Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №260/4387/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4387/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка виразилась у не призначенні та не проведенні службового розслідування для з`ясування обставин травмування лівого плечового суглобу, що призвело до тривалого лікування і періоду втрати працездатності та слугувало підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності, за результатом розгляду поданого ним рапорту від 22.01.2026 року; 2) Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка виразилась у ненаданні за результатами розслідування для з`ясування обставин травмування лівого плечового суглобу та всупереч вимог поданого ним рапорту від 22.01.2026 року довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 5 до Положення № 402); 3) Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити дії щодо призначення та проведення службового розслідування за фактом травмування лівого плечового суглобу, що призвело до тривалого лікування і періоду втрати працездатності та слугувало підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності; 4) Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинити дії щодо надання йому за результатами розслідування довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 5 до Положення № 402).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.01.2026 року позивачем на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 було подано рапорт про призначення та проведення службового розслідування для з`ясування обставин травмування лівого плечового суглобу, що призвело до тривалого лікування і періоду втрати працездатності та слугувало підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності, а також надання за результатами розслідування довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Однак, службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу було відмовлено у вирішенні питань, викладених у зверненні - рапорті від 22.01.2026 року, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв`язку з тим, що будь-яких протиправних дій з боку ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно колишнього військовослужбовця відділу ОСОБА_1 не вчинялось, жодної законної підстави для задоволення позовних вимог немає.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.05.2025 року наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 142 (по стройовій частині), позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

27.06.2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи прийнято рішення № 217/25/1377/Р щодо встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, згідно основного діагнозу - «Т92.8-Наслідки іншої уточненої травми верхньої кінцівки», із причинно-наслідковим зв`язком травми - «Так, пов`язана з проходженням військової служби».

25.09.2024 року позивачем було подано рапорт начальнику відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким сповіщалось безпосередньому начальнику про факт травмування і клопоталось про направлення на консультацію до лікаря-травматолога військової частини НОМЕР_1 .

07.10.2024 року позивач був скерований до в/ч НОМЕР_1 для консультації та огляду лікарем-травматологом.

05.12.2024 року на підставі направлення начальника УЗВ ВСП позивача було госпіталізовано до травматологічного відділення ВП «Клінічна лікарня з невідкладних станів та екстреної медичної допомоги» КНП «УМБКЛ» УМР, де позивачу було діагностовано - «Розрив утримувача сухожилка довгої головки біцепса лівого плеча. Тендиніт сухожилка довгої головки біцепса лівого плеча. Стан після артроскопії лівого плечового суглобу з тенодезом сухожилку довгої головки біцепса». 06.12.2024 року виконано оперативне втручання - «Артроскопія лівого плечового суглобу з тенодезом сухожилку довгої головки біцепса».

В післяопераційний період, на підставі постанов ВЛК, позивач отримав три відпустки для лікування після операції/захворювання на 30 календарних днів, та пройшов реабілітаційне лікування в умовах КНП «ЗОКЛ ім.А.Новака» ЗОР строком 30 (тридцять) календарних днів, згідно діагнозу - «Т92.3 Відвідна нестійка контрактура лівого плечового суглоба». Стан після операції – «артроскопії лівого плечового суглоба з тенодезом сухожилку довгої головки біцепса з приводу застарілого пошкодження утримувача сухожилка довгої головки біцепса з тимчасовим пошкодженням функції лівої верхньої кінцівки».

22.01.2026 року позивачем було подано рапорт начальнику Ужгородського ЗВ ВСП про призначення та проведення службового розслідування, для з`ясування обставин травмування лівого плечового суглобу, що призвело до тривалого лікування і періоду втрати працездатності та слугувало підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності, а також надання за результатами розслідування довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

30.01.2026 року на електронну адресу позивача надійшла відповідь на поданий рапорт за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (вих. №814/4/юс/984 від 29.01.2026 року), згідно якої повідомлено, що при опрацюванні поданого рапорту не вдалось визначити законних підстав для прийняття позитивного рішення, та задоволення прохальної частини рапорту щодо призначення та проведення службового розслідування для з`ясування обставин отримання травми, та оформлення довідки про її обставини.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статутом внутрішньої служби визначено загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Як обумовлено статтею 255 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.

Частиною третьою статті 260 Статуту внутрішньої служби передбачено, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

Наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332 затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (надалі - Інструкція № 332), яка визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту (далі - військові частини).

Як визначено у пункті 2 цієї Інструкції військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, визначених частиною четвертою статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII). Своєю чергою, відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

У пункті 3 Інструкції № 332 передбачено, що ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил. Випадки гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі військовослужбовців, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, але не пов`язані з бойовими ураженнями або діями з боку противника, розслідуються згідно з вимогами цієї Інструкції.

За змістом абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Інструкції № 332 розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Відповідно до пунктів 2 та 3 розділу ІІ Інструкції № 332 про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен(на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому. Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу, розслідується згідно з цією Інструкцією протягом місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.

Як передбачено у пункті 4 розділу ІІ Інструкції № 332 заклад охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, у який був доставлений або звернувся потерпілий військовослужбовець, повинен протягом доби з використанням засобів зв`язку та на паперовому носії надати екстрене повідомлення про звернення потерпілого від нещасного випадку, яке наведене у додатку 1 до цієї Інструкції (далі - екстрене повідомлення) з посиланням на нещасний випадок: командиру військової частини, де проходить службу потерпілий; залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері.

Командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов`язаний, у тому числі: негайно через засоби зв`язку повідомити про нещасний випадок (зникнення, смерть) старшого командира (начальника) та протягом доби надати йому письмове повідомлення за формою НВ-1 наведеною у додатку 2 до цієї Інструкції (далі - повідомлення за формою НВ-1); залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок (виконання робіт, пожежа, аварія транспортного засобу будь-якого виду та форми власності, гостре професійне захворювання або отруєння тощо),- протягом доби надіслати повідомлення за формою НВ-1 до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), а в передбачених законодавством випадках, - повідомити Військову службу правопорядку у Збройних Силах України та (або) Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері; протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо). До складу комісії не може входити безпосередній командир (начальник) потерпілого військовослужбовця; забезпечити належні умови для роботи комісії (надати приміщення, засоби зв`язку, оргтехніку, автотранспорт, канцелярське приладдя тощо), а також залучених до роботи експертів, інших спеціалістів та сприяти роботі комісії з метою своєчасного і об`єктивного проведення розслідування нещасного випадку (пункт 5 розділу ІІ Інструкції № 332).

Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення (пункт 8 розділу ІІ Інструкції № 332).

Згідно з пунктами 9 та 10 розділу ІІ Інструкції № 332 якщо нещасний випадок визнаний комісією з розслідування таким, що не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, на затвердження командиру військової частини надається тільки акт за формою НВ-2, який зберігається у діловодстві військової частини, а якщо нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби - складається акт за формою НВ-3.

Командир військової частини протягом двох робочих днів після закінчення розслідування затверджує акти за формами НВ-2 та НВ-3 (пункт 17 розділу ІІ Інструкції № 332) та протягом двох робочих днів видає наказ (пункт 18 розділу ІІ Інструкції № 332) із зазначенням, з-поміж іншого: виду, характеру і локалізації поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов`язків військової служби чи ні), на підставі якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (надалі - Положення про військово-лікарську експертизу).

Особливості розслідування нещасних випадків, що сталися в районах бойових дій або проведення антитерористичної операції визначені розділом V Інструкції № 332.

Так, у пунктах 1 - 5 розділу V Інструкції № 332 встановлено, що у разі настання нещасних випадків, зазначених у пункті 1 розділу II та пункті 1 розділу III цієї Інструкції, що сталися в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил, свідок або військовослужбовець, який виявив нещасний випадок, повинен негайно надати потерпілому військовослужбовцю домедичну допомогу, а за можливості - екстрену медичну допомогу і за потреби вжити всіх можливих заходів щодо евакуації потерпілого військовослужбовця до військового або найближчого закладу охорони здоров`я та повідомити найближчого за місцезнаходженням старшого командира (начальника), у безпосередньому або в прямому підпорядкуванні якого на час настання нещасного випадку перебував потерпілий військовослужбовець.

Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, першочергово зобов`язаний: негайно після прибуття на місце нещасного випадку організувати надання потерпілому військовослужбовцю домедичної допомоги, а за можливості - невідкладної (екстреної) медичної допомоги та за потреби - його евакуацію до закладу охорони здоров`я у разі, якщо ці заходи не були здійснені свідком нещасного випадку або військовослужбовцем, який його виявив; оглянути та обстежити місце нещасного випадку, за наявності необхідних засобів здійснити його фото- або відеофіксацію; опитати прямих та опосередкованих свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, отримати від них письмові пояснення; скласти ескіз або схему місця, де стався нещасний випадок; отримати за можливості письмові пояснення військовослужбовців, витяги з наказів або їх копії та інші документи, що підтверджують виконання потерпілим військовослужбовцем під час настання нещасного випадку обов`язків військової служби.

Командир (начальник), який отримав повідомлення про нещасний випадок, після вжиття ним першочергових заходів, зазначених у пункті 2 цього розділу, складає, особисто підписує рапорт та за можливості негайно надсилає (надає) його разом з зібраними ним безпосередньо на місці нещасного випадку матеріалами (пояснення, ескізи, схеми та інші документи) командиру військової частини, у складі якої на дату настання нещасного випадку проходив службу потерпілий військовослужбовець.

Командир військової частини після отримання рапорту зобов`язаний організувати проведення розслідування та його документальне оформлення згідно з вимогами цієї Інструкції.

Комісія з розслідування після розгляду та вивчення інформації, що міститься в первинному рапорті та наданих разом з ним документах, оформлює акт за формою НВ-2 та у разі, якщо випадок за висновком комісії визнано таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, складає акт за формою НВ-3.

Системний аналіз наведених положень нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що у разі травмування військовослужбовця, зокрема в районах бойових дій, потерпілому військовослужбовцю невідкладно надається домедична, а за можливості - екстренна медична допомога і доправлення до найближчого закладу охорони здоров`я з повідомленням старшого командира (начальника), який після вжиття визначених першочергових заходів, складає відповідний рапорт командиру військової частини, у складі якої на дату настання нещасного випадку проходив службу потерпілий військовослужбовець.

Нормами Інструкції № 332 передбачено проведення розслідування, зокрема, випадку травмування військовослужбовця, та при цьому врегульовано й випадок, коли про відповідне травмування не було своєчасно повідомлено командуванню військової частини або внаслідок якого втрата працездатності настала не відразу. У цьому випадку розслідування згідно з цією Інструкцією проводиться упродовж місяця з дня надходження рапорту безпосереднього командира потерпілого або потерпілого військовослужбовця або заяви особи, яка представляє його інтереси.

Як підтверджено матеріалами справи, 25.09.2024 року позивачем було подано рапорт начальнику відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності Військової служби правопорядку в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким сповіщалось безпосередньому начальнику про факт травмування і клопоталось про направлення на консультацію до лікаря-травматолога військової частини НОМЕР_1 .

07.10.2024 року позивач був скерований до в/ч НОМЕР_1 для консультації та огляду лікарем-травматологом.

05.12.2024 року на підставі направлення начальника УЗВ ВСП позивача було госпіталізовано до травматологічного відділення ВП «Клінічна лікарня з невідкладних станів та екстреної медичної допомоги» КНП «УМБКЛ» УМР, де позивачу було діагностовано - «Розрив утримувача сухожилка довгої головки біцепса лівого плеча. Тендиніт сухожилка довгої головки біцепса лівого плеча. Стан після артроскопії лівого плечового суглобу з тенодезом сухожилку довгої головки біцепса». 06.12.2024 року виконано оперативне втручання - «Артроскопія лівого плечового суглобу з тенодезом сухожилку довгої головки біцепса».

В післяопераційний період, на підставі постанов ВЛК, позивач отримав три відпустки для лікування після операції/захворювання на 30 календарних днів, та пройшов реабілітаційне лікування в умовах КНП «ЗОКЛ ім.А.Новака» ЗОР строком 30 (тридцять) календарних днів, згідно діагнозу - «Т92.3 Відвідна нестійка контрактура лівого плечового суглоба». Стан після операції – «артроскопії лівого плечового суглоба з тенодезом сухожилку довгої головки біцепса з приводу застарілого пошкодження утримувача сухожилка довгої головки біцепса з тимчасовим пошкодженням функції лівої верхньої кінцівки».

Проте, на звернення позивача щодо проведення службового розслідування за фактом травмування позивача, відповідач у листі від 29 січня 2026 року за вих. № 18/4/юс/984, відмовив у проведенні розслідування.

В аспекті підстав для відмови у проведенні розслідування суд не може оминути того, що нормами Інструкції № 332 покладено з`ясування відповідних обставин через, зокрема, обстеження місця нещасного випадку, письмові та усні пояснення (опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та письмові пояснення потерпілого, як і встановлення відповідних обставин травмування, на відповідну комісію. При цьому у пункті 7 розділу V Інструкції № 332 йдеться про те, що у разі якщо у складеному на місці нещасного випадку первинному рапорті та наданих разом з ним документах не міститься достатньої інформації щодо характеристики місця нещасного випадку (відсутні опис, ескіз, схема тощо), а повторний його огляд здійснити неможливо внаслідок певних обставин (знищення місця нещасного випадку внаслідок обстрілу, знаходження місця нещасного випадку на території противника, знаходження місця нещасного випадку в зоні постійних обстрілів або на мінних полях тощо), комісія з розслідування проводить огляд місця нещасного випадку на відстані за допомогою оптичних приладів та за можливості здійснює його фото- або відеофіксацію (у тому числі за допомогою безпілотних літальних апаратів), складає карту-схему місця нещасного випадку із зазначенням його стислої характеристики і координат (довготи і широти), додає карту-схему до матеріалів розслідування та зазначає про це в акті за формою НВ-2.

При цьому, відповідно до окремого доручення Головнокомандувача Збройних Сил України від 20 квітня 2023 року № 25488/С, може бути призначене службове розслідування в разі потреби з`ясувати обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром та визначення причинно-наслідкового зв`язку загибелі, поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця.

З огляду на викладені положення, на переконання суду, відповідачем безпідставно перекладено за встановлених обставин цієї справи доказування, у тому числі документальне оформлення відповідної події, на позивача. Враховуючи, що до повноважень відповідача належить проведення службового розслідування за фактом захворювання, травм або каліцтва у військовослужбовців, оскаржувана бездіяльність відповідача щодо проведення службового розслідування причин отримання травми позивачем, є протиправною, а тому позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Обираючи ефективний спосіб захисту порушених прав позивача суд виходить з того, що у судовій практиці сформульована стала правова позиція, яка полягає у тому, що ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 1 червня 2022 року у справі № 620/5996/21, від 25 жовтня 2022 року у справі № 200/13288/21).

Також відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року № 160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

З огляду цього, оскільки довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) може бути надана військовослужбовцю виключно за наслідками проведення повного та всебічного розслідування за процедурою, визначеною саме розділами ІІ та V Інструкції № 332, позовні вимоги у цій частині заявлено передчасно, а тому належним та відповідним обставинам цієї справи способом захисту порушеного права позивача щодо встановлення обставин травмування, буде зобов`язання відповідача провести службове розслідування з метою встановлення обставин травми позивача.

Тому, у задоволенні заявлених позовних вимог щодо надання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбаченої Додатком № 5 до Положення про військово-лікарську експертизу, належить відмовити.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Щодо клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів особи позивача.

Перелік рішень судів, які виконуються негайно передбачено статтею 371 КАС України.

За правилами ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

Суд зазначає, що судове рішення у цій справі має зобов`язальний характер і не відноситься до рішень, які підлягають негайному виконанню, а тому підстави для задоволення клопотання позивача про звернення рішення до негайного виконання відсутні.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не призначення та не проведення службового розслідування для з`ясування обставин травмування ОСОБА_1 лівого плечового суглобу, що призвело до тривалого лікування і періоду втрати працездатності та слугувало підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 вчинити дії щодо призначення та проведення службового розслідування за фактом травмування ОСОБА_1 лівого плечового суглобу, що призвело до тривалого лікування і періоду втрати працездатності та слугувало підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності.

4. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька