Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №160/2931/21 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Київ справа №160/2931/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Південного офісу Держаудитслужби України про визнання дій протиправним та скасування висновку,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південного офісу Держаудитслужби, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати висновок Південного офісу Держаудитслужби від 23.12.2020 про результати моніторингу закупівлі №UA-2020-03-06-000670-с.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначив, що оскаржуваний висновок є протиправним, оскільки Південний офіс Держаудитслужби, на його думку, провів моніторинг закупівлі поза межами територіальної компетенції. Зазначає, що закупівлю проводила регіональна філія, розташована у Дніпропетровській області, тоді як відповідач знаходиться в Одеській області. Щодо тендерної пропозиції переможця позивач посилається на підписаний учасником проєкт договору та технічну специфікацію, якими передбачено строк дії талонів не менше одного року. Відсутність на зразках талонів відомостей про строк дії позивач тлумачить як підтвердження їх безстрокового характеру. Також позивач зазначає, що поставка товару відбулася 12.06.2020, а договір був виконаний до оприлюднення висновку, тому його розірвання було неможливим.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2021 року позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без руху.

Відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року адміністративну справу № 160/2931/21 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва за підсудністю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2021 року (суддя Мамедова Ю.Т.) відкрито провадження у справі та ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до Розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2022 року № 134 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді, адміністративну справу № 160/2931/21, згідно протоколу повторного автоматичного розподілу від 22 квітня 2022 року повторно розподілено на суддю Погрібніченка І.М.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2022 року прийнято адміністративну справу № 160/2931/21 до провадження судді Погрібніченка І.М.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи передано на розгляд судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 адміністративну справу прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., ухвалено здійснювати розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що моніторинг проведено на підставі доручення Держаудитслужби від 25.11.2020 № 003100-18/7905-2020 і наказу Південного офісу від 01.12.2020 № 439. Наголошує, що пункт 9 додатка 3 до тендерної документації вимагав надати скановані копії талонів або скретч-карток, які мають строк дії не менше одного року та діють на всіх зазначених автозаправних станціях. Надані переможцем зразки не містили відповідних відомостей, а інших документів на підтвердження безстроковості талонів у тендерній пропозиції не було. На момент проведення моніторингу та оприлюднення висновку в електронній системі закупівель не містилося звіту про виконання договору; такий звіт замовник оприлюднив лише 29.12.2020. Відповідач вважає розірвання договору чітким і пропорційним способом усунення порушення, яке вплинуло на результат закупівлі. У відзиві та запереченнях на відповідь на відзив відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Також 25.11.2025 відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на пропуск позивачем спеціального десятиденного строку, встановленого частиною десятою статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі». На переконання відповідача, останнім днем звернення до суду було 13.01.2021, тоді як позов подано 24.02.2021, а посилання на карантин не підтверджує наявності об`єктивних перешкод для своєчасного звернення.

Вирішуючи це клопотання, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.

Позивач у первинній позовній заяві заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, посилаючись на дію карантину та законодавчі зміни, прийняті у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19. Отже, позивач не приховав обставини пропуску строку та одночасно з учиненням процесуальної дії порушив перед судом питання про його поновлення.

Оцінюючи наведені обставини, суд враховує, що на час виникнення права на звернення до суду на всій території України продовжував діяти карантин, робота підприємств та органів була організована з урахуванням протиепідемічних обмежень, а позов подано без надмірного зволікання. Провадження у справі було відкрито, справа протягом тривалого часу перебувала на розгляді адміністративних судів, а питання про залишення позову без розгляду відповідач порушив лише після прийняття справи до провадження Київським окружним адміністративним судом у 2025 році.

За сукупності цих обставин застосування процесуального строку через майже п`ять років після відкриття провадження виключно як формальної перешкоди для розгляду спору по суті не відповідало б завданню адміністративного судочинства та принципу доступу до суду.

Суд також враховує, що встановлення строків звернення до суду має забезпечувати юридичну визначеність, однак не може призводити до надмірного формалізму та непропорційного обмеження права на судовий захист. Відповідач реалізував право на подання відзиву, надав усі докази та докладні заперечення по суті спору, тому поновлення строку не позбавляє його можливості ефективно захищати свою позицію.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для застосування частин третьої і четвертої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України. У задоволенні клопотання Південного офісу Держаудитслужби про залишення позову без розгляду належить відмовити.

Крім того позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив скасувати висновок.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

06.03.2020 регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» оприлюднила оголошення про проведення відкритих торгів щодо закупівлі дизельного палива у талонах або скретч-картках у кількості 130 000 літрів за кодом ДК 021:2015:09130000-9 «Нафта і дистиляти», очікуваною вартістю 3 472 560,00 грн.

За результатами процедури переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО ОІЛ ТРЕЙД», з яким 09.06.2020 укладено договір поставки № ПР/НХ-20419/НЮ на суму 2 519 400,00 грн.

Наказом Південного офісу Держаудитслужби від 01.12.2020 № 439 розпочато моніторинг цієї закупівлі.

Підставою для його проведення було доручення Державної аудиторської служби України від 25.11.2020 № 003100-18/7905-2020 щодо моніторингу процедур закупівель, включених до відповідного переліку. За результатами моніторингу складено висновок від 22.12.2020 № 577, який оприлюднено в електронній системі закупівель 23.12.2020.

У висновку відповідач установив порушення пункту 4 частини першої статті 30 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції, чинній на час оприлюднення оголошення.

Порушення полягало у невідхиленні тендерної пропозиції ТОВ «ДНІПРО ОІЛ ТРЕЙД», яка не відповідала пункту 9 додатка 3 до тендерної документації. Відповідач зобов`язав замовника вжити заходів щодо усунення порушення у встановленому законом порядку, зокрема розірвати договір з дотриманням положень Господарського та Цивільного кодексів України, а також оприлюднити документи про усунення порушення, аргументовані заперечення або інформацію про причини неможливості його усунення.

Вважаючи свої права порушеними даним висновком, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, з урахуванням дії норми закону у часі, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з належною метою; обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі є аналізом дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.

Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону рішення про початок моніторингу процедури закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю, його заступник або уповноважена керівником особа за наявності однієї або декількох визначених законом підстав, зокрема інформації, отриманої від органів державної влади, про наявність ознак порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» за результатами моніторингу посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок, який затверджується керівником або його заступником та оприлюднюється в електронній системі закупівель. У висновку обов`язково зазначаються відомості про замовника і предмет закупівлі, унікальний номер оголошення, опис виявленого порушення та зобов`язання щодо його усунення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 30 Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції, чинній на час оприлюднення оголошення про проведення процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію в разі, якщо вона не відповідає умовам тендерної документації.

Згідно з частиною першою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Спір між сторонами виник у зв`язку з тим, що Південний офіс Держаудитслужби під час моніторингу встановив невідповідність тендерної пропозиції переможця вимогам документації та зобов`язав замовника усунути порушення, зокрема шляхом розірвання договору.

Позивач в свою чергу заперечує як компетенцію відповідача, так і сам факт порушення та визначений у висновку спосіб його усунення.

Тому суд в межах розгляду даної справи має перевірити повноваження відповідача, відповідність пропозиції переможця тендерній документації та законність зобов`язальної частини висновку.

Так, щодо територіальної компетенції відповідача суд встановив, що Південний офіс Держаудитслужби є міжрегіональним територіальним органом Держаудитслужби.

Відповідно до Положення про Південний офіс Держаудитслужби цей орган та його управління можуть здійснювати державний фінансовий контроль на території інших адміністративно-територіальних одиниць за дорученням Голови Держаудитслужби або його заступників.

В матеріалах справи міститься доручення Державної аудиторської служби України від 25.11.2020 № 003100-18/7905-2020, підписане заступником Голови Держаудитслужби, щодо проведення моніторингу процедур закупівель за переліком, до якого включено закупівлю № UA-2020-03-06-000670-c.

На виконання цього доручення Південний офіс видав наказ від 01.12.2020 № 439.

Отже, моніторинг на території Дніпропетровської області проведено за наявності передбаченої положенням спеціальної підстави, а довід позивача про перевищення територіальних повноважень спростовується матеріалами справи.

Щодо відповідності тендерної пропозиції переможця суд зазначає, що пунктом 9 додатка 3 до тендерної документації замовник установив вимогу надати скановані копії талонів або скретч-карток номіналом 5, 10 (або 15), 20 літрів, які повинні мати строк дії не менше одного року та діяти на всіх автозаправних станціях, зазначених у переліку заправок.

Пунктом 1.3 проєкту договору додатково передбачено, що строк дії не менше одного року з моменту отримання має бути зазначений на талоні.

ТОВ «ДНІПРО ОІЛ ТРЕЙД» надало у складі тендерної пропозиції зразки талонів номіналом 5, 10 та 20 літрів, на яких не зазначено строк їх дії.

Надані зразки також не містили відомостей, які самі по собі підтверджували б можливість використання талонів на всіх автозаправних станціях із визначеного замовником переліку.

Документів емітента талонів або інших належних підтверджень їх необмеженого строку дії учасник у складі пропозиції не надав.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відсутність на талоні строку дії автоматично означає його безстроковість. Такий висновок є припущенням і не випливає ані зі змісту самого талона, ані з документів його емітента.

Посилання на пункт 10.3.3.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України також не спростовує порушення, оскільки ця Інструкція визначає загальні обов`язкові реквізити талона, але не скасовує додаткових вимог, самостійно встановлених замовником у тендерній документації.

Погодження учасником проєкту договору та зазначення в технічній специфікації загальної умови про строк не менше одного року не замінюють виконання окремої вимоги пункту 9 додатка 3 щодо надання саме таких копій талонів, які підтверджують відповідні характеристики. Замовник був зобов`язаний оцінювати пропозицію за правилами, які сам установив для всіх учасників. Після закінчення строку подання пропозицій замовник не міг тлумачити чітку вимогу документації на користь одного учасника у спосіб, який фактично усував необхідність її виконання.

Твердження позивача про те, що інші учасники також подавали зразки без зазначення строку, не впливає на оцінку пропозиції переможця. Предметом моніторингу було рішення замовника про визначення переможця та укладення з ним договору. Можлива невідповідність пропозицій інших учасників не створює для замовника права прийняти пропозицію, яка не відповідає тендерній документації.

Отже, Південний офіс Держаудитслужби обґрунтовано встановив, що пропозиція ТОВ «ДНІПРО ОІЛ ТРЕЙД» не відповідала пункту 9 додатка 3 до тендерної документації. Оскільки такого учасника визначено переможцем, замовник порушив пункт 4 частини першої статті 30 Закону України «Про публічні закупівлі» у застосовній редакції.

Оцінюючи зобов`язальну частину висновку, суд виходить із того, що відповідач не обмежився загальною вказівкою усунути порушення, а визначив конкретний можливий захід — розірвання договору з дотриманням положень Цивільного та Господарського кодексів України. Одночасно замовнику було надано передбачені законом альтернативи: оприлюднити документи про усунення порушення, аргументовані заперечення до висновку або інформацію про причини неможливості усунення порушення.

Виявлене порушення не є суто формальним, оскільки стосується відповідності пропозиції учасника, якого визначено переможцем, обов`язковим вимогам тендерної документації. За умови дотримання замовником пункту 4 частини першої статті 30 Закону така пропозиція підлягала відхиленню, а договір із цим учасником не був би укладений. Тому визначений відповідачем спосіб усунення порушення відповідає характеру порушення та спрямований на приведення правовідносин у стан, який мав би існувати в разі дотримання закону.

Аналогічний підхід щодо допустимості визначення розірвання договору як конкретного способу усунення порушення, яке вплинуло на результат процедури закупівлі, викладено Верховним Судом у постановах від 26.10.2022 у справі № 420/693/21, від 09.02.2023 у справі № 520/6848/21 та від 02.03.2023 у справі № 160/4436/21. У цих рішеннях зазначено, що коли за умови дотримання вимог закону договір узагалі не мав бути укладений, вимога про його розірвання є визначеним і співмірним способом реагування органу фінансового контролю.

Суд відхиляє посилання позивача на повне виконання договору до оприлюднення висновку. На дату початку моніторингу та на дату оприлюднення висновку в електронній системі закупівель не було звіту про виконання договору. Такий звіт позивач оприлюднив 29.12.2020, тобто після оприлюднення оскаржуваного висновку 23.12.2020. Рахунок-фактура від 12.06.2020 підтверджує оформлення поставки, однак сам по собі не доводить завершення всіх взаємних зобов`язань сторін договору та припинення його дії на момент проведення моніторингу.

Правомірність індивідуального акта оцінюється з урахуванням фактичних даних, які існували та були доступними суб`єкту владних повноважень на час його прийняття. Позивач не довів, що до складення висновку повідомив відповідача про повне припинення всіх зобов`язань за договором або розмістив у системі закупівель документи, які однозначно підтверджували таку обставину. Подальше оприлюднення звіту про виконання договору не свідчить про протиправність висновку на дату його прийняття.

Крім того, формулювання висновку зобов`язувало діяти у встановленому законом порядку та з дотриманням положень цивільного і господарського законодавства. Воно не вимагало одностороннього припинення договору всупереч закону та прямо дозволяло замовнику подати інформацію про причини неможливості усунення порушення. Отже, довід про юридичну неможливість виконання висновку не підтверджує його невизначеності або непропорційності.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення правомірності свого рішення у цій справі покладено на відповідача. Надані відповідачем доручення, наказ про початок моніторингу, тендерна документація, матеріали тендерної пропозиції та зміст висновку в сукупності підтверджують, що рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, обґрунтовано і пропорційно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для визнання протиправним і скасування висновку Південного офісу Держаудитслужби від 23.12.2020 про результати моніторингу закупівлі № UA-2020-03-06-000670-c відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.

Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Південного офісу Держаудитслужби України про визнання дій протиправним та скасування висновку, – відмовити.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.