Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №320/28964/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року м. Київ № 320/28964/23

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» (далі – позивач / ТОВ «Інтерстарч Україна») з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі – відповідач / податковий, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №00646040103 від 05.04.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність висновків Акта перевірки, на підставі яких контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки, на думку позивача, такі висновки ґрунтуються виключно на припущеннях та не містять посилань на факти, які б підтверджували порушення ТОВ «Інтерстарч Україна» вимог податкового законодавства. Наголошено, що всі господарські операції між позивачем та його контрагентами були оформленні належним чином первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Окрім того, вказано, що рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання ним економічної вигоди, наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платників податків та, відповідно, підтверджує реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву зазначив про правомірність висновків Акта перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами КП «МАГДАЛИНІВСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД», ФГ «Ясків», ФГ «ВІКТОРІЯ» на підставі договорів поставок.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено про ненадання відповідачем належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження висновків щодо порушення ТОВ «Інтерстарч Україна» вимог податкового законодавства в межах спірних правовідносин.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов таких висновків.

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інтерстарч Україна» (код ЄДРПОУ 38307757) з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 000 грн по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року (реєстраційний номер №9246990716 від 21.11.2022) з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків.

За наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки контролюючим органом складено Акт від 17.02.2023 №321/Ж5/31-00-04-01-03/38307757 (далі – Акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «Інтерстарч Україна» пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, підпункту 69.29 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, що призвело до відмови у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку (рядок 20.2.) за жовтень 2022 року на 42 367 927 грн., завищення суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: завищено податковий кредит у сумі 984 546 грн., та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 984 546 грн., яка підлягає зменшенню.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки позивачем подано письмові заперечення, за результатами розгляду яких висновки Акта залишено без змін.

На підставі висновків Акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове від 05.04.2023 №00646040103, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 984 546,00 грн.

ТОВ «Інтерстарч Україна», не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням рішенням, 19.04.2023 направило до Державної податкової служби України скаргу.

Рішенням Державної податкової служби України від 09.06.2023 №14705/6/99-00-06-01-0206 податкове повідомлення-рішення від 05.04.2023 №00646040103 залишено без змін, а скаргу – без задоволення.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України встановлено, що податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість віднесено до загальнодержавних податків.

У силу пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2, 198.3 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу вимог пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

В силу пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-XIV) що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону №996-XIV визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно частини першої статті 3 Закону №996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Частиною другою статті 3 Закону №996-XIV визначено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно вимог частин першої, другої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналізуючи наведені норми права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 (справа №160/3364/19), що підлягає врахуванню відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дійшла наступних висновків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд погоджується з таким висновками, не вбачає підстав для відступу від нього та зазначає, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання в його межах від посадової особи відомостей щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише відсутність у контрагентів платника податків матеріальних і трудових ресурсів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Як вбачається з Акта від 17.02.2023 №321/Ж5/31-00-04-01-03/38307757, перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) встановлено її завищення на 984 546 грн. внаслідок завищення показника рядка 17 (колонка Б) Декларації на 984 546 грн.

Так, відповідачем зазначається про нереальний характер господарських операцій, здійснених між ТОВ «Інтерстарч Україна» та його контрагентами, а саме: КП «МАГДАЛИНІВСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД»; ФГ «Ясків»; ФГ «ВІКТОРІЯ».

Вказані висновки сформовані у зв`язку з:

- відсутністю у контрагентів позивача необхідної кількості земельних ділянок, на яких можливо виростити сільськогосподарські культури у задекларованих обсягах;

- наявністю певних недоліків у товарно-транспортних накладних;

- відсутністю у контрагентів позивача та залучених до здійснення господарських операцій товариств та фізичних осіб-підприємців матеріально-технічної можливості для здійснення таких операцій;

- перевищенням встановленої Правилами дорожнього руху України вантажності транспортних засобів понад 24 тон автомобільними дорогами;

- недотриманням позивачем принципу належної податкової обачності.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2022 року позивач мав господарські взаємовідносини з КП «МАГДАЛИНІВСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД», ФГ «Ясків», ФГ «ВІКТОРІЯ».

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Інтерстарч Україна» з КП «МАГДАЛИНІВСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД», суд зазначає таке.

Взаємовідносини між ТОВ «Інтерстарч Україна» та КП «Магдалинівський маслозавод» (код ЄДРПОУ 24239332) виникли на підставі договору поставки від 07.10.2022 №IC-15250.

Згідно з укладеним договором поставки КП «Магдалинівський маслозавод» (продавець за договором) було зобов`язане поставити і передати у власність ТОВ «Інтерстарч Україна» (покупець за договором) зерно кукурудзи.

Поставка зерна здійснювалась за рахунок КП «Магдалинівський маслозавод» автомобільним транспортом на склад ПрАТ «Інтеркорн корн просессінг індастрі» за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського,120 (надалі - комбінат).

Приймання зерна, яке надійшло на ім`я ТОВ «Інтерстарч Україна», здійснювалося ПрАТ «Інтеркорн корн просессінг індастрі» згідно з умовами договору від 01.10.2012 №2 про переробку давальницької сировини для подальшого використання в якості давальницької сировини під час виготовлення крохмале-патокової продукції.

З метою виконання умов зазначених договорів в процесі здійснення господарської діяльності було складено наступні документи:

- видаткові накладні від 31.10.2022 №РН-0000141, від 30.10.2022 №РН-0000140, від 29.10.2022 №РН-0000139, від 19.10.2022 №РН-000135, від 18.10.2022 №РН-0000134, від 17.10.2022 №РН-0000132, від 16.10.2022 №РН-0000131, від 15.10.2022 №РН-0000130, від 14.10.2022 №РН-0000129, від 12.10.2022 №РН-0000128;

- рахунки-фактури від 31.10.2022 №СФ-00000047, від 30.10.2022 №СФ-00000046, від 29.10.2022 №СФ-00000045, від 19.10.2022 №СФ-00000044, від 18.10.2022 №СФ-00000043, від 18.10.2022 №СФ-00000043, від 17.10.2022 №СФ-00000042, від 16.10.2022 №СФ-00000041, ВІД 15.10.2022 №СФ-00000040, від 14.10.2022 №СФ-00000039, від 12.10.2022 №СФ-00000038;

- протоколи узгодження ціни до договору поставки від 07.10.2022 №IC-15250;

- товарно-транспортні накладні від 19.10.2022 №10, 29.10.2022 №11, №12, від 30.10.2022 №13, №14, №15, №16, №17, №18, від 31.10.2022 №19, №20, від 17.10.2022 №8, №9, від 16.10.2022 №6, від 17.10.2022 №7, від 15.10.2022 №4, від 16.10.2022 №5, від 15.10.2022 №3, від 14.10.2022 №2, від 12.10.2022 №1;

- акти прийому-передачі зерна на переробку від 31.10.2022 №311022/1, від 30.10.2022 №301022/1, від 29.10.2022 №291022/1, від 28.10.2022 №281022/1, від 27.10.2022 №271022/1, від 26.10.2022 №261022/1, від 25.10.2022 №251022/1, від 24.10.2022 №241022/1, від 23.10.2022 №231022/1, від 22.10.2022 №221022/1, від 21.10.2022 №211022/1, від 20.10.2022 №201022/1, від 19.10.2022 №191022/1, від 18.10.2022 №181022/1, від 17.10.2022 №171022/1, від 16.10.2022 №161022/1, від 15.10.2022 №151022/1, від 14.10.2022 №141022/1, від 13.10.2022 №131022/1, від 12.10.2022 №121022/1, від 11.10.2022 №111022/1, від 09.10.2022 №091022/1, від 08.10.2022 №081022/1, від 07.10.2022 №071022/1, від 06.10.2022 №061022/1, від 05.10.2022 №051022/1, від 04.10.2022 №041022/1, від 03.10.2022 №031022/1, від 02.10.2022 №021022/1, від 01.10.2022 №011022/1;

- звіти про посівні площі сільськогосподарських культур за 2022 рік;

- звіти зважування від 12.10.2022 №12102022/04366, від 14.10.2022 №14102022/04404, від 15.10.2022 №15102022/04446, від 16.10.2022 №16102022/04453, від 17.10.2022 №17102022/04513, від 18.10.2022 №15102022/04525, від 18.10.2022 №18102022/04526, від 30.10.2022 №30102022/04758, від 30.10.2022 №30102022/04765, від 30.10.2022 №30102022/04767, від 30.10.2022 №30102022/04776, від 31.10.2022 №31102022/04788, від 31.10.2022 №31102022/04791;

- платіжні інструкції від 14.11.2022 №2565246066 на суму 181 687,21 грн, від 15.11.2022 №3886261008 на суму 147 942 грн, від 16.11.2022 №2401567768 на суму 257 651,97 грн, від 16.11.2022 №2445521110 на суму 144 476,85 грн, від 17.11.2022 №3436034930 на суму 273 387,69 грн, від 18.11.2022 №3727602486 на суму 118 133,19 грн, від 18.11.2022 №1539282367 на суму 285 213,45 грн, від 25.11.2022 №3662751607 на суму 25 495,92 грн, від 25.11.2022 №1151941010 на суму 26 107,57 грн, від 25.11.2022 №2708848835 на суму 32 062,45 грн, від 07.12.2022 №31776800330 на суму 288 258,30 грн, від 07.12.2022 №1465871267 на суму 416 870,87 грн, від 07.12.2022 №3752632260 на суму 623 281,86 грн, від 13.12.2022 №1026113026 на суму 45 468,00 грн, від 13.12.2022 №2805098817 на суму 20 847,03 грн, від 13.12.2022 №356586427 на суму 50 331,79 грн, від 13.12.2022 №3661060769 на суму 48 244,89 грн, від 13.12.2022 №2044155072 на суму 50 869,11 грн, від 13.12.2022 №3480627704 на суму 73 565,45 грн, від 13.12.2022 №1967232444 на суму 109 990,92 грн.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Інтерстарч Україна» з ФГ «Вікторія», суд зазначає таке.

Взаємовідносини між ТОВ «Інтерстарч Україна» та ФГ «Вікторія» (код ЄДРПОУ 30443056) виникли на підставі договору поставки від 07.10.2022 №IC-15252.

Згідно з укладеним договором поставки ФГ «Вікторія» (продавець за договором) було зобов`язане поставити і передати у власність ТОВ «Інтерстарч Україна» (покупець за договором) зерно кукурудзи.

Поставка зерна здійснювалась автомобільним транспортом на склад ПрАТ «Інтеркорн корн просессінг індастрі» за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 120.

Приймання зерна, яке надійшло на ім`я позивача, здійснювалось комбінатом згідно з умовами Договору для подальшого використання в якості давальницької сировини під час виготовлення крохмалепатокової продукції.

З метою виконання умов зазначеного договору в процесі здійснення господарської діяльності було складено наступні документи:

- видаткові накладні від 22.10.2022 №22/10, від 20.10.2022 №20/10, від 19.10.2022 №19/10, від 18.10.2022 №18/10, від 18.10.2022 №18/10, від 17.10.2022 №17/10, від 17.10.2022 №17/10, від 15.10.2022 №15/10, від 15.10.2022 №15/10, від 14.10.2022 №14/10;

- рахунки на оплату від 22.10.2022 №22/10, від 20.10.2022 №20/10, від 19.10.2022 №19/10,

- протоколи узгодження ціни до договору поставки від 07.10.2022 №ІС-15252;

- товарно-транспортні накладні від 22.10.2022 №000276, від 20.10.2022 №000268, від 20.10.2022 №000266, від 19.10.2022 №000265, від 18.10.2022 №000261, від 18.10.2022 №000259, від 19.10.2022 №000267, від 18.10.2022 №00264, від 18.10.2022 №000263, від 17.10.2022 №000254, від 18.10.2022 №000253, від 18.10.2022 №000255, від 17.10.2022 №000249, від 18.10.2022 №000257, від 18.10.2022 №000256, від 18.10.2022 №000260, від 17.10.2022 №000246, від 17.10.2022 №000251, від 17.10.2022 №000247, від 17.10.2022 №000248, від 17.10.2022 №000252, від 15.10.2022 №000245, від 14.10.2022 №000244;

- акти прийому-передачі зерна на переробку від 31.10.2022 №311022/1, від 30.10.2022 №301022/1, від 29.10.2022 №291022/1, від 28.10.2022 №281022/1, від 27.10.2022 №271022/1, від 26.10.2022 №261022/1, від 25.10.2022 №251022/1, від 24.10.2022 №241022/1, від 23.10.2022 №231022/1, від 22.10.2022 №221022/1, від 21.10.2022 №211022/1, від 20.10.2022 №201022/1, від 19.10.2022 №191022/1, від 18.10.2022 №181022/1, від 17.10.2022 №171022/1, від 16.10.2022 №161022/1, від 15.10.2022 №151022/1, від 14.10.2022 №141022/1, від 13.10.2022 №131022/1, від 12.10.2022 №121022/1, від 11.10.2022 №111022/1, від 09.10.2022 №091022/1, від 08.10.2022 №081022/1, від 07.10.2022 №071022/1, від 06.10.2022 №061022/1, від 05.10.2022 №051022/1, від 04.10.2022 №041022/1, від 03.10.2022 №031022/1, від 02.10.2022 №021022/1, від 01.10.2022 №011022/1;

- звіти про посівні площі сільськогосподарських культур за 2022 рік;

- звіти зважування від 14.10.2022 №14102022/04415, від 15.10.2022 №15102022/04426, від 17.10.2022 №17102022/04508, від 17.10.2022 №17102022/04514, від 17.10.2022 №1102022/04518, від 17.10.2022 №17102022/04520, від 17.10.2022 №17102022/04522, від 18.10.2022 №18102022/04524, від 18.10.2022 №18102022/04527, від 18.10.2022 №18102022/04531, від 18.10.2022 №08102022/04535, від 18.10.2022 №18102022/04550, від 18.10.2022 №18102022/04551, від 18.10.2022 №18102022/04555, від 19.10.2022 №19102022/04559, від 19.10.2022 №19102022/04560, від 19.10.2022 №19102022/04561, від 19.10.2022 №19102022/04564, від 19.10.2022 №19102022/04566, від 20.10.2022 №20102022/04588, від 20.10.2022 №20102022/04601, від 20.10.2022 №20102022/04608, від 21.10.2022 №21102022/04630, від 22.10.2022 №22102022/4647;

- платіжні інструкції від 03.11.2022 №532716068 на суму 104 277,33 грн, від 04.11.2022 №4034240939 на суму 94 530,42 грн, від 10.11.2022 №2109358328 на суму 234 896,11 грн, від 11.11.2022 №3534405401 на суму 95 722,32 грн, від 11.11.2022 №677784534 на суму 415 010,49 грн, від 11.11.2022 1821755728 на суму 492 079,17 грн, від 11.11.2022 №753531013 на суму 750 688,13 грн, від 01.12.2022 №4106317515 на суму 16 892,17 грн, від 01.12.2022 №1346056009 на суму 86 837,50 грн, від 01.12.2022 №1435089598 на суму 16 681,84 грн, від 01.12.2022 №808331251 на суму 18 401,88 грн, від 01.12.2022 №978857650 на суму 41 452,25 грн, від 02.12.2022 №1104452649 на суму 73 237,15 грн, від 05.12.2022 №1202160773 на суму 132 474,37 грн.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Інтерстарч Україна» з ФГ «Ясків», суд зазначає таке.

Взаємовідносини між ТОВ «Інтерстарч Україна» та ФГ «Ясків» (код ЄДРПОУ 35225499) виникли на підставі договору поставки від 17.10.2022 №IC-15275.

Згідно з укладеним договором поставки ФГ «Ясків» (продавець за договором) було зобов`язане поставити і передати у власність ТОВ «Інтерстарч Україна» (покупець за договором) зерно кукурудзи.

Приймання зерна, яке надійшло на ім`я ТОВ «Інтерстарч Україна» здійснювалося ПрАТ «Інтеркорн корн просессінг індастрі» для подальшого використання в якості давальницької сировини під час виготовлення крохмалепатокової продукції.

З метою виконання умов зазначеного договору в процесі здійснення господарської діяльності було складено наступні документи:

- видаткові накладні від 18.10.2022 №5, від 19.10.2022 №6, від 20.10.2022 №7, від 21.10.2022 №8, від 22.10.2022 №9, від 24.10.2022 №10, від 30.10.2022 №12, від 31.10.2022 №11;

- рахунки на оплату від 18.10.2022 №6, від 19.10.2022 №7, від 20.10.2022 №8, від 21.10.2022 №9, від 22.10.2022 №10, від 24.10.2022 №11, від 30.10.2022 №13, від 31.10.2022 №12;

- протоколи узгодження ціни до договору поставки від 17.10.2022 №IC-15275;

- товарно-транспортні накладні від 18.10.2022 №1-10, від 18.10.2022 №2-10, від 18.10.2022 №3-10, від 20.10.2022 №7-10, від 20.10.2022 №6-10, від 20.10.2022 №5-10, від 20.10.2022 №4-10, від 20.10.2022 №8-10, від 21.10.2022 №12-10, від 21.10.2022 №11-10, від 21.10.2022 №13-10, від 21.10.2022 №14-10, від 21.10.2022 №10-10, від 22.10.2022 №15-10, від 24.10.2022 №16-10, від 30.10.2022 №17-10, від 31.10.2022 №18-10;

- акти прийому-передачі зерна на переробку від 31.10.2022 №311022/1, від 30.10.2022 №301022/1, від 29.10.2022 №291022/1, від 28.10.2022 №281022/1, від 27.10.2022 №271022/1, від 26.10.2022 №261022/1, від 25.10.2022 №251022/1, від 24.10.2022 №241022/1, від 23.10.2022 №231022/1, від 22.10.2022 №221022/1, від 21.10.2022 №211022/1, від 20.10.2022 №201022/1, від 19.10.2022 №191022/1, від 18.10.2022 №181022/1, від 17.10.2022 №171022/1, від 16.10.2022 №161022/1, від 15.10.2022 №151022/1, від 14.10.2022 №141022/1, від 13.10.2022 №131022/1, від 12.10.2022 №121022/1, від 11.10.2022 №111022/1, від 09.10.2022 №091022/1, від 08.10.2022 №081022/1, від 07.10.2022 №071022/1, від 06.10.2022 №061022/1, від 05.10.2022 №051022/1, від 04.10.2022 №041022/1, від 03.10.2022 №031022/1, від 02.10.2022 №021022/1, від 01.10.2022 №011022/1;

- звіти про посівні площі сільськогосподарських культур за 2022 рік;

- звіти зважування від 18.10.2022 №18102022/04541, від 19.10.2022 №19102022/04562, від 19.10.2022 №19102022/04568, від 20.10.2022 №20102022/04609, від 20.10.2022 №20102022/04610, від 20.10.2022 №20102022/04611, від 20.10.2022 №20102022/04614, від 21.10.2022 №21102022/04615, від 21.10.2022 №21102022/04624, від 21.10.2022 №21102022/04628, від 21.10.2022 №21102022/04631, від 21.10.2022 №21102022/04632, від 21.10.2022 №21102022/04634, від 22.10.2022 №22102022/04641, від 24.10.2022 №24102022/04680, від 30.10.2022 №30102022/04772, від 31.10.2022 №31102022/04787;

- платіжні інструкції від 26.10.2022 №2121803743 на суму 225 411,87 грн, від 26.10.2022 №2574249168 на суму 100 320,01 грн, від 10.11.2022 №1862606464 на суму 525 901,34 грн, від 16.11.2022 №2519201412 на суму 103 718,67 грн, від 16.11.2022 №3643814478 на суму 110 637,17 грн, від 16.11.2022 №2000955464 на суму 112 751,16 грн, від 22.11.2022 №1639128144 на суму 786 271,73 грн, від 01.12.2022 №3734867444 на суму 17 703,53 грн, від 01.12.2022 №4043996925 на суму 39 778,56 грн, від 01.12.2022 №3773564531 на суму 92 806,12 грн, від 02.12.2022 №138529919 на суму 124 150,63 грн, від 07.12.2022 №2798112127 на суму 128 753,83 грн, від 07.12.2022 №1759549500 на суму 18 303,29 грн, від 07.12.2022 №4175474681 на суму 19 524,21 грн, від 07.12.2022 №198125730 на суму 19 897,26 грн, від 07.12.2022 №1586171111 на суму 21 908,94 грн.

