Рішення від 12 вересня 2026 р. у справі №280/6136/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 вересня 2026 року Справа № 280/6136/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до: ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 )

про: визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

18.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), в якому позивач з урахуванням уточнень просить:

– визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 29.05.2024 по 29.11.2024 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»;

– зобов`язати відповідача виплатити позивачу його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 29.05.2024 по 29.11.2024 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Позовна заява підписана представником позивача адвокатом Єрьоміною В.А., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АН № 1996552 від 04.06.2026.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він проходив військову службу у відповідача та 29.05.2024 наказом начальника відповідача № 393-ОС про особовий склад був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 280/5552/25 (головуючий суддя – Татаринов Д.В.), зокрема, зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу».

12.05.2026 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 280/5552/25 набрало законної сили.

28.05.2026 на виконання зазначеного судового рішення відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було нараховано суму перерахованого грошового забезпечення. При цьому, відповідачем не було нараховано та виплачено середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми грошового забезпечення в повному обсязі.

На переконання позивача, така бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час несвоєчасної виплати суми грошового забезпечення є неправомірною. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 23.06.2026 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений строк.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).

15.07.2026 судом отримано відзив на позовну заяву (вх. № 40158 від 15.07.2026), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки Порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України». Це Положення не містить норм щодо компенсації затримки виплати військовослужбовцю компенсаційних виплат, а також не передбачає порядок її нарахування. У зв`язку з цим підстави для задоволення позову, на переконання відповідача, відсутні.

Відповідач у відзиві зазначив, що оскільки у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право позивача ще не було порушено суб`єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.

Також відповідач у відзиві зазначив, що, на його переконання, позивач пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду. З огляду на викладені вище обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2026 про витребування доказів було витребувано у відповідача розрахунок середнього заробітку позивача відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

21.08.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 48094 від 21.08.2026) про долучення доказів, витребуваних ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2026 про витребування доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу – державну організацію (установу, заклад) 01.08.2003 (а.с.31).

Позивач проходив військову службу у відповідача та 29.05.2024 наказом начальника відповідача № 393-ОС про особовий склад був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з наказу начальника відповідача від 29.05.2024 № 393-ОС (а.с.7).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 280/5552/25 (головуючий суддя – Татаринов Д.В.), зокрема, зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі – Закон України від 14.11.2019 № 294-ІХ) станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (далі – Закон України від 15.12.2020 № 1082-ІХ) станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (далі – Закон України від 02.12.2021 № 1928-ІХ) станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова КМУ від 30.08.2017 № 704), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» (далі – Порядок № 44).

12.05.2026 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 280/5552/25 набрало законної сили.

28.05.2026 на виконання зазначеного судового рішення відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було нараховано суму перерахованого грошового забезпечення (а.с.8). При цьому, відповідачем не було нараховано та виплачено середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми грошового забезпечення в повному обсязі.

Оцінюючи наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 29.05.2024 по 29.11.2024 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі – Порядок № 100), суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україні органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регламентовані Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ).

Згідно з п.п. 2 та 4 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Суд враховує, що зазначеним нормативно-правовим актам не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку з особою, звільненою з військової служби, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), оскільки загальні норми підлягають застосуванню лише за умови неврегульованості правовідносин нормами спеціального законодавства.

Викладене узгоджується з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, наведеною у постанові від 16.04.2020 у справі № 822/3307/17 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 88815229).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Нормою ст. 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

У ч. 1 ст.117 КЗпП України було встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в ст. 117 КЗпП України. Відтак, у цьому випадку, законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 88952400), оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Основною метою покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, є захист майнових прав працівника у зв`язку із його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне отримання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом для існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі – Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) положення ст. 117 КЗпП України викладено в такій редакції: "У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".

Закон України від 01.07.2022 № 2352-ІХ та, відповідно, нова редакція ст. 117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22 (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 123601658) наголошено на тому, що з 19.07.2022 ст. 117 КЗпП України діє у редакції, викладеній згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ, а відтак час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, становить шість місяців та не може бути зменшений.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» затверджено Порядок № 100, який застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (пп. «л» п. 1 розділу І Порядку № 100).

За змістом п. 2 розділу ІІ Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 розділу IV Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, судом встановлено, що позивач проходив військову службу у відповідача та 29.05.2024 наказом начальника відповідача № 393-ОС про особовий склад був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу з наказу начальника відповідача від 29.05.2024 № 393-ОС (а.с.7).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 280/5552/25 (головуючий суддя – Татаринов Д.В.), зокрема, зобов`язано відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ станом на 01.01.2020, встановленого Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ станом на 01.01.2021, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку № 44.

12.05.2026 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 280/5552/25 набрало законної сили.

28.05.2026 на виконання зазначеного судового рішення відповідачем на розрахунковий рахунок позивача було нараховано суму перерахованого грошового забезпечення (а.с.8). При цьому, відповідачем не було нараховано та виплачено середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми грошового забезпечення в повному обсязі.

У контексті оцінки спірних правовідносин суд виходить із того, що непроведення з вини відповідача розрахунку з позивачем у зазначені строки тягне за собою відповідальність відповідача, передбачену ст.117 КЗпП України, а саме виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш ніж за шість місяців, що, в свою чергу, є правовою підставою для виникнення у позивача права на отримання відшкодування за затримку виплати грошового забезпечення на підставі ст.117 КЗпП України. Належних та достатніх доказів зворотного відповідачем не надано.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає таке.

У ч. 1 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч. 2 цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст. 116).

Отже, суд враховує, що 28.05.2026 відповідач на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 по справі № 280/5552/25 виплатив позивачу грошове забезпечення, до суду з цим позовом позивач звернувся 18.06.2026 (засобами поштового зв`язку), тобто в межах тримісячного строку, у зв`язку з чим доводи щодо пропуску позивачем строку звернення є безпідставними.

Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 29.05.2024 по 29.11.2024 (з моменту виникнення у позивача права на виплату йому грошового забезпечення в межах 6 місяців) відповідно до Порядку № 100, на переконання суду, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оцінюючи наявність правових підстав для зобов`язання відповідача виплатити позивачу його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 29.05.2024 по 29.11.2024 відповідно до Порядку № 100, суд виходить із такого.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Таким чином, виходячи з нової редакції ст. 117 КЗпП України, яка була чинна як на момент виключення позивача з особового складу військової частини так і на момент проведення з позивачем остаточного розрахунку слідує період затримки розрахунку при звільненні має бути обмежений шестимісячним строком, тобто охоплюватись періодом з 29.05.2024 по 29.11.2024, що складає 185 днів.

Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки відповідача № 09/284 грошове забезпечення за два останні місяці служби становило 45 068,40 грн (березень 2024 року – 22 534,20 грн, квітень 2024 року – 22 534,20 грн). Кількість календарних днів за червень липень 2020 року становить 61 день (а.с.38).

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед виключенням зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення становить 738,83 грн (45 068,40 грн / 61 календарний день).

Оскільки середньоденний заробіток позивача становив 738,83 грн, розмір відшкодування за час затримку розрахунку при звільненні за період з 29.05.2024 по 29.11.2024 становить 136 683,55 грн (738,83 грн х 185 календарних дні).

З огляду на викладене загальна сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.05.2024 по 29.11.2024 становить 136 683,55 грн.

Суд бере до уваги, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

За приписами п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При цьому, нормою ч. 2 ст. 9 КАС України законодавець визначив, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що відповідачем не доведена правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах, суд, для ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах від порушень з боку відповідача, вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та, відповідно, зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 29.05.2024 по 29.11.2024 у розмірі 136 683,55 грн відповідно до Порядку № 100.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано протиправність бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 29.05.2024 по 29.11.2024 відповідно до Порядку № 100, а також вмотивовано наявність правових підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 29.05.2024 по 29.11.2024 у розмірі 136 683,55 грн відповідно до Порядку № 100.

У свою чергу, відповідач не надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.

Таким чином, адміністративний позов, на переконання суду, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», підстави для вирішення питання щодо розподілу суми судового збору відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 – 10, 14, 90, 241 – 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 29.05.2024 по 29.11.2024 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 29.05.2024 по 29.11.2024 у розмірі 136 683,55 грн (сто тридцять шість тисяч шістсот вісімдесят три гривні п`ятдесят п`ять копійок) відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 13 вересня 2026 року.

Суддя О.В. Прудивус