Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №420/33244/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33244/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

26.09.2025 року ОСОБА_1 ( далі- позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( далі – відповідач), яким з урахуванням уточненої редакції від 21.10.2025 року та ухвали суду від 24.10.2025 року про повернення позовної заяви в частині, просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної надбавки за вислугу років з 26.06.2025 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавки за вислугу років (45%) починаючи з 26.06.2025 по теперішній час;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести індексацію грошового забезпечення з 26.06.2025 року.

II. Позиція сторін.

На обґрунтування вказаних позовних вимог позивач вказує, що 02.03.2022 року на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року був призваний у Збройні Сили України по мобілізації та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 до теперішнього часу, про що свідчить запис у військовому квитку серії НОМЕР_2 . Позивач зазначає, що його вислуга років становить 23 роки, про що до кадрового органу військової частини НОМЕР_1 після зарахування на службу у 2022 році були подані відповідні документи. Так, Позивач з 17.06.1997 року по 03.05.2002 року проходив строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 15.10.2002 року по 30.04.2017 року Позивач проходив службу в органах і підрозділах МВС, МНС та ДСНС України. Однак, наголошує, що відповідачем не було нараховано щомісячну надбавку за вислугу років, передбачену чинним законодавством, а також не проводилася індексація грошового забезпечення. Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

26.11.2025 р. судом зареєстровано від відповідача відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог. Щодо перерахунку вислуги років, то відповідач вказує, зокрема, відповідно до пункту 2.9 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071, обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється за послужним списком та іншими документами з особової справи військовослужбовця. Документами, що підтверджують окремі періоди військової служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах, є, у т.ч. довідки кадрових органів Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, про службу в цих військових формуваннях, яка підлягає зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Разом з тим, зазначає, що особова справа військовослужбовця до військової частини НОМЕР_1 не надходила і ведення її на військовослужбовців за мобілізацією не передбачено чинним законодавством. Позивач звернувся із рапортом від 26.06.2025 року щодо перерахунку надбавки вислуги за вислугу років, у відповідь Військова частина НОМЕР_1 листом від 23.07.2025 №182/1/3695 відмовила у перерахунку, у зв`язку із відсутністю документів передбачених чинним законодавством, які б слугували підтвердженням додаткових періодів. Щодо проведення індексації за весь період служби, то відповідачем у повному обсязі та відповідно до вимог законодавства здійснено позивачу виплату індексації за період перебування на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою головуючого судді Одеського окружного адміністративного суду Караван Р.В. від 06.10.2025 р. позовну заяву залишено без руху з метою надання Позивачем обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску; уточнену позовну заяву, із зазначенням поштового індексу місця реєстрації позивача, разом з копіями уточненої позовної заяви та додатків до неї для інших учасників справи, або докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України; належним чином засвідчену копію опису вкладення, яким підтверджується факт відправки рапорту від 26.06.2025 року відповідачу; належним чином засвідчену копію рапорту ОСОБА_1 та додатків до нього, а також адвокатського запиту до військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою головуючого судді Одеського окружного адміністративного суду Караван Р.В. від 24.10.2025 р. позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому щомісячної надбавки за вислугу років з 02.03.2022 року по 25.06.2025 та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавки за вислугу років (45%) починаючи з 02.03.2022 року по 25.06.2025 року та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 провести індексацію грошового забезпечення за весь період служби з 02.03.2022 року по 25.06.2025 року – повернути позивачеві.

Ухвалою головуючого судді Одеського окружного адміністративного суду Караван Р.В. від 24.10.2025 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 р. № 1076, було призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025 року справу передано на розгляд судді Дубровній В.АУхвалою суду від 02.01.2026 року прийнято до провадження дану справу, продовжено її розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи, що від сторін не надходило клопотань про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який був призваний по мобілізації, відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022, який прибув з ТЦК та СП, та з 02 березня 2022 року був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з призначенням на посаду за штатами воєнного часу - головним сержантом- командиром танка танкового взводу танкової роти танкового батальйону, ВОС 117975М/215, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.02.2022 № 45.

26.06.2025 року Позивач - штаб - сержант - сержант із матеріального забезпечення 1 роти морської піхоти НОМЕР_3 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 звернувся до командиру військової частини НОМЕР_1 з рапортом провести перерахунок його грошового забезпечення з урахуванням надбавки за вислугу років відповідно до Постанови КМУ №704, нарахувати та виплатити за весь період служби в ЗСУ належну йому надбавку, оскільки відповідно до пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, йому належить щомісячна надбавка за вислугу років у розмірі 45% від посадового окладу та окладу за військове звання. Незважаючи на подання ним підтверджуючих документів щодо попереднього стажу служби ( служба в Збройних Силах України у період з 17.06.1997 року по 03.06.2002 рік, а з 15.10.2002 року по 30.04.2017 рік - служба в органах і підрозділах МВС, МНС, ДСНС України згідно записів трудової книжки та витягу з наказу № 489 від 03.05.2017 року), з моменту призову йому не було нараховано і не виплачено зазначену надбавку, що суперечить чинному законодавству та призвело до суттєвих матеріальних втрат. До цього рапорту додано: копії паспорта та РНОКПП, військового квитка, трудової книжки ОСОБА_1 , витягу з наказу №489 від 03.05.2017 року.

23.07.2025 командир військової частини НОМЕР_1 листом за вих. № 182/1/3695 за результатами рапорту від 22.07.2025 № 2101/2/181 щодо перерахунку вислуги років повідомив штаб – сержанта ОСОБА_1 . Штаб-сержант ОСОБА_1 призваний на військову службу у ЗС України за мобілізацією з 08.05.2022. Відповідно до пунктів 2.9 та 2.15 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється за послужним списком та іншими документами з особової справи військовослужбовця. Водночас, відповідно до Інструкції з організації обліку особового складу у системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280, формування та ведення особових справ мобілізованих військовослужбовців (окрім офіцерів) не передбачено. У зв`язку із вищевикладеним обчислення вислуги років штаб-сержанту ОСОБА_1 , здійснювалось за наявними у військової частини НОМЕР_1 документами, а саме військового квитка. Зарахування періодів проходження служби в інших структурних правоохоронних органах зараховується на підставі довідки кадрових органів. Відповідні оригінали довідок, які підтверджують додаткові періоди, які б підлягали зарахуванню до вислуги років, у військовій частині НОМЕР_1 відсутні. З метою внесення змін до розрахунку вислуги років необхідно надати відповідні документи згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 та наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.

Згідно Картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2025 рік, надбавка за вислугу років у відсотковому відношенні становить 30 %, поточна індексація грошового забезпечення за спірний період з червня 2025 по вересень 2025 року складає серпень-вересень 2025 по 133,23 грн. щомісячно, червень-липень 2025 року – відсутня.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати надбавки за вислугу років та індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду.

V. Норми права, які застосував суд.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. (надалі - Закон № 2011-XII), яким передбачено, зокрема,

- держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. ( частина перша статті 9 Закону № 2011-XII);

- до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення ( частина друга статті 9 Закону № 2011-XII);

- грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. ( частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

- грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. ( частина четверта статті 9 Закону № 2011-XII).

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, якою

- установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. ( пункт 2 Постанови №704)

Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), який набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та передбачає .

- грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. ( пункт 2 розділу І Порядку №260)

- військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах: від 1 до 5 років 25 відсотків; від 5 до 10 років 30 відсотків; від 10 до 15 років 35 відсотків; від 15 до 20 років 40 відсотків; від 20 до 25 років 45 відсотків; від 25 і більше років 50 відсотків. ( пункт 1 розділу IV Порядку № 260)

- вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".( пункт 2 розділу IV Порядку № 260)

- для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди: зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб"; (абзац другий пункту 3 розділу IV Порядку № 260)

- для виплати надбавки за вислугу років військовослужбовцям, призваним або прийнятим на військову службу із запасу, зараховуються всі періоди попередньої служби. (абзац п`ятий пункту 3 розділу IV Порядку № 260)

- для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців. Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби. Календарна та пільгова вислуга років зазначаються окремо. ( пункт 6 розділу IV Порядку № 260)

- військовослужбовцям, які прибули до військової частини для подальшого проходження служби, виплата надбавки за вислугу років здійснюється на підставі інформації про вислугу років, зазначеної у грошовому атестаті. Після надходження до військової частини особової справи військовослужбовця вислуга років для виплати йому надбавки оголошується наказом командира військової частини. ( пункт 7 розділу IV Порядку № 260)

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі Постанова №393), зокрема,

- установити, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б”-“д”, “ж” і “з” статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу, Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду (абзаци перший та третій пункту 1 Постанови № 393)

VI. Оцінка та висновок суду.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що одним із основних видів грошового забезпечення військовослужбовців є надбавка за вислугу років на військовій службі, яка встановлюється у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням. Для виплати надбавки за вислугу років командир військової частини щорічно станом на 01 січня оголошує наказом вислугу років військовослужбовців. Наказ видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, Позивач з 02.03.2022 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.02.2022 №45.