З аналізу первинних документів, складених в межах господарських операцій (за перевіряємий період) між позивачем та КП «МАГДАЛИНІВСЬКИЙ МАСЛОЗАВОД», ФГ «ВІКТОРІЯ», ФГ «Ясків», суд доходить висновку, що вказані документи містять необхідні реквізити для надання їм юридичної сили та доказовості, які у своїй сукупності підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Так, відповідач зазначає, що про відсутність у контрагентів ТОВ «Інтерстач Україна» необхідної кількості земельних ділянок, на яких можливо виростити сільськогосподарські культури у задекларованих обсягах, наявність податкової інформації щодо відсутності у контрагентів ТОВ «Інтерстач Україна» складських приміщень, особового та технологічного складу та відсутність факту придбання товарів по ланцюгу постачання, які в подальшому реалізувалися на користь позивача.

Суд критично ставиться до зазначених доводів відповідача у зв`язку із тим, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, внаслідок чого не є обов`язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов`язань по господарським операціям, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зазначена позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, але не виключно у постановах від 17.06.2021 у справі №826/1158/18, від 09.05.2023 у справі №821/1112/16, від 18.10.2023 у справі №813/4258/17, від 21.11.2023 у справі №813/1812/18.

Верховний Суд у постанові від 08.10.2020 у справі №810/1550/16 зазначив, зокрема, що інформація, що наявна в інформаційних базах даних ДФС чи надана іншими контролюючими органами, на яку посилається контролюючий орган, чи будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, носить інформативний характер.

Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Схожі правові позиції викладені, зокрема, але не виключно, у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 826/9061/17, від 14.02.2020 у справі № 820/5478/16, від 29.01.2019 у справі № 824/392/17-а.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 560/4131/19 вказав, що «збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.»

Також, у постанові Верховного Суду від 22.09.2023 у справі №160/5435/20 викладено наступний правовий висновок: «Висновки відповідача ґрунтуються виключно на інформації, наявній у базах даних АІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних. При цьому, суди правильно зазначили, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.»

Разом з тим, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 640/10734/19, вказується, зокрема, що «колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відповідно до норм Податкового кодексу України податкова інформація є одним із джерел інформації, яке контролюючі органи можуть використовувати для здійснення своїх повноважень та функцій. При цьому, така інформація має бути підтверджена належними і допустимими доказами, зокрема, документами бухгалтерського і податкового обліку платника податку, його контрагента. Такі документи мають відображати зміст (суть) відносин між учасниками господарських операцій. Тобто узагальнена податкова інформація не є першоджерелом, а тому лише її наявність в розпорядженні контролюючого органу не є доказом недотримання платником вимог податкового законодавства.

Отримана відповідачем податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією. Така інформація носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.»

Так, відповідачем не надано будь яких належних та допустимих доказів, які свідчили б про злагодженість позивача та його контрагентів, що свідчило б про неправомірні дії з метою отримання преференцій від держави (податкового кредиту) та не вказано про недостовірність даних у наданих до перевірки та до суду первинних документах.

Зазначене також спростовує доводи Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо відсутності у контрагентів позивача та суб`єктів господарювання, які залучалися до здійснення господарських операцій транспортних засобів, які на переконання податкового органу відсутні у останніх.

Водночас, щодо посилань відповідача стосовно недоліків товарно-транспортних накладних (відсутні номери ТТН) суд зазначає наступне.

Певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, на що на обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, також не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій. За умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявленого контрагента порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Більш того, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічний правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 580/2317/19 та від 06 лютого 2018 року у справі № 816/166/15-а.

Водночас, усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду викладеним у постанові від 07.03.2023 у справі № 826/1440/18.

Крім того, у постановах від 30.11.2020 у справі № 320/2332/19, від 24.05.2019 у справі № 826/7423/16, від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі № 804/4787/16 Верховний Суд вказував, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків також вказується, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних вказано пункт навантаження без уточнення конкретної адреси, а саме назви вулиці та номеру приміщення, у зв`язку із чим ідентифікувати склад з якого забирався товар не є можливим.

У той же час, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 620/5134/24 зазначено, що відсутність в товарно-транспортній накладній підпису водія та зазначення юридичної адреси постачальника, за якою відсутні склади, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Разом з тим, що стосується доводів відповідача, що до перевірки надано товарно-транспортні накладні, в яких встановлено перевезення вантажу автомобілем фактичною масою, що перевищує 24 тон, суд зазначає, що вказана обставина може свідчити про порушення перевізником вимог законодавства в сфері дорожнього руху, однак не може слугувати підставою для визначення господарської операції як такої, що не відбулась.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2024 у справі № 120/5769/23.

Крім того, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.07.2025 у справі № 320/19917/23 вказано, що обставина порушення Правил дорожнього руху України та факту здійснення господарських операцій, не спростовує можливість здійснення господарських операцій предметом яких є перевезення товару.

Недоліки складання товарно-транспортних накладних або складських документів не можуть слугувати доказом того, що певні господарські операції не відбулися, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням. Зазначені документи не впливають на формування податкових зобов`язань або податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей.

Разом з тим, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що інформація про середню урожайність не можна застосовувати для визначення необхідної кількості земельних ділянок, оскільки родючість землі є індивідуальною, а показник урожайності розраховується шляхом ділення показників з найкращою та найгіршою урожайністю, що дає велику похибку в розрахунках. На збільшення або зменшення врожайності впливає багато факторів, зокрема: використання підприємством гібридів та елітних сортів зернових культур, які адаптовані до географічних умов, стійкі до природних явищ та хвороб і мають високу врожайність. А відтак, цей показник може різнитися по кожному господарству в два, три рази.

У зв`язку із зазначеним судом також відхиляються доводи контролюючого органу щодо недостатньої кількості земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур контрагентами позивача та іншими суб`єктами господарювання, які реалізували товари контрагентам ТОВ «Інтерстач Україна».

Окрім того, матеріали справи не містять доказів проведення зустрічних звірок та їх результатів щодо можливості чи неможливості здійснення господарської діяльності спірними суб`єктами господарювання, зокрема, щодо наявності можливості вирощувати продукцію у задекларованих обсягах та в подальшому реалізувати таку платникам податків.

На підтвердження реальності виконання сторонами вищезазначених договорів позивачем надано копії: договорів поставки, видаткових накладних, рахунків на оплату, протоколів узгодження ціни, товарно-транспортних накладних та платіжних інструкцій.

Разом з тим, суд зауважує, що будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 820/1910/18.

Таким чином, суд вважає, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд звертає увагу, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема щодо наявності таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку, суттєві недоліки в заповненні таких документів, які не дають змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, не дають можливості встановити дійсний зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Слід зазначити, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Також на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Отже, підсумовуючи наведене, суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічні правові висновки, зокрема у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі №808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі №460/2315/19, від 26 вересня 2023 року у справі № 120/6732/22.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум витрат та податкового кредиту, є підставою для врахування таких при формування доходів та одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.07.2025 у справі № 620/11882/24.

Враховуючи викладене, суд вважає висновки Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 ПК України, підпункту 69.29 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, в результаті завищено податковий кредит у сумі 984 546 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 984 546 грн безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення від 05.04.2023 №00646040103 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 14 768,20 грн. Відтак, враховуючи, розмір задоволених позовних вимог позивача, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 14 768,20 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 05.04.2023 №00646040103.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстарч Україна» (адреса: 02090, місто Київ, вулиця Алма-Атинська, 8, код ЄДРПОУ 38307757) судовий збір в сумі 14 768,20 грн (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят вісім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса: 02068, місто Київ, вулиця Кошиця, 3, код ЄДРПОУ 44082145).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.