Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №640/20220/22 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2026 року м. Київ справа №640/20220/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Оболонської районної в

місті Києві державної адміністрації

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач, Управління), в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення відповідача від 12.09.2022 №15-22/5914 про відмову в наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за заявою позивача від 09.09.2022;

- зобов`язати відповідача здійснити призначення, нарахування та виплату позивачу допомоги на проживання відповідно до пункту 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, на підставі заяви від 09.09.2022.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 20.09.2018 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа за фактичним місцем проживання у місті Києві. 09.09.2022 вона звернулася до відповідача із заявою про надання допомоги на проживання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, однак рішенням від 12.09.2022 їй відмовлено з посиланням на те, що вона була взята на облік як внутрішньо переміщена особа до 24.02.2022, не отримувала щомісячної адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 та після 24.02.2022 повторно не переміщувалася.

Позивач вважає відмову протиправною, оскільки Луганська область, з якої вона перемістилася, та місто Київ, де вона перебувала на обліку станом на 24.02.2022, включені до переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р. На її переконання, дата взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та неотримання допомоги за постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 не позбавляють її права на допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332.

Відповідач подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа з 20.09.2018, станом на 01.03.2022 щомісячної адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 не отримувала, а після 24.02.2022 повторно з тимчасово окупованої території або території бойових дій не переміщувалася. За таких обставин відповідач вважає прийняте ним рішення правомірним.

Крім того, відповідач вказав, що Управління не є розпорядником коштів, призначених для виплати спірної допомоги, а лише формує та передає Міністерству соціальної політики України відповідну інформацію, у зв`язку з чим просив залучити Міністерство соціальної політики України як співвідповідача.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків.

01.12.2022 представник позивача подав документи на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2022 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання Закону України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» матеріали справи передано до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 справу прийнято до провадження суддею Журавлем В.О. та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 справу прийнято до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними матеріалами.

Вирішуючи клопотання відповідача про залучення Міністерства соціальної політики України як співвідповідача, суд враховує, що оскаржуване рішення прийняте Управлінням, яке розглянуло заяву позивача та відмовило у призначенні допомоги. Міністерство соціальної політики України заяву позивача не розглядало, рішення про відмову не приймало, а спору щодо невиконання ним сформованого та поданого у встановленому порядку реєстру отримувачів допомоги у цій справі немає. Тому підстав для залучення Міністерства соціальної політики України як співвідповідача суд не встановив.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані учасниками справи документи та з`ясувавши зміст спірних правовідносин, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є громадянкою України та з 20.09.2018 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 20.09.2018 №9127.

Згідно з указаною довідкою зареєстрованим місцем проживання позивача до переміщення було місто Перевальськ Луганської області, а фактичним місцем проживання після переміщення - місто Київ, Оболонський район.

Станом на 01.03.2022 позивач не отримувала щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505. Ця обставина визнається сторонами.

09.09.2022 позивач подала відповідачу заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332.

Розпорядженням від 12.09.2022 відповідач відмовив позивачу в наданні допомоги. У розпорядженні зазначено, що допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022, крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505, та осіб, які повторно перемістилися після 24.02.2022 з тимчасово окупованої території або території бойових дій.

Листом від 12.09.2022 №15-22/5914 відповідач повідомив позивача про відмову в наданні допомоги з аналогічних підстав.

Не погодившись із рішенням про відмову, позивач звернулася до суду з цим позовом.

V. Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у випадках, передбачених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб визначає Закон України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон №1706-VII). Для вирішення цього спору суд застосовує Закон №1706-VII та підзаконні нормативно-правові акти у редакціях, чинних на час звернення позивача і прийняття спірного рішення у вересні 2022 року.

За частиною першою статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок №332). Пунктом 1 Порядку №332 визначено механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Пунктом 2 Порядку №332 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що допомога надається особам, які перемістилися з тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також території адміністративно-територіальних одиниць, де проводяться бойові дії та що визначені в переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка», затвердженому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р.

Відповідно до пункту 3 Порядку №332, допомога не надається внутрішньо переміщеним особам, які були обліковані як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 р., крім осіб, які отримували щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та осіб, які повторно перемістилися з тимчасово окупованої території Російською Федерацією території України, території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) після 24 лютого 2022 року.

За пунктом 3 Порядку №332 допомога надавалася щомісячно з місяця звернення на період введення воєнного стану та одного місяця після його припинення чи скасування на кожну внутрішньо переміщену особу, відомості про яку включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, у таких розмірах: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень. Допомога виплачувалася за повний місяць незалежно від дати звернення за її наданням.

Допомога на проживання призначалася автоматично без подання додаткового звернення внутрішньо переміщеним особам, які станом на 01.03.2022 отримували щомісячну адресну допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505.

