Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №240/18124/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/18124/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом №43 від 26.03.2026 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього рішення.

В обґрунтування позову вказує, що у нього на утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей, а тому має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Зазначає, що відповідач, всупереч вимог законодавства, відмовив у наданні такої відстрочки. Звертаючись до суду, позивач просить суд захистити його порушені права.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Листом повідомлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_2 та не може бути самостійним відповідачем.

Ухвалою суду залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 до участі у справі №240/18124/26, як другого відповідача.

ІНФОРМАЦІЯ_2 подано відзив на позовну заяву за змістом якого у задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що ОСОБА_1 із 15.07.2023 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 .

Позивач та його дружина мають двох спільних дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 .

Крім того, дружина позивача від попереднього шлюбу має доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_4 . Батьком зазначений ОСОБА_6 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 від 12.02.2026 виданого Управлінням соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації ОСОБА_1 є багатодітним батьком.

Згідно Довідки Хорошівської селищної ради №378 від 19.03.2026 ОСОБА_7 зареєстрований та проживає в житловому будинку в селищі Хорошів і на його утриманні знаходяться троє дітей.

Встановлено, що позивач звернувся із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до повідомлення №20260319-579603 від 30.03.2026, позивачу повідомлено про відмову у наданні відстрочки у зв`язку з відсутністю документів, які свідчать про відсутність у пачерки, матері, батька, повнолітнього брата та сестри або про те, що такі не можуть з поважних причин надати їм належне утримання.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України закріплено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - ІНФОРМАЦІЯ_7).

Пунктом 1 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_7, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, передбачено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України, в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час розгляду адміністративної справи.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_7 або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Із 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, адже були внесені зміни до ст.23 Закону №3543-XII, зокрема п.3 ч.1 ст.23 Закону викладено у наступній редакції: «право на відстрочку мають жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці».

Також з 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560, в редакції, чинній на дату подання позивачем заяви від 03.10.2024), який визначає алгоритм отримання військовозобов`язаними особами відстрочки.

У пунктах 56, 58 Порядку №560 зазначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII.

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7 або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Додаток 5 до Порядку №560 містить перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII у залежності від категорії осіб, які мають право на відстрочку. Так, документами, що підтверджують право на відстрочку на підставі п.3 ч.1 вказаного Закону є:

- свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів:

свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з яким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.

У п. 60 Порядку №560, встановлено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що у якості правової підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач зазначив п.3 ч.1 ст.23 Закону № 2232-ХІІ (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці).

Належними доказами підтверджується, що позивач у шлюб зі своєю дружиною має двох неповнолітніх дітей, також у його дружини є донька, які, як зазначає позивач проживає разом зі своєю матір`ю та позивачем.

На переконання позивача, оскільки неповнолітня дитина дружини від попереднього шлюбу проживають з матір`ю, вони перебувають на повному утриманні позивача, відтак позивач має право на відстрочку від військової служби на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону №2232-ХІІ.

Слід зазначити, що у порядку №560 визначено вичерпний перелік документів, який повинен надати військовозобов`язаний для отримання відстрочки, а саме: 1) свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства саме військовозобов`язаного; 2) один із документів, що підтверджує факт утримання військовозобов`язаним своїх трьох і більше дітей.

Належними доказами підтверджується, що позивач є батьком лише двох дітей.

Суд зауважує, що за приписами частини 1 статті 268 СК України, мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд зазначає, що ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_8 має право на участь у вихованні її доньки: ОСОБА_5 (за умови проживання однією сім`єю). При цьому, обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 грудня 2023 року у справі №160/11228/23.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Суд встановив, що позивач до заяви від не додав доказів на підтвердження того, що донька дружини не має батька, діда, бабу, повнолітніх братів та сестер, здатних їх утримувати або наявності у матері цих дітей поважних причин, з яких вона не може надавати їм належного утримання.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 має принаймні матір, в силу вимог частини 1 статті 268 СК України, обов`язок щодо її утримання не може бути покладено на її вітчима.

Також слід зазначити про те, що якщо вітчим самостійно (за власною ініціативою) надає матеріальну допомогу падчерці, це свідчить про дотримання засад добросовісності, розумності та справедливості у сімейних правовідносинах. Проте, з позиції норм СК України таку поведінку вітчима не можна назвати "утриманням", бо "утримання", це не "право", а безальтернативний та імперативно визначений "обов`язок" батьків по відношенню до неповнолітніх дітей.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі №500/5281/23 (адміністративне провадження № А/857/23479/23).

Суд також зауважує, що у переліку документів, вказаних у Додаток 5 до Порядку №560, вказано, що одним з документів, що подається військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у п. 3 ч. 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є: рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до норм ч. 1 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема,: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

Однак, а ні до заяви, а ні до суду, позивачем не надано судового рішення про встановлення факту перебування ОСОБА_5 на утриманні ОСОБА_1 , відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.

Вказані обставини свідчать, що позивачем не було дотримано вимог порядку №560 та не надано свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного або рішення суду про встановлення факту перебування неповнолітньої доньки дружини позивача на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд також зауважує, що той факт, що родина позивача визнана багатодітною, не спростовує вищевикладених висновків суду, оскільки в силу положень статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" багатодітна сім`я - сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. До складу багатодітної сім`ї включаються також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

За наведеної правової норми, сім`я позивача є багатодітною, оскільки в ній подружжя (чоловік та жінка) перебувають у зареєстрованому шлюбі, разом проживають та виховують трьох дітей, у тому числі кожного з подружжя (донька дружини від першого шлюбу).

Однак, законодавчо чітко визначено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається за умови перебування на утриманні військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років, а не наявність у сім`ї такого військовозобов`язаного статусу багатодітної.

На переконання суду, для підтвердження факту утримання позивачем неповнолітніх дітей дружини позивача від попереднього шлюбу, повинен був надати відповідачу документ щодо наявності у нього батьківських прав на ОСОБА_5 , або інший доказ, зокрема рішення суду, на підставі якого у нього виник обов`язок її утримувати.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з вказаною заявою, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього п. 3 частини 1 статті 23 Закону № 2232-ХІІ.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу в наданні відстрочки від призову у зв`язку відсутністю підтверджуючих документів щодо утримання ним неповнолітньої ОСОБА_5 ..

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову по мобілізації, надавши всі необхідні документи.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені судом обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

14.09.26