Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №640/34867/21 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Київ № 640/34867/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр

сервісного забезпечення»

до Державної аудиторської служби України

про визнання протиправними та скасування окремих пунктів вимоги,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр сервісного забезпечення» (далі – позивач) з позовом до Державної аудиторської служби України (далі – відповідач), у якому просили суд:

- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 13 вимоги Державної аудиторської служби України до Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 24.06.2021 №000500-14/7930-2021, направленої за результатами планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства «Українська залізниця» та його відокремлених підрозділів (філій) за період з 01.01.2017 по 30.06.2020.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю пунктів 4, 13 вимоги Державної аудиторської служби України від 24.06.2021 №000500-14/7930-2021, направленої за результатами планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства «Українська залізниця» та його відокремлених підрозділів (філій) за період з 01.01.2017 по 30.06.2020.

Позивач заперечував щодо висновку відповідача в частині того, що через непроведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ «Євроінвестстрой» позивач втратив боржника у зобов`язаннях, що призвело до втрати фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 215071,90 грн.

Втім, зі сторони ТОВ «Євроінвестстрой» зобов`язання були виконані в повному обсязі, враховуючи положення статей 509, 526 Цивільного кодексу України, тож у позивача не було підстав для проведення претензійно-позовної роботи по відношенню до ТОВ «Євроінвестстрой».

Зазначили, що на цей час ТОВ «Євроінвестстрой» перебуває в стадії припинення. У 2018 році стосовно ТОВ «Євроінвестстрой» винесено судове рішення про визнання цієї юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Дебіторська заборгованість у розмірі 215071,90 грн, яка виникла на підставі невиконання умов договору від 29.07.2013 № ЦН-417/13 (не підписання акта виконаних робіт позивачем) списана позивачем у 2019 році відповідно до вимог Податкового кодексу України та Положення про управління дебіторською та кредиторською заборгованістю, нарахування резерву сумнівних боргів та створення забезпечень в АТ «Укрзалізниця», затвердженого рішенням правління від 18.10.2019 № Ц-46/93.

Враховуючи викладене, на переконання позивача, висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на даних бухгалтерського обліку об`єкта контролю, що не є ревізією у розумінні Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою України, її міжрегіональними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, оскільки ревізія відповідно до пункту 16 цього Порядку проводиться шляхом не лише документальної, але й фактичної перевірки, що становить контроль за фактичною наявністю матеріальних цінностей.

Щодо неправомірності пункту 13 вимоги в частині забезпечення відшкодування на користь АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр сервісного забезпечення» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, заподіяних через закупівлю з метою протидії COVID-19 з ПДВ, що призвело до закупівлі товарів за завищеною вартістю на загальну суму 694928,63 грн, зазначили, що обрахунок ПДВ відповідачем є помилковим, а висновок та вимога – необґрунтованими, прийняті без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття такого рішення, та нерозсудливим з огляду на положення частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За твердженнями позивача, ним у рамках Податкового кодексу України забезпечено проведення коригування податкових зобов`язань з ПДВ щодо зазначених операцій. Втім, у зв`язку з внесенням змін до нормативно-правових актів у частині звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання на митній території України товарів для запобігання та поширенню на території України гострої респіраторної інфекції COVID-19, позивачем були направлені листи до постачальників зазначених товарів про повернення позивачу як замовнику товару сум ПДВ, які були сплачені (нараховані) у складі вартості придбаних товарів, тобто про проведення коригування податкових зобов`язань з ПДВ.

Повідомили, що сума ПДВ згідно з податковими накладними ТОВ «Укрпром Технології» від 10.04.2020 № 8 на суму 17996,80 грн, № 9 від 13.04.2020 на суму 51079,20 грн, ТОВ «Вансон» від 13.04.2020 № 24 на суму 44235,00 грн, ТОВ «Головна мануфактура» від 10.04.2020 № 9 на суму 52150,00 грн була включена позивачем до податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2020 року. У результаті чого, податкові зобов`язання позивача були зменшені на суму 165461,00 грн та, відповідно, зменшена сума платежу до Державного бюджету України.

На підставі викладеного, позивач уважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану вимогу про усунення виявлених порушень законодавства, порушив права та законні інтереси позивача.

Відповідач проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просили суд відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Повідомили, що Держаудитслужба дійсно відповідно до пункту 8.24 Плану заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на І квартал 2021 року проводила ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ «Укрзалізниця» та її відокремлених підрозділів за період з 01.01.2017 по 30.06.2020.

За результатами названого заходу державного фінансового контролю Держаудитслужба склала акт ревізії від 19.05.2021 № 05-21/2, в якому зафіксовано низку порушень фінансової дисципліни.

Акт ревізії № 05-21/2 підписано із запереченнями посадовими особами АТ «Укрзалізниця», які Держаудитслужба розглянула та надала свої висновки, що затверджені 18.06.2021.

Відповідно до пункту 46 Порядку № 550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повного усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього – не пізніше ніж 3 робочих дні після надсилання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Зважаючи на те, що з боку позивача під час ревізії не усунуто в повному обсязі виявлених порушень фінансової дисципліни, Держаудитслужба, керуючись пунктом 46 Порядку № 550, надіслала на поштову адресу письмову вимогу про усунення виявлених ревізією порушень від 24.06.2021 № 000500-14/7930-2021.

Із урахуванням того, що за результатами ревізії Держаудитслужба виявила порушення фінансової дисципліни, зокрема те, що: на порушення статті 193 Господарського кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України через непроведення претензійно-позовної роботи та несвоєчасне проведення такої роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ «Компанія «ЛТС-2006», ТОВ «ТД «УГВК», ДП «»Володимирецьке лісове господарство», ДП «Сарненське лісове господарство», КП «Харківські теплові мережі», ХОПК «Дирекція розвитку інфраструктури території», ТОВ «Євроінвестстрой» та ТОВ «Концерн «Біг-М» АТ «Укрзалізниця» та його філіями втрачено боржника у зобов`язанні, що призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, на суму 4678227,34 грн; на порушення вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» філією «Центр сервісного забезпечення» здійснено закупівлю товарів з метою протидії COVID-19 з ПДВ, що призвело до закупівлі товарів за завищеною вартістю на загальну суму 694928,63 грн та до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів філією «Центр сервісного забезпечення» на зазначену суму.

Наявність таких порушень Держаудитслужба зазначила у пунктах 4, 13 умовно-зобов`язальної частини вимоги про зобов`язання.

Водночас Держаудитслужба повідомляє, що матеріали зазначеної ревізії Держаудитслужба надіслала листом від 23.06.2021 № 000500-17/7869-2021 до Офісу Генерального прокурора для розгляду та прийняття відповідного рішення. Наразі рішення від Офісу Генерального прокурора про долучення до матеріалів кримінального провадження матеріалів ревізії до Департаменту не надходило. Отже, названі матеріали ревізій є даними досудових розслідувань.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просили суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2022 залишено без задоволення клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

Ухвалою суду від 03.11.2023 справу прийнято до провадження судді Леонтовича А.М. за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Від позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва 11.02.2022 надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи, а саме – експертизу документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності з поставленням відповідних питань, проведення якої просили доручити експертам ТОВ «Експертно-дослідна служба України».

Розглянувши назване клопотання, Київський окружний адміністративний суд виходив із такого.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 102 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Отже, підставою для призначення судової експертизи є необхідність з`ясування обставин, які потребують спеціальних знань, тобто тих, що виходять за межі знань осіб, які беруть участь у справі, та судді, котрий розглядає справу.

За правилами, визначеними статтею 105 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, визначеними цим Кодексом для витребування доказів.

Натомість, за нормами статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За нормами статті 108 Кодексу, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Враховуючи норми процесуального закону, за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, суд має право, однак не зобов`язаний призначити проведення експертизи.

При цьому, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.03.2018 у справі № 908/464/17.

Із поданого клопотання слідує, що позивач просив призначити судово-економічну експертизу.

При цьому, суд зазначає, що обставини, що стосуються законності дотримання процедури прийняття оскаржуваної вимоги, можуть бути з`ясовані та перевірені судом при розгляді справи без спеціальних знань експерта.

Суд звертає увагу, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження вимоги Держаудитслужби, суд вправі перевірити законність прийняття такого рішення лише в межах дотримання процедури його прийняття.

Із урахуванням викладеного, підстави для задоволення клопотання про призначення судово-економічної експертизи відсутні.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Державною аудиторською службою України проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр сервісного забезпечення» за період з 01.01.2017 по 30.06.2020, за результатами якої складено акт ревізії від 19.05.2021 № 05-21/2.

Акт ревізії № 05-21/2 підписано із запереченнями посадовими особами АТ «Укрзалізниця», які Держаудитслужба розглянула та надала свої висновки, що затверджені 18.06.2021.

Так, позивачем були надіслані заперечення від 28.05.2021 № Ц-3-88/2735/21 на акт ревізії.

Відповідач листом від 18.06.2021 № 000500-14/7670-2021 надіслав висновок на заперечення до акта ревізії.

На підставі акта Державною аудиторською службою України скеровано позивачу вимогу, яка оформлена листом від 24.06.2021 № 000500-14/7930-2021 «Про усунення виявлених порушень» (далі – вимога).

Так, за результатами зазначеної ревізії Держаудитслужба виявила порушення фінансової дисципліни, зокрема те, що: на порушення статті 193 Господарського кодексу України, частини першої статті 15 Цивільного кодексу України через непроведення претензійно-позовної роботи та несвоєчасне проведення такої роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ «Компанія «ЛТС-2006», ТОВ «ТД «УГВК», ДП «Володимирецьке лісове господарство», ДП «Сарненське лісове господарство», КП «Харківські теплові мережі», ХОПК «Дирекція розвитку інфраструктури території», ТОВ «Євроінвестстрой» та ТОВ «Концерн «Біг-М» АТ» Укрзалізниця» та його філіями втрачено боржника у зобов`язанні, що призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, на суму 4678227,34 грн; на порушення вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» філією «Центр сервісного забезпечення» здійснено закупівлю товарів з метою протидії COVID-19 з ПДВ, що призвело до закупівлі товарів за завищеною вартістю на загальну суму 694 928,63 грн та до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів філією «Центр сервісного забезпечення» на зазначену суму.

Наявність таких порушень Держаудитслужба зазначила у пунктах 4, 13 умовно-зобов`язальної частини оскаржуваної вимоги.

Так, у пункті 4 вимоги відповідач вимагав забезпечити відшкодування на користь АТ «Укрзалізниця» в особі: філія «Єдиний розрахунковий центр», філія «ЦТС «Ліски», філія «ЦТЛ», філія «Енергозбут», філія «Центр сервісного забезпечення», філія «Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, здійснених через втрату боржника у зобов`язанні (ТОВ «Компанія «ЛТС-2006», ТОВ «ТД «УГВК», ДП «Володимирецьке лісове господарство», ДП «Сарненське лісове господарство», КП «Харківські теплові мережі», ХОПК «Дирекція розвитку інфраструктури території», ТОВ «Євроінвестстрой» та ТОВ «Концерн «Біг-М») на суму 4 678 227,34 грн».

Відповідно до пункту 13 вимоги, відповідач вимагав забезпечити відшкодування на користь АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр сервісного забезпечення» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, заподіяних через закупівлю товарів з метою протидії СОVID-19 з ПДВ, що призвело до закупівлі товарів за завищеною вартістю на загальну суму 694928,63 грн.

Уважаючи пункти 4 та 13 вимоги про усунення порушень протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України від 26.01.1993 № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-ХІІ).

За правилами частин першої, другої статті 1 Закону № 2939-ХІІ здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією, України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності, у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні (частина перша статті 2 Закону № 2939-ХІІ).

За положеннями частин другої, третьої статті 2 Закону № 2939-ХІІ державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення № 43 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Пунктом 7 Положення № 43 встановлено, що Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

VI. Оцінка суду

За приписами частини першої статті 4 Закону № 2939-ХІІ, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2020 № 550 (далі – Порядок № 550), згідно з пунктом 2 якого інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Пункт 4 Порядку № 550 визначає, що планові та позапланові виїзні ревізії проводяться органами державного фінансового контролю відповідно до Закону № 2939-ХІІ та цього Порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 550 планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, затверджених в установленому порядку.

Судом установлено, що відповідно до пункту 8.24 Плану заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на І квартал 2021 року, відповідач проводив ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ «Укрзалізниця» та її відокремлених підрозділів за період з 01.01.2017 по 30.06.2020.

Результати ревізії відображені в акті від 19.05.2021 № 05-21/2, що підписаний позивачем із запереченнями.

Крім того, позивачем були надіслані заперечення від 28.05.2021 № Ц-3-88/2735/21 на акт ревізії, у відповідь на які відповідач листом від 18.06.2021 № 000500-14/7670-2021 надіслав висновок на заперечення до акта ревізії.

На підставі акта Державною аудиторською службою України надіслано позивачу вимогу, яка оформлена листом від 24.06.2021 № 000500-14/7930-2021 «Про усунення виявлених порушень».

Відповідно до статті 11 Закону № 2939-ХІІ, плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державного фінансового контролю одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.

Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів.

Подовження термінів проведення планової або позапланової виїзної ревізії можливе лише за рішенням суду на термін, що не перевищує 15 робочих днів для планової виїзної ревізії та 5 робочих днів для позапланової виїзної ревізії.

Посадові особи органу державного фінансового контролю вправі приступити до проведення ревізії за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання посадовим особам підконтрольних установ, інших суб`єктів господарської діяльності під розписку:

1) направлення на ревізію, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державного фінансового контролю, мета, вид, підстави, дата її початку та дата закінчення ревізії, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державного фінансового контролю, які проводитимуть ревізію. Направлення на ревізію є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державного фінансового контролю, скріпленого печаткою органу державного фінансового контролю;

2) копії рішення суду про дозвіл на проведення позапланової виїзної ревізії, в якому зазначаються підстави проведення такої ревізії, дата її початку та дата закінчення, а у разі проведення ревізії щодо суб`єктів господарської діяльності, не віднесених цим Законом до підконтрольних установ, - також номер кримінального провадження, орган, що здійснює досудове розслідування, дата та підстави повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Ненадання цих документів посадовим особам підконтрольних установ та інших суб`єктів господарської діяльності або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною чотирнадцятою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державного фінансового контролю до проведення ревізії.

Проведення ревізій органами державного фінансового контролю не повинно порушувати нормального режиму роботи підконтрольних установ та інших суб`єктів господарської діяльності.

Зустрічні звірки, які проводяться органами державного фінансового контролю, не є контрольними заходами і проводяться у разі виникнення потреби у їх проведенні на підставі направлення, виписаного керівником органу державного фінансового контролю.

Крім того, згідно з пунктом 8 Порядку № 550 орган державного фінансового контролю, що проводить планову виїзну ревізію, повідомляє об`єкту контролю одним із способів, визначених у пункті 39 цього Порядку, про дати її початку та закінчення. Планова виїзна ревізія розпочинається не раніше ніж через 10 календарних днів після надіслання об`єкту контролю повідомлення.

Судом не встановлено, що Держаудитслужба письмово не повідомляла позивача про проведення ревізії.

З`ясовано, що в адресу позивача відповідачем були скеровані запити від 21.04.2021 № 11 та від 27.04.2021 № 15, на які позивачем була надана відповідна інформація від 28.04.2021 № 09/1056, відповідно до якої позивач повідомив, що між ним та ТОВ «Євроінвестстрой» було укладено договір від 29.07.2013 № ЦН-417/13 на виконання робіт з проектування проведення підготовчих та вишукувальних робіт будівництва адміністративно-офісної будівлі Центру управління залізничними перевезеннями Укрзалізниці. Загальна вартість робіт згідно з договором складала 537679,76 грн.

Відповідно до умова названого договору, оплата за договором передбачала авансовий платіж у розмірі 40% від вартості робіт, що має бути перерахований не пізніше 5 банківських днів з дня підписання акта здачі-приймання робіт та накладної на отримання повного комплекту виконаної проєктної документації.

Авансовий платіж у розмірі 215071,90 грн перерахований Укрзалізницею 08.08.2013. Акт здачі-приймання робіт не підписаний зі сторони позивача. Зазначене становило причину обліку дебіторської заборгованості за ТОВ «Євроінвестстрой» у сумі 215071,90 грн. Інформації щодо особи відповідальної за ведення договору не надано. За доводами позивача, оскільки термін позовної давності названої заборгованості минув, відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, позивачем втрачена можливість звернутись до суду з вимогою про захист свого права на стягнення заборгованості з боржника.

Як видно з акта від 19.05.2021 № 05-21/2, ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2017 по 30.06.2020 проведена відповідачем на підставі направлення на проведення ревізії від 04.03.2021 № 255, підписаного головою Державної аудиторської служби України Геннадієм Плісом, заступником директора Департаменту Сергієм Шевчуком (керівник ревізійної групи) у складі ревізійної групи, згідно з переліком (додаток 1 до акта).

Ревізію проведено з 09.03.2021 по 12.05.2021 у відповідності до питань програми ревізії з відома члена правління АТ «Укрзалізниця» Юрика Івана Івановича та в головного бухгалтера Рябчун Тамари Станіславівни.

Під час розгляду справи судом не встановлено недотримання відповідачем вимог статті 11 Закону № 2939-ХІІ та пункту 8 Порядку № 550, що свідчить про відсутність порушень відповідачем процедури проведення ревізії.

Як уже зазначалось, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі – підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Крім того, відповідно до пункту 7 Порядку № 550, під час підготовки до ревізії посадовими особами органу державного фінансового контролю складається в двох примірниках програма ревізії, в якій визначаються найменування об`єкта контролю, тема, період та питання, що підлягають ревізії відповідно до компетенції органу державного фінансового контролю. Програма затверджується керівником органу державного фінансового контролю чи його заступником.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 550, на проведення ревізії органу державного фінансового контролю на кожну посадову особу органу державного фінансового контролю та залученого спеціаліста оформляється в двох примірниках направлення встановленого Держаудитслужбою зразка.

Відповідно до абзацу першого пункту 12 Порядку № 550, перед початком ревізії посадові особи органу державного фінансового контролю та залучені спеціалісти повинні під розписку на примірнику органу державного фінансового контролю видати керівнику об`єкта контролю чи його заступнику направлення.

Судом установлено, що Держаудитслужба під час проведення ревізії діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом № 2939-ХІІ та Порядком № 550.

Як установлено судом, результати ревізії оформлені актом ревізії від 19.05.2021 № 05-21/2, який підписаний посадовою особою позивача із запереченнями.

Щодо оскаржуваного позивачем пункту 4 вимоги, суд виходив із такого.

Так, у пункті 4 оскаржуваної вимоги, відповідач вимагав забезпечити відшкодування на користь АТ «Укрзалізниця» в особі: філія «Єдиний розрахунковий центр», філія «ЦТС «Ліски», філія «ЦТЛ», філія «Енергозбут», філія «Центр сервісного забезпечення», філія «Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, здійснених через втрату боржника у зобов`язанні (ТОВ «Компанія «ЛТС-2006», ТОВ «ТД «УГВК», ДП «Володимирецьке лісове господарство», ДП «Сарненське лісове господарство», КП «Харківські теплові мережі», ХОПК «Дирекція розвитку інфраструктури території», ТОВ «Євроінвестстрой» та ТОВ «Концерн «Біг-М») на суму 4 678 227,34 грн».

Відповідно до Положення про управління дебіторською та кредиторською заборгованістю нарахування резерву сумнівних боргів та створення забезпечень в ПАТ «Укрзалізниця» при виявленні ознак сумнівності щодо оплати існуючої дебіторської заборгованості АТ «Укрзалізниця» та філіям необхідно проводити заходи досудового врегулювання спорів.

Якщо заходи з проведення претензійної роботи не принесли позитивних результатів, урегулювання питання стягнення дебіторської заборгованості з підприємства-дебітора здійснюється у судовому порядку.

За наявності дебіторської заборгованості, повернення якої викликає сумніви, відповідні структурні підрозділи АТ «Укрзалізниця» вживають усі можливі заходи для її стягнення (погашення).

Главою 19 ЦК України визначено поняття позовної давності та її види, якими встановлені конкретні строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що термін позовної давності вказаної заборгованості минув, відповідно до статті 257 ЦК України Філією втрачена можливість звернутися до суду з вимогою про захист свого права про стягнення заборгованості з боржника.

Пропуск строку позовної давності позбавляє сторону права на сплату боржником неустойки, відшкодування боржником завданих збитків невиконанням, не належним виконанням зобов`язання, зокрема невиконання умов договору (не поставлений товар, не сплачені належні суми платежів за договорами тощо).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Судом установлено, що на порушення статті 193 ГК України, частини першої статті 15 ЦК України через непроведення претензійно-позовної роботи та несвоєчасне проведення такої роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ «Компанія «ЛТС-2006», ТОВ «ТД «УГВК», ДП «Володимирецьке лісове господарство», ДП «Сарненське лісове господарство», КП «Харківські теплові мережі», ХОПК «Дирекція розвитку інфраструктури території», ТОВ «Євроінвестстрой» та ТОВ «Концерн «Біг-М» АТ «Укрзалізниця» та його філіями втратили боржника, що призвело до втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на суму 4678227,34 грн, у тому числі: філією «Єдиний розрахунковий центр» – 1974863,87 грн (ТОВ «Компанія «ЛТС-2006»); філією «ЦТС «Ліски» – 326247,36 грн (ТОВ «ТД «УГВК»); філією «ЦТЛ» – 1 255 543,23 грн (ДП «Володимирецьке лісове господарство» – 366126,41 грн та ДП «Сарненське лісове господарство» – 889416,82 грн); філією «Енергозбут» – 691818,35 грн (КП «Харківські теплові мережі» – 183068,64 грн та ХОПК «Дирекція розвитку інфраструктури території» – 508749,71 грн); філією «Центр сервісного забезпечення» – 215071,9 грн (ТОВ «Євроінвестстрой»); філією «Будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» – 214682,63 грн (ТОВ «Концерн «Біг-М»).

З`ясовано, що під час ревізії було надано запит щодо визначення відповідальної особи за зазначене порушення законодавства. Відповіді на цей запит АТ «Українська залізниця» не надала.

Щодо оскаржуваного позивачем пункту 13 вимоги, суд виходив із такого.

Так, в оскаржуваному пункті 13 вимои відповідач вимагав забезпечити відшкодування на користь АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр сервісного забезпечення» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, заподіяних через закупівлю товарів з метою протидії СОVID-19 з ПДВ, що призвело до закупівлі товарів за завищеною вартістю на загальну суму 694928,63 грн.

Судом установлено, що ревізією питання використання коштів на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, встановлено, що за договорами, укладеними за результатами проведених закупівель UA-2020-05-06-000978-b, UA-2020-04-17-005106-b, UA-2020-04-14-001635-a, UA-2020-04-13-000245-c, UA-2020-04-10-001336-c, UA-2020-04-10-001336-c, UA-2020-04-10-000918-c, UA-2020-04-10-000837-c, UA-2020-04-10-001557-a, UA-2020-04-10-001557-a, UA-2020-04-09-004163-b, філією «ЦСЗ» придбавалась продукція на запобігання поширенню COVID-19 та здійснювалась оплата за поставлений товар з урахуванням ПДВ на загальну суму 694928,63 грн (за зазначеними закупівлями), що суперечить пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 224 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» (далі – Постанова КМУ № 224), та призвело втрат фінансових (матеріальних) ресурсів на зазначену суму.

Під час ревізії враховано Постанову КМУ № 224, зокрема в частині назви, в редакції: «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість».

Відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 224 затверджений перелік товарів, необхідних для виконання таких заходів, операції з ввезенням яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Приміткою 1 до названої Постанови встановлено, що основною підставою для звільнення від оподаткування податком на додану вартість товарів, що ввозяться на митну територію України, є відповідність таких товарів назві товару (медичного виробу, основного компонента), міжнародному непатентованому найменуванні (назві) лікарського засобу, які зазначені в переліку.

Перелік лікарських засобів, медичних виробів та обладнання, необхідних для запобігання виникненню та поширенню коронавірусу визначений Постановою КМУ № 224 та постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 225 «Деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України».

Як установлено судом, ревізією враховано та обрано закупівлі та договори, виконання яких відбувалось після набрання чинності Постанови № 271 та встановлено, що за договорами, укладеними за результатами проведених зазначених закупівель філією «ЦСЗ» придбавалась продукція на запобігання поширенню COVID-19 та здійснювалась оплата за поставлений товар з урахуванням ПДВ.

Так, відповідно до пункту 7 статті 10 Закону № 2939-XII, орган державного фінансового контролю має право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Із системного аналізу положень Закону № 2939-XII та Порядку № 550, суд доходить висновку, що Держаудитслужба наділена правом пред`являти письмову вимогу про усунення порушень, які виявлені за результатами проведеної ревізії.

Пунктами 45-46 Порядку № 550 визначено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об`єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання надалі, а якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, та у разі надходження заперечень до нього – не пізніше ніж 10 робочих днів після надсилання висновків на такі заперечення об`єкту контролю надсилається вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише щодо усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені під час перевірки збитки. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Суд зазначає, що вимога органу державного фінансового контролю неодноразово була предметом розгляду адміністративних справ у касаційному порядку у Верховному Суді, який за результатами розгляду аналогічних справ сформував правову позицію, яка наразі є сталою.

За висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 24.04.2020 у справі № 802/342/17-а, аналіз норм чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, свідчить про те, що проведення перевірки органом державного фінансового контролю здійснюється з метою коригування роботи підконтрольного суб`єкта та приведення його діяльності відповідно до вимог законодавства. Наслідком такої перевірки є надіслання об`єкту такої перевірки вимоги, яка містить інформацію про виявлені порушення. Одночасно, з метою коригування діяльності підприємства, у такій вимозі може бути зазначено і спосіб усунення виявлених порушень і лише у цій частині така вимога є обов`язковою до виконання. Водночас відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, здійснюється шляхом звернення до суду з окремим позовом про їхнє стягнення або відшкодуванням їх підприємством у добровільному порядку.

Це означає, що приписи вимоги, у яких зазначено суми збитків, не мають зобов`язального характеру для об`єкта контролю, оскільки не є виконавчим документом, на підставі якого ці кошти можуть бути стягнуто інакше, ніж за рішенням суду.

Отже, Верховний Суд у названій постанові дійшов висновку, що вимога контролюючого органу щодо усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, є обов`язковою до виконання лише у частині, яка не передбачає можливості примусового стягнення сум завданих збитків, відшкодування яких здійснюється через суд або у добровільному порядку. Тому така вимога, де зазначено конкретні суми збитків, не є рішенням, що безпосередньо породжує права та/чи обов`язки для підприємства, що було об`єктом перевірки.

Втім, законність та правильність обчислення розміру збитків може бути предметом перевірки у судовому порядку за позовом державного фінансового контролю про їх стягнення, а не у справі за позовом підконтрольного об`єкта про визнання вимоги протиправною.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 і постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 826/2525/15, від 07.02.2020 у справі № 803/634/17, від 14.02.2020 у справі № 825/3661/15-а, від 05.03.2020 у справі № 810/465/16, від 20.03.2020 у справі № 814/380/17.

Судом установлено, що оскаржуваною вимогою позивача зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення виявлених порушень в установленому законодавством порядку.

Втім, збитки ж, у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування, стягуватимуться примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, і правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який буде розглядати позов про їх стягнення. Тобто, у разі незгоди із запропонованою сумою до відшкодування, позивач зможе надати свої заперечення щодо її стягнення саме у межах судового провадження, ініційованого контролюючим органом, а не в межах цієї справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.11.2023 у справі № 160/13920/20.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а зміст позовної заяви та аргументи позивача не спростовують висновків суду.

VII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і відповідачами не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.