Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №420/10286/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10286/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токмілової Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блумі" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Блумі" до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000038/1 від 13.02.2026;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2026/000086.

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

29.04.2026 від представника Одеської митниці надійшло клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 01.05.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання умов контракту купівлі-продажу з виробником товару №241025 від 24.10.2025, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "БЛУМІ" із компанією ZHONGCAI CHUZHOU INDUSTRIAL NEW MATERIALS CO., LTD, продавець взяв на себе зобов`язання поставити у власність Покупця ТОВ "БЛУМІ" товар нетканий рулонний матеріал, без покриття, не дубльований, без просочення, використовується для власного виробництва (виготовлення одноразових рушників та вологих серветок). Декларантом ТОВ "БЛУМІ", ТОВ "СВК Компані" було подано до митного оформлення митну декларацію ЕМД №26UA500500004345U9 від 12.02.2026. Однак, за результатами опрацювання поданої ЕМД митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів ЕМД №26UA500500004345U9 від 12.02.2026, у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності. Крім того, Одеською митницею прийнято карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобі комерційного призначення №UA500500/2026/000086, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів. Позивач вважає, що зазначені митним органом обставини, не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених у митній декларації та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Будь-яких належним чином та допустимих доказів на підтвердження наявності в наданих до митного оформлення документах ознак підробки, відповідачем не надано.

29.04.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами, оскільки під час митного оформлення, у зв`язку зі спрацюванням профілів ризику системи управління ризиками здійснено перевірку правильності визначення митної вартості імпортованого товару, в результаті чого встановлено, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 МК України. Оскільки у документах, поданих разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а декларантом чи її уповноваженою особою не було подано усіх додаткових документів, які витребувано митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частини 2-4 статті 53 МК України, не спростовані розбіжності у поданих документах. Відтак, зазначені обставини з урахуванням приписів частини 6 статті 54 МК України були підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу в митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

24.10.2025 між ТОВ «БЛУМІ» (Покупець) та компанією ZHONGCAI CHUZHOU INDUSTRIAL NEW MATERIALS CO., LTD (Продавець) було укладено контракт купівлі-продажу №241025, відповідно до якого Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає і оплачує товари, відповідно до викладених нижче умов. (пункт 1.11 Контракту)

Пунктом 2.1. Контракту визначено, що ціни на товар встановлені в Доларах США і включають вартість пакування, пакувальних матеріалів, маркування, навантаження і виконання експортних процедур у країні Продавця. При цьому вважається, що ціни на товар, що поставляється за цим контрактом, вказані на умовах поставки згідно з пунктом 3.2. цього контракту.

Згідно пункту 3.2. Контракту, умови поставки Товару: згідно з проформою-інвойс відповідно до ІНКОТЕРМС-2022.

Відповідно до пункту 4.2. Контракту умови оплати зазначені у Проформі інвойсі – на відповідну партію товару.

На виконання умов Контракту №241025 було виставлено Інвойс №ZCQ-20251104 від 22.11.2025, яким сторони узгодили номенклатуру, ціну та кількість Товару. Так, загальна вартість товару становить 5436,09 доларів США.

Згідно вказаного інвойсу умови доставки та оплати: EXW, 20% — передоплата банківським переказом (T/T), решта 80% — перед отриманням коносамента (B/L).

12.02.2026 декларантом позивача подано митну декларацію для здійснення митного оформлення зазначеного товару - МД №26UA500500004345U9. Митна вартість товару визначена декларантом самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи:

- рахунок-проформу №ZCQ-20251104 від 04.11.2025;

- рахунок-фактуру №ZCQ-20251104 від 22.11.2025;

- коносамент №ZJSM25111466A ВІД 04.12.2025;

- автотранспортну накладну №8370-1 від 09.02.2026;

- сертифікат про походження товару №25С412000112/00002 від 25.12.2025;

- статус особи, яка подає митну декларацію №2;

- загальну декларацію прибуття №26UA141000134973Z8 від 10.02.2026;

- банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція) №2057 від 06.11.2025;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №144 від 04.02.2026;

- рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №154 від 09.02.2026;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про витрати) №07/09.02 від 09.02.2026;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №241025 від 24.10.2025;

- доповнення до внутрішнього договору (контракту) (додаткова угода) №1 від 19.04.2025;

- договір про надання послуг митного брокера №05 від 03.01.2024;

- договір (контракт) про перевезення №ТЕО/20251519 від 19.05.2025;

- електронний сертифікат про не преференційне походження товару, факт видачі та/або зміст якого митний орган може перевірити на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат №25С412000112/00002 від 25.12.2025;

- лист перевізника №10-3 від 10.02.2026;

- копію митної декларації країни відправлення №310120250514659600 від 29.11.2025.

Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прескуранти виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарі, копію митної декларації країни відправлення з перекладом згідно статті 254 МКУ, банківські платіжні документи.

13.02.2026 декларантом позивача додатково надіслано лист №13/02/26-1, у якому повідомлено митний орган, що інших додаткових документів надати немає можливості.

Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2026/000086 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000038/1 від 13.02.2026.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Заявлені комерційні умови поставки EXW NINGBO (CN) згідно наданого до митного оформлення коносаменту від 04.12.2025 № ZJSM25111466A вантаж надійшов з порту NINGBO (CN) до порту перевантаження Constanta (RO) з подальшою відправкою до України на морському транспортному засобі «Melatilde» на товаросупровідних документах (рахунок-фактура, B/L, копія митної декларації країни відправлення) відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордонів та відсутня інформація щодо дат проходження транзитних країн. Відсутня інформація щодо вартостей: зберігання товару, робіт з навантаження (розвантаження), перевантаження товару, використання причалу, обробку оцінюваних товарів на контейнерних терміналах, експедирування та декларування вантажу у порту іноземній країні транзиту вантажу та інше. Митному органу України такі документи до митного оформлення не надавалась, що ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів та унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару;

2) Згідно товаросупровідних документів (коносаменту) вартість фрахту сплачено вантажоотримувачем, але ніякі банківські платіжні документи щодо сплати вартості фрахту до митного оформлення не надавались (відсутні дані щодо таких витрат та їх фактичного розміру), що ставить під сумнів факт сплати за морське перевезення вантажу та ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів. Зазначене може свідчити про ризик декларування та не включення декларантом до митної вартості всіх витрат (складових митної вартості), зокрема, визначених пунктом 6 частини десятої статті 58 Кодексу. Таким чином виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості щодо складових митної вартості, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України;

3) Копія митної декларації країни відправлення від 29.11.2025 № 310120250514659600 наведена китайською мовою та не містить перекладу, що ускладнює її використання для перевірки відомостей. У митній декларації країни відправлення зазначено номер коносаменту, який до митного оформлення не надавався, також відсутня інформація щодо фактичного експорту товару. На декларації відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону, що ставить під сумнів автентичність наданого до митного оформлення документа;

4) Рівень вартості товарів визначається у кожному випадку окремо з урахуванням всіх складових, які впливають на формування митної вартості також на формування рівня вартості впливає ціла низка факторів, таких як: виробник, марка, країна виробництва, вага, фізичні характеристики, репутація на ринку та інше.

Оскільки, на думку митного органу, подані позивачем разом з митною декларацією документи містили зазначені вище розбіжності, Одеською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Вважаючи протиправним та необґрунтованим рішення про коригування митної вартості, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно статті 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до статті 7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з пунктом 23-24 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до статті 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначив, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.

Однією з підстав для коригування митної вартості товарів в оскаржуваному рішенні вказано, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Заявлені комерційні умови поставки EXW NINGBO (CN) згідно наданого до митного оформлення коносаменту від 04.12.2025 № ZJSM25111466A вантаж надійшов з порту NINGBO (CN) до порту перевантаження Constanta (RO) з подальшою відправкою до України на морському транспортному засобі «Melatilde» на товаросупровідних документах (рахунок-фактура, B/L, копія митної декларації країни відправлення) відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордонів та відсутня інформація щодо дат проходження транзитних країн. Відсутня інформація щодо вартостей: зберігання товару, робіт з навантаження (розвантаження), перевантаження товару, використання причалу, обробку оцінюваних товарів на контейнерних терміналах, експедирування та декларування вантажу у порту іноземній країні транзиту вантажу та інше. Митному органу України такі документи до митного оформлення не надавалась, що ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів та унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін умови поставки EXW (Ex Works) або «Франко завод» (…назва місця) - означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Відповідно до умов поставки EXW страхування товару не є обов`язковим.

Крім того, відповідно до контракту №241025, ціна на товар включає вартість пакування, пакувальних матеріалів, маркування, навантаження і виконання експортних процедур у країні Продавця. (пункт 2.1).

Таким чином, сторонами узгоджено покладення таких витрат як на пакування, пакувальних матеріалів та навантаження і виконання експортних процедур у країні Продавця саме на продавця.

Крім цього, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року за №599 затверджено форму декларації митної вартості та Правила її заповнення (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296). Зокрема, в розділі III графа 20 зазначено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Суд звертає увагу на те, що наведений у Правилах перелік документів не є вичерпним, на що вказує мовний зворот «можуть належати».

Поставка товарів здійснювалась на підставі договору №ТЕО/20251519 від 19.05.2025 транспортно-експедиторського обслуговування, укладеного між ТОВ «ЛУКРО» (Експедитор) та ТОВ «БЛУМІ» (Клієнт), предметом якого є надання Експедитором Клієнту послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів Клієнта, в тому числі з організації перевезень різними видами транспорту, перевалки у портах та надання інших узгоджених Сторонами послуг.

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Судом встановлено, що надання послуг транспортування підтверджується наданими рахунками на оплату №144 від 04.02.2026 та №154 від 09.02.2026, у яких наявні посилання на контейнер TEMU2018370.

Крім того, декларантом позивача було надано довідку транспортних витрат №07-09.02.2025 від 09.02.2026, якою підтверджується, що транспортні витрати на перевезення вантажу у контейнері TEMU2018370, згідно коносаменту ZJSM25111466А, до кордону України складають 169314,47 грн, а саме:

- витрат за надання транспортних послуг за маршрутом NINGBO (Китай) – CONSTANTA (Румунія), складають 112950,16 грн;

- витрати з навантажно-розвантажувальних послуг у Румунії складають 18050,56 грн;

- витрати в порту вивантаження у Румунії складають 18050,56 грн;

- витрати в порту вивантаження у Румунії складають 11140,88 грн;

- витрати за міжнародне автотранспортне перевезення до території України складають 27172,87 грн.

Страхування вантажу не проводилося.

Відтак, суд дійшов висновку, що за оцінюваною партією товару декларантом додані транспортні витрати у розмірі 169314,47 грн, що відповідають вартості перевезення товарів та їх можливо ідентифікувати із витратами включеними декларантом як складову митної вартості та з іншими документами, які надавались до митного органу.

Розбіжність щодо відсутності печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону незрозуміла з урахуванням того, що відсутнє посилання на нормативно правові акти інших держав які б передбачали проставлення відповідних відміток, по друге більшість країн, і Україна в їх числі, використовують електронному форму контролю проходження митних процедур.

Також, в оскаржуваному рішенні Одеська митниця зазначила, що згідно товаросупровідних документів (коносаменту) вартість фрахту сплачено вантажоотримувачем, але ніякі банківські платіжні документи щодо сплати вартості фрахту до митного оформлення не надавались (відсутні дані щодо таких витрат та їх фактичного розміру), що ставить під сумнів факт сплати за морське перевезення вантажу та ставить під сумнів автентичність наданих до митного оформлення документів. Зазначене може свідчити про ризик декларування та не включення декларантом до митної вартості всіх витрат (складових митної вартості), зокрема, визначених пунктом 6 частини десятої статті 58 Кодексу. Таким чином виникли достатні підстави вважати, що в наданих документах зазначені недостовірні відомості щодо складових митної вартості, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України;

Як було вже зазначено судом, до митного оформлення було надано рахунки на оплату №144 від 04.02.2026 та №154 від 09.02.2026 та довідку транспортних витрат №07-09.02.2025 від 09.02.2026, які входить до орієнтованого переліку документів, перелічених відповідачем, з посиланням на наказ № 599.

Вказані документи містять в собі детальні відомості щодо вартості перевезення/доставки товарів як морським шляхом (в тому числі супутні послуги розвантаження, навантаження і ін.) так і суходолом на автомобілі, вартість всіх послуг наданих за кордоном, що виключає будь які питання щодо розміру транспортних витрат як складової митної вартості товарів.

Також, митний орган в оскаржуваному рішенні зазначив, що копія митної декларації країни відправлення від 29.11.2025 № 310120250514659600 наведена китайською мовою та не містить перекладу, що ускладнює її використання для перевірки відомостей. У митній декларації країни відправлення зазначено номер коносаменту, який до митного оформлення не надавався, також відсутня інформація щодо фактичного експорту товару. На декларації відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону, що ставить під сумнів автентичність наданого до митного оформлення документа.

Суд зазначає, що митна декларація є не основним, допоміжним документом який надається за волею імпортера. Експортна декларація складається та заповнюється відповідно до законодавчих та регуляторних вимог країни відправлення Китаю, імпортер не має жодного впливу на внесення будь яких відомостей до цього документу.

Крім того, згідно з пунктом 7 частини 3 статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який подається на письмову вимогу митного органу.

При цьому відповідно до частини 1 статті 254 МК України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Водночас, відповідач жодним чином не обґрунтував необхідність здійснення перекладу митної декларації країни відправлення №310120250514659600 від 29.11.2025 для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Враховуючи вищевказані обставини суд доходить висновку, що надані декларантом митному органу документи містять необхідні відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів згідно із положеннями частини 2 статті 53 МК України для визначення вартості імпортованого товару.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» митної вартості товару судом не встановлено.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Застосування відповідачем резервного методу було обумовлено неможливістю застосування митним органом попередніх методів, в тому числі і методу за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань. Між тим, відповідачем вказано лише номер, дату та ціну по митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті 55 МК України. Суд зазначає, що копій митних декларацій, що були підставою для коригування митної вартості товарів до суду відповідачем не надано.

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом, тощо.

Отже, судом встановлено, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000038/1 від 13.02.2026 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного №UA500500/2026/000086 від 13.02.2026 прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, проаналізувавши положення законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд вважає необхідним задовольнити адміністративний позов та скасувати спірне рішення про коригування митної вартості №UA500500/2026/000038/1 від 13.02.2026 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного №UA500500/2026/000086 від 13.02.2026.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 6656,00 грн судового збору як за 1 вимогу майнового характеру та 1 вимогу немайнового характеру.

Судом за результатами розгляду заяви позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості задоволені.

Разом з тим, у своїй постанові від 27 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №120/15468/23 сформулював такий правовий висновок:

«Суд наголошує на тому, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле.

Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.».

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 3328,00 грн як за вимогу немайнового характеру щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2026/000086 від 13.02.2026, то він підлягає поверненню позивачу у порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» (65031, вул. Київське Шосе, буд. 2, м. Одеса, код ЄДРПОУ 39215751) до Одеської митниці (65078, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, м. Одеса, код ЄДРПОУ 44005631) про скасування рішення та картки відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000038/1 від 13.02.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2026/000086 від 13.02.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛУМІ» (65031, вул. Київське Шосе, буд. 2, м. Одеса, код ЄДРПОУ 39215751) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені статтею 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.