Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №400/9381/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р. № 400/9381/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) про:

визнання протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.07.2016;

зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.07.2016 із застосуванням базового місяця для обчислення індексації – січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі – Порядок № 44).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при нарахуванні і виплаті йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.07.2016 відповідач протиправно не застосував для її нарахування як базовий місяць січень 2008 року, що призвело до невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період.

У відзиві на позовну заяву від 16.08.2026 відповідач заперечив проти позову і просив у задоволенні його позовних вимог відмовити у повному обсязі. Відзив аргументовано тим, нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу у 2016-2017 роках здійснювалися у суворій відповідності до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, роз`яснень Міністерства оборони України та в межах виділених бюджетних асигнувань. Обчислення індексу споживчих цін проводилося відповідно до встановлених на той час розрахункових величин та базових місяців. Оскільки основна вимога про визнання дій протиправними та зобов`язання провести нарахування індексації грошового забезпечення є необґрунтованою та підлягає відхиленню, похідна вимога про виплату компенсації сум податку з доходів фізичних осіб також задоволенню не підлягає. Крім того, на думку відповідача, позивач подав цей позов із значним (понад 10 років) пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

21.07.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), ), а також про витребування у відповідача довідку про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.07.2016.

Відповідач не надав суду витребуваний в нього доказ, про причини його неподання не повідомив.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України, суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до даних військового квитка позивача він проходив військову службу у відповідача, зокрема у період з 01.01.2016 по 07.07.2016.

01.07.2026 представника позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.07.2016.

Листом від 10.07.2026 № 3519 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його звернення, зазначивши, що нарахована сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року – лютого 2018 року не перевищувала розмір підвищення грошового забезпечення у грудні 2015 року. Тому нема законних підстав для виплати йому індексації за спірний період.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строки звернення до суду у справах щодо недотримання законодавства про оплату праці встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

З огляду на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосується строку звернення до суду у справах, пов`язаних із недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 524/39/15-а, від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 та рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі – Закон № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, – у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).»

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, від 08.05.2024 у справі № 600/4133/22-а та від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.

Відтак позивач звернувся до суду з цим позовом з дотриманням строків звернення до адміністративного суду.

Що стосується безпосередньо спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» регламентовано, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина сьома статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078). Порядок № 1078 поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Пунктом 11 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року – місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац сьомий пункту 4 Порядку № 1078).

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (абзац 11 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.

Порядок визначення базового місяця для індексації грошових доходів встановлений пунктом 5 Порядку № 1078.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – Постанова № 1013) пункт 5 Порядку № 1078 викладено в новій редакції, якою істотно змінено порядок індексації грошових доходів населення.

Ця постанова набрала чинності 15.12.2015 і відповідно до пункту 6 Постанови № 1013 застосовується з 01.12.2015.

Згідно з Постановою № 1013 абзац перший пункту 5 Порядку № 1078 викладено в такій редакції:

«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.»

Отже, починаючи з 01.12.2015, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Відтак місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а.

Пунктом 1 Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

Натомість підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто Постановою № 1013 були підвищені оклади у більшості галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

З прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015, і включно до 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, починаючи з грудня 2015 року, здійснюється не індивідуально для кожного працівника залежно від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Ураховуючи пункт 5 Порядку № 1078, базовим є місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (посадового окладу); зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на визначення базового місяця для початку обчислення індексу споживчих цін.

Порядок виплати грошового забезпечення у спірний період з 01.12.2015 по 28.02.2018 регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 1294).

Набрала чинності ця постанова 01.01.2008.

Пунктом 3 Постанови № 1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів.

Втратила чинність Постанова № 1294 відповідно до пунктів 9, 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» 01.03.2018.

Тобто з 01.01.2008 по 28.02.2018 Постанова № 1294 була чинною, зміни до схеми посадових окладів військовослужбовців за весь цей період не вносились.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, на підставі якої суттєво підвищено посадові оклади військовослужбовців.

Отже, у період із січня 2008 року до лютого 2018 року підвищення тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців не відбувалося; нові розміри були введені з 01.03.2018

Відтак суд встановив, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20 і від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Суд встановив, що згідно з даними військового квитка позивача він проходив військову службу у відповідача, зокрема у період з 01.01.2016 по 07.07.2016.

У позовній заяві позивач стверджував, що у вказаний період проходження позивачем військової служби йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Таким чином, відповідач протиправно не нараховував і не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.07.2016 включно із врахуванням базового місяця січень 2008 року.

У пункті 72 мотивувальної частини постанови від 08.11.2024 у справі № 200/16532/21 Верховний Суд прийшов до висновку, що правильним є такий розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, а саме такий:

«грудень 2015 року: індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держкомстату – 100,70 %, індекс споживчих цін для визначення порогу – 100,70 %, наростаючий індекс споживчих цін - 267,10 %, величина приросту індексу споживчих цін – 167,10 %, прожитковий мінімум для працездатних осіб – 1378,00 грн, сума індексації – 2302,64 грн, виплачено – 0,00 грн, належить до виплати – 2302,64 грн;

січень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 100,90 %, індекс – 101,61 %, наростаючий індекс – 271,20 %, величина приросту – 171,20 %, прожитковий мінімум – 1378,00 грн, сума індексації – 2359,14 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2359,14 грн;

лютий 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 99,60 %, індекс – 101,20 %, наростаючий індекс – 271,20 %, величина приросту – 171,20 %, прожитковий мінімум – 1378,00 грн, сума індексації – 2359,14 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2359,14 грн;

березень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,00 %, індекс – 102,21%, наростаючий індекс – 271,20 %, величина приросту – 171,20 %, прожитковий мінімум – 1378,00 грн, сума індексації – 2359,14 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2359,14 грн;

квітень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 103,50 %, індекс – 105,79%, наростаючий індекс – 271,20 %, величина приросту – 171,20 %, прожитковий мінімум – 1378,00 грн, сума індексації – 2359,14 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2359,14 грн;

травень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 100,10 %, індекс – 100,10 %, наростаючий індекс – 271,20 %, величина приросту– 171,20 %, прожитковий мінімум – 1450,00 грн, сума індексації – 2482,40 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2482,40 грн;

червень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 99,80 %, індекс – 99,90 %, наростаючий індекс – 286,90 %, величина приросту – 186,90 %, прожитковий мінімум – 1450,00 грн, сума індексації – 2710,05 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2710,05 грн;

липень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 99,90 %, індекс – 99,80 %, наростаючий індекс – 286,90 %, величина приросту– 186,90 %, прожитковий мінімум – 1450,00 грн, сума індексації – 2710,05 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2710,05 грн;

серпень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 99,70 %, індекс – 99,50 %, наростаючий індекс – 286,90 %, величина приросту – 186,90 %, прожитковий мінімум – 1 450,00 грн, сума індексації – 2 710,05 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2710,05 грн;

вересень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,80 %, індекс – 101,29%, наростаючий індекс – 286,90 %, величина приросту – 186,90 %, прожитковий мінімум – 1 450,00 грн, сума індексації – 2710,05 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2710,05 грн;

жовтень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 102,80 %, індекс – 104,13%, наростаючий індекс – 286,90 %, величина приросту – 186,90 %, прожитковий мінімум – 1450,00 грн, сума індексації – 2710,05 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2710,05 грн;

листопад 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,80 %, індекс – 101,80 %, наростаючий індекс – 286,90 %, величина приросту – 186,90 %, прожитковий мінімум – 1450,00 грн, сума індексації – 2710,05 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 2710,05 грн;

грудень 2016 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 100,90 %, індекс – 102,72%, наростаючий індекс – 298,60 %, величина приросту – 198,60 %, прожитковий мінімум – 1600,00 грн, сума індексації – 3177,60 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3177,60 грн;

січень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,10 %, індекс – 103,85%, наростаючий індекс – 298,60 %, величина приросту – 198,60 %, прожитковий мінімум – 1600,00 грн, сума індексації – 3177,60 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3177,60 грн;

лютий 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,00 %, індекс – 101,00 %, наростаючий індекс – 298,60 %, величина приросту – 198,60 %, прожитковий мінімум – 1 600,00 грн, сума індексації – 3177,60 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3177,60 грн;

березень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,80 %, індекс – 102,82%, наростаючий індекс – 310,00 %, величина приросту – 210,00 %, прожитковий мінімум – 1 600,00 грн, сума індексації – 3360,00 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3360,00 грн;

квітень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 100,90 %, індекс – 103,74%, наростаючий індекс – 310,00 %, величина приросту – 210,00 %, прожитковий мінімум – 1600,00 грн, сума індексації – 3360,00 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3360,00 грн;

травень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,30 %, індекс – 101,30 %, наростаючий індекс – 310,00 %, величина приросту – 210,00 %, прожитковий мінімум – 1684,00 грн, сума індексації – 3536,40 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3536,40 грн;

червень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,60 %, індекс – 102,92%, наростаючий індекс– 321,50 %, величина приросту – 221,50 %, прожитковий мінімум – 1684,00 грн, сума індексації – 3730,06 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3730,06 грн;

липень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 100,20 %, індекс – 103,13%, наростаючий індекс – 321,50 %, величина приросту індексу споживчих цін – 221,50 %, прожитковий мінімум – 1684,00 грн, сума індексації – 3730,06 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3730,06 грн; (перевищення порогу 103%);

серпень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 99,90 %, індекс – 99,90 %, наростаючий індекс – 321,50 %, величина приросту– 221,50 %, прожитковий мінімум – 1684,00 грн, сума індексації – 3730,06 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3730,06 грн;

вересень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 102,00 %, індекс – 101,90 %, наростаючий індекс – 331,40 %, величина приросту – 231,40 %, прожитковий мінімум – 1684,00 грн, сума індексації – 3896,78 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3896,78 грн;

жовтень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,20 %, індекс – 103,12%, наростаючий індекс – 331,40 %, величина приросту – 231,40 %, прожитковий мінімум – 1684,00 грн, сума індексації – 3896,78 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3 896,78 грн; (перевищення порогу 103%);

листопад 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 100,90 %, індекс – 100,90 %, наростаючий індекс – 331,40 %, величина приросту – 231,40 %, прожитковий мінімум – 1 684,00 грн, сума індексації – 3896,78 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 3896,78 грн;

грудень 2017 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,00 %, індекс – 101,91%, наростаючий індекс – 341,70 %, величина приросту – 241,70 %, прожитковий мінімум – 1 762,00 грн, сума індексації – 4258,75 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 4258,75 грн;

січень 2018 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 101,50 %, індекс – 103,44%, наростаючий індекс – 341,70 %, величина приросту – 241,70 %, прожитковий мінімум – 1 762,00 грн, сума індексації – 4 258,75 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 4258,75 грн;

лютий 2018 року – індекс споживчих цін до попереднього місяця – 100,90 %, індекс – 100,90 %, наростаючий індекс – 341,70 %, величина приросту – 241,70 %, прожитковий мінімум – 1762,00 грн, сума індексації – 4258,75 грн, виплачено – 0 грн, належить до виплати – 4258,75 грн».

Отже, за період з 01.01.2016 по 07.07.2016 відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 15240,96 грн, а саме:

за січень-квітень 2016 року – по 2359,14 грн щомісячно;

за травень 2016 року – 2482,40 грн;

за червень 2016 року – 2710,05 грн;

за липень 2016 року – 611,95 грн (за 7 календарних днів служби).

Зі змісту листа відповідача від 10.07.2026 № 3519 слідує, що у спірний період позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

За таких обставин, суд визнає ту обставину, що відповідач протиправно не нарахував і не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.07.2016 в розмірі 15240,96 гривні.

Щодо позовних вимог про виплату грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок № 44.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.01.2005 № 17) цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби.

Абзацом першим пункту 2 Порядку № 44 встановлено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі – грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (пункт 3 Порядку).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Відтак нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення мають бути здійснені із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб

Відповідно пункту 6 Порядку № 44 територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Оскільки індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ.

З урахуванням наведеного правого регулювання, суд прийшов до висновку, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 812/1048/17, від 27.07.2023 у справі № 380/813/22 та від 10.10.2024 № 500/8015/23.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Водночас задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовуючи повноваження передбачені частиною другою статті 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог пунктів 1 і 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.07.2016 з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 07.07.2016 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення, – січня 2008 року в сумі 15240 (П`ятнадцять тисяч двісті сорок) гривень 96 копійок із одночасною грошовою компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

7. Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

8. Повний текст рішення суду складений 14.09.2026.

Суддя В.Г.Ярощук