Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №260/1248/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2026 рокум. Ужгород№ 260/1248/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 № 63 від 08.06.2022 року «Про результати службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 » в частині відносно ОСОБА_1 ; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за травень-червень 2022 року відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; 3) стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду за травень-червень 2022 року.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у спірний період він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . За результатами проведеного службового розслідування, в ході якого командування дійшло висновку про самовільне залишення ним військової частини, до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення та позбавлено додаткової винагороди. Разом з тим, заявляє, що самовільно військову частину він не залишав, натомість перебував у медичному закладі у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Про факт проведення службового розслідування позивач обізнаний не був. Доказом відсутності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 Кримінального кодексу України, є факт закриття кримінального провадження. З огляду на зазначене вважає, що він має право на отримання додаткової винагороди у встановленому законом розмірі.

18 березня 2025 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, зазначив, що за результатами службового розслідування було встановлено, що окремі військовослужбовці 3-ї стрілецької роти, в тому числі і ОСОБА_1 , після отримання бойового наказу висунутись на позиції в районі н.п. Тошківка Луганської області для виконання бойових завдань, відмовились від виконання бойового наказу, посилаючись на стан свого здоров`я, та 26 травня 2022 року самовільно залишили військову частину НОМЕР_2 . Після цього, не чекаючи відповідних направлень на лікування, ОСОБА_1 самовільно залишив місце виконання бойових завдань військової частини НОМЕР_2 у Луганській області та убув в м. Ужгород, де 31.05.2022 року ліг на лікування з діагнозом виразкова хвороба. Медичних документів що підтверджують наявність контузії, отриманої під час виконання бойових завдань за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 , не надав. Тому вважає, що підстави для виплати позивачу спірної додаткової винагороди відсутні.

Ухвалою від 18.06.2025 Закарпатський окружний адміністративний суд залишив без розгляду позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 в частині позовних вимог, що стосуються визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі військовослужбовців Військової частини НОМЕР_2 » № 63 від 08.06.2022 року.

Вказану ухвалу суду позивач оскаржив в апеляційному порядку.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року провадження у справі було зупинено у зв`язку із оскарженням позивачем в апеляційному порядку ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року про залишення частини позовних вимог без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі № 260/1248/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року про залишення частини позовних вимог без розгляду у справі № 260/1248/25 - без змін.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою від 29.07.2026 Закарпатський окружний адміністративний суд замінив первісного відповідача – Військову частину НОМЕР_2 на правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 .

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що солдат ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 55 від 14.03.2022 зарахований на посаду старшого стрільця 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 з 14 березня 2022 року.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 63А від 27.05.2022 було призначено службове розслідування про факт відсутності на військовій службі військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , в тому числі ОСОБА_1 .

За результатами проведеного службового розслідування встановлено, що солдат ОСОБА_1 26 травня 2022 року в умовах воєнного стану самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 з метою ухилення від військової служби, що підтверджується актом службового розслідування від 08.06.2022.

У зв`язку з наведеним наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 63 від 08.06.2022 за самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану, відповідно до п. 10 телеграми Міністра оборони України № 248/1289 від 25.03.2022 щодо врегулювання виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, вирішено не виплачувати, в тому числі солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду та оголошено догану.

За період з травня по червень 2022 року ОСОБА_1 додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, нарахована не була. Вказана обставина сторонами визнається та не є предметом доказування.

З огляду на вищенаведене з метою захисту своїх прав на оплату праці, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, відповідно до положень ст. 17 Конституції України, є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Нормами ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Нормами ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Нормами ст. 1-2 Закону № 2011 визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 2011 визначено, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, а також надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 2011, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань кваліфікованим особовим складом, а також враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування, керівниками розвідувальних органів України.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.

Пунктом 4 цього Указу визначено Кабінету Міністрів України невідкладно, зокрема, забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Пунктом 6 цього Указу Кабінету Міністрів України визначено забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 168 (далі – Постанова № 168) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, п. 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, здійснюється, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на підставі наказів командирів.

Окрім того, відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;

- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);

- загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі - Закон № 1934), Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абз. 2 ч. 4 ст. 9 Закону № 2011).

Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98 (застосовується з 24 лютого 2022 року), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розд. І п. 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року №248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім окреме доручення від 23 червня 2022 № 912/з/29.

Пунктами 1 - 6 рішення-телеграми Міністерства оборони України від 25.03.2022 № 248/1298 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах:

- 100 000,00 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах);

- 30 000,00 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

Райони ведення бойових дій та склад створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України.

Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі бойових наказів (бойове розпорядження), журналів бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журналів ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

Командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми.

Виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 гривень або 30 000,00 гривень здійснювати на підставі наказів. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000,00 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Згідно з пунктом 10 рішення-телеграми Міністерства оборони України від 25.03.2022 №248/1298, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000,00 гривень або 30 000,00 гривень не включати військовослужбовців, які:

- самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира;

- відмовились виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, якому здійснено таке порушення;

- у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.

У пункті 1 телеграми від 25.03.2022 № 248/1298, яка діяла з протягом періоду з 31.03.2022 по 16.06.2022 Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), до складу якого змістовно включено виконання військовослужбовцем:

- бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій;

- бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями;

- бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником;

- бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб) (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій);

- виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, морськими суднами в морській, річковій акваторії (у т.ч. поза межами районів ведення бойових дій).

Отже, право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі пов`язувалося не лише з фактом проходження військової служби в районі ведення бойових дій, а насамперед із безпосереднім виконанням визначених бойових (спеціальних) завдань.

У цій справі спір виник у зв`язку з ненарахуванням та невиплатою ОСОБА_1 , який проходив військову службу у Збройних Силах України, додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за періоди з травня по червень 2022 року.

Правомірність своїх дій відповідач аргументує тим, що 26 травня 2022 року позивач відмовився від виконання бойового завдання та самовільно залишив військову частину, що встановлено за результатами проведеного службового розслідування.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232), військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби.

Вказане кореспондується також з нормами пп. 144-1 Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі – Положення № 1153).

Згідно з п. 144-2 Положення № 1153, час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.

Отже, лише з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань даних про досудове розслідування, відбувається призупинення військової служби.

Нарахування і виплата основного грошового забезпечення та премії, здійснення речового забезпечення припиняється з призупиненням військової служби.

Водночас, згідно з п.144-6 Положення № 1153, для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжуються. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги і соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримані продовольче, речове та інші види забезпечення.

Суд встановив, що у зв`язку з встановленням відсутності солдата ОСОБА_1 на військовій службі наказом № 63А від 27.05.2022 командир Військової частини НОМЕР_2 призначив службове розслідування. За результатами такого було встановлено, що солдат ОСОБА_1 26 травня 2022 року в умовах воєнного стану самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 з метою ухилення від військової служби.

За самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби в умовах воєнного стану наказом № 63 від 08.06.2022 командир Військової частини НОМЕР_2 вирішив не виплачувати ОСОБА_1 додаткову винагороду та оголосив догану.

08 червня 2022 року слідчим 6 слідчого відділу (м. Ужгород) Територіального управління Державного бюро розслідувань (м. Львів) було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформацію про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 409 Кримінального кодексу України стосовно ОСОБА_1 .

В подальшому за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування постановою слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, від 19.07.2024 закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 62022140160000043 від 06.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 Кримінального кодексу України в частині відмови від несення обов`язків військової служби військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Отже, враховуючи положення п.144-6 Положення № 1153 суд вважає, що ОСОБА_2 вважається таким, що продовжує проходити військову службу та має право на виплату недоотриманого грошового забезпечення.

Так, відповідач не заперечує факт участі позивача у травні 2022 року у бойових діях. Відповідно до долучених до матеріалів справи витягів з бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 , з 24 квітня 2022 року 1 взвод 3 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 , в якій служив ОСОБА_1 , був відправлений на виконання завдання з обладнання взводного опорного пункту № 53 на східній околиці с-ще Тошківка Гірської міської громади Сіверськодонецького району Луганської області, де перебував до 26 травня 2022 року.

Гірська міська громада Сіверськодонецького району Луганської області у спірний період відносилася до зони ведення воєнних (бойових) дій відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

З огляду на зазначене суд вважає, що в ОСОБА_1 в травні 2022 року набув право на отримання передбаченої Постановою № 168 додаткової грошової винагороди, тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Незважаючи на вищезазначене, Військова частина НОМЕР_2 не провела нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди за травень 2022 року після закриття кримінального провадження № 62022140160000043.

В свою чергу з 31 травня 2022 року по 21 червня 2022 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня», а отже не брав участі у бойових діях, що є обов`язковою умовою для виплати спірної додаткової грошової винагороди. Таке лікування не пов`язано з отриманою травмою, пораненням чи контузією внаслідок виконання бойового завдання чи з проходженням військової служби, що підтверджується наявними в матеріалах справи медичними документами та довідкою військово-лікарської комісії № 40/3 від 27.07.2022.

Тому, на думку суду, з 31 травня 2022 року по червень 2022 року включно ОСОБА_1 не набув право на отримання передбаченої Постановою № 168 додаткової грошової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі. Натомість позивач має право на виплату додатково винагороди в розмірі 30 000,00 грн, як інші військовослужбовці, що проходять військову службу.

При цьому, на думку суду, належним та ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (як правонаступника Військової частини НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 за травень 2022 року в збільшеному до 100 000,00 гривень розмірі в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) та дій (проведення заходів) та за червень 2022 року у розмірі 30 000,00 грн.

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за травень 2022 року.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за травень 2022 року в збільшеному до 100 000,00 гривень розмірі в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) та дій (проведення заходів) або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України.

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за червень 2022 року у розмірі 30 000,00 гривень.

5. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін