Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №260/3840/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2026 року м. Ужгород№ 260/3840/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , працівник ГУНП в Миколаївській області, помічник оперуповноваженого СКП, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким просить суд визнати протиправними дії посадових осіб Відділу прикордонного служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо свого адміністративного затримання та утримання, яке мало місце з 10 квітня 2026 року (за протоколом про адміністративне затримання від 11.04.2026 о 3:10) по 13 квітня 2026 року 19 години 38 хвилин.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10 квітня 2026 року позивач на транспортному засобі під керуванням іншої особи, направлявся до м. Ужгород по особистих справах. По дорозі погодився підвезти невідому їм особу. Приблизно о 20:00 годині в районі села Жорнава, Ужгородського району, Закарпатської області автомобіль був зупинений посадовими особами відділу прикордонного служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_2 для перевірки документів. Після перевірки особистих документів ОСОБА_1 і іншій особі було дано дозвіл слідувати далі, а пасажира "затримано для подальшого з`ясування і встановлення його особи".

Приблизно через 2-3 км прикордонники знову зупинили транспортний засіб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 для, пошуку мобільного телефону затриманої ними раніше особи- пасажира, який був залишений за задньому сидінні авто.

Позивач та інша особа на вимогу прикордонників надали можливість посадовим особам оглянути авто на предмет знаходження там телефону.

Однак, в подальшому Позивач та інша особа були фактично затримані прикордонниками і доставлені до приміщення відділу прикордонної служби Великоберезнянського району Закарпатської області, де їх незаконно утримували.

Посадовими особами НОМЕР_1 прикордонного загону ( АДРЕСА_1 ) відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185-10 КУпАП «злісна непокора вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з перевіркою дотримання прикордонного режиму України», де зазначені певні обставини, щодо руху в складі групи осіб, щодо руху на автомобілі до закінчення перевірки документів, ігнорування вимоги та здійснення втечі в напрямку населеного пункту.

У справі № 298/485/26 після надходження на адресу суду 19.05.2026р. клопотання захисника - адвоката Бородіної О.Й. "Про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч.1. ст. 247 КУпАП у звязку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення". Постановою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 20.05.2026 (суддя Зизич В.В.) було закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.185-10 КУпАП на підставі п. 1 ч.1. ст. 247 КУпАП у звязку з відсутністю подій і складу адміністративного правопорушення.

Позивач вважає, що у діях відповідача наявні протиправні дії щодо його затримання, що слугувало підставою для подачі даного адміністративного позову.

Представником НОМЕР_1 прикордонного загону подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову.

Додатково повідомляють, на відстані 7700 метрів до державного кордону України, на напрямку 32 прикордонного знаку Словацької Республіки, в межах контрольованого прикордонного району на околиці населеного пункту Жорнава Ужгородського району Закарпатської області, прикордонним нарядом «Контрольний пост» було виявлено та затримано гр. України ОСОБА_1 який у складі групи осіб з гр. ОСОБА_2 здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону України, а саме: до закінчення перевірки дотримання прикордонного режиму, самостійно без дозволу військовослужбовця ДПСУ розпочав рух на транспортному засобі, на неодноразово повторювані законні вимоги прикордонного наряду «Контрольний пост» зупинитися проігнорував та не виконав, здійснив втечу в напрямку населеного пункту Жорнава.

Своїми діями порушив вимоги ч.2 ст.23, ст. 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Своїми діями позивач порушив вимоги ст. 9 ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року.

Оскільки, в діях позивача містилися ознаки адміністративного правопорушення за частиною 2 статті 185-10 КУпАП, відповідно до вимог ст. 263 КУпАП його було затримано в адміністративному порядку на строк до трьох діб з метою з`ясування обставин правопорушення, що підтверджується складеним окремо протоколом про адміністративне затримання від 11.04.2026.

Під час здійснення адміністративного затримання, складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача, заходи фізичного та психологічного впливу не застосовувалися, заходи фіксації правопорушення здійснювалися у суворій відповідності до вимог Кодексу про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.09.2013 №898, під час спілкування з позивачем військовослужбовці виявляли високу культуру і такт, свої вимоги і зауваження викладалися в переконливій формі із дотриманням правил ділового спілкування.

Також, позивачу було роз`яснено його права які передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, також роз`яснено право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», та відповідно до пункту 14 розділу III Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 18.09.2023 №898 було надано можливість негайно повідомити про своє затримання та місцеперебування родичів, а також (на прохання особи) власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу, також було запропоновано надати письмові пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про що, зроблені відповідні відмітки в протоколі про адміністративне затримання та в протоколі про адміністративне правопорушення та наявний підпис позивача, який зазначив, що з протоколом не згідний, що факту непокори не було і що адвоката безоплатного не пропонували. ( а.с. 12)

Представник відповідача вважає, що в діях службових осіб ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » повністю відповідали ст. 19 Конституції України, оскільки ч. 2 ст. 263 КУпАП надає прикордонникам пряме право затримувати осіб за ст. 185-10 КУпАП на строк до 3 діб. Вважає, що свавільного утримання особи чи порушення ст. 29 Конституції немає.

Представником позивача до суду було подано відповідь на відзив у тексті якого зазначила, що відповідачем було пропущено строк на подачу відзиву, відтак просить суд вирішити справу за наявними матеріалами та не враховувати відзив.

Відповідно до частини 5 статті 121 КАС України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Згідно із частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 4 статті 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Одним із основних принципів адміністративного судочинства є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, який покладає на суд обов`язок ужити необхідних заходів для повного та всебічного встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення публічно-правового спору.

Неприйняття відзиву як процесуальної заяви по суті справи внаслідок пропуску встановленого судом строку не перешкоджає суду врахувати викладені у ньому відомості, якщо вони стосуються предмета доказування та можуть мати значення для правильного вирішення справи.

Тому з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи суд вважає за необхідне прийняти поданий відповідачем відзив та надати їм оцінку в сукупності з іншими матеріалами справи під час ухвалення рішення по суті спору.

Згідно зі ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, 11 квітня 2026 року відповідно до Протоколу про адміністративне затримання, інспектором прикордонної служби 2 кат. Начальник групи СОЛД Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ОСОБА_3 , керуючись статтями 260-263 Кодексу України про адміністративне правопорушення, затримано ОСОБА_1 1992р.н. о 3 год 10 хв. на 3 доби з метою з`ясування обставин правопорушення у зв`язку з вчиненням правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185-10 Кодексу України про адміністративне правопорушення. На протоколі про адміністративне затримання наявний підпис позивача ( ОСОБА_4 та підпис) та зроблений напис відповідно до якого вказав, що з протоколом не згідний, що факту непокори не було і що адвоката безоплатного не пропонували. ( а.с. 12 та 14)

Також 11 квітня 2026 року помічник начальника Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) начальник відділення моніторингу обстановки ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне порушення ЗхРУ №003362Е, в якому зазначено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за яке передбачено відповідальність частиною 2 статті 185-10 КУпАП.

У справі № 298/485/26 після надходження на адресу суду 19.05.2026р. клопотання захисника - адвоката Бородіної О.Й. "Про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч.1. ст. 247 КУпАП у звязку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення". Постановою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 20.05.2026 (суддя Зизич В.В.) було закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.185-10 КУпАП на підставі п. 1 ч.1. ст. 247 КУпАП у звязку з відсутністю подій і складу адміністративного правопорушення.

Вважаючи дії щодо затримання протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вимогами частини 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України “Про Державну прикордонну службу України” від 03 квітня 2003 року.

Так, згідно з статтею 1 Закону України “Про Державну прикордонну службу України” на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно статті 2 вказаного Закону основними функціями Державної прикордонної служби України є, зокрема, охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення.

Згідно з пунктами 5, 9, 11 статті 19 Закону “Про Державну прикордонну службу України” на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються: організація запобігання кримінальним та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, їх виявлення та припинення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення згідно із законами; виявлення причин та умов, що призводять до порушень законодавства про державний кордон України, вжиття в межах своєї компетенції заходів щодо їх усунення; контроль за дотриманням прикордонного режиму.

У пунктах 12-16 статті 20 Закону України “Про Державну прикордонну службу України” вказано, що органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право, зокрема, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України; у випадках та в порядку, передбачених законами України, розглядати справи про правопорушення, накладати стягнення або передавати матеріали про правопорушення на розгляд інших уповноважених органів виконавчої влади або судів; здійснювати адміністративне затримання осіб на підставах і на строки, визначені законами, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перетнули державний кордон України, стосовно яких прийнято в установленому порядку рішення про передачу їх прикордонним органам суміжної держави, на час, необхідний для такої передачі; здійснювати на підставах та в порядку, встановлених законодавством, візуальний огляд осіб, речей, товарів (вантажів), транспортних засобів (поверхнева перевірка), а так само особистий огляд затриманих осіб та огляд і, в разі потреби, вилучення речей, що можуть бути речовими доказами або заподіяти шкоду життю і здоров`ю людини; тримати осіб, затриманих в адміністративному порядку, в спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях.

