Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №380/4898/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/4898/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі – відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови у здійсненні виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої абзацом 2 пункту 4 Постанови №153, з урахуванням положень абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 (одержанням важких поранень під час захисту Вітчизни);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої абзацом 2 пункту 4 Постанови №153, з урахуванням положень абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 (одержанням важких поранень під час захисту Вітчизни);

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови у здійсненні здійснення виплати із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, із врахуванням раніше проведених виплат;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити виплати із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, із врахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період дії воєнного стану у віці до 25 років проходив військову службу в Державній прикордонній службі України та 23.03.2022 під час безпосередньої участі у бойових діях, виконуючи бойове завдання в районі н.п. Мар`їнка Донецької області отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. У зв`язку із наявністю всіх підстав для визначення права на виплату, передбачену абзацом 2 пункту 4 Постанови №153, з урахуванням положень абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 (одержанням важких поранень під час захисту Вітчизни), 23.02.2026 позивач звернувся із рапортом №04.3/1965/26 до Львівського ВМКЦ, з метою реалізації права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень. Однак відповідач листом від 02.03.2026 відмовив у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди, оскільки позивач був прийнятий на військову службу до початку дії воєнного стану. Вважаючи дії відповідача щодо відмови у виплаті ОГВ, передбаченої Постановою №153 протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідачем позову не визнано, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у тому, що право на отримання винагороди, окрім іншого мають особи, які до набрання чинності Постановою від 11.02.2025 №153 у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тобто у період з 24.02.2022 по 13.02.2025. Водночас, військовослужбовцям, які станом на 24.02.2022 вже проходили військову службу за контрактом, виплата винагороди умовами Постанови №153 не передбачена. З матеріалів особової справи ОСОБА_1 встановлено, що позивача було прийнято на військову службу за контрактом 14.01.2021, що не підпадає під дію Постанови №153. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 23.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач 25.03.2026 (вх. № 24657) на виконання вимог ухвали подав частину витребовуваних доказів.

Ухвалою від 26.03.2026 витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_3 належним чином засвідчену копії особової справи ОСОБА_1 .

Відповідачем подано: 31.03.2026 відзив на позовну заяву (вх. №26576) та 01.04.2026 клопотання про долучення доказів (вх. №26632).

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що йому видано посвідчення серії НОМЕР_2 , та особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 14.01.2021 уклав контракт для проходження військової служби в Державній прикордонній службі України терміном на 3 роки до 13.01.2024.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.01.2021 №15-ОС громадянина ОСОБА_1 , з яким укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України строком на 3 (три) роки з 14.01.2021 прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу, зарахувати у списки особового складу та на всі види забезпечення.

Державна прикордонна служба України 13.02.2026 видала довідку №08/2 про те, що сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 14.01.2021 по 23.03.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Луганській області, Донецькій області н.п. Мар`їнка.

Відповідно до Акту форма НВС-1 від 03.10.2022 №11-22 молодший сержант ОСОБА_1 , 23.03.2022 отримав поранення ноги при безпосередній участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме веденні оборонних боїв проти окупаційних військ російської федерації та виконував бойове завдання в районі н.п. Мар?їнка Донецької області,

Діагноз: ВОПС (23.03.2022) вогнепальні, осколкові поранення м`яких тканин правого плеча, правої половини грудної клітини, правої сідниці, верхньої третини правої гомілки, підколінної ділянки лівого стегна. Травматична ампутація правої гомілки на рівні нижньої третини. Стан після лапорацентозу. Травматичний шок 1 ст.

Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії від 09.01.2024 №82 ОСОБА_1 отримав поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Згідно з наказом МОЗ України №370 від 04.07.2007 ступінь важкості травми – тяжка. Потребує протезування правої нижньої кінцівки.

Наказом начальника Львівського МВКЦ ДПС України від 27.02.2026 №96-ОС сержанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

ОСОБА_1 23.02.2026 звернувся із рапортом до в.о. начальника Львівського ВМКЦ ДПС України про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

За результатом розгляду рапорту відповідач листом від 02.03.2026 №08/1651-26-Вих відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди, оскільки право на отримання винагороди, мають особи, які до набрання чинності Постановою №153 у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тобто у період з 24.02.22 до 13.02.2025.

Водночас військовослужбовцям, які станом на 24.02.2022 вже проходили військову службу за контрактом, виплата винагороди умовами Постанови №153 не передбачена.

Позивач, вважаючи протиправною відмову відповідача у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 № 153, звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII:

особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII в редакції від 31.07.2025, чинній на момент відмови відповідача від 04.08.2025).

Відповідно до частини 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову (направлення) громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період, визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджений Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі – Положення № 1115/2009 в редакції від 26.12.2023, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 Положення № 1115/2009 у добровільному порядку в Держприкордонслужбі громадяни проходять:

військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки;

військову службу за контрактом осіб рядового складу;

військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

Із громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт (далі - військова служба за контрактом).

За призовом громадяни проходять:

строкову військову службу;

військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Як встановив суд, позивач ОСОБА_1 з 14.01.2021 по 27.02.2026 проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України.

Законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII).

За змістом частини 1 статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова № 153).

Пунктом 2 Постанови № 153 затверджено також Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі – Порядок № 153).

Згідно із частиною 1 статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Відповідно до частини 5 статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті «Урядовий кур`єр» та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 № 153 опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» 13.02.2025.

Отже, Постанова № 153 набрала чинності 13.02.2025 з дня її офіційного опублікування в газеті «Урядовий кур`єр».

Відповідно до пункту 1 Порядку № 153, цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі – експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

За змістом підпункту 1 пункту 3 Постанови № 153 учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції від 08.04.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Водночас, абзацами 4-5 пункту 4 Постанови № 153 (в редакції від 08.04.2025, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено таке:

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Аналіз положень пункту 4 Постанови № 153 дає підстави стверджувати, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:

(1) особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

(2) особа прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX до набрання чинності цією постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років;

(3) особа проходить військову службу станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025);

(4) особа брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025).

Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 14.01.2021 уклав контракт для проходження військової служби в Державній прикордонній службі України терміном на 3 роки до 13.01.2024.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.01.2021 №15-ОС громадянина ОСОБА_1 , з яким укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України строком на 3 (три) роки з 14.01.2021 прийнято на військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу, такий зарахований у списки особового складу та на всі види забезпечення.

Суд звертає увагу, що однією із визначених абз. 2 п. 4 Постанови №153 умов є саме прийняття на військову службу, а не сам факт проходження військової служби станом на 24.02.2022.

На підставі належних та допустимих доказів судом встановлено, що позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі у Державній прикордонній службі України, уклавши 14.01.2021, тобто більше ніж за рік до оголошення воєнного стану, контракт, а не був прийнятий на військову службу в період воєнного стану, тому на нього не поширюється дія пункту 4 Постанови №153.

Вказане свідчить про відсутність у позивача права на одержання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постановою №153, тому дії відповідача щодо відмови у виплаті такої допомоги відповідають вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, тому позовні вимоги щодо оскарження такої поведінки відповідача є безпідставними.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення виконано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд висновує про безпідставність позовних вимог в цілому, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, – відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О.П.