Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №320/23445/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Київ справа №320/23445/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Будпостач»

до Київської митниці

про звизнання протиправними та скасування рішень № 26UA10000000078-КТ від 10 квітня 2026 року та № UA100450/2026/000018/2 від 17 квітня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

Приватне підприємство «Будпостач» (далі - позивач) звернулось до Київського адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці (далі - відповідач), в якому просить суд

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці щодо класифікації товарів від 10 квітня 2026 року № 26UA10000000078-КТ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості від 17 квітня 2026 року № UA100450/2026/000018/2.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для митного оформлення імпортованого товару подано відповідачу митну декларацію № 26UA100450400501U7 та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Проте, як вказує позивач, відповідачем протиправно визначено митну вартість імпортованих ПП “Будпостач” товарів за резервним методом на рівні 2,95 доларів США/кг, в результаті чого було збільшено митні платежі мито на 369 739,90 грн, ПДВ на 385 049 ,91 грн, а всього платежів на 754 789,91 грн, відповідно, необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів.

Також позивач вказує про протиправність визначення митним органом іншого коду УКТЗЕД, ніж той, що заявлений позивачем у митній декларації.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, щоо скаржуване рішення від 10 квітня 2026 року № 26UA10000000078-КТ прийняте у межах наданих законодавством повноважень з дотриманням ОПІ та на основі об`єктивних технічних характеристик товару.

Крім того, у відзиві зазначено, що документи, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

за наслідками перевірки поданих позивачем документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості, а також класифіковано товар за іншим УКТЗЕД. За наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Вдповідачем 08 липня 2026 року через систему «Електронний Суд» подано відзив на позовну заяву.

Разом з відзивом, відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в викликом сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною другою статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Так, за правилами спрощеного позовного провадження, в силу вимог частини четвертої статті 257 КАС України, не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом розгляду даної справи є протиправне, на думку позивача, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів. Тобто, дана справа не належить до переліку, визначеного частиною четвертою статті 257 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням (частина четверта статті 260 КАС України).

Суд зазначає, що згідно з ухвалою про відкриття провадження у цій справі сторонам була надана можливість повною мірою скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі, але не виключно, надати суду відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, пояснення з приводу заявлених позовних вимог, а також докази, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог КАС України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

При цьому, в поданому клопотанні не зазначено обставини, яка б перешкоджала розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Разом з викладеним, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеn v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal, заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Враховуючи предмет і підстави позову, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, оскільки спірні правовідносини та предмет доказування у даній справі не вимагають його проведення для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Приватне підприємство “Будпостач” (ідентифікаційний код 24267110) зареєстровано в якості юридичної особи 07 березня 1996 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис № 1000651070053034294 від 17 жовтня 2022 року.

Основним видом діяльності позивача є Код 46.43 оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.

Інші види діяльності:

45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами;

45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;

45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів;

46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами;

46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;

46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням;

46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

53.20 Інша поштова та кур`єрська діяльність;

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки;

33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання;

22.29 Виробництво інших виробів із пластмас;

Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2023 року між позивачем (далі - покупець) та компанією RIZHAO NEWSINWON PLASTIC CO., LTD., (Китай) (далі - продавець) було укладено контракт № 1539.

Відповідно до пункту 1.1. контракту продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує: будівельні та оздоблювальні матеріали, гідропароізоляція, гідро та паробар`єр, тенти (далі – «Товар»).

Пунктом 1.2. контракту передбачено, що найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість, умови та строки поставки, вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно з пунктом 3.1. сторони за цим контрактом керуються правилами Інкотермс 2020. Строки та умови поставки вказуються в інвойсах. Товар поставляється для ввезення на митну територію України.

У пункті 5.1. контракту визначено, що загальна сума контракту становить 5 000 000,00 доларів США.

Відповідно до пункту 5.3. контракту встановлено, що платежі за товар здійснюються покупцем на умовах і в строки, зазначені у проформі-інвойсі або інвойсі, шляхом банківського переказу на банківський рахунок продавця.

Попередньо, 24 лютого 2020 року, для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ “Мерск Україна Лтд” (далі - експедитор) договір транспортного експедирування № UA00072711.

14 лютого 2022 року для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

16 вересня 2025 року продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів на умовах поставки FOB Ціндао згідно Інкотермс 2020, а також проформу інвойс № NSW-250916-TARPS на товари за ціною 127 588,94 доларів США на умовах передоплати, на умовах поставки FOB порт QINGDAO у Китаї правил Інкотермс 2020. Цього ж дня продавець товарів направив до позивача листа, в якому зазначено, що тенти виготовлені за однаковою технологією, відрізняються лише розмірами, кольором та цільністю.

24 вересня 2025 року позивач на підставі контракту від 05 червня 2023 року № 1539 платіжною інструкцією в іноземній валюті № 409 перерахував на ім`я продавця грошові кошти в розмірі 25 517,79 доларів США.

17 грудня 2025 року продавець виписав комерційний інвойс № MW-25125-B для відвантаження товарів за ціною 31 903,55 доларів США на умовах передоплати, на умовах поставки FOB порт QINGDAO у Китаї правил Іикотермс 2020, а також виписав пакувальний лист до комерційного інвойсу.

17 грудня 2025 року для переміщення товарів в Україну митними органами Китаю було оформлено митну декларацію № 425820250001631355 за ціною 31 903,55 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.

19 січня 2026 року позивач на підставі контракту від 05 червня 2023 року № 1539 платіжною інструкцією в іноземній валюті № 33 перерахував на ім`я продавця грошові кошти в розмірі 25 522,84 доларів США.

22 січня 2026 року продавець передав товари перевізнику для доставки із порт QINGDAO у Китаї до порту Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № APU179210.

22 січня 2026 року продавець виписав на товари, що вказані в комерційному інвойсі сертифікат походження № С26МА3ТR21О30006 про походження товарів у Китаї.

02 березня 2026 року для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг у розмірі 2 146,34 доларів США, з оформлення документації та операційні послуги терміналу у Гданську (Польща) перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс № 5653617847, а експедитор ТОВ «Мерск Україна ЛТД» для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг у розмірі 51 118,02 грн виписав рахунок-фактуру № 5653617851.

10 березня 2026 року для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав довідку про транспортні витрати № 50, де зазначено вартість послуг транспортування товарів за межами тертиорії України в розмірі 51 118,02 грн та 1 746,34 доларів США.

На підставі залізничної накладної УМВС від 10 березня 2026 року № 2151633883 товари були доставлені з порту Гданська (Польща) до залізничної станції Бориспіль Київської області.

23 березня 2026 року позивач подав відповідачу митну декларацію № 26UA100450400501U7 для митного оформлення товарів, у якій визначив митну вартість за основним методом – за ціною договору (контракту) та у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 31 903,55 доларів США, у графі 33 зазначив код товару 3926909790, ставка мита 0% та заявив до сплати митні платежі: ПДВ 305 131,24 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №26UA100450400501U7 декларант додав передбачені статтею 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні № UA100450/2026/000038, виписаної відповідачем, а саме:

- Контракт від 05 червня 2023 року № 1539 між позивачем та компанією RIZHAO NEWSINWON PLASTIC CO., LTD (Китай);

- Комерційний інвойс від 17 грудня 2025 року № MW-25125-B за ціною 31 903,55 доларів США на умовах передоплати та умовах поставки FOB порт QINGDAO (Китай) згідно з правилами Інкотермс 2020;

- пакувальний лист до коемерційного інвойсу від 17 грудня 2025 року № MW-25125-B;

- прайс лист продавця від 16 вересня 2025 року про ціну товару на умовах поставки FOB порт QINGDAO (Китай) згідно з правилами Інкотермс 2020;

- митну декларацію Китаю від 17 грудня 2025 року № 425820250001631355 за ціною 31 903,55 доларів США;

- декларацію про походження товару від 17 грудня 2025 року № MW-25125-B;

- платіжну інструкцію від 24 вересня 2025 року № 409;

- платіжну інструкцію від 19 січня 2026 року;

- договір транспортного експедирування від 24 лютого 2020 року № UA00072711;

- договір про перевезення товарів від 14 лютого 2022 року № UA00072649;

- коносамент від 22 січня 2026 року № APU179210;

- рахунок-фактуру ТОВ «Мерск Україна ЛТД» від 02 березня 2026 року № 5653617851;

- інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 02 березня 2026 року № 5653617847;

- довідку ТОВ «Мерск Україна ЛТД» про транспортні витрати від 10 березня 2026 року № 50;

- залізничну накладну УМВС від 10 березня 2026 року № 2151633883;

- лист продавця та виробника товарів від 16 вересня 2025 року про характеристики товарів;

- лист виробника товарів від 24 лютого 2025 року про виробництво та характеристики товарів;

- презентацію товарів від 23 березня 2026 року;

- декларацію митної вартості;

- рішення від 02 травня 2024 року № 24UA90200000008-KT,

- рішення від 03 травня 2024 року № 24UA90200000009-KT;

- рішення від 22 травня 2024 року № 24UA90200000012-KT;

- судові рішення по справам № 320/29069/24; № 320/41603/24 та № 320/45902/24.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2026 року Київська митниця актом відібрала зразки товарів та направила їх у Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень Держмитслужби.

Позивачем цього ж дня заявлено товари за тимчасовою митною декларацією № 26UA100450400554U7. Відповідач здійснив митне оформлення товарів за вказаною тимчасовою декларацією.

07 квітня 2026 року Спеціалізована лабораторія з питань експертизи та досліджень Держмитслужби склала висновок № 1420003104-0054 про результати дослідження товарів.

Рішенням Київської митниці від 10 квітня 2026 року № 26UA10000000078-КТ імпортовані позивачем товари – тенти класифіковані за кодом УКТЗЕД 6306 1900 00, що передбачає пільгову ставку мита 12%.

10 квітня 2026 року відповідач виписав картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UA100450/2026/000038, згідно якої відмовлено у випуску товарів по митній декларації від 23 березня 2026 року № 26UA100450400501U7.

15 квітня 2026 року позивач подав додаткову митну декларацію № 26UA100450400707U6 для митного оформлення товарів за визначеним відповідачем кодом УКТЗЕД 6306190000.

17 квітня 2026 року відповідач направив до декларанта електронне повідомлення № 1190063, у якому зобов`язав декларанта надати додаткові документи: “- виписку з даних бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; відповідно до статті 254 Митного кодексу України переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення.

17 квітня 2026 року у відповідь на електронне повідомлення позивач повідомив відповідача, що всі наявні документи, що підтверджують митну вартість товару, були додані до митної декларації, а також вказав, що ліцензійні чи авторські договори не укладались позивачем.

17 квітня 2026 року Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100450/2026/000018/2, яким визначила митну вартість за резервним методом на рівні 2,95 доларів США/кг, джерело інформації митна декларація від 10 грудня 2025 року № UA100380/2026/653050 (25UA100380653050U6), а також виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UA100450/2026/000042, згідно з якою відмовлено у випуску товарів по митній декларації від 15 квітня 2026 року № 26UA100450400707U6.

20 квітня 2026 року з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості позивач заявив товари за митною декларацією № 26UA100450400729U3, по якій були надмірно сплачені митні платежі мито на 369 739,90 грн, ПДВ на 385 049,91 грн, всього платежів на 754 789,81 грн.

Позивач вважаючи рішення відповідача про класифікацію товарів та про коригування митної вартості товарів протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України (тут і надалі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини першої статті 248 МК України Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За правилами статті 67 МК України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Згідно частини першої статті 68 МК України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписи частин першої – п`ятої статті 69 МК України визначають, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант зобов`язаний надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Наведене в сукупності свідчить, що, за загальним правилом, класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію.

Своєю чергою, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження органу доходів і зборів щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Процедуру ведення УКТ ЗЕД визначено Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 428 (далі - Порядок № 428).

Згідно пункту 2 Порядку № 428 УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

Пунктом 3 Порядку № 428 визначено, що УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 650 від 30 травня 2012 року (далі - Порядок № 650).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 650 у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

класифікація товару - визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом України «Про Митний тариф України» (далі - Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД), з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику відповідно до вимог Митного кодексу України (далі - Кодекс), до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення;

контроль правильності класифікації товарів - перевірка відповідності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення або після них;

рішення щодо класифікації товарів (далі - Рішення) - рішення митного органу, яке приймається за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 650 встановлено, що посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Згідно п. 2 розд. ІІ Порядку № 650 контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу; відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.

