Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №300/5615/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2026 р. справа № 300/5615/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29.01.2025 р. № 092550008375 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV;

- зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи з 16.11.1984 по 29.09.1986, з 10.09.1988 по 14.11.1988, з 06.09.1990 по 01.11.1990, з 17.09.1995 по 07.11.1995, з 13.09.1997 по 20.11.1997, з 10.11.1998 по 31.12.1999 та повторно розглянути заяву позивачки від 21.01.2025 р. про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV з урахуванням зазначених періодів роботи.

Позовні вимоги мотивовані прийняттям Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення від 29.01.2025 р. № 092550008375 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

29.08.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Рішенням відповідача від 29.01.2025 р. № 092550008375, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 14 років.

Згідно розрахунку стажу для визначення права на пенсію, відповідачем обчислено страховий стаж позивачки в кількості 14 років 01 місяць 10 днів.

Згідно оскаржуваного рішення до страхового стажу позивачки не зараховано:

- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня дата заповнення трудової книжки;

- періоди роботи з 16.11.1984 по 29.09.1986 згідно довідки №58/12-20 від 03.01.2025, оскільки прізвище, ім`я та по батькові не відповідають даним свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 ;

- періоди роботи з 10.09.1988 по 14.11.1988, з 06.09.1990 по 01.11.1990, з 17.09.1995 по 07.11.1995, з 13.09.1997 по 20.11.1997, згідно довідки №58/12-20 від 03.01.2025, прізвище, ім`я та по батькові не відповідають паспортним даним НОМЕР_3 ;

- період роботи з 10.11.1988 по 31.12.1999, згідно довідки №58/12-20 від 03.01.2025, оскільки дата прийняття не відповідає даті в наказі.

Таке рішення надіслано позивачці Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області разом із повідомленням від 29.01.2025 р. № 0900-0207-8/5704 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримане позивачкою 08.02.2025 р. згідно трекінгу поштового відправлення за № 0601107674610.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізм призначення та виплати пенсій, є Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж — період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку — на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі — Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788-XII та статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основними документом, який підтверджує стаж роботи особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку, є трудова книжка. Додаткові документи подаються органу пенсійного забезпечення у разі відсутності трудової книжки або належних записів у ній.

Порядок ведення трудових книжок на момент виникнення спірних правовідносин регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі — Інструкція № 162), та надалі Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою спільним наказом Мінпраці України, Мін`юсту України, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 № 58 (далі — Інструкція № 58).

Пунктами 1.1 Інструкції № 162 та Інструкції № 58 також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

За приписами пункту 2.3 Інструкції № 162 та пункту 2.4 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення або звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, і повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» та пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена особа.

Оцінюючи підстави відмови відповідача у зарахуванні спірних періодів роботи позивачки, суд враховує стала правову позицію Верховного Суду щодо пріоритету записів у трудовій книжці та наслідків неналежного виконання роботодавцем обов`язку щодо її оформлення.

Так, у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 Верховний Суд дійшов висновку, що саме трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи особи, а надання додаткових документів вимагається лише у випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Щодо відсутності дати заповнення на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_1 , суд зазначає, що вказане є дефектом її оформлення, допущеним уповноваженою особою підприємства під час її видачі. Однак сама трудова книжка містить послідовні записи про прийняття та звільнення позивачки, скріплені відповідними печатками та підписами посадових осіб. Технічна відсутність дати її видачі на титульному аркуші не спростовує факт виконання особою трудових обов`язків та юридичну силу внесених до неї записів про роботу.

У постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а та від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а Верховний Суд наголосив, що працівник не повинен відповідати за неналежне виконання роботодавцем обов`язку щодо ведення й заповнення трудової книжки. Недотримання правил ведення трудової книжки посадовими особами підприємства не може тягти за собою негативні наслідки для працівника та позбавляти його конституційного права на соціальний захист. Підставою для призначення пенсії є саме наявний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Стосовно розбіжностей у ПІБ позивачки у наданій архівній довідці від 03.01.2025 № К-58/12-20, виданій архівним відділом «Трудовий архів» Городенківської міської ради, а також невідповідності дати прийняття даті в наказі, суд зазначає, що за наявності первинних документів (трудових книжок) та підтверджуючих архівних довідок, формальні описки або помилки, зроблені при веденні кадрового чи архівного діловодства, не спростовують факт перебування позивачки у трудових відносинах із підприємством у спірні періоди.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 у справі № 575/530/17 вказав про заборону допущення суб`єктами владних повноважень надмірного формалізму при розгляді заяв осіб про призначення пенсії.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини першої статті 64 Закону № 1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями. Наявність сумнівів щодо обґрунтованості видачі документів або правильності записів дає відповідачу право провести перевірку таких відомостей, однак сам по собі сумнів без проведення відповідних перевірочних заходів та без надання доказів недостовірності записів не є підставою для відмови у зарахуванні стажу. Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.03.2018 у справі № 127/9055/17.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження недостовірності записів у трудових книжках позивачки або на спростування факту її роботи у Городенківському цукровому заводі у спірні періоди.

За таких обставин, суд робить висновок про те, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у зарахуванні до страхового стажу позивачки спірних періодів роботи є необґрунтованою та протиправною, а рішення від 29.01.2025 № 092550008375 підлягає скасуванню.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, суд враховує правові висновки Верховного Суду України у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 та Верховного Суду у постанові від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, згідно з якими належним способом захисту права у разі протиправної відмови у зарахуванні стажу є зобов`язання відповідача зарахувати відповідні періоди роботи до страхового стажу та повторно розглянути заяву особи про призначення пенсії з урахуванням цих періодів.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов задоволено, на користь позивачки підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 29.01.2025 р. № 092550008375 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV;

Зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 16.11.1984 по 29.09.1986, з 10.09.1988 по 14.11.1988, з 06.09.1990 по 01.11.1990, з 17.09.1995 по 07.11.1995, з 13.09.1997 по 20.11.1997, з 10.11.1998 по 31.12.1999 та повторно розглянути заяву позивачки від 21.01.2025 р. про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV з урахуванням зазначених періодів роботи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.