Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №300/3959/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. справа № 300/3959/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач-1), військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач-2), за змістом якого просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2026 № 1948 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час загальної мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією;

- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що мобілізація 09.04.2026 була проведена з істотним порушенням установленої законом процедури, а тому наказ про призов та похідні від нього рішення є протиправними. Позивач зазначає, що до моменту мобілізації перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , належним чином уточнив військово-облікові дані та у січні 2026 року пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої довідкою ВЛК № 17/40/360 від 24.01.2026 його було визнано придатним лише до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони. Позивач стверджує, що 08.04.2026 приблизно о 21:00 був зупинений працівниками поліції спільно з представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 і фактично примусово доставлений без складання протоколу адміністративного затримання, повідомлення підстав такого обмеження свободи, роз`яснення процесуальних прав та без належного оформлення документів. Позивач наголошує, що у розшуку не перебував, порушень правил військового обліку не допускав, внаслідок чого, на його думку, законних підстав для примусового доставлення до ТЦК та СП не існувало. Щодо проходження ВЛК позивач зазначає, що 09.04.2026 його було доставлено до медичного закладу в м. Лисець для повторного медичного огляду, однак, ще до фактичного завершення ВЛК йому було повідомлено про включення до списків військової частини НОМЕР_2 окремої десантно-штурмової бригади. На думку позивача, це свідчить про те, що рішення щодо його мобілізації та подальшого направлення до військової частини було фактично прийняте заздалегідь, незалежно від результатів медичного огляду. Крім того, позивач наголошує, що висновок ВЛК від 24.01.2026 допускав проходження ним служби лише у визначених підрозділах забезпечення, тоді як подальше направлення до десантно-штурмових військ, на його переконання, суперечило встановленому раніше ступеню придатності. Позивач також вважає, що повторний медичний огляд мав формальний характер, оскільки всі мобілізаційні заходи, а саме доставлення, ВЛК, оформлення документів та направлення до військової частини, були проведені протягом надзвичайно короткого проміжку часу. Крім того, позивач зазначає, що як працівник ТОВ «Вест Логістика» був заброньований до 18.03.2026, а до закінчення строку дії бронювання роботодавцем було вжито заходів для продовження статусу критично важливого підприємства та повторного бронювання працівників. На момент проведення мобілізації відповідна процедура, за твердженням позивача, ще тривала, про що відповідач мав бути обізнаний і повинен був перевірити такі відомості до прийняття рішення про призов. Позивач вважає, що ігнорування цих обставин свідчить про неналежне з`ясування відповідачем усіх юридично значимих обставин перед мобілізацією. За сукупністю наведених обставин позивач вважає, що його мобілізація проведена без дотримання належної адміністративної процедури, за відсутності законних підстав для примусового доставлення та зміни місця військового обліку, із формальним проходженням повторної ВЛК та без належного врахування попереднього висновку ВЛК і обставин щодо бронювання. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправними відповідні дії та скасувати наказ № 1948 від 09.04.2026 у частині його призову на військову службу і зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.31-32).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.41-42).

Відповідач-2 скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 29.06.2026, згідно змісту якого заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що військова частина не здійснювала призов позивача на військову службу та не приймала рішення щодо його мобілізації, оскільки такі повноваження належать відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки. ОСОБА_1 прибув до військової частини вже як особа, призвана на військову службу під час мобілізації, після чого був зарахований до її особового складу. Відповідач зазначає, що відповідно до статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» для громадянина, призваного під час мобілізації, початком проходження військової служби є день його відправлення у військову частину з відповідного ТЦК та СП, відтак, після призову та направлення позивача до військової частини він набув статусу військовослужбовця, а зарахування його до списків особового складу було наслідком уже здійсненого призову, а не самостійним рішенням про мобілізацію. Щодо доводів позивача про бронювання відповідач-2 вказує, що стаття 23 Закону № 3543-XII звільняє від призову саме військовозобов`язаних, які є заброньованими на момент призову, натомість після набуття особою статусу військовослужбовця питання припинення військової служби регулюється вже статтею 26 Закону № 2232-XII, яка містить окремий перелік підстав для звільнення. За твердженням відповідача, позивач не надав доказів наявності в нього таких підстав. Саме по собі можливе бронювання або його оформлення після призову, на думку військової частини, не є передбаченою законом підставою для звільнення з військової служби. Крім того, відповідач повідомляє, що 30.05.2026 позивач самовільно залишив військову частину та станом на дату подання відзиву був відсутній на військовій службі. У зв`язку з цим військова частина просить у задоволенні позову в цій частині відмовити (а.с.48-52).

Відповідач-1 скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13.07.2026, згідно змісту якого заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначив, що 08.04.2026 під час здійснення заходів оповіщення та перевірки військово-облікових документів спільно з працівниками Національної поліції було встановлено, що ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документа, чим порушив вимоги частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку №560. У зв`язку з цим йому було запропоновано прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних та з`ясування обставин щодо військового обліку. Відповідач наголошує, що примусового затримання позивача не здійснювалося, а його супроводження відбулося у спосіб, передбачений Порядком № 560. Зазначено, що ОСОБА_1 був направлений на медичний огляд у встановленому порядку, а відповідно до довідки ВЛК № 2026-0409-1018-2311-7 від 09.04.2026 його визнано придатним до військової служби. Щодо попереднього висновку ВЛК відповідач вказує, що його дія була обмежена в часі, а під час мобілізації та воєнного стану строк дії довідки ВЛК щодо придатності становить один рік, внаслідок чого, направлення позивача на повторний медичний огляд 09.04.2026, на думку відповідача, відповідало вимогам чинного законодавства. Щодо бронювання відповідач зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 був заброньований лише до 18.03.2026. Станом на 09.04.2026 відомості про чинне бронювання були відсутні, а документи про продовження бронювання до ІНФОРМАЦІЯ_5 не надходили, відтак, на момент прийняття рішення про призов позивач, за позицією відповідача, не мав чинного права на відстрочку від мобілізації. Сам факт того, що роботодавець вживав заходів для продовження бронювання, не означав наявності у позивача чинної відстрочки на дату мобілізації. Відповідач звертає увагу суду, що після встановлення відсутності права на відстрочку, проходження ВЛК та підтвердження придатності до військової служби наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.04.2026 № 1948 ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 . Отже, відповідач-1 вважає, що на момент призову ОСОБА_1 не мав чинної відстрочки, був визнаний придатним до військової служби, а дії щодо перевірки документів, уточнення військово-облікових даних, взяття на облік, направлення на ВЛК та подальшого призову були здійснені в межах компетенції ТЦК та СП. У зв`язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.60-64).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.04.2026 № 2026-0409-1018-2311-7 солдата (запасу) ОСОБА_1 на підставі статті графи ІІ Розкладу хвороб визнано придатним до військової служби (зворотна сторона а.с.72).

09.04.2026 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", з набранням чинності Указу Президента України №65/2022 "Про загальну мобілізацію", відповідно до поіменного списку № 1026, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 1948 солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено для проходження служби до військової частини (зворотна сторона а.с.74).

Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.04.2026 за № 120 солдата ОСОБА_1 з 10.04.2026 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення (а.с.53).

Не погоджуючись із наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2026 № 1948 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час загальної мобілізації, на особливий період» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією та наказом командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану в Україні" введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Статтею 23 Закону № 3543-XII врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Частинами 8, 9 статті 23 Закону № 3543-XII регламентовано, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі – Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі – Порядок № 560), у якому, серед іншого, визначено процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно пункту 1 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 25 Закону № 3543-XII бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють або проходять службу: на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціанті власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно частин 2 та 3 статті 25 Закону № 3543-XII, порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання.

Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов`язаних, зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються.

Порядок бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації на воєнний час затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 27.01.2023 № 76 Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час» (далі – Порядок №76).

Пунктом 1 визначено, що цей Порядок визначає механізм бронювання під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу: зокрема на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (далі - критично важливі установи).

Цією ж Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2024 № 650) затверджені Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період (далі Критерії та порядок).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Критеріїв та порядку визначено, що до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період підприємств, установ та організацій належать: підприємство, установа, організація має важливе значення для галузі національної економіки чи забезпечення потреб територіальної громади. Критерії, за якими здійснюється визначення підприємства, установи, організації, які мають важливе значення для галузі національної економіки чи забезпечення потреб територіальної громади, встановлюються органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, за сферою їх управління чи галуззю національної економіки або обласною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією (військовою адміністрацією у разі її утворення) з урахуванням потреб територіальної громади, за погодженням з Мінекономіки та Міноборони.

Згідно з пунктами 25, 27, 28, 29 Порядку № 76 бронювання військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цього Порядку, здійснюється засобами Порталу Дія за списками, які формуються керівником державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або уповноваженою ним особою.

У списку зазначаються відомості щодо військовозобов`язаного: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків; строк дії відстрочки; відмітка про виконання вимог, визначених в абзаці третьому пункту 8 цього Порядку.

Під час формування списку отримуються відомості: з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів - відомості про загальну кількість військовозобов`язаних в державному органі, на критично важливому підприємстві, в критично важливій установі, які формуються на підставі даних з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, загальну кількість військовозобов`язаних в державному органі, на критично важливому підприємстві, в критично важливій установі, яким надана відстрочка та які переведені на спеціальний військовий облік.

Формування списку засобами Порталу Дія завершується накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису керівника державного органу, критично важливого підприємства, критично важливої установи або особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, відокремленого підрозділу юридичної особи, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або керівника державного органу, який прийняв рішення про визначення відповідного підприємства, установи, організації критично важливим підприємством чи критично важливою установою, або уповноваженої ним особи та надсилається до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Протягом 72 годин з моменту формування списку засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів переведення військовозобов`язаного (крім військовозобов`язаних, зазначених в абзаці другому пункту 4 частини першої статті 25 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”) на спеціальний військовий облік на строк дії відстрочки здійснюється автоматично у разі, коли військовозобов`язаний: перебуває на військовому обліку; перебуває у трудових відносинах з державним органом, критично важливим підприємством, критично важливою установою; уточнив персональні дані, зазначені у пункті 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 11 квітня 2024 р. № 3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку”; не перебуває у розшуку.

Відповідно до пункту 98-1 Порядку № 560 командир військової частини не пізніше ніж на наступний день після прийняття військової (зведеної військової) команди надсилає засобами системи електронного документообігу на адресу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з якого прибула військова (зведена військова) команда, витяг з наказу про зарахування особового складу військової (зведеної військової) команди до списків військової частини та поіменний список з відмітками про прийняття (відмову у прийнятті) особового складу з накладанням свого кваліфікованого електронного підпису.

Інформація про зарахування резервіста або військовозобов`язаного до списків військової частини вноситься протягом доби районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до Витягу з застосунку «Дія» ОСОБА_1 був заброньований до 18.03.2026 (а.с.21).

09.04.2026 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", з набранням чинності Указу Президента України №65/2022 "Про загальну мобілізацію", відповідно до поіменного списку № 1026, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 1948 солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено для проходження служби до військової частини (зворотна сторона а.с.74).

Відповідно до Витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.04.2026 за № 120 солдата ОСОБА_1 з 10.04.2026 зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення (а.с.53).

Листом від 20.04.2026 за № 20/04 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест-Логістика» повідомило, що ОСОБА_1 був заброньований до 18.03.2026 відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 18.03.2025 за № 1479. ОСОБА_1 із 18.03.2026 фактично перебуває в статусі працівника, щодо якого ініційовано процедуру бронювання, та обґрунтовано очікує прийняття відповідного рішення компетентним органом (а.с.16).

Суд зазначає, що на момент винесення ІНФОРМАЦІЯ_6 оскаржуваного наказу, позивач не був заброньований, пройшов військово-лікарську комісію, постановою якого від 09.04.2026 був визнаний придатним до військової служби.

Позивач помилково вважає, що наявність права на бронювання через працевлаштування позивача на роботу є тотожним до факту бронювання чи відстрочки. Мобілізація зазвичай відбувається після проходження медичної комісії, отримання мобілізаційного розпорядження та фактичної явки до ТЦК та СП. Вказане відбувається під час дії воєнного стану у значно пришвидшеному режимі.

Водночас, особа вважається заброньованою з дати, зазначеної у витязі з Наказу Міністерства економіки України. Ця дата зазвичай збігається з моментом прийняття рішення про бронювання та відображається у застосунку «Дія», в електронному реєстрі «Оберіг» або застосунку «Резерв+».

Таким чином, саме по собі працевлаштування позивача на підприємстві, яке має право бронювати військовозобов`язаних працівників, а також вчинення роботодавцем дій, спрямованих на оформлення нового бронювання, не є тотожними факту надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Визначальним у спірних правовідносинах є наявність у позивача оформленого в установленому Порядком № 76 порядку бронювання та відповідної відстрочки станом на дату його призову, а саме 09.04.2026.

Як встановлено судом, попереднє бронювання ОСОБА_1 діяло до 18.03.2026, водночас, матеріали справи не містять доказів формування та подання роботодавцем до 09.04.2026 засобами Порталу Дія відповідного списку щодо бронювання позивача, його автоматичного переведення на спеціальний військовий облік або відображення відомостей про нову відстрочку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервісті.

Лист ТОВ «Вест-Логістика» від 20.04.2026 № 20/04 містить лише повідомлення про вжиття роботодавцем заходів щодо продовження бронювання та очікування прийняття відповідного рішення, однак, не підтверджує наявності у позивача чинного бронювання станом на 09.04.2026.

Щодо доводів позивача про порушення порядку проходження військово-лікарської комісії.

Так, відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі – Положення № 402 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402.

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, серед іншого, прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

ЦВЛК має право, зокрема, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України (підпункт 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402).

Пунктом 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 передбачено, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Відповідно до підпунктів 2.5.2. – 2.5.4. пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

Щодо ВЛК ТЦК та СП, то пункт 2.8 глави 2 розділу І Положення № 402 містить такі положення.

ВЛК ТЦК та СП створюється у районному (міському) ТЦК та СП.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.

Головою ВЛК районного (міського) ТЦК та СП призначається лікар, який пройшов тематичне удосконалення (підвищення кваліфікації) з питань військово-лікарської експертизи або має досвід виконання обов`язків у складі військово-лікарських комісій не менше одного року, наказом керівника районного ТЦК та СП після погодження з керівником районного (міського) державного або комунального закладу охорони здоров`я (установи), головою ВЛК обласного ТЦК та СП, Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_9 (Автономної Республіки Крим, ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ) призначається начальник медичного відділення цього ТЦК та СП наказом керівника ТЦК та СП після погодження з начальником ВЛК регіону.

Персональний склад ВЛК при районному (міському), обласному ТЦК та СП визначається наказами відповідних керівників ТЦК та СП на підставі наданої начальником (керівником) закладу охорони здоров`я (установи) інформації про перелік медичних працівників, які залучаються до роботи ВЛК при районному (міському), обласному ТЦК та СП, із зазначенням їх спеціальностей.

Роз`яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП.

ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК.

Згідно з пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_10 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

Наведене у сукупності свідчить про те, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачений пунктом 1.2 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. Якщо особа не згодна з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП, то на підставі її заяви така особа направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП. І саме дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_10 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим можуть бути оскаржені надалі або в штатних ВЛК, або у судовому порядку.

Розділ ІІ Положення № 402 деталізує сам порядок проходження медичного огляду.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Питання медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення № 402.

Так, відповідно пунктів 3.1-3.5., 3.8. глави 3 розділу І Положення № 402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України, на підставі направлення за формою, наведеною у додатку 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Ступінь придатності військовозобов`язаних до військової служби за станом здоров`я кожним лікарем визначається індивідуально. Висновки про придатність або непридатність військовозобов`язаних до військової служби, подані ними скарги та об`єктивні дані, виявлені у процесі медичного огляду, а також встановлений діагноз вносяться кожним лікарем до картки обстеження та медичного огляду та до інших документів, що засвідчується особистим підписом лікаря та скріплюється його особистою печаткою, із зазначенням дати проведення медичного огляду. До інформації про діагноз та результати медичних втручань (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини), які вносяться до картки обстеження та медичного огляду, додається відповідний код до кожного діагнозу та результату медичних втручань за класифікацією, визначеною НК 025 та НК 026, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 04 серпня 2021 року № 360 “Про затвердження та скасування національних класифікаторів.

Під час огляду військовозобов`язаних їм проводиться загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічний аналіз крові на: антитіла до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), поверхневий антиген до вірусу гепатиту «В» (HbsAg), загальні антитіла до вірусу гепатиту «С» (anti-HCV), реакція мікропреципітації з кардіоліпіновим антигеном або загальні антитіла до блідої трепонеми (RW); визначається група крові та резус-належність, проводяться рентгенологічне обстеження органів грудної клітки, ЕКГ. Особам старшим 40 років обов`язково проводиться вимір внутрішньоочного тиску, дослідження крові на цукор. Інші дослідження проводяться за показаннями.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень здійснюється лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

До початку проведення медичного огляду ТЦК та СП отримує дані від органів соціального забезпечення щодо осіб з інвалідністю.

Військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 “Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування”, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Зазначені документи, а також особові справи офіцерського, сержантського, старшинського і рядового складу запасу ТЦК та СП до початку огляду подає для вивчення у ВЛК.

Постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов`язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), постанови про тимчасову непридатність оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про непридатність або тимчасову непридатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи), не пізніше п`ятиденного строку з дня закінчення медичного огляду направляються на перевірку до ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ІНФОРМАЦІЯ_11 . Електронний документ, яким оформлена постанова (свідоцтво про хворобу або довідка ВЛК), направляється в цей же строк на перевірку через ІКС. Перевірка здійснюється у п`ятиденний строк з дня надходження всіх документів.

Паперова копія документа з постановою ВЛК, що не потребує затвердження штатною ВЛК, видається особі, що пройшла медичний огляд, за її запитом в день звернення після закінчення медичного огляду у закладі охорони здоров`я, де проводився медичний огляд ВЛК, або у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку. Паперова копія такого документа засвідчується печаткою закладу охорони здоров`я, де проводився медичний огляд (у разі звернення до закладу охорони здоров`я), або ТЦК та СП (у разі звернення до ТЦК та СП), та видається особі, що пройшла медичний огляд, з її підписом про ознайомлення та датою. Паперова копія документа з постановою, що потребує затвердження штатною ВЛК, видається за запитом особи, що пройшла медичний огляд, у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку у день звернення після отримання ТЦК та СП протоколу засідання штатної ВЛК. Паперова копія документа з постановою засвідчується печаткою ТЦК та СП та видається особі з її підписом про ознайомлення та датою разом з паперовою копією електронного протоколу засідання штатної ВЛК, засвідченою печаткою штатної ВЛК.

Вказаний пункт 3.8 глави розділу II Положення № 402 містить відсилочну норму до глави 20 цього розділу щодо порядку прийняття ВЛК відповідних постанов.

Згідно з пунктом 20.1. глави 20 розділу II Положення № 402, Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка вноситься до документа, яким оформлюється постанова ВЛК. Члени ВЛК зобов`язані дотримуватися вимог цього Положення.

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК (пункт 20.2. глави 20 розділу II Положення № 402).

Пункт 20.3 глави 20 розділу II Положення № 402 визначає зміст постанов, які приймаються при медичному огляді військовослужбовців та інших осіб ВЛК, серед яких:

а) "Придатний": до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

З наведених вище норм Положення № 402 встановлено, що військовозобов`язаний під час проходження медичного обстеження оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Так, судом встановлено, що відповідно до довідки Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_12 від 24.01.2025 № 17/40/360 солдата запасу ОСОБА_1 на підставі статті 4Б графи ІІ Розкладу хвороб, графи 1, 9, 10, 12. ТДВ визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики зв`язку, оперативного забезпечення, охорони в окулярах (а.с.15).

Водночас, 09.04.2026 позивача повторно направлено на військово-лікарську комісію, за результатами якої довідкою Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.04.2026 № 2026-0409-1018-2311-7 солдата (запасу) ОСОБА_1 на підставі статті графи ІІ Розкладу хвороб визнано придатним до військової служби (зворотна сторона а.с.72).

Згідно картки обстеження та медичного огляду (за формою згідно з додатком 13 до Положення № 402) ОСОБА_1 09.04.2026 був оглянутий лікарями КНП «Лисецька лікарня», а саме: терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом і психіатром (а.с.71).

Кожний спеціаліст ВЛК записав в облікову картку призовника висновок про придатність (тимчасову непридатність або повну непридатність) до військової служби, відповідну статтю розкладу хвороб, дату огляду та підписав висновок із зазначенням свого прізвища та ініціалів і скріпив особистою печаткою.

Окрім того, у графі 10 картки міститься підпис обстежуваного.

У картці обстеження та медичного огляду та довідці, виданій ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.04.2026 № 2026-0409-1018-2311-7, щодо позивача зазначено діагноз та постанова ВЛК: Міопія в 15Д при гострому зору 0,4 з корекцією 1,0 обох очей; судинний головний біль.

Суд вказує, що відповідно до наведених вище норм Положення № 402, у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до обласної ВЛК та СП, ВЛК вищого рівня або Центральної військово-лікарської комісії з письмовою заявою для перегляду відповідної постанови.

Щодо мотивації позивача в частині неналежного, поверхневого та неретельного його медичного огляду, то суд зазначає, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, внаслідок чого, оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16.

Також Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі № 160/7153/20 наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.02.2021 у справі №820/5570/16 та від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 у справі № 160/31586/23, який підлягає врахуванню до спірних правовідносин.

Водночас, суд враховує, що постанова військово-лікарської комісії від 09.04.2026, оформлена довідкою № 2026-0409-1018-2311-7, не є предметом оскарження у цій справі. Доказів її скасування, зміни чи перегляду компетентною військово-лікарською комісією матеріали справи не містять.

За таких обставин наведені позивачем доводи щодо поверхневого проведення медичного огляду, неврахування окремих захворювань, медичних документів чи необхідності проведення додаткових обстежень фактично спрямовані на спростування правильності постанови ВЛК, яка не є предметом спору в цій справі. Таким чином, при вирішенні питання щодо правомірності оскаржуваного наказу про призов суд виходить із наявності на момент його прийняття чинної постанови ВЛК про придатність позивача до військової служби, яка у встановленому порядку не була скасована чи змінена.

Суд повторно зазначає, що у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно поставлених йому діагнозів та ступеня його придатності до військової служби, ефективним і дієвим правовим механізмом захисту його права (інтересу) є ініціювання процедури перегляду управлінського волевиявлення відповідної військово-лікарської комісії при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки органами військово-лікарської експертизи вищого рівня, а саме військово-лікарською комісією при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, військово-лікарською комісією регіону, Центральною військово-лікарської комісією Збройних Сил України із можливістю оскарження до суду саме рішення військово-лікарської комісії при обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, військово-лікарської комісії регіону або рішення Центральної військово-лікарської комісією Збройних Сил України.

Позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

Подібне правозастосування в частині оскарження висновків штатних (позаштатних) ВЛК відповідно до Положення № 402 застосовано у постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справах № 600/3273/22-а, № 240/13173/22.

Отже, враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2026 № 1948 про призов позивача на військову службу під час мобілізації був прийнятий на підставі довідки військово-лікарської комісії від 09.04.2026 за № 2026-0409-1018-2311-7, якою позивача визнано придатним до військової служби.

Оскільки матеріали справи містять належні докази проведення медичного огляду та прийняття відповідного рішення військово-лікарською комісією, а позивач не скористався передбаченим законодавством порядком оскарження висновку ВЛК до комісії вищого рівня, підстави для висновку про протиправність наказу про призов відсутні.

Сам по собі факт незгоди позивача з рішенням ВЛК або твердження про неналежність проведення огляду без надання належних та допустимих доказів не свідчить про незаконність прийнятого наказу.

Суд звертає увагу, що станом на 09.04.2026 строк дії постанови ВЛК від 24.01.2025, а не як вказує позивач 24.01.2026, сплив, внаслідок чого, її наявність не виключала необхідності проведення нового медичного огляду позивача для визначення ступеня його придатності до військової служби, відтак, доводи позивача про відсутність правових підстав для його повторного направлення на ВЛК є необґрунтованими.

Відтак, саме постанова ВЛК від 09.04.2026 визначала ступінь придатності позивача на момент його призову, а попередній висновок від 24.01.2025 не міг бути визначальним для вирішення питання про можливість його призову та направлення для проходження військової служби.

Щодо тверджень позивача про те, що рішення про його мобілізацію було фактично прийняте ще до завершення медичного огляду, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів прийняття наказу про призов ОСОБА_1 до прийняття постанови військово-лікарської комісії від 09.04.2026.

Наявні у справі документи свідчать про те, що 09.04.2026 за результатами медичного огляду ВЛК прийняла постанову про придатність позивача до військової служби, після чого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1948 його було призвано на військову службу під час мобілізації.

Саме по собі повідомлення позивачу про можливе включення його до відповідної військової команди або направлення до певної військової частини, за відсутності належного доказу прийняття до завершення ВЛК наказу про призов, не підтверджує факту завчасного завершення процедури мобілізації.

Щодо доводів позивача про його незаконне затримання та примусове доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів застосування до ОСОБА_1 адміністративного затримання у розумінні статей 260-262 КУпАП чи іншого примусового обмеження його свободи пересування.

Сам по собі факт супроводження позивача представниками ТЦК та СП спільно з працівниками Національної поліції за відсутності доказів застосування до нього заходів адміністративного затримання не є достатнім для висновку про незаконне позбавлення чи обмеження його свободи. При цьому, твердження позивача про примусовий характер такого доставлення не підтверджені іншими доказами, які б давали суду підстави встановити факт застосування до нього примусу поза передбаченою законом процедурою.

При цьому, суд зазначає, що пунктом 81 Порядку № 560 визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють, зокрема: резервістів та військовозобов`язаних - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 82 Порядку № 560 наказ про призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки в день відправки військової команди до військових частин (установ) у разі призову резервістів командиром військової частини, резервістів та військовозобов`язаних керівником розвідувального органу або визначеного ним керівником відповідного підрозділу розвідувального органу, керівником Центрального управління або регіонального органу СБУ - в день призову та зарахування до списків військової частини (підрозділу, органу).

З врахуванням наведених норм, беручи до уваги, що позивач у встановленому порядку був визнаний придатним до військової служби, судом не встановлено протиправності оскаржуваного наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2026 № 1948.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.04.2026 № 1948 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації задоволенню не підлягають.

За таких обставин, оскільки позовна вимога щодо скасування наказу про призов задоволенню не підлягає, відсутні й правові підстави для задоволення похідної вимоги про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень довів у повному об`ємі правомірність своїх дій.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, внаслідок чого, в задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідачі:

ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).

Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.