Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 10 вересня 2026 р.
Справа: №380/7715/26
Суддя: Кузан Ростислав Ігорович
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 вересня 2026 рокусправа № 380/7715/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2024 № 34-ОД «Про результати службового розслідування», в частині накладення на стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани;
- зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додаткову винагороду за лютий 2024 року у відповідності до вимог Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, а також премію й інші складові грошового забезпечення за березень 2024 року й інші місяці у відповідності до вимог наказу МОУ від 07.06.2018 № 260 “Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, які не були виплачені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з накладення на стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання розпорядження ТГ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 18.01.2024 № 302дск/БР з метою доукомплектування резерву командування військової частини НОМЕР_1 19.01.2024 видано бойове розпорядження № 58/ТрО в якому наказано командиру другої стрілецької роти (в склад якої входили солдат ОСОБА_2 та солдат ОСОБА_1 ) вибути у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 02.02.2024 видано бойове розпорядження № 144/ГрО, відповідно до якого командиру 3ВРЗ № 2 до 24:00 02.02.2024 наказано вийти в район очікування та приступити до обладнування рубежу розгортання № 1 ЗВРЗ № 2 в районі південно-східна околиця КОТЛЯРІВКА. Бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 № 144/ГрО доведено до військовослужбовців військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_2 та солдата ОСОБА_1 , про що свідчить відповідний відеозапис, після чого ними були написані рапорти про відмову від його виконання. За фактом описаного вище, командуванням військової частини НОМЕР_1 було проведено службове розслідування. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2024 № 34-ОД «Про результати службового розслідування» на стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.
Позивач зазначає, що станом на дату доведення бойового розпорядження № 144/ГрО, невиконання якого стало підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, фактичний стан здоров`я позивача не відповідав вимогам до військовослужбовця бойового підрозділу, що безпосередньо виконує бойові завдання у зоні активних бойових дій. На дату видання бойового розпорядження № 144/ГрО у нього були наявні наступні захворювання: стан після вибухової травми від 27.08.2023; акубаротравма; початкові прояви двобічної хронічної сенсоневральної приглухуватості; залишкові явища закритої черепно-мозкової травми; артифакія правого ока; амбліопія середнього ступеня правого ока; часткова атрофія диска зорового нерва; периферична вітреохоріоретинальна дистрофія сітківки обох очей; анізометропія; міопічна тракційна макулопатія. Вказані захворювання підпадають під: статтю 30 Розкладу хвороб (порушення рефракції та акомодації); статтю 36 Розкладу хвороб (сенсоневральна приглухуватість). Направлення військовослужбовця з вираженою офтальмологічною патологією, частковою атрофією зорового нерва та сенсоневральною приглухуватістю до виконання бойових завдань у районі розгортання бойового рубежу суперечить принципу забезпечення безпеки військової служби, вимогам медичного забезпечення, нормам Положення про військово-лікарську експертизу. Виконання такого наказу створювало реальну загрозу: життю та здоров`ю самого військовослужбовця, безпеці інших військовослужбовців підрозділу, ефективності виконання бойового завдання. За таких обставин відсутній обов`язковий елемент складу дисциплінарного проступку - протиправність та вина, оскільки відмова була зумовлена станом здоров`я та необхідністю недопущення погіршення медичного стану.
Крім цього позивач звертає увагу, що бойове розпорядження № 144/ГрО доведено до його відома 02.02.2024. Однак, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 27.04.2024 № 100 базову загальновійськову підготовку позивач пройшов лише у квітні 2024 року. Таким чином станом на лютий 2024 року він не проходив БЗВП; не мав завершеного курсу підготовки; не був належним чином підготовлений до виконання бойових завдань. Отже, на момент доведення бойового розпорядження ОСОБА_1 фактично не мав законодавчо передбаченого рівня первинної військової підготовки.
З цих підстав позивач вважає, що його безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в частині застосування до нього дисциплінарної відповідальності виходячи з того, що в його діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення. Для відновлення порушеного права звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою від 28.04.2026 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою судді від 05.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновив ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду з даним позовом. Крім цього, зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 надати суду докази ознайомлення ОСОБА_1 з наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 34-ОД «Про результати службового розслідування» від 31.03.2024.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві вказав, що Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 267 від 25.07.2023 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти. Тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 02.02.2024 видано бойове розпорядження № 144/ТрО, відповідно до якого командиру ЗВРез № 2 до 24:00 02.02.2024 наказано вийти в район очікування та приступити до облаштування рубежу розгортання № 1 ЗВРез № 2 в районі південно-східна околиця КОТЛЯРІВКА. Бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №144/ТрО було доведено до військовослужбовців військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_2 та солдата ОСОБА_1 , про що свідчить відповідний відеозапис, після чого ними були написані рапорти про відмову від його виконання.
Оперативним черговим військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_3 здійснена доповідь командиру військової частини НОМЕР_1 щодо факту відмови виконання бойового розпорядження військовослужбовцями військової частини НОМЕР_4 солдатом ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_1 та наявністю у їх діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 «Непокора». У вказаній доповіді зазначено, що 03.02.2024 солдат ОСОБА_1 , який був у підпорядкуванні НОМЕР_6 обр ТрО (Бр 144/ТрО від 02.02.2024), відмовився від виконання бойового наказу. Відмову мотивує скаргами на стан здоров`я. Наказ зачитувався в АДРЕСА_3 . Факт доведення бойового розпорядження та відмова від його виконання здійснювався за допомогою відеофіксації.
Представник відповідача зазначає, що 17.10.2023 солдату ОСОБА_1 видано довідку ВЛК № 8631, згідно з якою позивача визнано придатним до військової служби. Оскільки у своєму рапорті про відмову виконувати бойове розпорядження ОСОБА_1 скаржився на незадовільний стан здоров`я, він був скерований для проходження військово-лікарської комісії. Голова ВЛК полковник ОСОБА_4 відмовив у проходженні ВЛК солдату ОСОБА_1 , оскільки є діюче рішення ВЛК від 17.10.2023, відповідно до якого він визнаний придатним до військової служби. Скарги солдата ОСОБА_1 на його морально-психологічний стан слід оцінювати критично, оскільки за інформацією заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення майора ОСОБА_5 індивідуальні бесіди з ним проводились, до цього він не відмовлявся виконувати бойові завдання, його морально-психологічний стан на такому самому рівні як і в інших військовослужбовців роти, які виконували поставлені завдання.
Звертає увагу, що військовослужбовець ОСОБА_1 відкрито відмовився в присутності особового складу стрілецької роти виконувати бойове розпорядження, про що написав відповідний рапорт про відмову виконання, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько окупаційними військами оборони Збройних Сил України на відповідній ділянці фронту. Неправомірні дії військовослужбовця ОСОБА_1 полягають у порушенні військової дисципліни шляхом відкритої відмови виконати бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2024 № 144/ТрО. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина військовослужбовця ОСОБА_1 виражається у формі прямого умислу, оскільки, відмовившись від виконання завдання, він розумів протиправний характер своїх дій, однак байдуже ставився до негативних наслідків від вчиненого. З врахуванням викладеного просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) № 267 від 25.07.2023 солдата ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти.
На виконання розпорядження ТГ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 18.01.2024 № 302дск/БР з метою доукомплектування резерву, командиром військової частини НОМЕР_1 19.01.2024 видано бойове розпорядження № 58/ТрО, яким наказано командиру другої стрілецької роти (в склад якої входив солдат ОСОБА_1 ) вибути у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 02.02.2024 видано бойове розпорядження № 144/ТрО, відповідно до якого командиру ЗВРез № 2 наказано до 24:00 02.02.2024 вийти в район очікування та приступити до облаштування рубежу розгортання № 1 ЗВРез № 2 в районі південно-східна околиця КОТЛЯРІВКА.
Бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №144/ТрО було доведено до військовослужбовців військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_2 та солдата ОСОБА_1 , після чого ними були написані рапорти про відмову від його виконання.
В рапорті позивач вказав, що не має можливості виконати наказ командира у зв`язку з низьким психологічно-моральним станом, а також через погіршення здоров`я, а саме погіршення зору, болі в хребті, проблем з кишково-шлунковим трактом.
Оперативним черговим військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_3 здійснена доповідь командиру військової частини НОМЕР_1 щодо факту відмови від виконання бойового розпорядження військовослужбовцями військової частини НОМЕР_4 солдатом ОСОБА_2 та солдатом ОСОБА_1 та наявністю у їх діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 «Непокора».
У вказаній доповіді зазначено: «Відповідно до рапорту (за вх. № 621 від 03.02.2024) від лейтенанта ОСОБА_6 , командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 , 03.02.2024 солдат ОСОБА_1 , тво командира 1 стрілецького відділення 2 стрілецької взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 та солдат ОСОБА_2 , тво командира 3 стрілецького відділення 2 стрілецької взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 , які були у підпорядкуванні НОМЕР_6 обр ТрО (Бр 144/ТрО від 02.02.2024), відмовились від виконання бойового наказу. Наказ зачитувався в АДРЕСА_3 . Факт доведення бойового розпорядження та відмова від його виконання здійснювався за допомогою відеофіксації. Військовослужбовці будуть направлені на ВЛК. На даний час військовослужбовці перебувають в тимчасовому розташуванні підрозділу. Відмову мотивують скаргами на стан здоров`я.».
За фактом описаних вище обставин, командуванням військової частини НОМЕР_1 проведено службове розслідування
За наслідками службового розслідування складено акт.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31.03.2024 № 34-ОД «Про результати службового розслідування» за порушення вимог ст. ст. 11, 16, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкриту відмову в присутності особового складу стрілецької роти виконати бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2024 № 144/ТрО, на стрільця-помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 солдата ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.
Оскільки у своєму рапорті про відмову виконувати бойове розпорядження, ОСОБА_1 скаржився на незадовільний стан здоров`я, він був скерований для проходження військово-лікарської комісії. Голова ВЛК полковник ОСОБА_4 відмовив у проходженні ВЛК солдату ОСОБА_1 , оскільки є діюче рішення ВЛК від 17.10.2023 (довідка гарнізонної військово-лікарської комісії №8631), відповідно до якого він визнаний придатним до військової служби.
17.10.2023 солдату ОСОБА_1 видано довідку ВЛК № 8631 стан після ВТ (27.08.23), акубаротравми у вигляді початкових проявів хронічної двобічної сенсоневральної приглуховатості, при сприйнятті шепітної мови до 5 метрів на праве вухо, до 6 метрів на ліве вухо. Суб`єктивний вушний шум. Залишкові явища перенесеної вибухової травми (27.08.23) закритої ЧМТ, струсу ГМ у вигляді ангіодистонічного синдрому. Артифакія правого ока (операція 2016), амбліопія середнього ст., при гостроті зору 0,3 (не корегує). Гострота зору лівого ока 1,0 (операція лазерна корекція зору 2016). Периферична вітреохоріоретинальна дистрофія сітківки обох очей (операція відмежувальна лазерна коагуляція 2016). Придатний до військової служби на підставі статей 26-в, 75-в гр. ІІ розкладу хвороби.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Не погоджуючись із наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, установлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (статті 2 Дисциплінарного статуту).
Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів (стаття 4 Дисциплінарного статуту).
За приписами статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Частина перша статті 45 Дисциплінарного Статуту передбачає, що в разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
За правилами частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України затверджено наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 (далі - Порядок №608).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 розділу I Порядку №608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (абзац 1 пункту 3 розділу ІІІ Порядку №608).
Згідно з пунктом 3 розділу IV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення (частина перша статті 86 Дисциплінарного статуту).
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (частина друга статті 86 Дисциплінарного статуту).
Отже, підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни.
Притягнення до дисциплінарної відповідальності здійснюється уповноваженим командиром у межах наданих йому повноважень та, як правило, за результатами службового розслідування, проведеного з метою з`ясування всіх обставин правопорушення, причин і умов його вчинення, а також ступеня вини військовослужбовця.
Рішення про накладення дисциплінарного стягнення має бути обґрунтованим, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків, обставин вчинення, попередньої поведінки військовослужбовця. Водночас обов`язковою умовою правомірності притягнення до дисциплінарної відповідальності є дотримання встановленої процедури, зокрема забезпечення військовослужбовцю права на надання пояснень, подання доказів, ознайомлення з матеріалами службового розслідування та оскарження прийнятого рішення. Порушення цих вимог може свідчити про протиправність застосованого дисциплінарного стягнення.
Вирішуючи такі спори, суд має виходити з обставин, установлених службовим розслідуванням, характеру проступку, мотивів, за яких його вчинено та якими доказами це підтверджується.
Судом не встановлено порушень установленої процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, зокрема щодо порядку призначення та проведення службового розслідування, забезпечення права на надання пояснень і подання доказів, а також прийняття уповноваженим командиром мотивованого рішення за результатами такого розслідування.
Доводи позивача про невстановлення складу дисциплінарного правопорушення суд вважає безпідставними, оскільки позивач відмовився виконувати бойове розпорядження, як наслідок, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани за порушення ним вимог статей 3, 4 Дисциплінарного статуту, статей 11, 16, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що полягає у невиконанні бойового розпорядження командира.
Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, зокрема, обов`язок беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.
Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (пункт 16 Статуту внутрішньої служби).
Відповідно до пункту 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає, з-поміж іншого, у наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою (пункт 30 Статуту внутрішньої служби).
Пункт 35 Статуту внутрішньої служби визначає, що накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення.
Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін (пункт 37 Статуту внутрішньої служби).
З аналізу зазначених норм як Дисциплінарного статуту, так і Статуту внутрішньої служби суд висновує, що в основі моделі правового регулювання відносин підпорядкованості у Збройних Силах України лежить принцип безумовності виконання наказу як ключового елементу військової дисципліни та єдиноначальності. Цей принцип передбачає, що наказ підлягає виконанню без попереднього обговорення чи сумніву в його доцільності, виконання наказу є прямим юридичним обов`язком військовослужбовця, командир наділений повнотою розпорядчої влади, а підлеглий позбавлений дискреції щодо вирішення питання виконання наказу.
Такий підхід обумовлений функціональним призначенням Збройних Сил України - забезпечення оборони держави, що вимагає оперативності, узгодженості дій і виключає можливість індивідуального перегляду рішень у процесі їх реалізації.
Норми прямо закріплюють, що відповідальність за відданий наказ несе командир, який його віддав. Це означає, що саме командир оцінює законність, доцільність і наслідки наказу; підлеглий виконує функцію реалізації наказу, а не його правової чи фактичної оцінки. Така конструкція є проявом принципу єдиноначальності та спрямована на запобігання дезорганізації управління військами.
Єдиним нормативно визначеним винятком із обов`язку виконання наказу є випадок віддання явно злочинного наказу. Під таким наказом слід розуміти розпорядження командира, виконання якого очевидно й однозначно утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України. За своїм змістом такий наказ передбачає вчинення підлеглим дій, що прямо порушують кримінальний закон.
Виконання явно злочинного наказу є кримінально караним, у зв`язку з чим військовослужбовець не лише має право, а й зобов`язаний відмовитися від його виконання незалежно від будь-яких обставин.
При цьому критерій «очевидності» злочинності означає, що для її усвідомлення не потребується складного правового аналізу чи звернення до спеціальних норм: протиправний характер наказу є явним і випливає безпосередньо з його змісту та загальновідомих вимог кримінального закону.
З матеріалів справи не вбачається, що згадане бойове розпорядження на момент його віддання мало ознаки явно злочинного, які б об`єктивно зумовлювали обов`язок позивача відмовитися від його виконання.
Покликання позивача на нереалізацію рапорту про неможливість виконання наказу через стан здоров`я також суд до уваги не бере, оскільки після отриманого поранення (27.08.2023) позивача 17.10.2023 було визнано придатним до військової служби, а тому не є підставою для невиконання наказу. В суду відсутні об`єктивні підстави не враховувати зазначену довідку військово-лікарської комісії.
Ба більше, матеріали справи не містять доказів того, що стан здоров`я позивача об`єктивно унеможливлював виконання покладеного на нього завдання або що незадовільний стан здоров`я позивача був належним чином підтверджений та доведений до відома командира до моменту виникнення спірних правовідносин.
У свою чергу, як зазначено позивачем, підставою невиконання ним відповідного розпорядження було погіршення стану його здоров`я та низький психологічний стан. Водночас, вказані обставини не підтверджені жодними доказами та спростовуються відповідачем.
Суд приймає до уваги доводи відповідача про те, що скарги солдата ОСОБА_1 на його морально-психологічний стан слід оцінювати критично, оскільки за інформацією заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення майора ОСОБА_5 індивідуальні бесіди з ним проводились, до цього він не відмовлявся виконувати бойові завдання, його морально-психологічний стан на такому самому рівні як і в інших військовослужбовців роти, які виконували поставлені завдання.
Отже, з матеріалів службового розслідування випливає, що позивачем порушені вимоги Дисциплінарного статуту ЗСУ, Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
З огляду на викладене, за наслідками службового розслідування знайшли підтвердження обставини вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення, за яке його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 22 червня 2023 року у справі №380/12332/20, для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
За наведених обставин, спірний наказ є таким, що виданий відповідачем відповідно до наведених норм чинного законодавства та на підставі встановлених службовим розслідуванням обставин.
Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем було порушено права позивача в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, а позивачем протилежного не доведено, що свідчить про відсутність підстав для скасування наказу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.05.2026 року у справі № 480/6010/24.
Таким чином, наказ Військової частини НОМЕР_1 , згідно з яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - "сувора догана" з позбавленням премії та додаткової винагороди за лютий 2024 року є правомірним та не підлягає скасуванню, відтак підстави для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.
При цьому, з огляду на правомірність накладеного на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани у зв`язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, позбавлення додаткової винагороди та премії є правомірним наслідком накладення дисциплінарного стягнення згідно з Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260.
Щодо інших доводів, які викладені у позовній заяві, то, з огляду на вищевказані мотиви, якими суд керується вирішуючи цю справу, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені позивачем, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Щодо строків звернення до суду суд зазначає, що відповідачем не подано доказів ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом відразу після його прийняття, а тому висновок суду при відкритті провадження у справі про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду є обґрунтованим.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, КАС України, суд, -
в и р і ш и в:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан
Оригінал: reyestr.court.gov.ua