Отже, отримання допомоги за постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 станом на 01.03.2022 було підставою для автоматичного призначення допомоги за Порядком №332 без додаткового звернення. Водночас неотримання такої допомоги саме по собі не виключало права внутрішньо переміщеної особи звернутися із заявою про призначення допомоги за Порядком №332.

Із буквального змісту пункту 3 Порядку №332 також вбачається, що обмеження для осіб, узятих на облік як внутрішньо переміщені особи до 24.02.2022, стосувалося тих осіб, які перебували на обліку в регіонах, не включених до переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р до переліку адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надавалася допомога застрахованим особам у межах Програми «єПідтримка», було включено, зокрема, Луганську область та місто Київ.

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач перемістилася з міста Перевальська Луганської області та з 20.09.2018 перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа в місті Києві. Тому регіон, з якого позивач перемістилася, і регіон, у якому вона була облікована станом на 24.02.2022, входили до переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р.

За таких обставин передбачене пунктом 2 Порядку №332 обмеження щодо осіб, узятих на облік до 24.02.2022 у регіонах, які не включені до відповідного переліку, на позивача не поширювалося. Відповідно, відсутність повторного переміщення після 24.02.2022 та неотримання допомоги за постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505 не були достатніми підставами для відмови їй у призначенні допомоги.

Аналогічне застосування пункту 3 Порядку №332 викладене Верховним Судом у постанові від 14.06.2023 у справі №160/12308/22. Верховний Суд зазначив, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Порядком №332 незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщені особи, якщо вона перемістилась з території, яка відповідає двом умовам: на цій території проводяться бойові дії та ця територія міститься в переліку, затвердженому розпорядженням № 204-р. Колегія суддів наголосила на тому, що випадок, за якого допомога на проживання, визначена Порядком № 332, не надається, законодавець пов`язав з умовою невключення регіону до переліку, затвердженого розпорядженням № 204-р, до якого внутрішньо переміщена особа перемістилась до 24.02.2022.

Доводи відповідача про те, що Програма «єПідтримка» є іншим видом державної допомоги, не спростовують висновків суду. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №204-р застосовується в цих правовідносинах не як самостійна правова підстава для виплати позивачу допомоги за Програмою «єПідтримка», а тому, що безпосереднє посилання на затверджений цим розпорядженням перелік містилося у пункті 2 Порядку №332.

Суд також відхиляє посилання відповідача на відсутність у нього рахунків для безпосереднього перерахування бюджетних коштів як підставу для відмови у позові. Саме відповідач відповідно до Порядку №332 уповноважений приймати заяви, встановлювати наявність права на допомогу, призначати її та передавати інформацію, необхідну для централізованого фінансування і виплати. Особливості подальшого руху бюджетних коштів не надавали відповідачу права відмовити у призначенні допомоги з підстав, не передбачених Порядком №332.

Відповідно до пункту 6 Порядку №332 для отримання допомоги внутрішньо переміщена особа заповнює заяву, яка формується засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія, або подається до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. Позивач подала таку заяву 09.09.2022, що відповідач не заперечує.

Оскільки позивач належала до кола осіб, які мали право на допомогу, та звернулася із заявою 09.09.2022, відповідач був зобов`язаний призначити їй допомогу з вересня 2022 року. Підстав для її призначення за попередні місяці матеріали справи не містять, оскільки раніше позивач із заявою не зверталася, а автоматичне призначення до неї не застосовувалося.

Таким чином, рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги ґрунтується на неправильному застосуванні пунктів 2, 3 Порядку №332, не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо способу захисту суд зазначає, що відповідач відмовив у призначенні допомоги з єдиної правової підстави, яку суд визнав необґрунтованою. У матеріалах справи відсутні відомості про наявність інших обставин, які б виключали право позивача на допомогу. Тому повторний розгляд заяви не забезпечить ефективного поновлення порушеного права, а належним способом захисту є зобов`язання відповідача призначити та нарахувати допомогу з 01.09.2022 і вчинити передбачені Порядком №332 дії для забезпечення її виплати.

Водночас безпосереднє перерахування коштів одержувачу здійснюється за централізованим бюджетним механізмом із залученням Міністерства соціальної політики України та банку. Тому вимога про зобов`язання Управління самостійно виплатити кошти з власного рахунку задоволенню не підлягає. Це не звільняє відповідача від обов`язку здійснити всі покладені на нього дії, необхідні для фактичної виплати призначеної допомоги.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

За частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності спірного рішення, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що спір вирішено на користь позивача в основній частині щодо наявності права на допомогу, а часткова відмова зумовлена лише уточненням способу виконання рішення відповідно до компетенції відповідача, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у повному розмірі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.09.2022 №15-22/5914 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за її заявою від 09.09.2022.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації призначити та нарахувати ОСОБА_1 допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 на підставі заяви від 09.09.2022 та вчинити передбачені цим Порядком дії для забезпечення її виплати.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04209, м. Київ, вул. Озерна, 18-А, код ЄДРПОУ 37445416).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.