Систему режимних заходів у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі, які регламентують відповідно до законодавства правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб встановлює “Положення про прикордонний режим”, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року за № 1147 (далі – Положення № 1147).

Відповідно до частин 1, 4 статті 22 Закону України “Про державний кордон України”, пункту 2 Положення №1147 з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Так, контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Пунктом 5 Положення №1147 передбачено, що контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції.

Так, відповідно підпункту 2 пункту 2 Положення визначено, що контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена, як правило, у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів.

Відповідно до переліку міст і районів на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1199 “Про контрольовані прикордонні райони” у Закарпатській області до контрольованих прикордонних районів відносяться: Берегівський, Рахівський, Тячівський, Ужгородський, Хустський райони.

Пунктом 8 визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом воєнного стану громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років також зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (у паперовій або електронній формі).

Особи, зазначені у пунктах 7 та 8 цього Положення, на вимогу уповноважених осіб Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону зобов`язані пред`являти відповідні документи, передбачені цими пунктами (пункт 10 Положення).

Надаючи оцінку твердженням позивача про порушення процедури адміністративного затримання, суд виходить з такого.

Так, відповідно до пункту 34 статті 20 Закону України “Про Державну прикордонну службу України” працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право запрошувати осіб до підрозділів Державної прикордонної служби України для з`ясування обставин незаконного перетинання державного кордону України, порушення режиму державного кордону, прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, контрольних пунктах в`їзду - виїзду, порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, а також інших правопорушень, розгляд справ про які законом віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України. У разі потреби з`ясування обставин зазначених порушень може здійснюватися і в інших місцях.

Згідно з пунктом 1 розділу 2 Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.09.2013 № 898 (надалі - Інструкції), доставляти осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, протидію яким законодавством України віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, до підрозділу чи органу Державної прикордонної служби України уповноважений увесь особовий склад Держприкордонслужби.

Згідно з пунктом 1 розділу 3 Інструкції, щодо кожного факту вчинення адміністративного правопорушення, протидію якому віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України, невідкладно, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, або контрольному пункті в`їзду-виїзду, або контрольованому прикордонному районі, а під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану на блокпостах та поза їх межами особи, яка вчинила правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення (далі - протокол) (додаток 1), за винятком випадків, передбачених статтею 258 КУпАП.

Відповідно до пунктів 10, 20 розділу 3 Інструкції, уповноважені посадові особи, визначені пунктом 2 розділу II цієї Інструкції, можуть здійснити адміністративне затримання особи на підставах та у строки відповідно до частини першої статті 260 та частини другої статті 263 КУпАП, про що складається протокол про адміністративне затримання (додаток 3).

Зокрема за пунктами 11-14 розділу 3 Інструкції протокол про адміністративне затримання (далі - протокол про затримання) складається на кожну затриману особу окремо з дотриманням вимог, визначених пунктом 3 цього розділу.

Складання протоколу про затримання без складання протоколу про адміністративне правопорушення не допускається.

У протоколі про затримання зазначаються: дата і місце його складання; посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого (за відсутності в затриманого документа, що посвідчує його особу, дані зазначаються зі слів такої особи або з інших наявних в уповноваженої особи, яка складає протокол, офіційних джерел); час та підстави адміністративного затримання, передбачені частиною першою статті 260 та/або частинами першою і другою статті 263 КУпАП.

Протокол про затримання підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та затриманим, а в разі залучення - перекладачем.

Уповноважена посадова особа зобов`язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місцеперебування родичів, а також (на прохання особи) власника відповідного(ї) підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

У разі відмови особи від повідомлення родичів про її затримання уповноважена посадова особа, яка складає протокол про адміністративне затримання, робить про це відмітку у відповідній графі цього протоколу.

Крім того, такі дії відповідача визначені також пунктом 14 частини 1 статті 20 Закону України “Про державну прикордонну службу України”, де органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право здійснювати адміністративне затримання осіб на підставах і на строки, визначені законами, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перетнули державний кордон України, стосовно яких прийнято в установленому порядку рішення про передачу їх прикордонним органам суміжної держави, на час, необхідний для такої передачі.

Відповідно до частини 2 статті 263 КУпАП України осіб, які незаконно перетнули або зробили спробу незаконно перетнути державний кордон України, порушили порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзду з них, порушили прикордонний режим, режим у пунктах пропуску через державний кордон України або режимні правила у контрольних пунктах в`їзду-виїзду, правила використання об`єктів тваринного світу в межах прикордонної смуги та контрольованого прикордонного району, у територіальному морі, внутрішніх водах та виключній (морській) економічній зоні України, вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також іноземців та осіб без громадянства, які порушили законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або не виконали рішення про заборону в`їзду в Україну, може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи та/або з`ясування обставин правопорушення - до трьох діб.

Системний аналіз зазначеного, з урахуванням приписів положення Інструкції дають суду дійти висновку, що оскаржувані дії працівників органів Державної прикордонної служби України узгоджуються із дотриманням вимог чинного законодавства як щодо розгляду справи, так і щодо змісту, будь-яких заперечень під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в матеріалах справи не зафіксовано.

Позивач в позовній заяві навів ряд аргументів однак, в розумінні статей 9, 72, 77 КАС України, не надав жодних доказів того, що відповідач порушив порядок розгляду справи, як і не наведено інших обґрунтованих підстав, що слугували б для задоволення даної позовної заяви.

Щодо посилання позивача на ту обставину, що Постановою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 20.05.2026 суд закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за відсутності подій і складу адміністративного правопорушення, а відтак ним не вчинялось злісної непокори законному розпорядженню або вимозі посадовій особі прикордонної служби при виконанні ним службових обов`язків то суд вважає, що в даному випадку ця обставина не має такого значення при оцінці правомірності дій інспектора прикордонної служби як би бажав позивач, оскільки метою адміністративного затримання позивача було саме встановлення його особи, встановлення обставин правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення, а не припинення адміністративного правопорушення, що може являти собою самостійну підставу адміністративного затримання, а відтак і подальше доставляння позивача до СП Великий Березний саме з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення та встановлення обставин правопорушення відповідає ст.259 КУпАП України.

На підставі наведеного суд позбавлений правових підстав для визнання дій посадових осіб прикордонної служби протиправними.

Відповідно до ст. 261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, що після затримання позивача 11 квітня 2026 року о 03 год. 10 хв. було складено протокол від 11 квітня 2026 року.

Також, слід врахувати те, що на момент виявлення громадянина ОСОБА_1 1992р.н. посадові особи ВПС «Стужниця» діяли в умовах воєнного стану та виконували наказ на охорону державного кордону України.

Факт, що особа пред`явила документи (службове посвідчення помічника оперуповноваженого СКП ГУНП в Миколаївській області), вт.ч. при перевезенні невідомої особи, яку погодилися перевезти не виключав необхідності з`ясування обставин правопорушення за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Пред`явлення документів встановлює лише особу, але не з`ясовує обставини вчинення правопорушення групою осіб (наявність «невідомої особи в авто», про наявність якої не заперечує позивач).

Для з`ясування правового статусу невідомої особи, перевірки версії затриманих, координації з підрозділами ГУНП в Миколаївській області та перевірки фактів можливого сприяння у незаконному перетинанні кордону, органу ДПСУ об`єктивно був необхідний час, передбачений ч. 2 ст. 263 КУпАП (до 3 діб).

В даній ситуації, дії відповідачів, вчинені згідно з положеннями приведених вище правових норм, які прямо зобов`язують громадян виконувати покладені за цим Законом обов`язки, не можуть бути визнані судом протиправними, а така поведінка відповідачів спрямована на виконання обов`язків покладених на них для захисту державного кордону.

Згідно із статтею 2 частинами 1 та 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані дії суб`єкта владних повноважень, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, на відповідність їх критеріям, наведеним у статті 2 частині 2 КАС України, суд приходить до висновку, що при їх вчиненні поведінка відповідачів відповідає критеріям зазначеним у статті 2 частині 2 КАС України.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі наведеного та керуючись ст.2, 5, 19, 77, 139, 262, 243, 246 КАС України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 1992р.н. до Відділу прикордонної служби “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк