Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №320/14043/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Київ справа №320/14043/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІК АП» до Західного міжрегіонального управління з Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПІК АП» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління з Державної служби з питань праці, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявленого порушення законодавства про працю № ЗХ/ЛВ/36880/023622/П від 20.11.2025, винесений Західним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці.

В обґрунтування позову позивач вказав, що оскаржуваний припис прийнятий за відсутності належних доказів фактичного допуску ТОВ «СПІК АП» працівників до роботи без оформлення трудових відносин. Позивач заперечив здійснення господарської діяльності за адресою: м. Львів, просп. В. Чорновола, 69а, а також наявність трудових відносин із ОСОБА_1 та неідентифікованою особою, названою у матеріалах перевірки «Владою». Зазначив, що під час перевірки не встановлено осіб працівників, змісту виконуваної ними роботи, підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, режиму роботи та виплати заробітної плати. Також позивач посилається на порушення процедури проведення перевірки та неможливість виконання припису щодо подій, які відбулися у минулому.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду справа №320/14043/26 передана до розгляду судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІК АП» про забезпечення позову у справі.

Відповідач подав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що підставою для позапланового заходу стало звернення ОСОБА_1 від 03.11.2025 № Б-1432/ЗХ-25 щодо неофіційного працевлаштування та невиплати заробітної плати. Державна служба України з питань праці листом від 06.11.2025 погодила проведення позапланового заходу. На підставі наказу від 17.11.2025 № 738/ЗХ-ЗК та направлення від 17.11.2025 № ЗХ/1/18093-25 проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 20.11.2025 № ЗХ/ЛВ/36880/023622. Відповідач вказав, що ОСОБА_1 виконувала обов`язки адміністратора школи у період із 03.10.2024 до травня 2025 року, а 19.11.2025 під час телефонного дзвінка особа на ім`я ОСОБА_2 повідомила, що працює оператором кол-центру ТОВ «СПІК АП». Додатково відповідач послався на відсутність у звітності позивача даних про найманих працівників, інформацію з мережі Інтернет і фотографію мовної школи «SPEAK UP» за адресою проведення перевірки. Щодо процедури перевірки відповідач зазначив, що направлення, погодження та вимога про надання документів були надіслані на зареєстровану адресу товариства, а керівника додатково повідомлено у мобільному застосунку Viber. На думку відповідача, вжиті ним заходи відповідали Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги. Вказав, що фотографія вивіски не підтверджує здійснення діяльності саме ТОВ «СПІК АП», а на вебсайті speak-up.com.ua надавачем послуг зазначено іншу юридичну особу — ТОВ «Стаді Сістемс Центр». Приймання дзвінків і комунікація з клієнтами здійснювалися директором або іншими суб`єктами господарювання на підставі господарських договорів. Зокрема, у листопаді 2025 року консультаційні послуги надавала ФОП ОСОБА_3 за договором від 06.11.2025.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягав, що умови договору з ФОП ОСОБА_3 мають ознаки трудових відносин, оскільки передбачають тривале виконання функцій в інтересах позивача, взаємодію з його клієнтами, використання комерційного найменування та контроль за наданням послуг.

У додаткових поясненнях позивач вказав, що договір із ФОП ОСОБА_3 не був покладений в основу оскаржуваного припису, який стосується ОСОБА_1 та особи на ім`я ОСОБА_2 . Тому наведені відповідачем під час судового розгляду нові обставини не можуть доповнювати фактичні та правові підстави прийнятого раніше індивідуального акта.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

03.11.2025 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшло звернення ОСОБА_1 № Б-1432/ЗХ-25 про можливе порушення ТОВ «СПІК АП» законодавства про працю.

Листом від 06.11.2025 № ЦА-5974/1.3/2.3.4-25а Державна служба України з питань праці погодила проведення позапланового заходу.

Відповідач видав наказ від 17.11.2025 № 738/ЗХ-ЗК та направлення від 17.11.2025 № ЗХ/1/18093-25 на проведення позапланового заходу щодо ТОВ «СПІК АП» за зареєстрованим місцезнаходженням у місті Києві та фактичною адресою: м. Львів, просп. В. Чорновола, 69а.

За результатами заходу відповідач склав акт від 20.11.2025 № ЗХ/ЛВ/36880/023622, в якому дійшов висновку про порушення позивачем частини першої статті 21 та частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України внаслідок фактичного допуску ОСОБА_1 та особи на ім`я Влада до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та без повідомлення уповноваженого органу.

20.11.2025 інспектор праці виніс припис № ЗХ/ЛВ/36880/023622/П, яким зобов`язав керівника ТОВ «СПІК АП» усунути встановлені порушення вимог частини першої статті 21 та частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України.

Позивач оскаржив припис в адміністративному порядку. Рішенням, отриманим позивачем 05.01.2026, скаргу залишено без задоволення, а припис — без змін.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд перевіряє, зокрема, чи прийняте рішення суб`єкта владних повноважень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Згідно частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов`язується виконувати визначену цією угодою роботу, а роботодавець — виплачувати заробітну плату та забезпечувати умови праці.

Згідно частини четвертої статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення уповноваженого органу про прийняття працівника на роботу.

Згідно частини восьмої статті 7 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 у справі № 420/2174/19 звернув увагу, що основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від цивільних, є регулювання процесу організації трудової діяльності. За трудовим договором працівник виконує трудову функцію з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, тоді як за цивільно-правовим договором визначальним є досягнення погодженого сторонами результату, а організація виконання завдання залишається за межами договору.

Отже, для висновку про фактичний допуск особи до роботи без оформлення трудового договору контролюючий орган повинен встановити не лише виконання певних дій на користь суб`єкта господарювання, а й конкретну особу, зміст її трудової функції, підпорядкування організації праці роботодавця, систематичність роботи, режим її виконання та виплату винагороди як заробітної плати.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з тим, що відповідач кваліфікував взаємодію ТОВ «СПІК АП» із ОСОБА_1 та особою на ім`я ОСОБА_2 як неоформлені трудові відносини.

Тому визначальним у цій справі є не сам факт надходження звернення, відсутність задекларованих працівників або використання позначення «SPEAK UP», а доведеність виконання кожною із зазначених осіб трудової функції саме для позивача на умовах підпорядкованої праці.

Стосовно ОСОБА_1 відповідач посилався на її звернення та пояснення про виконання обов`язків адміністратора з 03.10.2024 до травня 2025 року. Однак у наданих суду матеріалах відсутні документи про визначений ТОВ «СПІК АП» графік роботи цієї особи, її робоче місце, посадові обов`язки, підпорядкування посадовим особам товариства, табелювання робочого часу, нарахування або виплату заробітної плати. Не надано також листування, платіжних документів чи інших об`єктивних даних, які підтверджували б фактичне виконання нею трудової функції саме в інтересах позивача.

Звернення фізичної особи є законною підставою для ініціювання позапланового заходу за умови одержання відповідного погодження, проте саме по собі воно не є достатнім доказом установленого порушення. Відомості зі звернення мали бути перевірені та підтверджені сукупністю доказів, які дозволяли б однозначно встановити роботодавця і характер правовідносин, які відповідач не сформував.

Крім того, за викладеною в акті версією відповідача виконання ОСОБА_1 роботи припинилося у травні 2025 року, тобто більш ніж за п`ять місяців до перевірки.

Припис за своєю правовою природою спрямований на усунення встановленого порушення. Оскаржуваний припис не визначає, які саме дії повинен учинити позивач щодо відносин, які, за твердженням контролюючого органу, припинилися до проведення заходу. Водночас суд не погоджується з тим, що кожний припис обов`язково має встановлювати конкретний спосіб усунення порушення, однак його вимога повинна бути реальною, зрозумілою та придатною до виконання.

Стосовно особи на ім`я ОСОБА_2 відповідач посилався на телефонний дзвінок 19.11.2025 за номером, зазначеним на вебсайті. За твердженням відповідача, співрозмовниця повідомила, що працює оператором кол-центру ТОВ «СПІК АП».

Разом із тим відповідач не встановив прізвища, ім`я та по батькові цієї особи, не відібрав у неї письмових пояснень, не встановив місця виконання роботи, графіка, тривалості правовідносин, порядку оплати, підпорядкування та особи, яка організовувала її працю.

Матеріали не дають можливості перевірити, кому належав телефонний номер, хто фактично відповідав на дзвінок та на підставі яких обставин зроблено висновок про наявність трудових відносин саме з ТОВ «СПІК АП».

Саме використання співрозмовницею вислову «працюю» або повідомлення назви бренду не визначає юридичної природи відносин і не замінює встановлення їх фактичного змісту. На переконання суду, за відсутності ідентифікації особи неможливо перевірити достовірність отриманих відомостей, зіставити їх з іншими доказами та встановити, чи виконувала вона роботу особисто як найманий працівник, чи надавала послуги на іншій правовій підставі.

Відсутність у звітності ТОВ «СПІК АП» відомостей про найманих працівників підтверджує лише те, що товариство не декларувало трудових відносин. Ця обставина може мати доказове значення разом з установленим фактом фактичного виконання конкретною особою підпорядкованої праці, однак самостійно такого факту не доводить.

Фотографія фасаду мовної школи з позначенням «SPEAK UP» підтверджує розміщення відповідної вивіски за адресою: м. Львів, просп. В. Чорновола, 69а. Водночас вона не містить відомостей про юридичну особу, яка здійснювала там господарську діяльність.

Збіг комерційного позначення із частиною найменування позивача, без установлення правових підстав використання бренду та фактичного оператора закладу, не є достатнім для ототожнення закладу з ТОВ «СПІК АП».

Посилання на інформацію вебсайту також не усуває цієї невизначеності. Позивач вказав, що у публічному договорі на вебсайті надавачем послуг зазначено ТОВ «Стаді Сістемс Центр». Відповідач в свою чергу не надав доказів або документації, яка б підтверджувала фактичне ведення позивачем діяльності за місцем перевірки.

Обставина, що керівником двох юридичних осіб є одна фізична особа, не дає правових підстав ототожнювати цих юридичних осіб, їх майно, працівників і господарські операції.

Твердження відповідача про можливу «схему несплати податків» не підтверджене доказами та не стосується безпосередньо правомірності припису, тому суд його відхиляє.

Доводи відповідача щодо договору про надання консультаційних послуг від 06.11.2025 № 06/11/2025, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_3 , також не підтверджують правомірності спірного припису. В акті та приписі порушення сформульовано щодо ОСОБА_1 та особи на ім`я Влада. ФОП ОСОБА_3 не визначена в оскаржуваному приписі як працівник, фактично допущений до роботи без оформлення трудового договору.

Суд оцінює правомірність індивідуального акта виходячи з фактичних і юридичних підстав, якими суб`єкт владних повноважень керувався на час його прийняття. Відповідач не може під час судового розгляду доповнити оскаржуваний акт новим порушенням або обґрунтувати його правомірність обставинами, які не були встановлені й покладені в основу цього акта. Тому оцінка умов договору з ФОП ОСОБА_3 перебуває поза межами предмета доказування у цій справі.

Щодо повідомлення про перевірку суд враховує надані відповідачем відомості про направлення документів за зареєстрованим місцезнаходженням товариства та повідомлення керівника засобами мобільного зв`язку. Самі по собі заперечення позивача щодо способу повідомлення не є достатніми для скасування припису, оскільки матеріали свідчать про вжиття відповідачем заходів для інформування товариства.

Так само суд не вважає обґрунтованим посилання позивача на відсутність територіальних повноважень Західного міжрегіонального управління виключно через реєстрацію товариства у місті Києві. Закон № 877-V допускає здійснення державного нагляду за місцем провадження господарської діяльності. Отже, за умови належного встановлення фактичного здійснення діяльності у Львові відповідач мав би повноваження провести захід за такою адресою. Проте в цій справі належність відповідного місця діяльності саме позивачу не доведена.

Таким чином, відповідач мав законну підставу розпочати позаплановий захід, однак за його результатами не встановив достатньої сукупності фактів, необхідних для висновку про допуск ОСОБА_1 та неідентифікованої особи до роботи саме ТОВ «СПІК АП» без оформлення трудових договорів. Оскаржуваний припис ґрунтується переважно на неперевірених повідомленнях, припущенні про тотожність бренду та юридичної особи й відсутності даних про працівників у звітності.

За таких обставин відповідач не виконав передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку доказування правомірності припису. Припис не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому частиною другою статті 2 цього Кодексу, тому позов належить задовольнити.

Інші доводи сторін висновків суду по суті спору не змінюють.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією, долученою до позовної заяви.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3328,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також позивачем у позові заявлено попередню (орієнтовну) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. З приводу чого суд зазначає, що дане питання може бути вирішено судом у строки та порядку, передбачені ч.7 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІК АП» до Західного міжрегіонального управління з Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису,– задовольнити;

Визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявленого порушення законодавства про працю № ЗХ/ЛВ/36880/023622/П від 20.11.2025, винесений Західним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці;

Стягнути з Державної служби з питань праці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПІК АП» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі у розмірі 3328,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.