Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №420/5100/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5100/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.01.2026 № 951060856745 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 13 січня 2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач протиправно застосував до спірних правовідносин загальний Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV замість спеціального Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ. Оскільки її померлий чоловік отримував пенсію військовослужбовця за вислугу років, вона має законне право на перехід на пенсію у разі втрати годувальника за цим спеціальним законом як непрацездатна дружина, яка досягла 67 років. Крім того, позивач вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність необхідного страхового стажу у померлого годувальника та неналежність довідки про спільне проживання, виданої обслуговуючим кооперативом «Біла квітка». Чинне законодавство не вимагає мінімального страхового стажу годувальника для такого виду пенсії, а Порядок № 3-1 не обмежує підтвердження факту спільного проживання виключно довідками від ЦНАПу чи органів місцевого самоврядування, тому довідка кооперативу є належним і достатнім доказом перебування на утриманні.

Ухвалою судді від 09.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16.06.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що позивачка звернулася через веб-портал із заявою про перехід на пенсію за загальним Законом № 1058-IV, у чому їй було правомірно відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу померлого годувальника та належних документів про перебування на утриманні. Окрім того, відповідач наголошує, що позивачка ніколи не зверталася до органів ПФУ із заявою та пакетом документів про призначення пенсії в разі втрати годувальника саме за спеціальним Законом № 2262-ХІІ. Оскільки пенсійний орган не розглядав таке питання і не приймав жодних рішень стосовно цього закону, спір у цій частині фактично не виник, а тому позовні вимоги є передчасними.

17.06.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою в заяві від 13.01.2026 вона чітко просила перевести її саме на пенсію в разі втрати годувальника за військовим Законом № 2262-ХІІ, проте відповідач протиправно розглянув її через призму загального Закону № 1058-IV та відмовив у задоволенні.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , та спільно проживала з ним за однією адресою: АДРЕСА_1 , котедж 54.

Крім того, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області як отримувач пенсії за віком.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

За життя ОСОБА_2 отримував пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ по лінії Міністерства внутрішніх справ України, що підтверджується відповідним пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 від 02.08.1999.

13.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_2 згідно із Законом України № 2262-ХІІ, долучивши до неї необхідний пакет документів.

На підтвердження факту спільного проживання та перебування на утриманні померлого годувальника позивач додала до заяви довідку від 04.06.2025 № 1125, видану обслуговуючим кооперативом «Біла квітка», у якій зафіксовано спільну адресу проживання подружжя.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.01.2026 № 951060856745 позивачці було відмовлено у переході на пенсію в разі втрати годувальника за Законом України № 2262-ХІІ.

В обґрунтування відмови пенсійний орган зазначив, що довідка обслуговуючого кооперативу «Біла квітка» вважається недійсною, оскільки для підтвердження проживання необхідно звертатися виключно до ЦНАПу або органу місцевого самоврядування.

Також у вказаному рішенні відповідач послався на те, що за заявою позивача від 17.12.2025 було проведено умовний перерахунок за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, проте страховий стаж померлого годувальника 1956 року народження на день смерті становив 14 років 4 місяці 11 днів, що є меншим за встановлені статтею 32 цього закону 15 років.

Вважаючи зазначене рішення пенсійного органу незаконним, прийнятим із застосуванням неналежного закону та безпідставним порушенням її прав, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ(далі - Закон №2262-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2262-XII передбачено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби (ч. 5 ст. 2 Закону №2262-XII).

Згідно вимог статті 29 Закону № 2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Статтею 31 Закону №2262-ХІІ визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Пунктом 3 Розділу ІІ Порядку №3-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додаються такі документи:

1) подання про призначення пенсії, підготовлене уповноваженим органом (структурним підрозділом) (якщо пенсія померлому годувальнику органом, що призначає пенсію, не призначалась);

2) витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю/ з визнанням судом безвісно відсутнім (якщо годувальник помер (загинув) / пропав безвісти у період проходження служби) або його копія;

3) свідоцтво про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим;

4) документи, що засвідчують родинні відносини непрацездатних членів сім`ї з померлим годувальником, які передбачені пунктом 12 цього розділу;

5) документи про перебування непрацездатних членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника (крім непрацездатних дітей; непрацездатних батьків і дружини (чоловіка) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби), які передбачені пунктом 13 цього розділу;

6) документи померлого годувальника, які передбачені підпунктом 4 пункту 2 цього розділу;

7) документи, що підтверджують право на призначення пенсії незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, які передбачені підпунктами 5-7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);

8) документи про обставини загибелі чи смерті годувальника внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби) (висновок військово-лікарської комісії, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю / визнанням судом безвісно відсутнім або його копія) (для призначення пенсії непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у пункті «в» статті 30 Закону);

9) документи, що підтверджують право на встановлення надбавок, підвищень та інших доплат (за наявності), які передбачені пунктом 4 цього розділу.

Пунктами 12 та 13 Розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що за документи про родинні відносини приймаються:

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про народження;

3) свідоцтво про шлюб;

4) рішення суду.

За документи про перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї приймаються:

1) відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт;

2) рішення суду про встановлення факту перебування непрацездатного члена сім`ї на утриманні померлого годувальника.

Згідно з пунктом 6 Розділу IV Порядку № 3-1, Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання особи, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви.

Рішення за результатами розгляду заяви засвідчується підписом керівника органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в пенсійній справі.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 5 днів з дня прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії видає або направляє особі повідомлення із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Із урахуванням вищевикладених норм, суд зазначає, що у разі звернення заявника із заявою про призначення пенсії, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. При цьому, рішення про відмову в призначенні пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.

Надаючи оцінку доводам та запереченням сторін, суд визнає неспроможними аргументи відповідача про те, що позивачка не зверталася із заявою за Законом № 2262-ХІІ, оскільки матеріали справи чітко спростовують такі твердження.

Зокрема, у заяві від 13.01.2026 буквально зазначено наступне: «Оскільки ОСОБА_2 помер у період одержання пенсії, я маю право на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону № 2262-ХІІ».

Водночас, Верховний Суд, вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком № 22-1, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника.

Крім того, посилання пенсійного органу на відсутність у померлого годувальника необхідного страхового стажу (15 років) за загальним Законом № 1058-IV є безпідставними, оскільки для призначення пенсії в разі втрати годувальника членам сім`ї військовослужбовця за Законом № 2262-ХІІ наявність відповідного страхового стажу годувальника законом не вимагається.

У свою чергу, позивачка і не просила переведення на пенсію за законом № 1058-IV.

Крім того, суд відхиляє доводи відповідача щодо неналежності довідки від 04.06.2025 № 1125, виданої обслуговуючим кооперативом «Біла квітка».

Положення пункту 13 Порядку № 3-1 не містить виключного переліку суб`єктів, уповноважених видавати такі документи, а обслуговуючий кооператив, який здійснює управління житловим будинком та облік мешканців, може підтвердити факт спільного проживання осіб за відповідною адресою.

Отже, довідка ОК «Біла квітка» є належним і достатнім доказом спільного проживання подружжя.

З огляду на виявлені порушення, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.01.2026 № 951060856745 підлягає скасуванню як протиправне.

Водночас вимога позивача про безпосереднє зобов`язання судом перевести її на пенсію за Законом № 2262-ХІІ є передчасною, оскільки перевірка та оцінка всього комплексу документів, визначення права на пенсію та її розрахунок належать до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України (дискреційних повноважень).

Тому ефективним способом судового захисту порушеного права є часткове задоволення позову шляхом скасування рішення про відмову та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.01.2026 про перехід на пенсію в разі втрати годувальника згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням висновків суду.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10; ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.01.2026 № 951060856745 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2026 про перехід з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн. 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк