Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №280/5714/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 вересня 2026 року (10:00)Справа № 280/5714/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 16.01.2026 №47 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб підприємців ОСОБА_1 з 01.01.2026;

зобов`язати відповідача поновити реєстрацію позивача в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи з 01.01.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскільки спірне рішення було прийнято на підставі висновків камеральної, а не документальної перевірки, як того вимагає чинне законодавство, то таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того протягом зазначеного в акті камеральної перевірки періоду позивачем щомісячно сплачувались суми єдиного внеску, проте вони помилково були сплачені на інший рахунок. В подальшому, з метою перерахування сплачених сум податку на вірний рахунок, позивачем були подані відповідні заяви про перерахування коштів. Після перерахування коштів на вірний рахунок, податковий борг у позивача повністю відсутній, навіть наявна переплата по сплаті єдиного податку. Позивач стверджує, що у спірних правовідносинах ним було своєчасно та в повному обсязі виконані податкові зобов`язання по сплаті єдиного податку, а допущена помилка стосувалася виключно реквізитів бюджетного рахунку, а не факту чи строків сплати податкового зобов`язання. Зазначене, на думку позивача, свідчить про відсутність підстав для застосування до нього негативних наслідків у вигляді прийняття спірного рішення про виключення його з реєстру платників єдиного податку. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 15.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5714/26. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

24.06.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що по трьох деклараціях платник самостійно задекларував 27403,45 грн, але своєчасно не сплатив, що підтверджується інтегрованою карткою платника податків з єдиного податку з фізичних осіб за 2025 рік. На виконання вимог п.п. 86.2 ст. 86 ПКУ, за результатами камеральної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця від 16.12.2025 №17569/08-01-24-11-05/ НОМЕР_1 , в якому платнику зазначено щодо наявності податкового богу у розмірі, що перевищує суму, визначену абз.3 п.59.1 ст.59 ПКУ на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. На підставі Акту було прийнято оскаржуване Рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку – фізичних осіб – підприємців з 01.01.2026. Разом з тим відповідач визнає, що ФОП ОСОБА_1 з 25.03.2024 по 06.12.2025 здійснював сплату коштів по єдиному податку з фізичних осіб, проте на інший рахунок. При цьому зазначає, що заяви позивача, на підставі яких було здійснено перекид коштів на вірний рахунок, надійшли вже після складання Акту камеральної перевірки. Враховуючи вищевикладене вважає, що дії ГУ ДПС у Запорізькій області, є правомірними та відповідають нормам діючого законодавства України, а позовна заява ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши наявні у справі матеріали, судом встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців як фізична особа – підприємець з 12.02.2015 по 27.07.2023, перебував на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, Бердянська ДПІ.

Повторна реєстрація з 18.03.2024 по 28.03.2024, перебував на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області, Бердянська ДПІ.

З 01.04.2024 по теперішній час, перебуває на обліку у ГУ ДПС у Запорізькій області, Запорізька ДПІ.

ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування ІІІ групи (ставка 5%) з 01.04.2024 (заява про застосування спрощеної системи оподаткування від 01.04.2024 №38768574).

Позивачем було надано податкові декларації, зокрема:

- декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (для третьої групи - квартал, місяць) №9100854898 вiд 15.04.2025 терм.спл. 20.05.2025 на суму 7002,55 грн;

- декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (для третьої групи - квартал, місяць) №9228988240 вiд 03.08.2025 терм.спл. 19.08.2025 у сумі 8400,90 грн;

- декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (для третьої групи - квартал, місяць) №9313124855 вiд 13.10.2025 терм.спл. 19.11.2025 у сумі 12000,00 грн.

Отже, по трьох деклараціях платник самостійно задекларував 27403,45 грн.

За результатами камеральної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця від 16.12.2025 №17569/08-01-24-11-05/ НОМЕР_1 (далі по тексту – Акт), в якому платнику зазначено щодо наявності податкового богу у розмірі, що перевищує суму, визначену абз.3 п.59.1 ст.59 ПКУ на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Так, відповідно до даних інформаційно-комунікаційної системи контролюючого органу у ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковувався податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб - підприємців на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів з 01.06.2025 по 01.12.2025 у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім п.59.1 ст.59 ПКУ, а саме: станом на 01.06.2025, 01.07.2025, 01.08.2025, 01.09.2025, 01.10.2025, 01.11.2025, 01.12.2025.

Станом на 01.12.2025 в інтегрованій картці по єдиному податку з фізичних осіб (КБК 18050400, Запорізька міська ТГ – UA23060070000082704, ІКП відкрита з 01.04.2024 по теперішній час) заборгованість платника податків складала 27403,45 грн.

На підставі Акту прийнято Рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку – фізичних осіб – підприємців від 16.01.2026 №47 (реєстр.№47/08-01-24-11 від 16.01.2026) з 01.01.2026.

До Державної податкової служби України від ФОП ОСОБА_1 надійшли:

- скарга в адміністративному порядку від 24.04.2026 №б/н (вх. ДПС України від 27.04.2026 №3109/С/6, №3110/С/6), перенаправлена Державною податковою службою України до ГУ ДПС у Запорізькій області (вх. від 27.04.2026 №1515/8, №1516/8). Скаргу залишено без розгляду Рішенням від 12.05.2026 за №12209/6/99-00-06-03-03-06 (вх. ГУ ДПС у Запорізькій області від 12.05.2026 №1700/8);

- звернення від 19.05.2026 №МА-20252703 (вх. ДПС України від 19.05.2026 №МА-20252703), перенаправлене до ГУ ДПС у Запорізькій області листом Державної податкової служби України від 20.05.2026 №11368/7/99-00-24-01- 03-04 (вх. ГУ ДПС у Запорізькій області від 20.05.2026 №1794/8). Державна податкова служба України листом від 26.05.2026 №13647/6/99-00-24-01-03-06 (вх. ГУ ДПС у Запорізькій області від 26.05.2026 №1884/8) повідомила наступне: рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.01.2026 №47/08-01-24-11 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 вважається належним чином врученим платнику; з урахуванням строків давності, визначених ст.102 ПКУ, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення – рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення (п.58.18 сп.56 ПКУ).

Вважаючи Рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку – фізичних осіб – підприємців від 16.01.2026 №47 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Щодо перевірки, на підставі якої було прийнято спірне рішення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Глава 1 розділу XIV ПК України регулює питання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п.296.3 ст.296 ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених ПК України, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України).

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п.295.3 ст.295 ПК України).

Сплата єдиного податку платниками третьої групи здійснюється за місцем податкової адреси (п.295.4 ст.295 ПК України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Згідно з пп.8 п.298.2.3. п.298.2 ст.298 ПК України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Згідно з пунктом 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою 1 розділу ПК України можливе лише під час проведення перевірок.

Зазначена правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року у справі №160/21398/24.

Так, відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Також Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі №400/8875/24, від 18 березня 2025 року у справі №160/21398/24, від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17 та інші).

Тому, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 березня 2025 року у справі №160/21398/24 та від 18 лютого 2026 року у справі №400/8875/24.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача, що є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Щодо суті виявленого порушення.

В обґрунтування спірного рішення відповідач зазначив, що станом на 01.12.2025 в інтегрованій картці по єдиному податку з фізичних осіб (КБК 18050400, Запорізька міська ТГ – UA23060070000082704, ІКП відкрита з 01.04.2024 по теперішній час) заборгованість позивача складала 27403,45 грн.

Разом з цим, відповідач зазначає, що ФОП ОСОБА_1 з 25.03.2024 по 06.12.2025 здійснював сплату коштів на рахунок єдиного податку з фізичних осіб Бердянської міської ТГ.

Станом на 01.01.2026 в інтегрованій картці по єдиному податку з фізичних осіб (КБК 18050400, Бердянська міська ТГ – UA23020050000046501, ІКП відкрита 17.06.2015, закрита 12.03.2026) переплата складала 33853,45 грн.

На підставі наданих платником податків заяв про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені від 05.01.2026 №410697, від 06.01.2026 №№554807, 566339, 559893, 584939, 587002, 576528, 582043, 579819, 573917, від 24.02.2026 №№7186516, 7187445 контролюючим органом, в терміни, визначені податковим законодавством, здійснено перекид коштів з ІКП 18050400 Бердянської міської ТГ на ІКП 18050400 Запорізької міської ТГ на загальну суму 33853,45 грн (у т.ч. 29.01.2026 – у сумі 30603,45 грн, 11.03.2026 – у сумі 3250,00 грн).

Тобто, фактично кошти зі сплати єдиного податку з фізичних осіб поступили, в передбачені ПК України строки, від позивача до державного бюджету, навіть у більшому розмірі, проте не на той рахунок. Зазначена помилка була самостійно усунута позивачем шляхом подання до відповідача вищезазначених заяв.

Проти вказаних обставин відповідач не заперечує.

З огляду на це суд звертає увагу відповідача, що усталеною є практика Верховного Суду стосовно того, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування до платника податків негативних наслідків передбачених нормами ПК України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у межах законодавчо встановленого строку для такої сплати платник не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення номеру рахунку та/або коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання.

Подібне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, від 02 грудня 2015 року у справі №826/6059/13-а, і у постановах Верховного Суду від 02 червня 2020 року у справі №808/3455/15, від 29 січня 2020 року у справі №824/2467/15-а, від 04 березня 2021 року у справі №640/20899/18 та інших.

Таким чином, оскільки позивач сплатив узгоджене податкове зобов`язання у встановлений законодавством строк, проте з помилковим зазначенням рахунку у платіжних дорученнях, він не вважається таким, що порушив вимоги п.295.3 ст.295 ПК України відповідальність за порушення яких передбачена п.299.10 ст.299 ПК України.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про протиправність рішення відповідача від 16.01.2026 №47 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб підприємців та є підставою для його скасування.

Щодо вимоги про зобов`язати відповідача поновити реєстрацію позивача в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи з 01.01.2026, суд зазначає наступне.

Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що «згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом».

«Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави» (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2015).

У Рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.».

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Згідно з п.19-3.1 ст.19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстрів, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.

Відповідно до п.299.1 ст.299 ПК України, реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з п.299.13 ст.299 ПК України, з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку.

У випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.

Тобто, платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.

Разом з тим, нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку, як протиправного, рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Отже, з врахуванням наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що оскільки рішення від 16.01.2026 за №47 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 є протиправним, тому з метою ефективного відновлення порушеного права позивача необхідно зобов`язати відповідача поновити реєстрацію позивача в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи з 01.01.2026.

Також при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Отже, суд вказує, що інші аргументи та підстави, зазначені сторонами, не спростовують висновків суду, викладених вище, оскільки судом надано правову оцінку основним аргументам, на яких ґрунтувалися доводи та заперечення учасників справи та оцінено їх в розрізі норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3328,00 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Інших судових витрат у справі не заявлено.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 16.01.2026 №47 (№47/08-01-24-11 від 16.01.2026) про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2026.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку в якості платника єдиного податку третьої групи з 01.01.2026, шляхом включення до реєстру платників єдиного податку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривен).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 14.09.2026.

Суддя Ю.В. Калашник