Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №260/2533/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/2533/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні позовні вимоги на стороні відповідача, Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні позовні вимоги на стороні відповідача, Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» № 153 від 11.02.2025 року;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» № 153 від 11.02.2025 року.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що він проходить військову службу за контрактом з квітня 2023 року та брав безпосередню участь у бойових діях. На момент мобілізації позивач не досяг 25 років. 20 грудня 2024 року позивач отримав поранення, пов`язане з захистом Батьківщини. 27 березня 2026 року позивач подав рапорт про виплату йому передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 153 від 11.02.2025 грошової винагороди, однак у задоволенні такої було протиправно відмовлено з мотивів призову на військову службу до 24 лютого 2022 року. Окрім того зазначено, що позивач не брав участь у бойових діях в районах ведення бойових дій. Вказане рішення відповідача вважає протиправним.

06 травня 2026 року 3-я особа подала через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» свої письмові пояснення щодо позову, в яких проти задоволення позовних вимог заперечила. Зазначила, що позивач був призваний на строкову військову службу до 24.02.2022 тобто до введення Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. та з 21.04.2024 прийнятий на військову службу за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту на посадах осіб рядового складу. Докази залучення позивача до участі у бойових діях в матеріалах справи відсутні. Так, надана позивачем довідка містить інформацію щодо декількох територіальних громад та різних часових меж, тому не може доводити участь позивача у бойових діях у районах ведення бойових дій. Окрім того, зазначає, що позивач не укладав спеціального контракту, не служить у військових частинах бойового призначення, перелік яких затверджений відповідним органом військового управління, тому не має права на отримання передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 153 винагороди.

07 травня 2026 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, підтвердив, що позивач був призваний на військову службу до введення воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року. В подальшому з 22.07.2023 позивач прийнятий на військову службу за контрактом про проходження громадянами України військової служби у Державній спеціальній службі транспорту на посадах осіб рядового складу. Отже, позивач не має права на отримання передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 153 винагороди. Окрім того, позивач не брав участі у бойових діях, не перебував саме в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора. Натомість позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 10.09.2023 по 18.01.2024, з 22.02.2024 по 29.06.2024, з 14.07.2024 по 25.12.2024, перебуваючи в м. Костянтинівка Костянтинівської міської територіальної громади, Краматорського району Донецької області, м. Гуляйполе Гуляйпільської міської територіальної громади Пологівського району Запорязької області, с. Новосілка Великоновосільської селищної громади Волноваського району Донецької області.

07 травня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується. Вважає, що позивач відповідає всім умовам, передбаченим Постановою КМУ № 153 від 11 лютого 2025 року, а саме: підписав свій перший контракт на проходження військової служби під час дії правового режиму воєнного стану, а саме 21.04.2023 року; брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій; 20.12.2024 року отримав поранення пов`язане із захистом Батьківщини.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що молодший сержант ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за контрактом в Державній спеціальній службі транспорту, зокрема у Військовій частині НОМЕР_1 з 21 квітня 2023 року по 14 квітня 2026 року.

Відповідно до довідок № 633 від 12.05.2026, № 930 від 27.08.2026 та № 931 від 27.08.2026, виданих Військовою частиною НОМЕР_1 , ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 03.03.2024 по 27.06.2024, з 17.07.2024 по 06.08.2024, з 25.07.2025 по 01.11.2025, з 03.01.2026 по 15.01.2026, з 16.01.2026 по 21.01.2026, з 28.01.2026 по 14.02.2026.

Як вбачається з довідки про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) № 1474/17/24 від 04.01.2025, 20 грудня 2024 року внаслідок обстрілу зі сторони противника ОСОБА_1 одержав вибухову травму, а саме: вогнепальне уламкове наскрізне поранення правої стопи, вогнепальний перелом проксимальної фаланги 3 пальця правої стопи зі зміщенням кісткових фрагментів. Така травма отримана у зв`язку з безпосередньою участю військовослужбовця у бойових діях, під час виконання обов`язків військової служби, під час захисту Батьківщини, а саме: виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_2 в населеному пункті АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 805 від 07.01.2025, отримана ОСОБА_1 травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини.

27 березня 2026 року ОСОБА_1 подав на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому просив виплатити йому одноразову грошову винагороди, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

За результатами розгляду такого рапорту листом № 8/26 від 07.04.2026 Військова частина НОМЕР_1 відмовила ОСОБА_1 у виплати такої винагороди з тих мотивів, що він був призваний на строкову військову службу до 24.02.2022 та не брав безпосередню участь в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Нормами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Вказане кореспондується також з положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232).

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону №2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Ч. 3 ст. 1 Закону №2232 передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону № 2232, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України (ч. 9 ст. 1 Закону № 2232).

Нормами ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Нормами ст. 1-2 Закону № 2011 визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 2011 визначено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону № 2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань кваліфікованим особовим складом, а також враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування, керівниками розвідувальних органів України.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова №153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Метою такого експериментального проєкту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил шляхом удосконалення механізмів залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Підпунктом 1 п. 3 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) було установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» від 01.04.2025 № 387, якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, пп. 1 п. 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції: « 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.».

Також абз. 2 п. 4 Постанови № 153 (в редакції, на час її прийняття) було установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Вказана постанова набрала чинності 13 лютого 2025 року.

В подальшому постановами Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.

Пунктом 4 Постанови № 153 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 942 від 30.07.2025) установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Винагорода не виплачується військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився (абз. 5 п. 4 Постанови № 153).

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 21 квітня 2023 року проходив військову службу за контрактом, укладеним з НОМЕР_3 окремим мостовим батальойоном (Військова частина НОМЕР_1 ). Позивач почав проходити військову службу у віці 22 років, отримав поранення у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях, під час виконання обов`язків військової служби, під час захисту Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми № 1474/17/24 від 04.01.2025. До кола осіб, передбачених абз. 5 п. 4 Постанови № 153, позивач не відноситься.

З огляду на зазначене суд вважає, що положення Постанови № 153 поширюють свою дію також і на позивача.

Тому суд вважає, що відповідач протиправно не виплатив ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень, передбачену Постановою № 153.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач до укладення контракту проходив строкову військову службу, оскільки вказана обставини не припиняє його права на отримання гарантованої Постановою № 153 винагороди. Станом на день набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025), так і станом на день звернення до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом, позивач проходив військову службу за контрактом, а тому набув право на виплату спірної грошової винагороди.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що наразі ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 з огляду на положення п. 15 затвердженого Постановою № 153 Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Згідно з такою нормою військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби, у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

- перша частина – 200 000,00 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

- друга частина – 300 000,00 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

- третя частина – 500 000,00 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

Отже, випала такої винагороди здійснюється тією військовою частиною, з якою військовослужбовець уклав контракт.

Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні позовні вимоги на стороні відповідача, Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» № 153 від 11.02.2025 року.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» № 153 від 11.02.2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін