Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №380/25539/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 рокусправа № 380/25539/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Крутько О.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УспіхІмпорт» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УспіхІмпорт» (далі позивач, ТОВ «УспіхІмпорт») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці (далі відповідач, митниця), у якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2025 №UA209000/2025/900707/2;

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2025 №UA209000/2025/900710/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів за обома поставками ним було подано повний передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі МК України) пакет документів, які в сукупності підтверджують ціну товару, погоджену сторонами зовнішньоекономічних контрактів. Позивач вважає викладені в оскаржуваних рішеннях зауваження митниці необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме: посилання на статтю 180 Господарського кодексу України зроблено з урахуванням норми, яка станом на дату прийняття рішень втратила чинність; законодавство не вимагає обов`язкового підписання інвойсу покупцем; надані банківські платіжні документи містять усі реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіж з відповідною поставкою; договори транспортного експедирування були подані до митного оформлення (про що свідчить позначка «m» у графі 44 митних декларацій), а подані коносаменти не є тими документами, на які помилково посилається митниця в оскаржуваних рішеннях. Позивач також зазначає, що на вимогу митного органу декларант надав додаткові документи (прайс-лист, інтернет-пропозицію), однак це не було враховано відповідачем, а оскаржувані рішення не містять обґрунтованого порівняння характеристик оцінюваного товару із товаром, вартість якого взято за основу для визначення скоригованої митної вартості за резервним методом.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадові особи митниці керувалися нормами Митного кодексу України, Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків, затвердженими наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476, та Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598.

Відповідач вважає, що подані декларантом документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а тому в митниці виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості, що зумовило витребування додаткових документів та, у зв`язку з їх ненаданням у повному обсязі, – прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (метод 2ґ).

Відповідач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив такі обставини справи та надав їм правову оцінку.

Щодо першої поставки (рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2025 №UA209000/2025/900707/2).

12.06.2025 між ТОВ «УспіхІмпорт» (покупець) та компанією «BAZHOU YOYO INTERNATIONAL TRADE CO., LTD» (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №TNZ062025, відповідно до якого продавець поставляє, а покупець приймає та оплачує товар (меблі) згідно з інвойсами, що є невід`ємною частиною контракту. На виконання умов контракту згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №TNZ25072844 від 30.09.2025 позивач придбав товар загальною вартістю 17 323,20 дол. США.

З метою митного оформлення товару позивач 12.12.2025 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170108109U0, заявивши до митного оформлення товар – меблі для сидіння (крісла) з оббивкою з тканини (екошкіра), з металевим каркасом, що обертаються, з регульованою висотою, у кількості 1492 шт. Разом з митною декларацією декларантом подано, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №TNZ062025 від 12.06.2025; рахунок-проформу №TNZ25072844 від 28.07.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №TNZ25072844 від 30.09.2025; пакувальний лист б/н від 30.09.2025; банківські платіжні документи №21 від 29.07.2025 та №73 від 01.10.2025; договір транспортного експедирування №0807/25-01 від 08.07.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №2512039 від 02.12.2025; коносамент №BW25090880 від 05.10.2025; накладну УМВС №05025023 від 30.11.2025; автотранспортну накладну №TNZ25072844 від 11.12.2025; митну декларацію країни відправлення №021720250000282500 від 30.09.2025.

За результатами опрацювання поданих документів митниця надіслала декларанту електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, на яке декларант надав прайс-лист та інтернет-пропозицію, водночас просив визнати заявлену митну вартість на основі поданих документів.

12.12.2025 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900707/2, в якому митну вартість визначено за резервним методом (метод 2ґ, стаття 64 МК України) на підставі відомостей з митної декларації №UA100380641516 від 30.09.2025, застосувавши вартість 4,02 дол. США/кг. Підставами для невизнання заявленої митної вартості митниця вказала: 1) контракт №TNZ062025 не містить визначення моменту повного виконання зобов`язань, а відтак неможливо перевірити чинність контракту на дату подання митної декларації, з посиланням на частину третю статті 180 Господарського кодексу України; 2) банківські платіжні документи №21 від 29.07.2025 та №73 від 01.10.2025 не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі – Положення №216), зокрема підпису відповідальної особи платника; 3) рахунок-фактура №2512039 від 02.12.2025 виставлений за договором транспортного експедирування №0807/25-01, який, за твердженням митниці, до митного оформлення не подавався; 4) митна декларація країни експорту від 30.09.2025 №021720250000282500 не містить дати експорту, а зазначений у ній номер накладної 259372431 до митного оформлення не подано; 5) поданий, за твердженням митниці, коносамент від 05.10.2025 №WMSS25093712 не містить печатки та підпису.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/064720. На виконання вимог рішення про коригування декларантом подано нову митну декларацію №25UA209170108345U6, за якою 12.12.2025 сплачено митні платежі в розмірі 268 114,85 грн. Різниця між сумою митних платежів, сплачених за скоригованою митною вартістю, та сумою, яка підлягала б сплаті за заявленою декларантом митною вартістю, становить 96 777,25 грн.

