Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №280/4372/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 вересня 2026 року Справа № 280/4372/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно позивача стосовно ненарахування та невиплати позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення – 21.04.2026 у повному обсязі включно за весь час затримки виплати;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення – 21.04.2026 у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що внаслідок несвоєчасної виплати грошового забезпечення в повному обсязі, позивачем втрачена частина доходу, яка підлягає компенсації відповідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 11 травня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, в обґрунтування заперечень зазначено, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. За приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення. Однак, коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. За таких обставин, право на компенсацію позивач набуває після набрання законної сили судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення. Враховуючи вищенаведене, оскільки рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.12.2025, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.03.2026 по справі №280/9188/25 виконане НОМЕР_1 прикордонним загоном (військова частина НОМЕР_2 ) 21.04.2026 (не заперечується позивачем) в найкоротші строки з моменту надходження відповідних асигнувань (що не оспорюється самим відповідачем), відсутні правові підстави щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , компенсації втрат частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 21 квітня 2026 року, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 є незаконним, необгрунтованим та не підлягає задоволенню в повному обсязі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для рішення у справі, з огляду на наступне.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 11.07.2019 №510-ОС, зараховано до списків особового складу та всіх видів забезпечення з 11.07.2019 солдата строкової військової служби ОСОБА_1 , призваного навесні 2019 року, який прибув з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , для подальшого проходження служби.

Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (по особовому складу) від 18.11.2020 №897-ОС, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення молодшого сержанта ОСОБА_1 , молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії – кулеметника кулеметної групи відділення вогневої підтримки оперативно – бойової прикордонної комендатури « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який вибув для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 . Виключити зі списків особового складу з 18.11.2020.

Вважаючи, що відповідачем невірно розраховане його грошове забезпечення позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду за захистом своїх прав.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі №280/9188/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 листопада 2020 року без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року.

Зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 18 листопада 2020 року та грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01 січня 2020 року, та провести виплату з урахуванням виплачених сум з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі №280/9188/25 набрало законної сили 10 березня 2026 року.

Відповідачем на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/9188/25 21.04.2026 перераховано позивачу заборгованість по грошовому забезпеченню у розмірі 20095,89 грн.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача стосовно ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення – 21.04.2026 у повному обсязі включно за весь час затримки виплати, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З метою реалізації Закону № 2050-III Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 року № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-III та конкретизують підстави і механізм виплати компенсації.

Як визначено у пункті 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для здійснення компенсації втрати частини доходів є дотримання сукупності таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (зокрема, заробітної плати, грошового забезпечення, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) доходи не повинні мати разового характеру; 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств, установ, організацій усіх форм власності та господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.

Використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації – невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення (правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20).

Суд враховує, що за змістом статті 4 Закону № 2050-III законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів із виплатою основної суми доходу: і компенсація, і заборгованість за доходом провадяться в одному місяці.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 140/862/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 520/1001/19, від 01 травня 2023 року у справі № 380/23651/21, від 16 жовтня 2023 року у справі № 200/18159/21.

Застосовуючи наведене правове регулювання до встановлених обставин справи, суд зазначає наступне.

Кошти, нараховані та виплачені позивачу 21.04.2026 на виконання рішення суду у справі №280/9188/25, є сумою недоплаченого позивачу під час проходження військової служби грошового забезпечення, тобто доходом у розумінні статті 2 Закону № 2050-III, який не має разового характеру. Оскільки таке грошове забезпечення підлягало виплаті щомісячно у періоди, за які воно нараховувалося, проте було виплачено зі значним порушенням строків, наявні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Як випливає зі змісту статті 2 Закону № 2050-III та пункту 4 Порядку № 159, компенсація втрати частини доходів нараховується та виплачується за період невиплати періодичних платежів, тобто безпосередньо за ті періоди (місяці), у які відповідні доходи підлягали виплаті та не були виплачені (виплачені у меншому розмірі).

Сума недоплаченого позивачу грошового забезпечення, виплачена 21.04.2026, охоплює періоди проходження позивачем військової служби, у які це забезпечення підлягало нарахуванню та виплаті у повному обсязі. Саме за ці періоди (місяці), у які грошове забезпечення підлягало виплаті, але не було виплачено у повному обсязі, по день фактичної його виплати у повному обсязі позивач має право на компенсацію втрати частини доходів. Тобто період, за який підлягає нарахуванню компенсація, обчислюється стосовно кожного місяця затримки виплати – з місяця, у якому відповідний дохід підлягав виплаті, по місяць фактичної виплати заборгованості (квітень 2026 року).

Водночас суд звертає увагу на правову природу заявленої позивачем вимоги в частині періоду «по день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі». Виплата компенсації втрати частини доходів у розумінні Закону № 2050-III обумовлюється фактом несвоєчасної виплати нарахованого (такого, що підлягав нарахуванню) доходу та провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості (стаття 4 Закону № 2050-III). З огляду на те, що виплата заборгованості з грошового забезпечення здійснена 21.04.2026, саме цей місяць є кінцевим періодом, станом на який обчислюється індекс інфляції за весь час затримки виплати відповідних доходів. Визначення позивачем кінцевої дати періоду – 21.04.2026 (день фактичної виплати) – узгоджується із наведеним правовим регулюванням.

Суд також враховує, що згідно з пунктами 6, 7 Порядку № 159 своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає; компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати.

У справі, що розглядається, відсутні дані про те, що несвоєчасне отримання позивачем грошового забезпечення у повному обсязі сталося з його вини; навпаки, протиправність дій відповідача щодо нарахування грошового забезпечення у меншому розмірі встановлена рішенням суду у справі № 280/9188/25.

За загальним правилом частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Належних та допустимих доказів правомірності бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач має право на нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму недоплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 21.04.2026 – день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі включно за весь час затримки виплати, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати такої компенсації є протиправною.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» з відповідача судовий збір у відповідності до ст. 139 КАС України не стягуються.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 21.04.2026 у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.

Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення 21.04.2026 у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова