Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №420/19836/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19836/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 01.07.2026 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2026/000342;

2. Визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості № №UA500500/2026/000152/2 від 30.04.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 13.01.2026 між ТОВ « 100 ШИН+» (Покупець) та «SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD», Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір №100SH-BOTO2026 від 13.01.2026 (Додаток № 1), відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує Вантажні та легкові шини, Виробник: «SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD» у кількості та по цінам, вказаним у Комерційному Інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойс. Сума контракту визначається згідно Інвойс, умови поставки визначаються згідно Інвойс. Сторони узгодили поставку товару партіями. Відповідно до умов договору на підставі Рахунку - проформи №WD202512152B 21.01.2026 ТОВ « 100 ШИН +» здійснило попередню оплату товару в тому числі за партію товару, що оцінюється , банківський платіжний документ №29 від 18.02.2026. З метою додержання умов контракту сторони узгодили Інвойс №WD202512152B 21.01.2026 відповідно до якого була узгоджена номенклатура, ціна та кількість Товару. Загальна кількість товару складає 402 штуки, загальна вартість товару на умовах FOB (QINGDAO) становить 57304,08 Доларів США. Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до митниці електронна митна декларація №26UA500500014942U7 від 29.04.2026. Вказана декларація була подана разом з пакетом супровідних документів.

В МД №26UA500500014942U7 від 29.04.2026 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 165,95 Дол. США за один./ або 2,43 Дол. США/ кг. 30.04.2026 на підставі вимоги Митного органу про надання додаткових документів, Позивачем були надані додаткові документи: - Лист пояснення ТОВ « 100 ШИН +» № б/н від 30.04.2026.

Проте відповідачем, всупереч вимогам діючого законодавства у за результатами опрацювання поданої МД та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації №UA500500/2026/000342 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000152/2 від 30.04.2026, яким митну вартість товару визначено за резервним методом на рівні 3,6529 дол.США/кг нетто (що становить 249,393 дол. США за шт).

Відповідно до п.п. 3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ухвалою судді від 03.07.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.

09.07.2026 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №ЕС/77396/26) на виконання недоліків вказаних в ухвалі суду від 03.07.2026, з долученням до матеріалів справи документи засвідчені нотаріальним перекладом.

Ухвалою судді від 15.07.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

30.07.2026 року від представника Одеської митниці до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ ЕС86784/26), в якому вказано, що відповідач вважає, що адміністративний позов ТОВ « 100 ШИН+» таким, що не підлягає задоволенню.

У відзиві вказано, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №26UA500500014942U7 від 29.04.2026 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000152/2 від 30.04.2026 р..

Як вказано у відзиві, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Отже, як стверджує відповідач, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №26UA500500014942U7 від 29.04.2026 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2026/000152/2 від 30.04.2026. У рішенні про коригування митної вартості № UA500500/2026/000152/2 від 30.04.2026 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Таким чином, вказано у відзиві, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2026/000152/2 від 30.04.2026 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2026/000342 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ « 100 ШИН +».

Враховуючи вищевикладене, Одеська митниця просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «100 ШИН +».

30.07.2026 до суду надійшло клопотання (вх. №ЕС/86775/26) представника відповідача Одеської митниці, в якому заявник заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом).

03.08.2026 (вх.№ ЕС87503/26) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

06.08.2026 (вх.№ ЕС89482/26) від представника відповідача до суду надійшли заперечення.

Ухвалою суду від 12.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Одеської митниці (вх. №ЕС/86775/26 від 30.07.2026) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» зареєстровано як юридична особа 28.12.2011 (Номер запису: 10671020000017401) та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 50.20 Вантажний морський транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

01.01.2023 між позивачем ТОВ « 100 ШИН+» (як покупцем) та компанією з компанією «SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD» (Китай) (як постачальник) укладено контракт на поставку № 100SH-BOTO2026 відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати товар –шини для вантажних і легкових автомобілів, диски в асортименті а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар відповідно до Комерційного Інвойсу, який є невід`ємною частиною цього Контракту

Пунктами 2.1- 2.3 даного контракту визначено, що товар відвантажується в один або кілька морських контейнерів, номери контейнерів вказуються в пакувальному листі, що додається до Контракту. Кількість Товару за кожним постачанням зазначено в Комерційному Інвойсі, що додається до кожної конкретної постачання Товару. 2.3. Вага товару: визначається Пакувальним листом, що додається до кожної конкретної поставки Товару.

Згідно з п.п.5.1-5.3 покупець здійснює оплату за Товар Продавцю банківським перерахуванням на розрахунковий рахунок Продавця. 5.2. Порядок оплати Товару визначається у Рахунку-проформі на кожну поставку товару. 5.3. Продавець повідомляє Покупця про відвантаження товару пересиланням Покупцю копії коносаменту.

Відповідно до п.6.1 контракту постачання товару супроводжується такими документами: - контрактом - 1 копія завірена печаткою Покупця; - комерційним інвойсом - 1 оригінал; - пакувальним листом - 1 оригінал; - повний комплект чистих бортових коносаментів – 3 оригінали, 3 копії.

На виконання умов продавцем було виставлено Інвойс WD202512152B від 21.01.2026 з переліком товарів на загальну суму 57304,08 доларів США.

29.04.2026 уповноважена позивачем особа діючи в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+», звернулась до Одеської митниці, у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 26UA500500014942U7).

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 25UA5005000 26UA500500014942U7 від 29.04.2026 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- пакувальний лист (Packing list) №б/н від 21.01.2026;

- рахунок-проформа (Proforma invoice) № WD202512152B від 21.01.2026;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № WD202512152B від 21.01.2026;

- коносамент (bill of lading) № VCLS0000346 від 23.01.2026;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 3629 від 28.04.2026;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 4338 від 28.04.2026;

- сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № 26C3705B0114/00038 від 21.01.2026;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № ТФ6 від 21.04.2026;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №7A3A-3M1X-K3BH-2PB8 від 29.04.2026;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №Б/Н від 21.04.2026;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару №Б/Н від 21.01.2026;

- Розрахунок ціни (калькуляція) № WD202512152B від 21.01.2026;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 100SH-BOTO2026 від 13.01.2026.

Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1 ) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

30.04.2026 листом декларанта ТОВ "100 ШИН+" повідомлено митний орган, що інших додаткових документів протягом 10 днів надаватися не буде.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням №UA500500/2026/000152/2 від 30.04.2026 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2026/000342.

Так, у рішенні №UA500500/2026/000152/2 від 30.04.2026 відповідачем було вказано, що за результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 337 МКУ, було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

«…за ЕМД від 29.04.2026 № 26UA500500014942U7 заявлено до митного оформлення (декларант ТОВ "100 ШИН+") партію товарів на підставі контракту від 13.01.2026 № 100SH-BOTO2026 (далі-Контракт), укладеного між «SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD» (продавець) та ТОВ "100 ШИН+" (покупець) (торговельною маркою BOTO та виробником SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.) вартістю 57304,08 дол.США на умовах поставки FOB CN QINGDAO. Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої ст.58 МКУ. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч.1 ст.54 МКУ). Пунктами 5, 6, 7 частини десятої статті 58 Кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування товарів. Слід відмітити, що згідно з роз`ясненнями, наведеними у Компендіумі з митного оцінювання Всесвітньої митної організації, до транспортних витрат повинні включатись всі витрати, пов`язані з перевезенням товарів або що є умовою їх перевезення, незалежно від того, чи є вони основними чи непрямими витратами, понесеними в зв`язку з переміщенням товарів до місця ввезення на митну територію України, тобто які є суттєвим етапом усієї транспортної операції. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» (далі - Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів декларантом до митного оформлення надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 26.09.2024 № 26092024_4, копію рахунку на оплату транспортних послуг від 21.04.2026 № ТФ6, банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг від 29.04.2026 № 7A3A-3M1X-K3BH-2PB8, довідка, що підтверджує вартість наданих транспортних послуг від 21.04.2026 Б/Н, коносамент від 23.01.2026 № VCLS0000346, заявка від 22.12.2025 №013963-2, CMR від 28.04.2026 № 3629, 4338, на якій наявна печатка перевізника ТОВ "АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН", копію митної декларації країни відправлення від 21.01.2026 № 435020260000006054. Надана довідка, що підтверджує вартість наданих транспортних послуг від 21.04.2026 Б/Н не містить умов поставки товару. Копія митної декларації країни відправлення від 21.01.2026 № 435020260000006054 не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB. Слід відмітити, що у коносаменті від 23.01.2026 № VCLS0000346 та у копії митної декларації країни відправлення від 21.01.2026 № 435020260000006054 різні назви суден, яке відмінне від зазначеного в гр.21 МД від 29.04.2026 № 26UA500500014942U7».

У рішенні вказано, що на запит Митниці декларантом у рамках частини третьої статті 53 Кодексу не надано: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Щодо покликань відповідача на те, що в копії митної декларації країни відправлення від 21.01.2026 № 435020260000006054 не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB, то суд зазначає, що згідно ч. 2 статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не є документом, який обов`язково подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Відповідач, суб`єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості.

Щодо покликань відповідача на наявність печатки перевізника ТОВ "АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН" в автотранспортна накладна(СМR), то суд зазначає, що до митного оформлення надана автотранспортна накладна(СМR) № 3629 від 28.04.2026 та 4338 від 28.04.2026 (Додаток № 14 ), В якості перевізника в гр.16 автотранспортних накладних зазначений ТОВ " АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН ". ТОВ " АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН » - є перевідниками, що були залучені для здійснення перевезення, Експедитором ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ», на виконання договору транспортного експедирування № 26092024_4 від 26.09.2024, укладений між ТОВ « 100 ШИН+» та ТОВ «ТРАНС ФАВОРИТ». Відповідно до зазначеного договору транспортного експедирування № 26092024_4 від 26.09.2024 Експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, визначену в п.3 цього Договору від свого імені та/або від імені Клієнта, за дорученням і за рахунок Клієнта за винагороду виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта морським, наземним, ж/д та авіа транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Клієнта та погоджені в Заявках до цього Договору, переписках між Сторонами (п.1.1. Договору). Залучати для виконання зобов`язань за цим Договором третіх осіб, при цьому Експедитор несе відповідальність за дії залучених осіб, як за свої власні( 2.3.5. Договору).

Як стверджує позивач, ТОВ " АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» є перевідниками, що були залучені Експедитором на виконання договору транспортного експедирування № 26092024_4 від 26.09.2024.

Відповідачем протягом усього строку розгляду даної справи не спростовано вказані твердження позивача.

Щодо покликань відповідача на відсутності у довідці про транспортні витрати умови, відповідно до яких здійснювалось перевезення, то суд зазначає, що форма довідки про транспорті витрати на законодавчому рівні не затверджена.

Надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати № Б/Н від 21.04.2026 містить дані про вартість перевезення та супутніх витрат: - з пункту відправлення порт QINGDAO (Китай ) до порту Чорноморськ (Україна).

Суд враховує, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного суду № 804/16553/14 від 31.05.2019, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що Такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо покликань відповідача на наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», то суд зазначає.

В першу чергу, суд вважає за необхідне вказати, то у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відсутні покликання про порушення позивачем приписів вказаного наказу, відповідач також не покликається на ненадання чи лише часткове надання документів на підтвердження витрат на транспортування.

Судом встановлено, що до митного оформлення була надані документи на підтвердження транспортних та супутніх витрат за маршрутом FOB (QINGDAO) до Чорноморськ (Україна): довідка про транспортні витрати № Б/Н від 21.04.2026 ( Додаток № 10) , що містить данні про вартість перевезення та супутніх витрат: - з пункту відправлення порт QINGDAO (Китай) до порту Чорноморськ (Україна) , містить номери контейнерів ( CAAU8213629/MRSU5014338), містить посилання на договір перевезення (26092024_4 від 26.09.2024 )що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки; Договір (контракт) на перевезення № 26092024_4 від 26.09.2024( Додаток № 11); Рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг ТФ6 від 21.04.2026 (Додаток № 12 ) Банківський платіжний документ, що підтверджує оплату транспортноекспедиційних послуг № 7A3A-3M1X-K3BH-2PB8 від 29.04.2026 (Додаток № 13 ) що були надані до митного оформлення, тому були наявні у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення.

Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Наказ МФУ від 24.05.2012 № 599 містить, у тому числі, посилання на перелік (приклади) документів які можуть містити в собі відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, вказаний акт не встановлює вичерпний перелік документів, а лише наводить їх приклади.

Також, у вказаному Наказі зазначено, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надані митному органу документи є належним та допустимим доказом розміру таких витрат.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного суду № 804/16553/14 від 31.05.2019, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що Такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо покликань відповідача на те, що у коносаменті від 23.01.2026 № VCLS0000346 та у копії митної декларації країни відправлення від 21.01.2026 № 435020260000006054 різні назви суден, яке відмінне від зазначеного в гр.21 МД від 29.04.2026 № 26UA500500014942U7, то суд зазначає таке.

Так, до митного оформлення були надані декларація країни відправлення № 435020260000006054 від 21.01.2026 та коносамент VCLS0000346 від 23.01.2026 – де зазначено найменування судна UNAYZAH EXPRESS. Та електронна митна декларація №26UA500500014942U7 від 29.04.2026- де зазначено найменування судна MEDKON MIRA.

Як зазначено у позові, Найменування судна при завантаженні та судна на кордоні відрізняються оскільки в процесі транспортування було здійснено перевантаження вантажу.

При цьому послуги перевантаження включені в вартість перевезення, про що заначено в довідці про транспортні витрати Б/Н від 21.04.2026.

Вартість наданий транспортних послуг у довідці вказана як 414645,36 грн.

Поряд з цим, у довідці зазначено, що у вказану вартість міжнародного перевезення та експедирування повністю включені витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження (перевалювання) вантажу та інші супутні транспортні операції за межами митної території України та що додаткових витрат за межами митної території України не передбачається.

Виходячи з переліку та змісту тих документів, що були надані декларантом одночасно з декларацією митному органу, суд вважає їх достатніми на підтвердження понесених позивачем витрат на транспортування товару.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі “Суомінен проти Фінляндії” Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “« 100 ШИН+» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 7702,02 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 17816 від 30.06.2026 року про сплату 5039,62 грн (а.с.28) та платіжною інструкцією № 17817 від 30.06.2026 року про сплату 2662,40 грн (а.с.29).

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 7702,02 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2026/000342.

Визнати протиправними та скасувати рішення про корегування митної вартості № №UA500500/2026/000152/2 від 30.04.2026 Одеської митниці.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» суму сплаченого судового збору у розмірі 7702,02 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» (07455, Київська область, Броварський район, сільрада Княжицька, автодорога Київ-Чернігів-Нові Яриловичі, 25 км, код ЄДРПОУ 38012976);

Відповідач – Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА