Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №320/24930/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року № 320/24930/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса 01636, м. Київ, вул. Хрещатик, 36 ЄДРПОУ 00022527 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (адреса 01001, Україна, м. Київ, вул. Городецького архітектора, 13 ЄДРПОУ 00015622), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСКО» (адреса 03148, м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, 9 ЄДРПОУ 39683331), третя особа: ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) про скасування постанови державного виконавця (із урахуванням уточненого позову),

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії в справі.

Представник Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСКО», третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанови державного виконавця у якому просить суд :

-Визнати протиправною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Олени ФЕЩУК про накладення штрафу від 09.06.2026 у виконавчому провадженні № 78944674.

- Скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Олени ФЕЩУК про накладення штрафу від 09.06.2026 у виконавчому провадженні № 78944674.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю – Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2026 року ухвалено залишити без руху позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 постановлено продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2026 постановлено відкрити провадження у справі.

Правова позиція сторін.

Представник Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначає, що 09.06.2026 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшла постанова державного виконавця від 09.06.2026 у виконавчому провадженні № 78944674 про накладення штрафу за невиконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі № 640/26248/20, яким виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов`язано організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва житлового комплексу «Південний квартал». Представник Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вважає постанову незаконною, оскільки державним виконавцем не враховано вчинені ним заходи щодо виконання судового рішення. Зокрема, 10.04.2026 та 28.05.2026 до органу державної виконавчої служби подано письмові пояснення про стан виконання рішення та повідомлено про продовження вжиття необхідних заходів для організації добудови об`єкта. На думку позивача, державний виконавець неправильно визначив обсяг обов`язків боржника, фактично поклавши на нього обов`язок самостійно забезпечити розроблення планів і графіків добудови, визначення необхідного фінансування, отримання та актуалізацію проєктної і дозвільної документації, пошук підрядників та фактичне завершення будівництва. Водночас чинний забудовник товариство з обмеженою відповідальністю «ІСКО» є самостійним суб`єктом господарювання, а виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є його органом управління та не має права втручатися в його господарську діяльність. Представник Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посилається на підпункт 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якого до повноважень виконавчих органів міських рад належить організація роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків у разі неспроможності забудовника продовжувати будівництво. При цьому, як зазначає позивач, законодавство не визначає конкретного механізму реалізації такого повноваження та не надає виконавчому органу повноважень самостійно здійснювати будівництво, фінансувати приватний об`єкт чи підміняти забудовника. Представник Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) також зазначає, що ним неодноразово порушувалося перед Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України питання щодо меж і порядку реалізації відповідних повноважень, однак чіткого механізму врегульовано не було. Крім того, Міністерством розвитку громад та територій України за участю Київської міської державної адміністрації розроблявся законопроєкт щодо врегулювання добудови проблемних об`єктів житлового будівництва, який станом на час звернення не прийнято. Щодо конкретного об`єкта позивач вказує, що 25.02.2026 відбулося засідання робочої групи, на якому розглядалися проблемні питання добудови житлового комплексу «Південний квартал» та були напрацьовані відповідні доручення і план дій. 21.04.2026 постійна комісія Київської міської ради також розглядала питання фінансування та добудови об`єкта. Встановлено, що однією з основних проблем є непродовження договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим забудовнику рекомендовано повторно звернутися до Київської міської ради щодо його продовження. Представник Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наголошує, що будівництво об`єкта фактично триває. Водночас державний виконавець не здійснив виходу на об`єкт, не провів фактичної перевірки стану виконання рішення та не склав відповідного акта, обмежившись письмовим листуванням із боржником. За результатами робочої зустрічі на об`єкті 04.09.2025 було встановлено, що будівельна готовність окремих секцій становить від 81 до 97,4 відсотка, а щодо інших секцій будівельні роботи також тривають. Позивач також посилається на обмеження щодо проведення державного архітектурно-будівельного контролю в умовах воєнного стану, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 № 303. На думку позивача, державний виконавець не врахував, що залучення підрядних організацій, укладення відповідних договорів, фінансування та організація безпосереднього виконання будівельних робіт належать до компетенції забудовника. Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не може без передбачених законом процедур підміняти суб`єкта господарювання або здійснювати фінансування приватного будівництва. Представник Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вважає, що за наведених обставин виконання рішення у визначений державним виконавцем строк об`єктивно неможливе, оскільки завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію потребують здійснення відповідних будівельних, організаційних, договірних та інших передбачених законодавством процедур. При цьому позивач вживає заходів щодо організації добудови об`єкта та повідомляє про них державного виконавця. Таким чином, позивач вважає, що державним виконавцем не встановлено належним чином факт невиконання судового рішення, не враховано вжиті боржником заходи та об`єктивні обставини, що перешкоджають його виконанню, у зв`язку з чим постанову про накладення штрафу винесено безпідставно та з надмірним формалізмом.

15.07.2026 ОСОБА_1 подала до Київського окружного адміністративного суду письмові пояснення.

Третя особа зазначає, що є стягувачем у виконавчому провадженні № 78944674, відкритому на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 640/26248/20, а тому результат розгляду цієї справи безпосередньо впливає на її права та законні інтереси. ОСОБА_1 вважає позов необґрунтованим, а постанову державного виконавця від 09.06.2026 про накладення штрафу правомірною, оскільки її прийнято в межах наданих законом повноважень, після встановлення невиконання боржником судового рішення та з дотриманням установленої процедури. На думку третьої особи, позивач не заперечує факту невиконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, а обґрунтовує позов відсутністю законодавчо визначеного механізму реалізації відповідних повноважень, неможливістю завершення будівництва та недостатністю правових інструментів. ОСОБА_1 наголошує, що після відкриття виконавчого провадження позивач обмежився листуванням із державними органами, забудовником та іншими суб`єктами, проведенням робочих нарад, інформаційними запитами та отриманням відповідей. Такі дії, на її думку, не свідчать про належне виконання судового рішення та не замінюють вчинення юридично значимих дій, безпосередньо спрямованих на організацію завершення будівництва. Третя особа вважає необґрунтованим посилання позивача на відсутність спеціального законодавчого механізму, оскільки питання щодо наявності у позивача відповідних повноважень уже було предметом судового розгляду, за результатами якого на нього покладено обов`язок організувати завершення будівництва в межах наданих законом повноважень. Після набрання судовим рішенням законної сили відсутність спеціального порядку його реалізації не звільняє від обов`язку його виконання. При цьому, на думку третьої особи, власні офіційні документи позивача за 2012– 2020 роки свідчать, що КМДА тривалий час визнавала проблему незавершеного житлового будівництва, необхідність участі органів місцевого самоврядування у її вирішенні, здійснювала відповідні організаційні заходи та ініціювала законодавче врегулювання цього питання. Зазначені документи підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами. ОСОБА_1 також зазначає, що посилання позивача на неможливість завершення будівництва у десятиденний строк ґрунтується на неправильному розумінні змісту судового рішення, оскільки на позивача не покладалося завершення будівництва протягом такого строку. Предметом виконання було організувати його завершення, а державний виконавець перевіряв виконання саме цього обов`язку. Отже, третя особа вважає, що наведені позивачем обставини не спростовують факту невиконання судового рішення та не свідчать про неправомірність постанови державного виконавця від 09.06.2026, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

20.07.2026 ОСОБА_1 подала до Київського окружного адміністративного суду додаткові письмові пояснення.

Третя особа зазначає, що є стягувачем у виконавчому провадженні № 78944674, відкритому на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 640/26248/20, а тому результат розгляду цієї справи безпосередньо впливає на її права та законні інтереси. ОСОБА_1 вважає, що предметом цієї справи є виключно перевірка правомірності постанови державного виконавця від 09.06.2026 про накладення штрафу, а тому доводи позивача щодо відсутності спеціального механізму добудови, необхідності законодавчих змін, відсутності фінансування чи неможливості втручання у діяльність забудовника не змінюють змісту судового рішення, яке набрало законної сили, та не звільняють від його виконання. На думку третьої особи, державний виконавець не формально підійшов до перевірки виконання рішення. До винесення оскаржуваної постанови він двічі витребував у позивача інформацію та документи щодо виконання судового рішення, надав можливість подати відповідні пояснення та документи, після чого здійснив їх оцінку. Подані позивачем матеріали, за результатами такої перевірки, не підтвердили виконання судового рішення. ОСОБА_1 наголошує, що позивач фактично підміняє зміст судового рішення, посилаючись на неможливість завершити будівництво у десятиденний строк. Водночас судовим рішенням на позивача покладено обов`язок організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва, а не завершити його у визначений строк. Саме виконання цього обов`язку підлягало перевірці державним виконавцем. Посилання позивача на Закон України «Про інвестиційну діяльність» та договірні відносини із забудовником, на думку третьої особи, не спростовують установленого судовим рішенням публічно-правового обов`язку позивача. Державний виконавець не уповноважений переглядати зміст судового рішення, визначати належного боржника чи оцінювати доцільність покладеного на нього обов`язку. Третя особа також зазначає, що доводи позивача щодо відсутності відповідних повноважень та спеціального механізму їх реалізації фактично спрямовані на повторну оцінку питань, які вже були предметом судового розгляду. При цьому власні офіційні документи КМДА свідчать, що вона протягом тривалого часу визнавала проблему незавершеного житлового будівництва, необхідність участі органів місцевого самоврядування у її вирішенні та вживала організаційних заходів у цій сфері. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що позивач не надав доказів виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, а наведені ним обставини не спростовують встановленого державним виконавцем факту її невиконання. На думку третьої особи, державний виконавець діяв у межах наданих законом повноважень та з дотриманням установленої процедури, у зв`язку з чим підстав для скасування постанови від 09.06.2026 немає.

22.07.2026 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скерував до Київського окружного адміністративного суду письмовий відзив.

Відповідач зазначає, що виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) був зобов`язаний у межах наданих законом повноважень вчиняти дії щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу «Південний квартал», оскільки забудовник не спроможний продовжувати таке будівництво. Водночас відповідач вказує, що позивач лише посилається на листування, створення комісій та робочих груп, однак не наводить результатів, досягнутих унаслідок таких заходів. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України посилається на висновки Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 18.06.2025 у справі № 640/26248/20, відповідно до яких виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) має повноваження та обов`язок вчиняти дії щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу «Південний квартал». Щодо посилань позивача на вжиття заходів для виконання судового рішення відповідач зазначає, що такі заходи полягали, зокрема, у зверненнях до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, утворенні комісій та міжвідомчої робочої групи, проведенні їх засідань, а також направленні листів до Департаменту земельних ресурсів та органів Національної поліції. Водночас зазначені дії, за висновком суду апеляційної інстанції, не підтверджують фактичного виконання рішення та не свідчать про досягнення результату щодо завершення будівництва. Відповідач наголошує, що державний виконавець у виконавчому провадженні № 78944674 не встановив фактичного виконання рішення суду, не здійснив виходу на об`єкт, не провів відповідної перевірки та обмежився листуванням із боржником. При цьому численні звернення ОСОБА_1 до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), копії яких направлялися державному виконавцю, та звернення до нього свідчать, на думку відповідача, про формальний характер діяльності боржника щодо виконання судового рішення. Доказів здійснення повноважень, передбачених статтею 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», державному виконавцю не надано. Відповідач також зазначає, що позивач не спростував висновок Шостого апеляційного адміністративного суду про наявність у нього відповідних повноважень. Виконавче провадження № 78944674 відкрито 27.08.2025, тоді як оскаржувану постанову про накладення штрафу винесено 09.06.2026, тобто після тривалого строку виконання рішення. При цьому доказів його виконання державному виконавцю не надано, а матеріали виконавчого провадження, зокрема клопотання ОСОБА_1 , свідчать про невиконання боржником судового рішення. З огляду на викладене Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вважає, що підстав для задоволення позовних вимог виконавчого органу Київської міської ради немає.

У вказаний строк третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСКО» не надала суду пояснення на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

Строк, встановлений для надання пояснень на позовну заяву станом на день ухвалення рішення сплив.

Будь-яких заяв від третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСКО») не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити її правову позицію щодо предмета спору.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 640/26248/20 ухвалено апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2024 року постановлено скасувати.

Ухвалено нову постанову, якою позов до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Спільне українсько-в`єтнамське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Ком`юн-Трейд», Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСКО» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) по організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу «Південний квартал» житлового будинку, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:75:272:0005, право на спорудження якого виникло у ТОВ «ІСКО», на підставі угоди про повну передачу прав та обов`язків за договором №05/11-12 часткової участі у будівництві, укладеному 05.11.2012 між ТОВ «Південний квартал» і Спільним українсько-в`єтнамським підприємством у формі ТОВ «Ком`юн-Трейд» та договору оренди земельної ділянки 75-6-00370 від 14.12.2007.

Зобов`язано Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (ЄДРПОУ 00022527) організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва житлового комплексу «Південний квартал» житлового будинку, кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:75:272:0005, у зв`язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання зазначеного судового рішення відкрито виконавче провадження № 78944674, у якому Київська міська державна адміністрація є боржником, а ОСОБА_1 - стягувачем.

У межах виконавчого провадження 03.04.2026 державним виконавцем направлено КМДА вимогу про надання повної та об`єктивної інформації щодо виконання судового рішення.

Після отримання відповіді КМДА, 21.05.2026 державним виконавцем направлено повторну вимогу № 78944674/4(20.1), якою витребувано інформацію та документи щодо організації виконання судового рішення, вжитих після набрання ним законної сили заходів, документи на підтвердження організації відповідної роботи, проектну документацію, плани, графіки та інші документи, пов`язані з виконанням рішення.

Київська міська державна адміністрація надала державному виконавцю відповідні документи та пояснення. Зокрема, листом Департаменту будівництва та житлового забезпечення КМДА від 27.05.2026 № 056-3629 наведено інформацію щодо заходів, які здійснювалися у зв`язку із завершенням будівництва житлового комплексу «Південний квартал», будинок № 9.

За результатами розгляду наданих КМДА матеріалів Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зазначено, що з тексту відповідної заяви встановлено невиконання вимог судового рішення та вимог державного виконавця.

09.06.2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення на КМДА штрафу у виконавчому провадженні № 78944674. У наданих у межах виконавчого провадження документах Київська міська державна адміністрація зазначала про відсутність спеціального механізму завершення будівництва проблемних об`єктів, необхідність внесення змін до законодавства, проведення робочих зустрічей та нарад, направлення листів до державних органів, звернення до Верховної Ради України та Міністерства розвитку громад та територій України, відсутність бюджетного фінансування, а також неможливість втручання у діяльність забудовника.

Позивач повністю не погоджується з законністю оскаржуваної постанови, тому звернувся до суду із даним позовом.

Судом також встановлено, що в офіційних документах КМДА попередніх років порушувалося питання завершення будівництва проблемних житлових об`єктів. Зокрема, у 2012 році направлявся лист щодо необхідності запровадження державного механізму завершення будівництва проблемних житлових об`єктів; у 2013, 2015 та 2016 роках направлялися відповідні звернення та пропозиції щодо законодавчого врегулювання цього питання. У 2020 році Департамент будівництва та житлового забезпечення КМДА зазначав, що КМДА в межах наданих повноважень здійснює пошук шляхів вирішення ситуації з метою завершення будівництва.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження (далі - Закон №1404- VIII).

Статтями 1, 2 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-19 (далі -Закон України «Про виконавче провадження») дано визначення поняттю виконавчого провадження, відповідно до якого виконавче провадження - це завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів, тобто сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Згідно з п. 1 та п. 16 ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Наведені положення законодавства в контексті цієї справи свідчать про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також обов`язкове виконання рішення суду, в тому числі, суб`єктами наділеними владними повноваженнями, покладається Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" від 17.07.1997. Отже, її положення є обов`язковими для виконання Україною.

Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України, до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Тобто рішення суду, яке набрало законної сили, повинно бути виконане, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не беруться. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини.

З огляду на зазначене, ураховуючи процес поновлення порушених прав позивача (стягувача) шляхом видачі відповідного виконавчого документу, законодавством у сфері примусового виконання рішень встановлений найвищий пріоритет прав стягувача у виконавчому провадженні у порівнянні з колом прав боржника. Принцип "res judicata" (принцип обов`язковості судового рішення) покладає на боржника обов`язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.

У силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням судового рішення.

Предметом розгляду цієї справи є виключно законність постанови державного виконавця від 09.06.2026 про накладення на Виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) штрафу в розмірі 5100 грн у виконавчому провадженні №78944674.

Суд не переглядає та не оцінює повторно постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №640/26248/20, яка набрала законної сили і є обов`язковою до виконання відповідно до статті 129-1 Конституції України та статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому доводи позивача, спрямовані на переоцінку змісту чи обґрунтованості цього рішення, виходять за межі предмета цього спору і не можуть братися судом до уваги при вирішенні питання про законність постанови виконавця.

Так, виконавчий лист видано 30.07.2025 на підставі постанови у справі №640/26248/20, якою на КМДА покладено обов`язок організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва ЖК «Південний квартал», будинок №9.

Виконавче провадження відкрито 27.08.2025.

Боржнику надано 10 робочих днів на добровільне виконання. Після цього державний виконавець двічі (03.04.2026 та 21.05.2026) витребував у боржника докази виконання рішення. Згодом, КМДА надала відповіді 10.04.2026 та 27.05.2026. Проаналізувавши зміст цих відповідей, державний виконавець дійшов висновку, що рішення суду не виконано, і 09.06.2026 виніс постанову про накладення штрафу.

Суд зазначає, що висновок державного виконавця про невиконання рішення суду ґрунтується не на припущеннях, а на аналізі документів, поданих самим боржником. Це підтверджує, що виконавець послідовно надавав боржнику можливість підтвердити виконання рішення до застосування заходу відповідальності.

Водночас, позивач посилається на відсутність законодавчо визначеного механізму реалізації повноважень.

Суд відхиляє цей довід. Це питання вже було предметом судового дослідження як під час розгляду справи №640/26248/20, так і в аналогічній справі №640/17011/19.

У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі №640/17011/19 прямо зазначено, що встановлені законом повноваження не можуть сприйматись абстрактно і мати формальний, декларативний характер, а суб`єкт владних повноважень не може відмовлятися від виконання юридично значимих дій лише тому, що вони не підкріплені детальною законодавчою процедурою.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 31.07.2020 у справі №826/14682/16 та в постанові від 27.02.2024 у справі №280/3841/21.

Отже, відсутність спеціального механізму не звільняє КМДА від виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Суд також враховує, що КМДА протягом 2012–2020 років неодноразово офіційно визнавала існування цієї проблеми, брала участь у підготовці законодавчих пропозицій та зазначала, що діє «в межах наданих повноважень», як вбачається із змісту листа Департаменту будівництва та житлового забезпечення від 02.04.2020 №056/934-12688. Тобто спростовується теза про повну відсутність компетенції.

Окрім цього, позивач у даному спорі посилається на заборону фінансувати приватне будівництво за бюджетні кошти та на неможливість самостійно скласти план фінансування замість забудовника.

Зазначений довід не підлягає врахуванню судом, оскільки не стосується предмета спору.

Постанова у справі №640/26248/20 не покладає на КМДА обов`язку фінансувати будівництво чи виконувати функції забудовника. Судом покладено обов`язок саме організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва, тобто вчинити організаційні, а не фінансові чи будівельні дії. Тому посилання на Бюджетний кодекс України та статтю 320 Цивільного кодексу України відповідають на обов`язок, якого КМДА судом не покладено, а отже не спростовують факту невиконання дійсного обов`язку.

Крім того, КМДА посилається на статтю 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність», згідно з якою заборонено втручання державних органів у договірні відносини суб`єктів інвестиційної діяльності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 21.11.2012 у справі №6-101цс12, участь фізичної особи у будівництві багатоквартирного житлового будинку з метою набуття права власності на квартиру не є інвестицією в розумінні Закону України «Про інвестиційну діяльність». Таким чином, вказаний Закон не застосовується до спірних правовідносин, і посилання на нього не може бути підставою для невиконання судового рішення.

Окрім цього, позивач посилається на мораторій на державний нагляд в умовах воєнного стану (постанова КМУ №303 від 13.03.2022).

Водночас, суд вказує, шо зазначена постанова стосується заходів державного нагляду (контролю) щодо суб`єктів господарювання тобто перевірок забудовника.

Виконавче провадження №78944674 є примусовим виконанням судового рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Тобто це різні за правовою природою інститути, тому посилання на мораторій є нерелевантним.

КМДА зазначає, що завершити будівництво протягом 10 робочих днів фізично неможливо.

З цього приводу суд зазначає, що такий аргумент ґрунтується на неправильному розумінні змісту судового рішення. Як суд зазначав вище, постанова у справі № 640/26248/20 не покладає на КМДА обов`язку завершити будівництво у будь-який визначений строк. Встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження 10-денний строк стосується початку виконання відповідних дій, а не досягнення кінцевого результату у вигляді завершеного будівництва. Державний виконавець перевіряв не факт завершення будівництва, а факт здійснення КМДА реальних організаційних дій на виконання покладеного на неї обов`язку.

Отже, посилання на фізичну неможливість завершення будівництва протягом 10 днів не спростовує законності постанови про накладення штрафу.

КМДА також посилається на вжиття нею відповідних заходів, зокрема листування з Мінрегіоном, ДАБІ, Департаментом земельних ресурсів, поліцією, проведення засідань комісій та робочих груп, а також звернення до Верховної Ради України щодо законопроєкту.

Щодо зазначеного суд враховує, що характер вжитих КМДА заходів вже оцінювався в аналогічних справах.

У постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 280/3841/21 та від 25.06.2024 у справі № 420/7138/19, а також у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі № 640/17011/19 сформовано правову позицію, відповідно до якої листування між органами державної влади, проведення нарад та засідань комісій самі по собі не є виконанням обов`язку з організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва, якщо такі дії не призводять до реальних, юридично значимих наслідків.

Так, у справі № 420/7138/19 Верховний Суд зазначив, що відповідач не навів жодних досягнутих результатів, а лише констатував наявність листування та створення комісії, не надавши результатів щодо вирішення відповідних питань.

Аналогічний висновок міститься і в постанові у справі № 640/26248/20, якою на КМДА покладено відповідний обов`язок, Верховний суд зазначив, що КМДА лише констатує наявність листування, створення комісії з розгляду конфліктної ситуації та не наводить жодних досягнутих результатів.

Матеріалами цієї справи підтверджується, що заходи, вжиті КМДА після відкриття виконавчого провадження, а саме звернення до Мінрегіону, ДАБІ, поліції, проведення засідань комісій, надання протокольних доручень та звернення до Верховної Ради України, за своїм характером є аналогічними діям, які вже були визнані недостатніми у наведеній вище судовій практиці. При цьому лист від 10.04.2026 фактично дублював лист від 08.09.2025.

КМДА також посилається на те, що державний виконавець не здійснив виїзду на об`єкт будівництва, не склав акта його обстеження, а будівництво фактично триває.

У цій частині суд погоджується з тим, що державним виконавцем акт обстеження об`єкта будівництва не складався.

Водночас предметом перевірки державного виконавця був організаційний, а не результативний обов`язок КМДА. Перевірка виконання такого обов`язку здійснюється шляхом аналізу документів і дій самого боржника, зокрема планів, розпоряджень та рішень, а не шляхом встановлення фізичного стану будівельного майданчика, роботи на якому здійснює третя особа забудовник, а не боржник у цьому виконавчому провадженні. Факт продовження будівельних робіт забудовником ТОВ «ІСКО» сам по собі не свідчить про виконання КМДА покладеного саме на неї обов`язку з організації роботи. Відтак відсутність виїзду державного виконавця на об`єкт не спростовує встановленого висновку про невиконання судового рішення.

Щодо дотримання державним виконавцем установленої процедури судом встановлено, що державний виконавець діяв відповідно до вимог статей 18, 75 Закону України «Про виконавче провадження», надав строк для добровільного виконання, двічі витребував інформацію про хід виконання, проаналізував подані боржником документи та лише після встановлення факту невиконання застосував захід примусового виконання у вигляді штрафу. Розмір штрафу відповідає санкції, передбаченій для боржника юридичної особи, у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За результатами розгляду справи, оцінки доводів сторін та наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що доводи позивача не спростовують встановленого державним виконавцем факту невиконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №640/26248/20 та не свідчать про наявність поважних причин такого невиконання в розумінні статті 75 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова державного виконавця від 09.06.2026 про накладення штрафу прийнята в межах наданих законом повноважень, з дотриманням встановленої процедури та на підставі належної перевірки виконання судового рішення.

За таких обставин позовні вимоги Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

вирішив:

У задоволення позову Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (адреса 01636, м. Київ, вул. Хрещатик, 36 ЄДРПОУ 00022527 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (адреса 01001, Україна, м. Київ, вул. Городецького архітектора, 13 ЄДРПОУ 00015622), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСКО» (адреса 03148, м. Київ, вул. Сім`ї Стешенків, 9 ЄДРПОУ 39683331), третя особа: ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) про скасування постанови державного виконавця (із урахуванням уточненого позову) відмовити.

Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.