Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №380/4073/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 рокусправа № 380/4073/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 11 повних календарних років служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 11 повних календарних років служби з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно при звільненні не виплачено у повному обсязі одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення, яку передбачено пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Вказує, що його календарна вислуга станом на дату звільнення з військової служби становила 11 років, 01 місяць, 09 днів. Однак, відповідач виплатив спірну допомогу лише за 10 років, не врахувавши 1 рік строкової служби позивача. Тобто відповідачем недоплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 1 повний календарний рік військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення.

Таку бездіяльність позивач вважає протиправною, адже статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Позивач звертає увагу, що оскільки у 2011-2012 роках він проходив строкову військову службу, відтак права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не міг набути, а тому просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначає, що згідно наказу начальника загону від 10.12.2025 №1297-ОС «Про особовий склад» позивачу виплачено одноразову грошову допомогу за повних 10 календарних років. Згідно послужного списку долученого представником позивача до позову вбачається, що позивач проходив строкову військову службу з 13.10.2011 – 13.09.2012. І лише з 02.10.2015 призваний на військову службу за контрактом в прикордонну службу. Тобто, позивач був звільнений зі строкової військової служби 13.09.2012.

Звертає увагу, що Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям строкової служби в період проходження позивачем строкової служби був врегульований наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, яким затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Згідно вимог вказаної інструкції військовослужбовцям строкової військової служби та курсантам військових навчальних закладів, які до зарахування до військового навчального закладу не мали військових звань, звільненим з військової служби (навчання), виплачується грошова допомога в розмірі 8 посадових окладів. Зазначеним особам з числа дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки батьків, - 12 посадових окладів.

Відтак, оскільки позивач звільнявся зі строкової військової служби, вважає, що йому була виплачена одноразова грошова допомога, тому відповідач не зобов`язаний в даному випадку під час розрахунку враховувати період строкової військової служби до виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 згідно з відомостями його військового квитка та витягом з послужного списку від 31.03.2026 №08/2426/26-Вн у період з 13.10.2011 по 13.09.2012 проходив строкову військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 та був звільнений за закінченням строку служби, у період з 02.10.2015 по 11.12.2025 проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України.

Згідно з Витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10 грудня 2025 №1297-ОС ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 11 грудня 2025 року, у зв`язку зі звільненням з військової служби за пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Вислуга років станом на 11 грудня 2025 року становить: календарна 11 років, 01 місяць, 09 днів.

Цим же наказом відповідно до пункту 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону № 3379-ІХ від 06 вересня 2023 року) визначено виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 10 повних календарних років служби.

Зазначену одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби було нараховано відповідачем при звільненні позивача з військової служби у розмірі 137 611,25 грн та виплачено 13 грудня 2025 року разом з іншими видами грошового забезпечення належними ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням з військової служби, що підтверджується архівними відомостями особистої картки грошового забезпечення за 2025 рік, розрахунковим листом та випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ ПРИВАТБАНК.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за 11 повних календарних років служби, останній для захисту своїх прав звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі – Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців – це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частинами 1-4 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військово-службовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Абзацом 10 підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах:

50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби:

через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», під час дії особливого періоду та воєнного стану.

Підпунктом 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ також передбачено, що одноразова грошова допомога, встановлена цим пунктом, не виплачується військовослужбовцям у разі їх звільнення з військової служби з таких підстав:

через службову невідповідність;

у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади;

у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем;

у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

у зв`язку із встановленням за результатами спеціальної перевірки відомостей, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади;

у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади»;

у зв`язку з припиненням громадянства України;

у зв`язку з встановленням невідповідності військовослужбовця вимогам проходження військової служби, визначеним частиною шостою статті 20-2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чи визнанням його таким, що не пройшов випробування, встановлене частиною першою статті 21-2 зазначеного Закону;

у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами, або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.

У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Аналогічні норми викладені і в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі – Інструкція №558), затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558.

При цьому, пунктом 4 глави 9 розділу V Інструкції №558 встановлено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, визначена пунктами 1, 2 цієї глави, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Згідно пункту 5 глави 9 розділу V Інструкції №558 строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб».

Пунктом 4 Постанови №393 установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування на пільгових умовах до вислуги років, - у відповідному пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії.

Відповідно до пункту 7 глави 9 розділу V Інструкції №558 військовослужбовцям строкової військової служби та курсантам військових навчальних закладів, які до зарахування до військового навчального закладу не мали військових звань, звільненим з військової служби (навчання), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі восьми посадових окладів. Зазначеним особам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - у розмірі дванадцяти посадових окладів.

Також, відповідно до пункту 38.7 розділу XXXVIII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 (далі – Інтрукці №260, в редакції, чинній на дату завершення позивачем строкової служби), військовослужбовцям строкової військової служби та курсантам військових навчальних закладів, які до зарахування до військового навчального закладу не мали військових звань, звільненим з військової служби (навчання), виплачується грошова допомога в розмірі 8 посадових окладів. Зазначеним особам з числа дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки батьків, - 12 посадових окладів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву з покликанням на вищевказані приписи пункту 7 глави 9 розділу V Інструкції №558 та пункту 38.7 розділу XXXVIII Інструкції №260 зазначає, що оскільки, позивач звільнився зі строкової військової служби 13.09.2012, йому була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 8 посадових окладів.

Отже, для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем врахований лише період проходження позивачем військової служби за контрактом в Державній прикордонній службі України.

Так, судом вище встановлено, що ОСОБА_1 згідно з відомостями його військового квитка та витягом з послужного списку від 31.03.2026 №08/2426/26-Вн у період з 13.10.2011 по 13.09.2012 проходив строкову військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 та був звільнений за закінченням строку служби, у період з 02.10.2015 по 11.12.2025 проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України.

Як вже згадувалося судом, пунктом 4 глави 9 розділу V Інструкції №558 чітко врегульовано, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, визначена пунктами 1, 2 цієї глави, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Однак, відповідачем не доведено, що позивачу при звільненні у 2012 році була виплачена саме одноразова грошова допомога, передбачена пунктами 1, 2 глави 9 розділу V Інструкції №558. Більше того, суд зауважує, що така не могла бути виплачена, адже не передбачена для військовослужбовців строкової служби.

Крім цього, пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ чітко врегульовано, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Разом з тим, відповідачем не надано інформації про те, що при попередньому звільненні з військової служби позивач набув право на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналогічно, як і пунктами 1, 2 глави 9 розділу V Інструкції №558, пунктом 2 статті 15 Закону № 2011-XII виплата одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям строкової служби не передбачена.

Таким чином, при звільненні із строкової військової служби позивач не набув права на виплату такої допомоги та її не отримував. Доказів протилежного відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Отже, заперечення відповідача проти виплати позивачу одноразової грошової допомоги із врахуванням періоду його строкової військової служби, відхиляються судом як безпідставні.

Аналогічні висновки висловлені в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі № 460/213/25.

Згідно з Витягом із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10 грудня 2025 №1297-ОС вислуга років ОСОБА_1 станом на 11 грудня 2025 року становить: календарна 11 років, 01 місяць, 09 днів.

Однак, позивачу виплачена одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби лише за 10 повних календарних років, що підтверджується цим же наказом, архівними відомостями особистої картки грошового забезпечення за 2025 рік, розрахунковим листом та випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ ПРИВАТБАНК.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що спірний період попередньої військової служби (строкової військової служби) мав бути врахований відповідачем при виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні 11 грудня 2025 року.

Таким чином, відповідач самостійно визначив, що календарна вислуга років позивача становить повних 11 років, однак протиправно виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби лише за 10 повних календарних років.

Підсумовуючи вищенаведене, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 11 повних календарних років служби, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Щодо судового збору, то оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, то такий відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягає.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 11 повних календарних років служби.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 11 повних календарних років служби, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяБратичак Уляна Володимирівна