Відповідно до пунктів 20-25 розділу ІІ Порядку № 650 за допомогою АСМО Рішення оформлюється, підписується шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису посадової особи, яка його прийняла, та передається до ПМО. Прийняте Рішення реєструється в Журналі Рішень та вноситься до бази даних «Класифікаційні рішення» єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів (далі - ЄАІС). Рішення є обов`язковим для митних цілей, діє три роки з дати його прийняття, крім випадків скасування або анулювання такого Рішення до закінчення строку його чинності. У разі застосування Рішення відомості, які вносить декларант або уповноважена ним особа у графи 31 та 33 митної декларації щодо товару, якого стосується таке Рішення, мають відповідати інформації, зазначеній у графі 6 Рішення, а реєстраційний номер Рішення та дата його прийняття зазначаються у графі 44 митної декларації. Після внесення Рішення до бази даних «Класифікаційні рішення» ЄАІС центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, забезпечує оприлюднення такого Рішення на власному офіційному вебсайті. Оприлюдненню підлягає інформація із граф 1, 4, 6 та 7 Рішення. У разі незгоди з Рішенням декларант або уповноважена ним особа має право його оскаржити відповідно до глави 4 Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що, приймаючи рішення від 10 квітня 2026 року № 26UA10000000078-КТ, Київська митниця керувалася Митним кодексом України; Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), викладеною у додатку до Закону України від 19 жовтня 2022 року № 2697-ІХ «Про Митний тариф України»; Поясненнями до УКТЗЕД, затвердженими наказом Державної митної служби України від 14 грудня 2022 року № 543; Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД 1,6; наказом Міністерства фінансів України ваід 30 травня 2012 року № 650 (зі змінами) Примітка 2 а до групи 59, Поясненнями до товарної позиції 6306 УКТЗЕД; Висновком СЛЕД Держмитслужби від 07 квітня 2026 року № 1420003104-0054 (Лист Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 07 квітня 2026 року № 7.17-4/31-04/7/1583); актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 26 березня 2026 року № 26UA100450400501U7 та тезнічною інформацією від постачальника, фотозображення товару.

Суд звертає увагу, що наказом Державної митної служби України від 14 грудня 2022 року № 543 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - Пояснення № 543).

Згідно з Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД, що містяться в Поясненнях № 543, класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. Будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(а) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(с) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

5. На додаток до наведеного до зазначених нижче товарів застосовуються такі правила:

(a) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярського приладдя, прикрас та подібні вироби, які мають спеціальну форму і призначені для зберігання відповідних виробів або набору виробів, придатні для тривалого використання разом з виробами, для яких вони призначені, класифікуються разом з упакованими в них виробами. Це правило не поширюється на тару (упаковку), що становить разом з виробом одне ціле і надає останньому істотно іншої властивості;

(b) відповідно до правила 5 (a) тару (упаковку) разом з товарами, які в ній містяться, слід класифікувати разом з цими товарами, якщо вона належить до такого типу тари (упаковки), яка зазвичай використовується для упакування цих товарів. Це положення є необов`язковим, якщо ця тара (упаковка) придатна для повторного використання.

6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Як було встановлено раніше, позивачем було визначено код товару за УКТЗЕД – 3926909790, у той час як відповідач у спірному рішенні змінив опис товару та його код за УКТЗЕД на 6306190000.

Так, пояснення до коду 3926909790 міститься у Поясненнях до розділу VII (Полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них; каучук, гума та вироби з них), а до коду 6306190000 - в розділі Розділ XI (Текстильні матеріали та текстильні вироби).

Згідно пункту 1 Пояснень до групи 39 розділу VII (Пластмаси, полімерні матеріали та вироби з них) в УКТ ЗЕД термін «пластмаси» означає матеріали товарних позицій 3901 - 3914, здатні під час полімеризації або на будь-якій наступній стадії набувати заданої форми під впливом зовнішньої дії (як правило, температури і тиску, а у разі потреби з використанням розчинника або пластифікатора) та зберігати її після усунення зовнішньої дії, такої як пресування, лиття, екструзія, каландрування або іншої.

В УКТ ЗЕД термін «пластмаси» означає також вулканізоване волокно, однак не застосовується до матеріалів, які розглядаються як текстильні в розділі XI.

Відповідно до пункту 2 до цієї групи не включаються: (a) мастильні матеріали товарної позиції 2710 або 3403; (b) воски товарної позиції 2712 або 3404; (c) окремі органічні сполуки визначеного хімічного складу (група 29); (d) гепарин або його солі (товарна позиція 3001); (e) розчини (крім колодію), які складаються з будь-яких продуктів товарних позицій 3901 - 3913 в летких органічних розчинниках, за умови, що частка розчинника становить більш як 50 мас.% розчину (товарна позиція 3208); фольга для тиснення товарної позиції 3212; (f) органічні поверхнево-активні речовини та препарати товарної позиції 3402; (g) природні переплавлені смоли або складні ефіри цих смол (товарна позиція 3806); (h) готові присадки, добавки до нафтопродуктів (включаючи бензин) або для інших рідин, які використовуються з тією самою метою, що і нафтопродукти (товарна позиція 3811); (ij) готові гідравлічні рідини на основі полігліколів, силіконів або інших полімерів групи 39 (товарна позиція 3819); (k) діагностичні або лабораторні реагенти на підкладці з пластмаси (товарна позиція 3822); (l) синтетичний каучук групи 40 або вироби з нього; (m) шорно-сідлові вироби або упряж (товарна позиція 4201), або валізи, кейси, сумки та інші вироби товарної позиції 4202; (n) плетені, кошикові вироби, матеріали для плетіння групи 46; (o) настінні покриття товарної позиції 4814; (p) товари розділу XI (текстильні матеріали та вироби з них); (q) вироби розділу XII (наприклад взуття, головні убори, парасольки від сонця і дощу, палиці, ціпки, пуги, батоги та їх частини); (r) біжутерія (імітація ювелірних виробів) товарної позиції 7117; (s) товари розділу XVI (машини та механічне або електричне обладнання); (t) частини літальних апаратів або транспортних засобів розділу XVII; (u) вироби групи 90 (наприклад оптичні елементи, оправи для окулярів, креслярські інструменти); (v) вироби групи 91 (наприклад годинники, корпуси годинників усіх видів); (w) вироби групи 92 (наприклад музичні інструменти та їх частини); (x) вироби групи 94 (наприклад меблі, світильники та освітлювальне обладнання, світлові вивіски, збірні будівельні конструкції); (y) вироби групи 95 (наприклад іграшки, ігри, спортивний інвентар); або (z) вироби групи 96 (наприклад щітки, ґудзики, застібки-блискавки, гребінці, мундштуки, чубуки до люльок або подібні вироби, частини для термосів або подібні вироби, ручки (для писання), механічні (наприклад, цангові) олівці зі вставним грифелем, моноопори, двоноги, триноги та аналогічні вироби).

До товарної позиції 3926 (Інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів товарних позицій 3901 - 3914), зокрема, включаються: - 3926909790 - інші.

До цієї товарної позиції включаються вироби, в іншому місці не зазначені, із пластмас (як визначено в Примітці 1 до цієї групи) чи з інших матеріалів товарних позицій 3901 - 3914.

До них відносяться:

(1) Одяг та додаткові речі (крім іграшок), виконані зшиванням чи склеюванням листів пластмаси, наприклад, фартухи, ремені, дитячі нагрудники, плащі, підпахівники і т. д. Знімні пластмасові каптури включаються до цієї товарної позиції, якщо вони подані разом з пластмасовими плащами, до яких вони належать.

(2) Пристосування (кріпильні вироби та фурнітура) до меблів, транспортних засобів або аналогічні вироби.

(3) Статуетки та інші декоративні вироби .

(4) Пилозахисні покриття, захисні мішки, навіси, швидкозшивачі, папки для документів і книжок, обкладинки книжок і т. п. захисні вироби, виготовлені шляхом зшивання або склеювання листів з полімерних матеріалів.

(5) Прес-пап`є, ножі для різання паперу, блокноти з промокальним папером, футляри для ручок, закладки для книг і т. д.

(6) Гвинти, болти, шайби та аналогічні вироби загального користування.

(7) Транспортерні стрічки, привідні паси чи елеваторні паси, нескінченні чи розрізані уздовж та з`єднані кінцями або оснащені кріпленнями.

Транспортерні стрічки, привідні паси чи елеваторні паси, або іншого типу, подані з машинами чи апаратурою, для якої вони призначені, змонтовані чи незмонтовані, класифікуються разом з цією машиною або пристроєм (наприклад, у розділі XVI). Крім того, до цієї товарної позиції не включаються транспортерні стрічки або привідні паси з текстильного матеріалу, просоченого, з покриттям чи дубльованого (прошарованого) полімерним матеріалом (розділ XI, наприклад, товарна позиція 5910).

(8) Іонообмінні колонки, заповнені полімерами товарної позиції 3914.

(9) Пластмасові контейнери, проміжок між стінками яких заповнено карбоксиметилцелюлозою (використовувані як ємності для льоду).

(10) Коробки чи ящики для інструментів, що не мають спеціальної форми чи спеціальних пристосувань усередині для розміщення конкретних інструментів, разом з їх приладдям або без них (дивись пояснення до товарної позиції 4202).

(11) Соски-пустушки; пузирі для льоду; спринцівки; клізми та пристрої для них; подушки для інвалідів та аналогічні подушки для догляду за хворими; пессарії; презервативи (профілактичні засоби); балони для шприців.

(12) Різні інші вироби, такі як застібки для сумок, куточки для валіз, підвісні гачки, захисні ковпачки і прокладки, установлювані під меблями, ручки (на робочих інструментах, ножах, вилках і т. п.), намистини, стекла годинників, цифри та літери, ярлики для багажу.

(13) штучні нігті.

До цієї товарної позиції не включаються предмети домашнього вжитку такі як урни для сміття та мобільні баки для сміття (в тому числі для застосування на вулиці).

У товарній категорії 39269097 класифікуються армовані вуглецевим волокном пластикові бічні накладки для центральної консолі пасажирських автомобілів. Ці накладки виготовлені з композитного матеріалу, що складається переважно з вуглецевих волокон, залитих у матрицю з епоксидної смоли. Вони мають жорстку конструкцію. Ці накладки мають різні фіксуючі запірні (защепувальні) пристрої та монтажні отвори на нижньому краї. Вони кріпляться до центральної консолі пасажирських автомобілів і служать, зокрема, декоративним елементом.

У свою чергу, товарній позиції 6306 УКТЗЕД відповідає такий опис товарів: брезентові покриття, навіси і зовнішні сонцезахисні пристрої; намети (включаючи тимчасові каркасні намети та подібні вироби); вітрила для човнів, серфінгів або сухопутних транспортних засобів; спорядження для кемпінгів: - 6306190000 - з інших текстильних матеріалів.

Причепи, що включаються до цієї товарної позиції, такі:

До цієї товарної позиції включається ряд текстильних виробів, переважно виготовлених з міцної щільної парусини.

(1) Брезентові покриття. Переважно використовуються для запобігання псуванню від непогоди товарів, які зберігаються під відкритим небом або завантажені на судна, у вагони, вантажівки і т. д. Переважно тканини для них виготовляються з синтетичних або штучних волокон, з покриттям або без покриття, або з важкого чи досить важкого полотна (з конопель, джуту, льону чи бавовни). Ці брезентові покриття водонепроникні. Брезентові покриття з полотна переважно обробляються смолою або хімікатами для надання їм водонепроникності чи для попередження гниття. Вони переважно бувають прямокутної форми з підрубленими краями і можуть бути оснащені отворами, шнурами, планками і т. д. Брезентові покриття фасонні (наприклад, для копиць сіна, для палуб невеликих суден, вантажівок і т. д.) також включаються до цієї товарної позиції за умови, що вони плоскі.

Брезентові покриття не слід плутати ані з чохлами для автомобілів, машин і т. д., виготовленими з брезенту за формою цих машин, ані з плоскими захисними покриттями з легкого матеріалу, виготовленими так само, як брезентові покриття (товарна позиція 6307).

(2) Вітрила (для яхт, рибальських смеків (однощоглових рибальських суден) чи інших суден, для дощок для віндсерфінгу або сухопутних транспортних засобів). Вони виготовляються з міцних текстильних матеріалів (наприклад, з високоміцних синтетичних або штучних волокон), нарізаних за формою і підрублених, і переважно оснащені вічками або іншими кріпильними деталями.

(3) Навіси та зовнішні сонцезахисні пристрої (наприклад, штори, вертикальні маркізи тощо) (для магазинів, кафе і т. д.). Вони призначені для захисту від сонця; виготовлені переважно з міцної одноколірної чи смугастої парусини і можуть бути змонтовані на валиках або складних механізмах. Вони включаються до цієї товарної позиції, навіть коли натягнуті на рами, як це буває з зовнішніми сонцезахисними пристроями (наприклад горизонтальні фасадні, балконні чи терасні маркізи (перголи)).

(4) Намети - це укриття, для яких використовуються тканини від легких до досить важких з синтетичних або штучних волокон, бавовняних чи змішаних текстильних матеріалів, з покриттям або без покриття, дубльованих чи недубльованих, або з парусини. Вони переважно мають одинарний чи подвійний дах і боки або стінки (одинарні чи подвійні), що дозволяє закривати намет. До цієї товарної позиції включаються намети різних розмірів і форм, наприклад намети для військових, кемпінгів (включаючи рюкзакові намети), цирків і пляжів. Вони відносяться до цієї товарної позиції незалежно від того, оснащені вони чи не оснащені тичинами, кілочками, відтяжними мотузками чи іншими пристосуваннями.

Караванні «Навіси» (також відомі як навіси для будинків-фургонів (додаткові прибудови)) за своєю структурою схожі на намети і тому розглядаються як намети. Тканини для них переважно виготовляються з синтетичних або штучних волокон або досить товстої парусини. Вони складаються з трьох стін і даху та призначені для збільшення житлової площі будинку-фургона.

Тимчасові навіси, як правило, призначені для використання на відкритому повітрі, відкриті з однієї або кількох сторін (але також можуть бути повністю закриті), включають повний або частковий дах і можуть забезпечувати повний або частковий захист від одного або кількох погодних факторів (наприклад, сонця, дощ, вітер). Каркаси тимчасових навісів, як правило, виготовляються з металу і можуть мати телескопічні складані стрижні. Дах і будь-які сторони можуть бути встановлені окремо.

До цієї товарної позиції не включаються парасолькові намети товарної позиції 6601.

(5) Спорядження для кемпінгу. До цих товарів відносять парусинові відра, мішки для води, тази для умивання; непромокальні покриття, що розстеляються на землі в наметі; надувні матраци та подушки (крім зазначених у товарній позиції 4016); гамаки (крім зазначених у товарній позиції 5608).

Отже, до товарної позиції 3926 відносяться інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів товарних позицій 3901 - 3914, а до товарної позиції 6306 - брезентові покриття, навіси і зовнішні сонцезахисні пристрої; намети (включаючи тимчасові каркасні намети та подібні вироби); вітрила для човнів, серфінгів або сухопутних транспортних засобів; спорядження для кемпінгів.

У відзиві на позовну заяву відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийняття спірного рішення про визначення коду товару, посилається на висновок СЛЕД Держмитслужби від 07 квітня 2026 року № 142000-3104-0054.

Суд зазначає, що наведений у висновку опис не визначає відповідність досліджуваного товару тим характеристикам, які притаманні товарній позиції 6306.

У постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 806/4585/15 Верховний Суд погодився з позицією судів попередніх інстанцій щодо визнання безпідставним твердження відповідача, що при проведенні товарознавчої експертизи, експерт вийшов за межі своїх повноважень визначивши код товару згідно з УКТЗЕД. Відповідно до п. 1 р. IV Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 до основних завдань товарознавчої експертизи відноситься визначення характеристик об`єктів дослідження відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено власну позицію щодо визначення коду товару, в той же час, як позивачем надано докази на підтвердження правильності визначення коду товару.

Суд також звертає увагу, що митний орган при класифікації товару повинен враховувати всі документи та відомості, що передаються разом із запитом. При цьому жоден із них не має вирішального значення, має інформаційний або довідковий характер і оцінюється у сукупності з іншими доказами на підтвердження того чи іншого коду товару згідно з УКТЗЕД. Відтак, врахування чи неврахування того чи іншого носія доказової інформації має бути обґрунтованим у відповідному рішенні митного органу.

Разом з тим, у рішенні про визначення коду товару у графі 4 «Висновок» не зазначено причин неврахування документів, наданих позивачем, при прийнятті спірного рішення, що свідчить про те, що відповідачем при його ухваленні не дотримано вимог нормативно-правових актів щодо врахування при класифікації товару всіх документів та відомостей, що передаються разом із запитом.

Відтак, суд доходить висновку, що митний орган при прийнятті спірного рішення безпідставно не врахував цільове призначення імпортованих товарів та їх технічні характеристики.

Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 804/7239/17 дійшов висновку, що положеннями Основних правил інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, тобто саме характеристики товару є визначальними для класифікації товару відповідно до УКТЗЕД.

Враховуючи, що товар не відповідає товарній позиції 6306, суд зазначає, що контролюючий орган безпідставно визначив у спірному рішенні вищевказаний код УКТЗЕД товару.

До того ж, у спірному рішенні відповідачем не зазначено обставини та підстави визначення товару саме такого коду УКТЗЕД та підстави неврахування наданих позивачем документів. Крім того, відповідачем не враховано й те, що товарній позиції, в якій товар був описаний позивачем конкретніше (порівняно з товарною позицією, де митним органом надано більш загальний опис), згідно вказаних вище Пояснень № 256 надається перевага.

Отже, визначення позивачем товару за кодом УКТЗЕД 3926909790 є обґрунтованим, у той час як відповідачем не було надано належних та допустимих доказів правомірності зміни опису та коду УКТЗЕД відповідних товарів, які вказані у митній декларації, що свідчить про протиправність спірного у цій справі рішення від 10 квітня 2026 року № 26UA100000078-КТ та наявності правових підстав для його скасування.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення від 17 квітня 2026 року № UA100450/2026/000018/2 про коригування митної вартості товару, суд зазначає таке.

Згідно пункту 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно пункту 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

За нормами статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

У частині першій статті 51 Митного кодексу України зазначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини другої статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний:

1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини четвертої статті 52 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (частини восьма, дев`ята статті 52 МК України).

Згідно частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Приписами частин першої, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині третій статті 54 Митного коедксу України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів. (частина сьома статті 55 МК України).

Згідно частини восьмої статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Положеннями частини дев`ятої статті 55 МК України передбачено, що у разі надання декларантом додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

За правилами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини п`ята-восьма статті 58 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судом враховується, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Водночас, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 815/5791/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 31 травні 2019 року у справі № 804/16553/14 зазначив, що «...якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів...».

Таким чином, враховуючи позицію Верховного Суду, на переконання суду, позивачем подано усі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 820/3767/16 зазначив, що розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може відбуватися, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар і послуг зі страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.

Виходячи з наведеного доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності що впливають на митну вартість, або ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

У свою чергу надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Крім того, у спірному рішенні відповідачем не вказано кількість товарів, їх вартість, вагу, країна походження, характеристики, на підставі яких правил згідно Інкотермс були поставлені товари, що взяті за основу при коригуванні митної вартості.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 54 МК України Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: надавати декларанту письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.

Згідно пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Згідно правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 826/6346/16, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 31 січня 2018 року у справі № 813/7272/13-а, від 02 березня 2018 року у справі № 804/2997/17.

Згідно висновків Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 820/3231/16 у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен навести обґрунтований математичний розрахунок ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 813/1229/16, наголошуючи, що митниця, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

За таких обставин суд доходить висновку, що надані декларантом митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги, а тому відповідачем безпідставно застосовано інший метод визначення митної вартості у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

На підставі викладеного, суд вважає, що зауваження відповідача зазначені в спірному рішенні є необґрунтованими та такими, що жодним чином не впливають на неможливість підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товару. У відповідача були відсутні достатні та обґрунтовані докази для коригування митної вартості за митним оформленням позивача.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

VІ. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 11 321,85 грн, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Будпостач» (02099, місто Бориспільська, будинок 9-Е, кімната 314, код ЄДРПОУ 24267110) до Київської митниці (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8А, код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень № 26UA10000000078-КТ від 10 квітня 2026 року та № UA100450/2026/000018/2 від 17 квітня 2026 року - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці щодо класифікації товарів від 10 квітня 2026 року № 26UA10000000078-КТ.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості від 17 квітня 2026 року № UA100450/2026/000018/2.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Приватного підприємства "Будпостач" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 321,85 грн (одинадцять тисяч триста двадцять одна гривні 85 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.