами свідчить про сплату позивачем всіх необхідних платежів під час провадження підприємницької діяльності.

Як вже зазначалось, у спірному рішенні відповідач вказав, що за доданими документами до страхового стажу періоди ведення підприємницької діяльності враховано за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Як стверджує відповідач до страхового стажу не зараховано період зайняття підприємницькою діяльністю, відображеного (записаного) у трудовій книжці з 01 липня 1997 року по 12 липня 2000 року та період зайняття підприємницькою діяльністю з 10.04.1992 року по 20.01.2017 року відповідно до довідки Державної податкової служби України головного управління ДПС у Чернівецькій області.

Суд наголошує, що відсутність даних про сплату страхових внесків (єдиного внеску) сама по собі не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду зайняття позивачем підприємницькою діяльністю, оскільки така інформація відсутня не з вини позивача, тобто у зв`язку з обставинами, що не залежали від його волі і на які він не міг вплинути.

Крім того, суд зазначає, що дії відповідача при відмові у зарахуванні до страхового стажу позивача відповідного періоду зайняття підприємницькою діяльністю, є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені добросовісно та розсудливо.

Згідно зі статтею 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Зазначене свідчить на користь того, що платник податків не може нести відповідальності чи зазнавати негативних наслідків через не збереження чи знищення державними органами старих відомостей з баз даних, які необхідні йому для підтвердження виду системи оподаткування, на якій перебував такий платних, з метою захисту його соціальних прав – отримання пенсії в майбутньому.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування до страхового стажу період зайняття підприємницькою діяльністю, відображеного (записаного) у трудовій книжці з 01 липня 1997 року по 12 липня 2000 року та період зайняття підприємницькою діяльністю з 10.04.1992 року по 20.01.2017 року відповідно до довідки Державної податкової служби України головного управління ДПС у Чернівецькій області.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.06.2026 №241670091302 про відмову у призначенні пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправним та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Також, суд зауважує, що з метою логічності та зрозумілості рішення суду його резолютивна частина буде викладена дещо в іншому формулюванні, ніж заявлені позовні вимоги, однак вказане не впливатиме на зміст останніх та обсяг їх задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч вимогам КАС України не довів правомірності рішення про відмову в призначенні пенсії. Натомість позовні вимоги підтверджені належними й допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Підстави для застосування положень ст.139 КАС України у суду також відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, щодо не зарахування до пенсійного страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю, відображеного (записаного) у трудовій книжці ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області. про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 11.06.2026 №241670091302.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пенсійного страхового стажу ОСОБА_1 періоду зайняття підприємницькою діяльністю, відображеного (записаного) у трудовій книжці з 01 липня 1997 року по 12 липня 2000 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до пенсійного страхового стажу ОСОБА_1 період зайняття підприємницькою діяльністю затвердженого Головним Управлінням ДПС у Чернівецькій області, довідкою №960/П/24-13-24-03 від 17.04.2026 р. за підписом заступника начальника ГУ ДПС у Чернівецькій області, з 10.04.1992 року по 20.01.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 11 вересня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, 7,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ 21084076)

Суддя В.В. Щербаков