Згідно Карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2022-2025 роки, його надбавка за вислугу років становить 30 %.

Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом, надавши трудову книжку та витяг з наказу Головного управління ДСНС України в Одеській області № 489 від 03.05.2017 року, на підставі яких стверджував, що фактично його вислуга становить 23 роки, оскільки до проходження військової служби у відповідача, він проходив службу в Збройних Силах України у період з 17.06.1997 року по 03.06.2002 рік, та у період з 15.10.2002 року по 30.04.2017 рік проходив службу в органах ДСНС України, а відтак має право на збільшений відсоток надбавки за вислугу років - 45 %.

Листом від 23.07.2025 р. командир військової частини НОМЕР_1 повідомив Позивача, що обчислення вислуги років штаб-сержанту ОСОБА_1 , здійснювалось за наявними у військової частини НОМЕР_1 документами, а саме військового квитка. Зарахування періодів проходження служби в інших структурних правоохоронних органах зараховується на підставі довідки кадрових органів, які у військовій частині НОМЕР_1 відсутні.

Вирішуючи дані спірні правовідносини, суд враховує наступне.

Як зазначалось вище, за положеннями Порядку № 260 вислуга років для виплати надбавки обчислюється з дня початку до дня закінчення проходження військової служби відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди: зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами).

За позицією відповідача обчислення вислуги років штаб-сержанту ОСОБА_1 , здійснювалось за наявними у військової частини НОМЕР_1 документами, а саме військового квитка.

Відповідно до пункті 1-3 розділу IV Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за вислугу років на військовій службі у відсотках посадового окладу (за основною чи тимчасово займаною посадою) з урахуванням окладу за військовим званням у таких розмірах, зокрема, від 5 до 10 років - 30 відсотків; від 20 до 25 років - 45 відсотків.

Відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 був призваний на строкову військову службу призовною комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 і направлений у військову частину - 17.06.1997 року та 03.05.2002 року на підставі Наказу від 30.04.2002 року №9ПМ був звільнений в запас, що приблизно складає 5 років вислуги.

При цьому, з 02.03.2022 Позивач проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , що станом на дату подання позову ( жовтень 2025 року) складає приблизно 3,5 років.

З огляду на вказане та враховуючи, що згідно записів військового квитка ОСОБА_1 вислуга років складає приблизно 8,5 років, відповідно відповідачем була обрахована Позивачу щомісячна виплата надбавки за вислугу років в розмірі – 30 %.

Щодо тверджень Позивача про наявність підстав для зарахування йому до вислуги років службу в ГУ ДСНС України в Одеській області згідно записів в трудовій книжці та наказу ГУ ДСНС №489о/с від 03.05.2017 р., то суд враховує наступне.

Як зазначалось вище, Позивач звернувся до командира військової частини з рапортом від 26.06.2025 року, додавши до нього, у т.ч. трудову книжку ОСОБА_1 та наказ ГУ ДСНС обл. №489о/с від 03.05.2017 р., про перерахунок вислуги років, на що командир військової частини листом від 23.07.2025 року повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для такого перерахунку, оскільки не надано оригінал довідки, якою підтверджується додатковий період, які б підлягав зарахуванню до вислуги років згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 та наказу Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.

Надаючи правову оцінку вказаній відмові відповідача суд зазначає про таке.

Згідно абз. 3 пункту 1 Постанови № 393 до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу, Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданої 10.10.2002 року, під номером 2 міститься запис ГУ ДСНС України в Одеській області про те, що у період з 15.10.2002 року по 30.04.2017 він проходив службу в органах і підрозділах МВС, МНС, ДСНС України, підстава: наказ УПБ обл. № 129о/с від 15.10.2002 р. та наказ ГУ ДСНС обл. №489о/с від 03.05.2017 р.

Згідно витягу з наказу Головного управління ДСНС України в Одеській області (по особовому складу) від 03.05.2017 року за № 489 прапорщика служби цивільного захисту ОСОБА_1 пожежного-рятувальника 6 державної пожежно-рятувальної частини 6 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Одеській області звільнено зі служби у запас Збройних Сил ) з постановкою на військовий облік) на підставі пункту 176 підпункту 1 (у зв`язку із закінченням контракту) та виключити з 30 квітня 2017 року з кадрів ДСНС України та направити на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вислуга років становить станом на 30.04.2017 років календарна - 19 років 06 місяців 01 день; пільгова - не має; загальна - 19 років 06 місяців 01 день. Підстава рапорт ОСОБА_1 , висновок про обчислення вислуги років.

Тобто на думку суду, надання Позивачем разом з рапортом про перерахунок надбавки за вислугу років трудову книжку та наказ ГУ ДСНС обл. №489о/с від 03.05.2017 р., який містить обчислену станом на 30.04.2017 років календарну вислугу років ОСОБА_1 - 19 років 06 місяців 01 день, надавало право відповідачу на внесення змін в особову справу Позивача в частині визначення відсоткового розміру вказаної надбавки з урахуванням вказаної календарної вислуги років ОСОБА_1 під час проходження служби в органах і підрозділах МВС, МНС, ДСНС України, що відповідає пункту 1 Постанови № 393.

Щодо покликання відповідача на необхідність надання саме оригіналу довідки кадрових органів, якою підтверджується додатковий період, які б підлягав зарахуванню до вислуги років, то суд зауважує на тому, що за нормами пунктів 6, 7 розділу IV Порядку № 260 наказ командира військової частини виплати надбавки за вислугу років видається на підставі особових справ військовослужбовців та інших документів (за їх наявності), що підтверджують проходження військової служби.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабміну України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, зокрема, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. ( пункт перший Порядку № 637);

Довідка кадрової служби - це офіційні документи, які підтверджують юридичні факти, пов`язані з трудовою діяльністю працівника (факт роботи в організації, посаду, стаж, розмір заробітної плати тощо).

Разом з тим, відповідачем не надано будь-яких зауважень щодо достовірності записів у трудовій книжці Позивача та щодо витягу з наказу про звільнення з органів ГУ ДСНС в Одеській області, який містить також календарну вислугу років.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що формування та ведення особових справ мобілізованих військовослужбовців (окрім офіцерів) не передбачено, то суд звертає увагу на те, що згідно пункту 11 розділу І Інструкції з організації обліку особового складу у системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 № 280, на яку покликається відповідач, документами персонального обліку військовослужбовців є: 1) особові справи; 2) послужні (скорочені послужні) картки; 3) обліково-послужні картки, які ведуться відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби.

На осіб, рядового, сержантського і старшинського складу, призваних із запасу на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та призваних з числа резервістів в особливий період (далі - особи рядового, сержантського і старшинського складу за призовом), які до зарахування в запас або у резерв проходили тільки базову військову службу (або строкову військову службу) або не мали досвіду військової служби - ведуться обліково-послужні картки, а на тих, які проходили військову службу за контрактом - особові справи за правилами, визначеними цією Інструкцією для особових справ осіб рядового сержантського і старшинського складу. На осіб, які проходять базову військову службу ведуться обліково-послужні картки.

Крім того, командири (начальники) зобов`язані забезпечити належну організацію обліку особового складу в підпорядкованих органах управління, військових частинах, установах та їх підрозділах, а також створювати для посадових осіб, які здійснюють облік особового складу, належні умови для своєчасного, якісного і повного виконання ними вимог цієї Інструкції. ( пункт 12 Інструкції № 280.

З огляду на вказане, суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність довідки кадрової служби не звільняє їх від обов`язку повного та правильного грошового забезпечення військовослужбовця, оскільки облік вислуги ведеться за обліково-послужними картками та іншими документами попередніх місць служби військовослужбовця з урахуванням Постанови № 393.

Суд зазначає, що протиправна бездіяльність - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

За загальним правилом діями суб`єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень.

Отже, під протиправними діями суб`єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов`язану з виконанням дій, які такий суб`єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов`язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає помилковою позицією позивача, що у даних спірних правовідносинах мала місце "протиправна бездіяльність", оскільки відмова Позивачу в перерахунку вислугу років за його рапортом та наданими до нього документами, є протиправними діями.

Статтею 9 КАС України перебачено що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки в межах даних спірних правовідносин права позивача порушені, як протиправними діями так і протиправною бездіяльністю при нарахуванні та виплаті йому індексації грошового забезпечення за спірний період, суд вважає за необхідне вийте за межі позовних

Підсумовуючи вищевказане та враховуючи, що доводи відповідача про відсутність підстав для перерахунку військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанту ОСОБА_1 перерахунку вислуги років спростовуються поданими документами, суд доходить висновку, що відповідач діяв протиправно.

Обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до пункту 23 частини 1 статі 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

З метою відновлення порушеного права позивача похідна позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача здійснити з 26.06.2025 року перерахунок вислуги років ОСОБА_1 згідно його рапорту від 26.06.2025 року та доданих до нього документів.

Щодо вимоги позивача в частині здійснити з 26.06.2025 року перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавки за вислугу років (45%), то вказані вимоги не підлягають задоволенню, як передчасно заявлені, оскільки спірність питання у даній справі полягає щодо наявності у Позивача права на перерахунок вислуги років, а не виплати йому грошового забезпечення з урахуванням надбавки за вислугу років (45%).

Щодо вимоги позивача в частині зобов`язання військову частину НОМЕР_1 провести індексацію грошового забезпечення з 26.06.2025 року, то суд враховує наступне.

Згідно частини 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регламентуються Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-XII, в редакції чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин), яким визначено, зокрема

- індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. ( стаття 1 Закону № 1282-XII)

- індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення) ( стаття 2 Закону № 1282-XII);

- індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ( стаття 4 Закону № 1282-XII)

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 (далі - Порядок №1078, в редакції чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин).

- підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту. ( пункт 1-1 Порядку №1078 у редакції, чинній 15.12.2015 р.) ( Абзацом другим пункту 1-1 Порядку № 1078 (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77, застосовується з 01.01.2016) передбачалось, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.)

- індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу … ( пункт 2 Порядку №1078);

- у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.( абзац 8 пункту 4 Порядку № 1078)

- виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. ( пункт 6 Порядку №1078).

З аналізу положень Законів № 2011-XII та № 1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Як вбачається зі змісту позову, то за твердженням Позивача підставою звернення позивача до суду з даною вимогою є не проведення індексації грошового забезпечення.

Оскільки ухвалою суду від 24.10.2025 р. позовні вимоги в частині зобов`язання військову частину НОМЕР_1 провести індексацію грошового забезпечення за весь період служби з 02.03.2022 року по 25.06.2025 року повернуто Позивачеві, то спірним періодом щодо не проведення індексації грошового забезпечення є період з 26.06.2025 р. по 26.09.2025 ( дата звернення до суду).

Згідно Картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2025 рік, поточна індексація грошового забезпечення за спірний період з червня 2025 по вересень 2025 року складає серпень-вересень 2025 по 133,23 грн. щомісячно, червень-липень 2025 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078), про що було зазначено судом вище.

Згідно інформації Держстату України, розміщеному на їх офіційному веб сайті, про індекс споживчих цін:

- індекс споживчих цін (ІСЦ) за травень 2025 року склав 101,3%, а накопичений індекс за лютий–травень досяг 104,4% (перевищив поріг 103%). З урахуванням положень Порядку № 1078, нарахування здійснюється з першого числа місяця, наступного за місяцем публікації, тому у червні 2025 року індексація грошового забезпечення військовослужбовців не підлягала.

- індекс споживчих цін у липні 2025 року для працівників із базовим місяцем січень 2025 року коефіцієнт склав 4,4%, а сума індексації — 133,23 грн (у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб — 3028 грн).

У серпні та вересні 2025 року суми та коефіцієнти індексації заробітної плати залишилися незмінними на рівні попередніх місяців, оскільки інфляція не перевищувала встановлений поріг, тобто сума індексації за серпень-вересень 2025 складає 133,23 грн. щомісячно.

З огляду на вказане, судом встановлено що відповідачем протиправно не нараховано Позивачу індексацію грошового забезпечення за липень 2025 рок в сумі 133,23 грн. Щодо інших спірних періодів, то у серпні -вересні 2025 року відповідачем була правомірну нарахована індексація грошового забезпечення в сумі 133,23 грн. щомісячно, а також правомірно не нарахована індексація грошового забезпечення, оскільки приріст індексу споживчих цін (ІСЦ) не перевищував поріг індексації 103%.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за липень 2025 року в сумі 133,23 грн. та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за липень 2025 року в сумі 133,23 грн.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних дій та бездіяльності, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають частковому задоволенню.

VII. Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а відтак судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Щодо розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн. суд зазначає наступне.

Витрати на професійну правничу допомогу врегульовані статтею 134 КАС України, якою передбачено, зокрема,

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст.134 КАС України).

- для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. (ч. 3 ст.134 КАС України).

- для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст.134 КАС України).

- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч. 5 ст.134 КАС України).

- у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 6 ст.134 КАС України).

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 7 статі 134 КАС України)

Розподіл судових витрат врегульований статтею 139 КАС України, якою передбачено, зокрема, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. ( частина 7 статі 139 КАС України)

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.( частина 9 статі 139 КАС України)

Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, зокрема, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. ( пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI)

Правова позиція з питань, що стосується розподілу судових витрат, зокрема, судових витрат на професійну правничу допомогу та документального підтвердження їх вартості, вже висловлювалася Верховним Судом у низці постанов, зокрема, але не виключно: від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16, від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17, від 21 січня 2020 року у справі №904/1038/19, від 21 серпня 2020 року у справі №520/2915/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 10 вересня 2021 року у справі №460/2315/19, від 29 червня 2023 року у справі №420/1100/21, від 06 грудня 2023 року у справі №140/763/22 та інших.

У зазначених постановах Верховний Суд зазначив, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалась ТОВ “ Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» згідно договору про надання юридичних послуг № Б-19062504 від 19.06.2025 р.

На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн. позивачем надано наступні документи, зокрема

1) договір про надання юридичних послуг № Б-19062504 від 19.06.2025 р., укладеного між ТОВ “ Юридична компанія «Лігал ЛТД Одеса» ( Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник), за умовами якого

Виконавець зобов`язується за дорученням Замовника, надати юридичні послуги, зазначених у п. 1.2, нього Договору, для чого зобов`язується вчинити юридичні та інші пов`язані з ними дії в обсязі, обумовленому в цьому Договорі. Замовник доручає, з Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику наступні юридичні послуги: проект рапорту військовослужбовця з приводу перерахунку грошового забезпечення та нарахування індексації; адвокатський запит до військової частини; проект позовної заяви до суду; юридичний супровід з питання перерахунку грошового забезпечення; консультація. ( пункти 1.1. -1.2. договору).

Вартість юридичних послуг, вказаних у п.1.2 нього Договору, становить 25 000,00 гривень і сплачується Замовником у касу Виконавця або безготівковим перерахуванням на розрахунковий рахунок у наступні строки: 19.06.2025- Замовник вносить оплату в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гри. 00 коп. У вартість юридичних послуг, зазначених у п.1.2 цього Договору, включено: правовий аналіз ситуації, заснований на вивченні матеріалів І відомостей, наданих Замовником, підбір нормативно-правових актів, необхідних для складання документ(-ів), що становить 50% (п`ятдесят відсотків) від вартості, зазначеної в п.4.1 цього Договору. У вартість юридичних послуг, зазначених у п.1.2 цього Договору, не входять судові збори, тарифи та інші витрати, які можуть виникнути під час виконання цього Договору та підлягають оплаті Замовником. Видача підготовлених проектів документів здійснюються тільки після повної сплати по цьому Договору.

- акт про надання юридичних послуг від 27.06.2025 р. , за яким Виконавець на підставі договору укладеного договору № Б-19062504 від 19.06.2025 р., передав, а Замовник прийняв наступні послуги: проект рапорту військовослужбовця з приводу перерахунку грошового забезпечення та нарахування індексації; адвокатський запит до військової частини; проект позовної заяви до суду; юридичний супровід з питання перерахунку грошового забезпечення; консультація. Вартість наданих послуг складає 25 000,00 грн.

Таким чином саме умовами договору визначено, що 19.06.2025 Замовник вносить оплату в розмірі 25 000,00 грн.

Позивач не спростовує відсутність подання суду доказів оплати послуг на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 у справі № 757/24445/21-ц зазначив, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд враховує наступне.

Суд зауважує, що надані документи дійсно дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх загальну вартість.

Відповідач заперечив щодо розміру витрат на правничу допомогу, зазначив, що дана справа є справою незначної складності. Обсяг матеріалів опрацьованих адвокатом є незначним.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Вирішуючи питання стосовно розподілу витрат, пов`язаних із правовою допомогою адвоката, суд насамперед звертає увагу на те, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, складання проектів рапорту, адвокатського запиту та позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, конкретні обставини справи, приписи ч.5 ст.134 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, несуттєву складність справи, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на правничу допомогу, а також часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу та їх стягнення з відповідача у розмірі 2000 грн., що цілком відповідає вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст.77, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку вислуги років згідно його рапорту від 26.06.2025 року та доданих до нього документів.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 26.06.2025 року перерахунок вислуги років згідно його рапорту від 26.06.2025 року та доданих до нього документів.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за липень 2025 року в сумі 133,23 грн.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за липень 2025 року в сумі 133,23 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 ( дві тисячі грн. 00 коп.) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна