Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №260/2202/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/2202/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 3X/3K/14021/Ж5/0716/713/PPO/3478504689-ФС від 09.10.2025 року про накладення на мене штрафу у розмірі 80 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує безпідставністю висновків посадових осіб відповідача за результатами проведеної перевірки. Стверджує, що громадянка ОСОБА_2 перебувала у приміщенні кафе з метою ознайомлення з роботою для подальшого працевлаштування. Така особа не перебувала у її трудовому підпорядкуванні, не виконувала будь-які трудові функції, не отримувала заробітну плату. Звертає увагу суду на те, що висновки посадових осіб відповідача ґрунтуються виключно на акті фактичної перевірки ДПС, яка не наділена повноваженнями встановлювати наявність або відсутність трудових правовідносин. Працівники державної податкової служби не отримували від неї пояснень та дійшли помилкових висновків.

24 квітня 2026 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Так, зазначає, що законодавець передбачає можливість накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю на підставі акта перевірки ДПС, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Під час проведення податкової перевірки виявлено факт допуску до роботи ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин. Жодних документів, які свідчили б про оформлення трудових відносин між ФОП ОСОБА_1 та офіціантом ОСОБА_2 не було надано ні під час здійснення перевірки органом ДПС, ані під час розгляду справи Міжрегіональним управлінням про накладення штрафу. При цьому вважає безпідставними посилання позивача на ознайомлення вказаної громадянки з роботою, оскільки в такому разі позивач також була зобов`язана видати наказ про прийняття на роботу із зазначеним терміном випробувального строку. Безпідставними є також твердження позивача про позбавлення можливості надати пояснення, оскільки такі було запропоновано надіслати листом від 11.09.2025. Поряд з цим позивач своїм правом на надання пояснень не скористалася. При цьому участь суб`єктів господарювання у розгляду справи про накладення штрафу не є обов`язковою.

27 липня 2026 року представник позивача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» додаткові пояснення, в яких наголошує на притягненні позивача до відповідальності на підставі документів, що створені посадовими особами за відсутності обставини правопорушення, що підтверджені належними доказами. ОСОБА_2 не виконувала вказівок керівництва, не надавала послуги і не підпорядковувалася внутрішньому трудовому розпорядку. Фактично відбулося ознайомлення з правилами, графіком, асортиментом чи обладнанням, а це лише етап переговорів або переддоговірних відносин.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що 06 серпня 2025 року посадові особи Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі – ГУ ДПС у Закарпатській області) провели фактичну перевірку господарської одиниці кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ), зокрема, з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Результати такої перевірки оформлено актом від 14.08.2025 року № 14021/Ж5/0716/713/РРО/ НОМЕР_1 .

В ході перевірки посадові особи ГУ ДПС у Закарпатській області встановили порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю, а саме факт допуску до роботи ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ) без належного оформлення трудових відносин, а саме без укладення з нею трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначено, що до кінця перевірки такі документи пред`явлені не були.

08 вересня 2025 року ГУ ДПС у Закарпатській області супровідним листом № 12977/ЗХ/1-25 скерувало на адресу Західного міжрегіонального управлінням Державної служби з питань праці (далі – Управління) копії матеріалів фактичної перевірки для врахування в роботі та вчинення дій відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши акт фактичної перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області, заступник начальника Управління прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗХ/ЗК/ДПС-14021/Ж5/0716/РРО/ НОМЕР_1 від 11.09.2025.

Листом від 11.09.2025 року № ЗХ/3.1/15028-25 Управління повідомило ФОП ОСОБА_1 про отримання акта перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області № 14021/Ж5/0716/713/РРО/ НОМЕР_1 від 14.08.2025 року та про те, що буде здійснено розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику учасників адміністративного провадження. Окрім того, повідомлено про право учасника адміністративного правопорушення подавати свої пояснення та/або заперечення, включно з доказами.

Такий лист був скерований на адресу ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку та вручений 25.09.2025, що підтверджується відомостями відстеження поштового відправлення.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акта перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області від 14.08.2025 року № 14021/Ж5/0716/713/РРО/3478504689 заступник начальника Управління виніс постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗХ/ЗК/14021/Ж5/0716/РРО/3478504689-ФС від 09.10.2025, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 80 000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим посадовою особою Управління рішенням, позивач звернулася з цим адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, здійснення страхових виплат з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Згідно з пунктом 7 Положення про Державну службу України з питань праці, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Міжрегіональне управління є територіальним органом Держпраці і було утворене постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 р. № 14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці».

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі – Порядок № 509), у пункті 1 та 2 якого визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення». Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно п. 3 Порядку № 509 справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Листом від 11.09.2025 року № ЗХ/3.1/15028-25 Управління повідомило ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про накладення штрафу в порядку письмового провадження без виклику учасників та про право подати свої письмові пояснення. Такий лист був скерований на адресу ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку та вручений 25.09.2025, що підтверджується відомостями відстеження поштового відправлення.

Відповідно до п. 4 Порядку №509, під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Прийнята Управлінням постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення базується на зазначених в акті фактичної перевірки висновках посадових осіб ГУ ДПС у Закарпатській області про допуск до роботи ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин, а саме без укладення з нею трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Оцінюючи правомірність такого рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків (крім випадків, якщо платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків є сам працівник) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої-третьої груп, застосовується попередження; вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (ч. 4 ст. 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Поряд з цим, передбачена ст. 265 КЗпП України відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця.

Нормами ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Положення ч. 1 ст. 3, ст. 4 КЗпП України передбачають, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно із чч. 1 – 4 статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; 6-3) при укладенні трудового договору з домашнім працівником; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто, законодавець визначає, що трудовий договір включає в себе домовленість між працівником і власником про умови виконання роботи, оскільки працівники самі не організовують роботу і виконують таку не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067), роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.06.2024 у справі №380/761/20, від 17.09.2024 у справі №460/13803/21, від 11.03.2025 у справі №260/4202/24, від 09.04.2026 у справі №260/6521/24.

Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вчинення фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Верховний Суд, зокрема у постановах від 05.10.2020 у справі № 560/407/19, від 11.03.2025 у справі № 260/4202/24, вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.

Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб`єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.

Суд встановив, що висновок про наявність підстав для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій за порушення трудового законодавства ґрунтується на відомостях акту фактичної перевірки, складеного посадовими особами ГУ ДПС у Закарпатській області.

За змістом п. 80.10 ст. 80, п. 86.1 ст. 86 ПК України, якими регламентовано порядок оформлення результатів фактичної перевірки, результати такої перевірки у разі встановлення під час її проведення порушень оформлюються у формі акта, який складається та підписується посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), є документом, що підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Висновки, щодо застосування зазначених положень, а також стосовно того, що акт перевірки є документом, що підтверджує факт її проведення, викладені у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №380/1116/20, від 21 квітня 2021 року у справі №260/586/20.

Разом з тим, саме тільки зазначення в акті перевірки факту допуску особи до роботи без оформлення трудового договору не може бути підставою для притягнення до роботодавця до відповідальності. Такий факт повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб`єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення. У акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення. Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2026 року у справі № 160/9731/25.

Отже, контролюючий орган, під час здійснення фактичної перевірки в межах наданої компетенції, зобов`язаний перевірити і з`ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, зокрема, в частині факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також підтвердити такі належними та допустимими доказами.

З долученого до матеріалів справи акту фактичної перевірки від 14.08.2025 року № 14021/Ж5/0716/713/РРО/ НОМЕР_1 вбачається, що посадові особи ГУ ДПС у Закарпатській області констатували фактичний допуск ОСОБА_2 до роботи без трудового договору (контракту), оформленого наказом чи розпорядженням, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади про прийняття працівника на роботу. Разом з тим, жодних інших відомостей або доказів, на підставі яких було зроблено такий висновок, ні акт перевірки, ані надіслані до Управління матеріали не містять. Так, в акті перевірки зафіксовано також не проведення розрахункової операції через РРО та не видача відповідного розрахункового документа за надані послуги з проживання. Однак в акті не зазначено, що до такого порушення була будь-яким чином причетна ОСОБА_2 . Більше того, посадові особи контролюючого органу стверджували, що така особа виконувала функції офіціанта. Проте вказане не підтверджується будь-якими фото- чи відеодоказами або навість поясненнями посадових осіб ГУ ДПС у Закарпатській області щодо опису конкретних завдань, які виконувала ОСОБА_2 та які були виявлені під час фактичної перевірки. Пояснення щодо виконання нею трудових відносин від ОСОБА_2 відібрані не були.

Отже, надіслані до Управління матеріали перевірки не містили достатніх та беззаперечних доказів того, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існували трудові відносини.

У тексті позовної заяви та наданих до суду додаткових поясненнях представник позивача наполягав на тому, що ОСОБА_2 не перебувала у трудовому підпорядкуванні ФОП ОСОБА_1 , жодних трудових функцій не виконувала, натомість з`явилася у приміщення кафе з метою ознайомлення з роботою для подальшого працевлаштування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX, адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.

Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Адміністративний орган зобов`язаний встановлювати обставини, що мають значення для вирішення справи, і за необхідності збирати для цього документи та інші докази з власної ініціативи, у тому числі без залучення особи витребовувати документи та відомості, отримувати погодження та висновки, необхідні для вирішення справи (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про адміністративну процедуру»).

Поряд з цим, Управління при виконанні своїх повноважень належного дослідження факту вчинення ФОП ОСОБА_1 порушення трудового законодавства не здійснило, натомість обмежилося відомостями акту фактичної перевірки, яким констатовано допуск до роботи ОСОБА_2 без оформлення трудових правовідносин. Однак, як вже було зазначено вище, такий акт перевірки не містить будь-яких документальних підтверджень зроблених висновків.

Доказами в адміністративному судочинстві в розумінні ч. 1 ст. 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, серед іншого, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч. 2 ст. 72 КАС України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 73 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що всупереч своєму процесуальному обов`язку Управління не довело належними та допустимими доказами правомірність свого рішення про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення. З огляду на зазначене спірна постанова підлягає скасуванню.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: пл. Міцкевича, буд. 8, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРОПУ – 44778105) про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЗX/ЗK/14021/Ж5/0716/713/PPO/3478504689-ФС від 09.10.2025 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 80 000,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (місцезнаходження: пл. Міцкевича, буд. 8, м. Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРОПУ – 44778105) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 (Одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін