Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №380/9874/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 рокусправа № 380/9874/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у виплаті позивачу винагороди у розмірі 1 млн гривень, передбаченої Постановою КМУ № 153 від 11.02.2025;

- зобов`язати відповідача нарахувати, включити позивача до наказу командира відповідача про відповідну виплату та виплатити позивачу винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбаченої Постановою КМУ № 153 від 11.02.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що позивач 03.10.2021 у віці 21 рік уклав контракт на проходження військової служби в Державній прикордонній службі України та був зарахований до списків особового складу НОМЕР_4 прикордонного загону ДПСУ (військова частина НОМЕР_5 ). У березні 2025 року позивачу було присвоєно офіцерське звання та укладено новий контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу. З 2024 року і до цього часу позивач продовжує безперервно проходити військову службу у НОМЕР_6 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ). У період військової служби молодший лейтенант ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Позивач зазначає, що 13.02.2025 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі — Постанова № 153).

Позивач вказує, що станом на 03.10.2021 (день укладення першого контракту), 24.02.2022 (день введення воєнного стану) та 13.02.2025 (день набрання чинності Постановою №153) він не досяг 25-ти річного віку (21 та 24 роки), безперервно проходить військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях більше 6 місяців сумарно, а також був атестований до присвоєння первинного офіцерського звання «молодший лейтенант». За період служби позивач до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності не притягувався. Тому позивач набув право на отримання одноразової грошової винагороди (допомоги) у розмірі 1 мільйон гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача з рапортом щодо виплати вказаних коштів, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) відмовив у її виплаті з підстав того, що позивач вступив на військову службу за контрактом до введення воєнного стану, а отже, на думку командування, вимогам Постанови № 153 не відповідає. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та дискримінаційною. З врахуванням викладеного просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач 03.06.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що положеннями Постанови КМУ № 153 чітко визначено обов`язкові сукупні критерії для набуття права на одноразову грошову винагороду. Зокрема, визначальним критерієм для виплати винагороди у розмірі 1 млн грн особам віком до 25 років є саме факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, а не сам по собі факт проходження служби в цей період. Оскільки позивач розпочав проходження військової служби за контрактом 04.10.2021, тобто ще до повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану, він не відноситься до суб`єктного складу осіб, на яких поширюється дія Постанови № 153, а отже відповідач вважає свою відмову правомірною. З цих підстав у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України та 04.10.2021 уклав контракт на проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04.10.2021 № 339-ос.

Станом на момент введення воєнного стану в Україні ОСОБА_1 перебував на військовій службі за вказаним контрактом. У подальшому, у березні 2025 року позивач уклав новий контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу строком на 5 років і йому було присвоєно первинне офіцерське звання «молодший лейтенант». На даний час позивач продовжує проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 24.08.2024 №08/3819 ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, зокрема:

- в період з 05.05.2024 по 02.07.2024, перебуваючи в АДРЕСА_3 (підстава: журнал бойових дій відділу прикордонної служби (тип С) повітряної та наземної розвідки НОМЕР_6 прикордонного загону № 4дск від 13.03.2024).

А також згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_7 від 12.09.2023 №12/3563 виконував завдання в зоні ведення активних бойових дій та приймав участь у заходах, з відсічі збройної агресії російської федерації проти України з 21 липня 2023 року, перебуваючи в межах Донецької області.

Відповідно до Рішення комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 20.09.2024 № 16/1/ 12 позивачу надано статус учасника бойових дій (підстава – Довідка № 08/3819 від 24.08.2024 начальника НОМЕР_6 прикордонного загону).

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням від 08.10.2024 серії НОМЕР_8 .

Відповідно до витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» МВС України, станом на 04.04.2026 щодо ОСОБА_1 відсутні відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості.

Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) із рапортом від 22.08.2025, в якому просив виплатити йому одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн, що передбачена постановою КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

У відповідь на вказаний рапорт листом відповідач повідомив, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом з 04.10.2021. Оскільки Постанова № 153 передбачає виплату особам, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24.02.2022, відповідно відсутні підстави для виплати позивачу спірної винагороди.

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, передбаченої Постановою № 153, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-ХІІ).

Частиною першою статті 1 Закону 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частиною другою статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Частина шоста статті 2 Закону №2232-XII визначає такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжений (триває до цього часу).

Кабінет Міністрів України 11.02.2025 прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова №153, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Постанови №153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Згідно з пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Наведеними вище нормами визначена сукупність умов для набуття військовослужбовцем з числа громадян України права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Так, на виплату винагороди у розмірі 1 млн. гривень можуть претендувати громадяни України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, зокрема, Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби, які на момент набрання чинності Постановою №153 (13 лютого 2025 року) відповідали сукупності умов:

- не досягли віку 25 років і були прийняті/призвані на військову службу під час введення в Україні воєнного стану,

- проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно або за тих самих умов менше шести місяців сукупно,

- отримали під час захисту Вітчизни захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), чи перебували та звільнені з полону (за винятком тих, які добровільно здалися в полон).

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 №942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153» вказані умови для отримання винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах розповсюджуються також на військовослужбовців, які не досягли віку 25 років і були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу/або проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»/ або проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно.

Обов`язковою умовою для виплати винагороди є також та обставина, що вказані військовослужбовці не притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

Аналіз наведених норм свідчить, що імперативною умовою для виникнення права на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі пункту 4 Постанови №153 є факт прийняття або призову особи на військову службу саме під час воєнного стану (тобто починаючи з 24 лютого 2022 року) у віці до 25 років. Водночас дана норма не поширюється на військовослужбовців, які вступили на військову службу у мирний час.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України та 04.10.2021 у віці 21 року уклав контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України. Надалі, 05.03.2025 ОСОБА_1 уклав новий контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб офіцерського складу строком на 5 років, і йому було присвоєно первинне офіцерське звання «молодший лейтенант».

Таким чином, позивач був первинно прийнятий на військову службу за контрактом до введення воєнного стану на території України.

Безперервне проходження позивачем військової служби під час воєнного стану, а також укладення нового контракту на проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу 05.03.2025 як особою, яка вже мала статус військовослужбовця, не тотожне юридичному факту первинного прийняття (вступу) або призову на військову службу під час воєнного стану в розумінні Постанови №153.

Метою експериментального проекту, затвердженого Постановою №153, є саме залучення та мотивація громадян віком від 18 до 25 років до вступу/призову на військову службу безпосередньо в умовах повномасштабної збройної агресії (під час воєнного стану). Натомість військовослужбовці, які вступили на службу до 24.02.2022 (у мирний час), виконували та продовжують виконувати свій конституційний обов`язок у межах раніше виниклих правовідносин, та підпадають під загальний порядок грошового забезпечення військовослужбовців.

Оскільки ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом 04.10.2021 (до введення воєнного стану), він не відповідає одній із обов`язкових вимог, визначених абзацом другим пункту 4 Постанови №153, а саме - вимозі щодо прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану.

Суд відхиляє доводи позивача щодо наявності щодо нього ознак дискримінації, оскільки встановлення державою спеціальних стимулюючих виплат для окремих категорій осіб, які залучаються до військової служби під час воєнного стану, має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету та не порушує принципу рівності, оскільки позивач і особи, прийняті на службу під час воєнного стану, перебувають у різних правових умовах вступу на службу.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 )), відмовляючи ОСОБА_1 листом у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також вимогами Постанови №153. Тому правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За правилами ч. ч. 1–3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан