Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №300/3623/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2026 р. справа №300/3623/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якій просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у відмові внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС "Оберіг") про виключення з військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вжити заходів щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС "Оберіг") про виключення з військового обліку ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до електронного військово-облікового документу, який згенеровано у застосунку "Резерв+" останній перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Водночас, ОСОБА_1 наголошує, що у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 , виданому 29.03.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у пункті 13 зазначено, що позивач виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 29.03.2022 на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

Окрім цього, позивач зазначає, що у застосунку "Резерв+" зазначено про порушення позивачем правил військового обліку у зв`язку з неприбуттям за повісткою до ТЦК та СП. Однак, ОСОБА_1 переконаний, що оскільки, відповідно до даних Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного виключений з військового обліку, то відповідно не являється військовозобов`язаним та не повинен з`являтися за повісткою.

ОСОБА_1 вказує, що у зв`язку із зазначеними обставинами, 18.03.2026 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 про усунення виявлених розбіжностей між даними, що містяться у Тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного та електронною системою "Резерв+", шляхом внесення відповідних виправлень до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів). В подальшому 05.05.2026 адвокатом Кочержук З.В. було подано адвокатський запит від 05.05.2026. За доводами позивача, відповідач листом від 12.05.2026 року №1/2/6857 відмовив позивачу у внесенні відповідних виправлень до ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів, для усунення виявлених розбіжностей між даними, що містяться у Тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного та електронною системою "Резерв+".

Таким чином, вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 , які полягають у відмові внести зміни до ЄДР призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС "Оберіг") про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.35-36).

Від ІНФОРМАЦІЯ_5 10.06.2026, засобами поштового зв`язку надійшли пояснення по справі від 06.06.2026 №1/2/8330 (а.с.40-зворотній бік а.с.41). Відповідач зазначив що не погоджується з позовними вимогами, з огляду на наступне.

За доводами ІНФОРМАЦІЯ_5 , згідно з доданою до позовної заяви копією військово-облікового документа, ОСОБА_1 був виключений з військового обліку 29.03.2022 на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII. Відповідач вказує, що станом на 29.03.2022 пункт 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII передбачав, виключення з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов?язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов?язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - y відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) громадян України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас, ІНФОРМАЦІЯ_2 наголошує, що із прийняттям Закону України "Про внесення змін законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 №3633-IX (далі – Закон №3633-ІХ), який набрав законної сили 18.05.2024, стаття 37 Закону №2232-XI зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.

Крім того, відповідач звертає увагу, що 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2024 №560 (далі - Порядок №560), згідно з пунктом 4 розділу "Загальні питання" якого, передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, серед іншого, особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ. Таким чином, на переконання ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 18.05.24 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (в редакції чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки більше немає підстави з якої їх зняли з військового обліку.

З огляду на викладене, ІНФОРМАЦІЯ_2 просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву, пояснення у справі та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.

У відповідності до довідки про звільнення Частина "Б" Серія І-ФР №03647 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , відбув покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби з 21.04.2004 до 03.08.2012 та звільнений умовно достроково (а.с.27).

Згідно з свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 від 29.03.2016, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 , змінив ім`я на ОСОБА_1 , про що 29.03.2016 складено відповідний актовий запис (а.с.28).

У тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 29.03.2022 у графі 13 "Відмітки про військовий облік" в колонці "взяття на облік" проставлено відмітку "Взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 29.03.2022" у колонці "Знято з військового обліку" проставлено відмітка – "Виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 29.03.2022 ст. 37, ч.6, п.6 ЗУ "Про ВО і ВС" (а.с.24-25).

Однак, як свідчить витяг із застосунку "Резерв +" сформований 05.05.2026, о 09:18, станом на момент формування такого витягу ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.26).

ОСОБА_1 18.03.2026 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявою про внесення змін до військово-облікових даних, в якій повідомив, що у 2022 році останній був виключений з військового обліку на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-XI, станом на момент звернення із заявою, в ЄДР військовозобов`язаних, а також у мобільному застосунку "Резерв+" продовжує обліковуватися як солдат резерву, який потребує проходження загальновійськової підготовки, що не відповідає фактичному статусу та наявним документам. У зв`язку із чим, позивач просив: внести відповідні зміни до військово-облікових даних, привести обліковий статус у відповідність до документів про виключення з військового обліку та оновити інформацію в ЄДР військовозобов`язаних (а.с.29).

ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 12.03.2026 №1/2/6857 повідомив ОСОБА_1 , що Законом України "Про внесення змін законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, стаття 37 Закону №2232-XI зазнала змін, внаслідок яких, така підстава як "громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину" була виключена, з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку, з 18.05.2024. Крім того, згідно з пунктом 4 розділу "Загальні питання" Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2024 №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ. Таким чином, з 18.05.24 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (в редакції чинні до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку (а.с.30-31).

Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_5 , які полягають у відмові внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС "Оберіг") про виключення з військового обліку ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VІІІ (далі – Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 за №1932-XII (далі – Закон №1932-XII).

Також статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі – Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За змістом частини 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII, серед іншого, визначено, що стосується військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

При цьому, частина 13 статті 2 Закону №2232-XII передбачає, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

За змістом статті 33 Закону №2232-XII, загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на момент внесення до військово-облікового документу позивача запису про виключення з військового обліку), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Верховною Радою України 11.04.2023 прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" №3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон №3633-ІХ).

Так, вищевказаним Законом №3633-ІХ внесені зміни до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частину 6 статті 37 цього Закону викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Частиною 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції чинній на момент ухвалення судового рішення) передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Пункт 4 розділу "Загальні питання" Порядку №560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

Отже, така підстава, як: "громадяни, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення особи з військового обліку, з 18.05.2024.

Таким чином, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-ХІІ звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Суд зауважує, що у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням ним чинності та моментом втрати юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (статті 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Разом з тим, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Отже, законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави в умовах воєнного стану.

Така позиція суду відповідає позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.

Таким чином, з 18 травня 2024 року особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спірних правовідносин не змінюють.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновок суду про необґрунтованість позову, в силу вимог статті 139 КАС України витрати позивача, пов`язані з розглядом даної справи, розподілу не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_4 .

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.