Щодо другої поставки (рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2025 №UA209000/2025/900710/2).

25.06.2025 між ТОВ «УспіхІмпорт» (покупець) та компанією «ZHEJIANG ANJI YUJUN FURNITURE CO., LTD» (Китай) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №YJ-062025. На виконання умов контракту згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) №YJ-20250905N10 від 05.09.2025 позивач придбав товар загальною вартістю 15 141,00 дол. США.

З метою митного оформлення товару позивач 12.12.2025 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209170108091U0, заявивши до митного оформлення товар – меблі для сидіння (крісла) з оббивкою з тканини (екошкіра), з металевим каркасом, що обертаються, з регульованою висотою, у кількості 618 шт. Разом з митною декларацією декларантом подано, зокрема: зовнішньоекономічний контракт №YJ-062025 від 25.06.2025; рахунок-проформу №YJ-20250905N10 від 05.09.2025; рахунок-фактуру (інвойс) №YJ-20250905N10 від 05.09.2025; пакувальний лист б/н від 05.09.2025; банківські платіжні документи №46 від 08.09.2025 та №49 від 12.09.2025; договір про надання транспортно-експедиторських послуг №K010725-22 від 01.07.2025; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №1196 від 01.12.2025; коносамент №UTRUST25092373 від 05.10.2025; накладну УМВС №05025021 від 30.11.2025; автотранспортну накладну №1968 від 08.12.2025; митну декларацію країни відправлення №310120250515651824 від 10.09.2025.

За результатами опрацювання поданих документів митниця надіслала декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів, на яке декларант надав прайс-лист та інформацію з інтернет-видань.

12.12.2025 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900710/2, застосувавши резервний метод (метод 2ґ) на підставі відомостей з митної декларації №UA100380/2025/639971 від 20.09.2025 (4,02 дол. США/кг). Підставами для невизнання заявленої митної вартості митниця зазначила: 1) поданий інвойс №YJ-20250905N10 від 05.09.2025 підписаний лише продавцем і не містить печатки та підпису покупця, у зв`язку з чим, на думку митниці, не є документом, що узгоджує істотні умови поставки; 2) контракт №YJ-062025 не містить визначення моменту повного виконання зобов`язань (з посиланням на частину третю статті 180 Господарського кодексу України); 3) митна декларація країни експорту від 10.09.2025 №310120250515651824 не містить дати експорту, а зазначений у ній номер накладної 259485567 до митного оформлення не подано; 4) банківські платіжні документи №46 від 08.09.2025 та №49 від 12.09.2025 не містять обов`язкових реквізитів за Положенням №216; 5) рахунок-фактура №1196 від 01.12.2025 виставлений за договором №K010725-22 від 01.07.2025, який, за твердженням митниці, до митного оформлення не подавався.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів митницею оформлено картку відмови №UA209170/2025/064723. На виконання вимог рішення про коригування декларантом подано нову митну декларацію №25UA209170108402U8, за якою 12.12.2025 сплачено митні платежі в розмірі 336 061,17 грн. Різниця становить 187 384,72 грн.

Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Норми права, що підлягають застосуванню та висновки щодо правозастосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 53 МК України встановлено, що одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа; 4) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено; 5) інші платіжні та/або бухгалтерські документи за наявності; 6) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, якщо витрати на транспортування не включені у вартість товару; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт підлягає ліцензуванню; 8) страхові документи, якщо здійснювалося страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України митний орган вправі витребувати додаткові документи лише у разі, якщо подані документи: 1) містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) мають ознаки підробки; або 3) не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої, частиною п`ятою статті 54 МК України митний орган зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, письмово запитувати додаткові документи, передбачені статтею 53 цього Кодексу, а також здійснювати коригування заявленої митної вартості у визначених Кодексом випадках.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, зокрема у разі: 1) невірно проведеного розрахунку митної вартості; 2) неподання документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 МК України, або відсутності в цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 МК України; 4) надходження документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна зі складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною першою статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Згідно усталеної практики Верховного Суду, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих Позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Така правова позиція наведена, зокрема у постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20. «... витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України [...]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації» (постанова від 17.07.2019 року у справі №809/872/17); «... у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом» (постанова від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15); «...щодо доводів відповідача стосовно того, що митна вартість товарів, вказана декларантом, є нижчою від ціни, інформація про яку наявна у митного органу, слід відзначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості» (постанова від 15.02.2023 року у справі №815/2552/16); «... у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів» (постанова від 05.03.2019 року у справі №815/143/174); «... в силу ч.2 ст.55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства» (постанова від 21.12.2018 року у справі №815/1670/17).

Суд встановив, що для здійснення митного оформлення товару позивач подав до Львівської митниці електронні митні декларації, відповідно до яких було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 цих декларацій.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем до митних декларацій додано документи згідно переліку, який наведено у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Митну вартість товару згідно з поданих митної декларації визначено за першим методом - за ціною договору.

Подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Відповідач не погодився з задекларованою митною вартістю товару та здійснив коригування, застосувавши 6 (резервний) метод.

Оцінюючи законність рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2025 №UA209000/2025/900707/2, суд зазначає таке.

Відповідач в обґрунтування оскаржуваного рішення покликається на відсутність у контракті №TNZ062025 визначення строку його дії.

На такі аргументи відповідача суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу тринадцятого статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) – це домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності. Форма і порядок укладення такого договору, права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами; зовнішньоекономічний договір може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні митниця мотивує такі доводи посиланням на частину третю статті 180 Господарського кодексу України. Однак відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 №4196-IX Господарський кодекс України визнано таким, що втратив чинність, з дня введення в дію цього Закону, тобто з 28.08.2025, тобто станом на дату прийняття оскаржуваного рішення (12.12.2025) норма, на яку послався відповідач, вже не була чинною.

Отже, відповідач помилково обґрунтовує рішення покликаючись на нечинну правову норму, тобто рішення в цій частині є необґрунтованим.

Крім того, відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору; за змістом статей 203, 215, 220 ЦК України недійсність правочину повинна бути прямо встановлена законом (нікчемний правочин) або визнана судом, а відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріалами справи підтверджено, що пунктом 11 контракту №TNZ062025 визначено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань у повному обсязі, а пунктом 3 контракту погоджено граничну загальну вартість поставок – не більше 2 000 000,00 дол. США, що відповідно до частини першої статті 638 ЦК України свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору.

Також в оскаржуваному рішенні наведені зауваження до долучених до митної декларації банківських платіжних документів №21 від 29.07.2025 та №73 від 01.10.2025.

Щодо цих доводів відповідача суд враховує таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, подаються, якщо рахунок сплачено. Згідно з частиною другою статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція повинна містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача, рахунки платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію, необхідну для належного виконання платіжної операції; конкретний перелік обов`язкових реквізитів встановлюється Національним банком України (частина сьома статті 40 цього Закону).

Пунктом 14 розділу 2 Положення №216 визначено обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті, а пунктом 15 передбачено, що реквізит «Призначення платежу» заповнюється платником так, щоб забезпечити повноту інформації про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

Суд звертає увагу, що ні Положення №216, ні інші акти законодавства не встановлюють вимоги про обов`язкове зазначення в реквізиті «Призначення платежу» номера і дати контракту та рахунку-проформи як умови належного оформлення платіжної інструкції.

З наданих до митного оформлення платіжних документів №21 від 29.07.2025 та №73 від 01.10.2025 видно, що в реквізиті «Призначення платежу» міститься посилання на контракт №TNZ062025 від 12.06.2025 та рахунок-проформу №TNZ25072844 від 28.07.2025, вказано дату та суму операції в доларах США, а також розрахункові рахунки сторін, що дає можливість ідентифікувати платіж із конкретною поставкою товару та узгоджується з іншими поданими до митного оформлення документами (контрактом, інвойсом, пакувальним листом). Загальна вартість товару (17 323,20 дол. США) на момент митного оформлення була повністю сплачена.

За таких обставин суд вважає, що подані банківські платіжні документи в сукупності з іншими документами підтверджують факт та розмір оплати за оцінюваний товар, а посилання відповідача на відсутність у них підпису відповідальної особи платника – формальне зауваження, яке саме по собі не спростовує числового значення заявленої митної вартості, оскільки таке значення підтверджується сукупністю інших поданих документів.

Щодо покликання відповідача на неподання до митного оформлення рахунку-фактури №2512039 від 02.12.2025 за договором транспортного експедирування №0807/25-01 від 08.07.2025, суд встановив, що договір транспортного експедирування №0807/25-01 від 08.07.2025 зазначений у графі 44 митної декларації №25UA209170108109U0 з відміткою «m», яка відповідно до Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, означає, що документ раніше вже подавався митному органу під час попередніх випадків митного оформлення товарів декларанта із застосуванням електронного декларування. Цей самий договір також зазначено митницею у картці відмови №UA209170/2025/064720.

Позивач додатково долучив до матеріалів справи копію договору №0807/25-01 від 08.07.2025 та платіжну інструкцію №84 від 08.12.2025 про оплату рахунку №2512039.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких, зокрема, можуть належати рахунок-фактура від виконавця транспортно-експедиційних послуг.

Оскільки таким документом декларант надав рахунок-фактуру №2512039 від 02.12.2025, коносамент №BW25090880 від 05.10.2025, накладну УМВС №05025023 від 30.11.2025 та автотранспортну накладну №TNZ25072844 від 11.12.2025, а договір транспортного експедирування фактично раніше подавався митниці (про що свідчить відмітка «m»), суд не вбачає підстав вважати, що відсутність повторного подання цього договору перешкоджала митниці перевірити числові значення складових митної вартості, пов`язаних з транспортуванням товару.

Щодо зауважень митного органу до митної декларації країни експорту від 30.09.2025 №021720250000282500 у рішенні про коригування митної вартості суд вказує таке.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 53 МК України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який подається (за наявності) для підтвердження заявленої митної вартості товарів, тобто не належить до документів, передбачених частиною другою цієї статті, що є основними для підтвердження митної вартості. Крім того, декларант не впливає на порядок заповнення експортної митної декларації іноземною державою і подає її митниці в тому вигляді, в якому отримав від контрагента.

Номер накладної (259372431), на відсутність якого вказує митниця, зазначений у коносаменті №BW25090880 від 05.10.2025, поданому декларантом до митного оформлення, і за своїм змістом є номером лінійного коносамента, а не окремого документа, який підлягав додатковому поданню. За таких обставин суд відхиляє це зауваження митниці як таке, що не впливає на числове значення заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні митниця посилається на неналежне оформлення (відсутність печатки й підпису) коносамента від 05.10.2025 №WMSS25093712.

Водночас за матеріалами справи декларантом до митного оформлення разом з митною декларацією №25UA209170108109U0 подано коносамент від 05.10.2025 №BW25090880, а не №WMSS25093712.

Поданий коносамент №BW25090880 містить необхідні реквізити (дату, маршрут, відправника, одержувача, опис вантажу, номер контейнера), а номер контейнера, зазначений у цьому коносаменті, збігається з номером контейнера, вказаним у рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг №2512039 від 02.12.2025, що підтверджує належність цього коносамента до спірної поставки товару.

З огляду на викладене відповідне зауваження митниці ґрунтується на документі, який не подавався до митного оформлення декларантом за спірною поставкою, а тому не може бути визнане обґрунтованою підставою для коригування митної вартості.

Оцінюючи законність рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2025 №UA209000/2025/900710/2, суд зазначає таке.

В обґрунтування рішення відповідач покликається на відсутність підпису та печатки покупця на інвойсі №YJ-20250905N10 від 05.09.2025.

Суд встановив, що пунктом 1 контракту №YJ-062025 від 25.06.2025 не визначено обов`язкової вимоги про погодження рахунка-фактури (інвойсу) шляхом його підписання обома сторонами контракту; спосіб погодження інвойсу сторонами в цьому пункті не конкретизований.

Поданий до митного оформлення інвойс містить відбиток печатки продавця – компанії «ZHEJIANG ANJI YUJUN FURNITURE CO., LTD».

Комерційний інвойс за своєю правовою природою є документом, який продавець надає покупцю для підтвердження домовленості про продаж товару; чинним законодавством України не встановлено уніфікованої форми інвойсу, а Рекомендація №6 Європейської економічної комісії ООН «Формуляр-зразок уніфікованого рахунка для міжнародної торгівлі» передбачає підпис виконавця (продавця), не вимагаючи підпису покупця.

Крім того, декларант не впливає на зміст і форму документів, які складає іноземний контрагент. Подальші дії покупця – митне оформлення товару та розрахунки за цим самим інвойсом – підтверджують факт погодження позивачем умов поставки, викладених у ньому.

Отже, відсутність підпису покупця на інвойсі сама по собі не спростовує заявлену митну вартість, підтверджену сукупністю інших поданих документів (контрактом, рахунком-проформою, пакувальним листом, платіжними документами).

Також митний орган наводить в оскаржуваному рішенні аргументи щодо відсутності у контракті №YJ-062025 строку його дії. З наведених вище мотивів (застосування митницею нечинної на момент прийняття рішення частини третьої статті 180 Господарського кодексу України, скасованого Законом України №4196-IX з 28.08.2025) суд відхиляє це зауваження як необґрунтоване. Пунктом 1 контракту №YJ-062025 передбачено, що цей контракт діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань щодо нього в повному обсязі, а пунктом 3 погоджено граничну загальну вартість поставок (не більше 2 000 000,00 дол. США), що свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов довгострокового договору відповідно до частини першої статті 638 ЦК України.

Щодо зауважень митного органу до митної декларації країни експорту від 10.09.2025 №310120250515651824, суд з наведених вище мотивів відхиляє це зауваження як таке, що стосується додаткового, а не основного документа для підтвердження митної вартості.

Також в оскаржуваному рішенні наведені зауваження до долучених до митної декларації банківських платіжних документів №46 від 08.09.2025 та №49 від 12.09.2025.

З наведених вище мотивів (щодо аналогічних документів за першою поставкою) суд встановив, що вказані платіжні документи містять посилання на контракт №YJ-062025 від 25.06.2025 та рахунок-проформу №YJ-20250905N10 від 05.09.2025, дату й суму операції в доларах США та розрахункові рахунки сторін, що узгоджується з іншими поданими документами; загальна вартість товару (15 141,00 дол. США) на момент митного оформлення була повністю сплачена. Відсутність у платіжній інструкції підпису відповідальної особи платника не спростовує числового значення складової митної вартості, підтвердженої сукупністю інших документів.

Також в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач вказує, що рахунок-фактура №1196 від 01.12.2025 виставлений відповідно до договору №K010725-22 від 01.07.2025, який до митного оформлення не поданий.

Щодо цих аргументів відповідача суд встановив таке.

Договір про надання транспортно-експедиторських послуг №K010725-22 від 01.07.2025 зазначений у графі 44 митної декларації №25UA209170108091U0 з відміткою «m», що відповідно до Порядку заповнення митних декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, свідчить про його попереднє подання митному органу. Цей самий договір зазначено митницею й у картці відмови №UA209170/2025/064723. Позивач додатково долучив до матеріалів справи копію договору №K010725-22 від 01.07.2025 та платіжну інструкцію №83 від 08.12.2025 про оплату рахунку №1196.

З огляду на це, а також враховуючи, що декларантом подано рахунок-фактуру, коносамент, накладну УМВС та автотранспортну накладну, суд вважає, що позивачем підтверджено складову митної вартості, пов`язану з транспортуванням товару за цією поставкою.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі Суомінен проти

Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року зазначив, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, надавши обґрунтування своїх рішень.

Позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Перевіряючи оскаржувані рішення на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що при їх прийнятті суб`єкт владних повноважень діяв не на підставі закону, який регулює спірні відносини; необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За наведених доводів позовні вимоги слід задовольнити та оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів належить визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати зі справи судового збору стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Пунктом 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз. Відповідно до ч. 5 ст. 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Щодо стягнення на користь позивача понесених ним витрат на переклад документів, то матеріалами справи підтверджується понесення таких витрат у розмірі 5108,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2025 №UA209000/2025/900707/2.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 12.12.2025 №UA209000/2025/900710/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УспіхІмпорт» (79047, Львівська область, м. Львів, проспект Чорновола В., буд. 63а, офіс 313А, код ЄДРПОУ 45834390) судовий збір у розмірі 3409 (три тисячі чотириста дев`ять) грн 95 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УспіхІмпорт» (79047, Львівська область, м. Львів, проспект Чорновола В., буд. 63а, офіс 313А, код ЄДРПОУ 45834390) судові витрати, пов`язані з перекладом документів в сумі 5108 (п`ять тисяч сто вісім грн.) грн.00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяКрутько Олена Василівна