Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №240/28739/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/28739/25

категорія 109020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Житомирської обласної прокуратури в особі Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції Поліського округу до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Житомирської обласна прокуратура в особі Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції Поліського округу звернулася до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Столичний лісовий офіс» з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичного лісового офісу» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Бережестська» на площі 26 га;

- зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичного лісового офісу» виготовити технічну документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Бережестська» площею 26 га з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі та режим їх використання та встановлення охоронної зони у порядку, визначеному ст. 39-1 Лісового кодексу України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Житомирської обласної ради від 27.05.2021 №154 оголошено пралісовими пам`ятками природи, у тому числі пралісову пам`ятку природи місцевого значення пралісову пам`ятку природи місцевого значення «Бережестська» на площі 26 га в межах філії «Столичного лісового офісу» ДП «Ліси України» (Овруцьке надлісництво кв.65 (вид. 20) Бережестського лісництва.

Рішенням Житомирської обласної ради від 26.12.2024 №875 встановлено охоронні зони вказаного об`єкту природно-заповідного фонду, заввишки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, відповідно до матеріалів лісовпорядкування. Пралісова пам`ятка природи «Бережестська» відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передана під охорону філії «Столичний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» з оформленням охоронного зобов`язання від 01.10.2025 № 1/10/25. Проте, всупереч вимогам законодавства, відповідач не забезпечив розробку проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Бережестська», її межі та охоронні зони не визначені та не закріплені в натурі (на місцевості). Відомості про межі земельної ділянки, на частині території якої розташована пам`ятка та межі охоронної зони у Державному земельному кадастрі відсутні, що унеможливлює належну охорону та збереження об`єкту природно-заповідного фонду.

Ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Вказує, що позивачем не конкретизовано, яким саме чином слід забезпечити проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Бережестське» загальною площею 26 га та розробити проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж тертій природньо-заповідного фонду. Звертає увагу, що статті 25, 26, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не передбачали розроблення якогось окремого проекту землеустрою на об`єкт природно-заповідного фонду, у т.ч. й пам`ятку природи, а користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. Зважаючи на наведене, просить відмовити у задоволенні позову.

Житомирською обласною прокуратурою подано відповідь на відзив, в якому просить суд не брати до уваги доводи ДСГП "Ліси України» в особі філії «Столичного лісового офісу» ДП «Ліси України», що зазначені у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які покликаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд установив, що рішенням Житомирської обласної ради від 27.05.2021 №154 оголошено пралісовими пам`ятками природи, у тому числі пралісову пам`ятку природи місцевого значення пралісову пам`ятку природи місцевого значення «Бережестська» на площі 26 га в межах філії «Столичного лісового офісу» ДП «Ліси України» (Овруцьке надлісництво кв.65 (вид. 20) Бережестського лісництва.

Рішенням Житомирської обласної ради від 26.12.2024 №875 встановлено охоронні зони вказаного об`єкту природно-заповідного фонду, заввишки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, відповідно до матеріалів лісовпорядкування.

Вказана пам`ятка природи входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

Відповідно до п. 1.6 Положення про пралісові пам`ятки природи місцевого значення «Бережестська» межі Пам`ятки природи встановлюються в натурі, оформляються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на планово- картографічні матеріали територіальних органів Держземагентства та Землекористувача, відображаються у відповідних формах статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, обов`язково враховується при розвитку прилеглих територій.

Пралісова пам`ятка природи місцевого значення «Бережестська» передана під охорону філії «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство» ДП «Ліси України» (у подальшому - філія «Столичний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України»).

Пралісова пам`ятка природи «Бережестська» відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передана під охорону філії «Столичний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» з оформленням охоронного зобов`язання від 01.10.2025 № 1/10/25.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21.10.2024 до Державного фонду документації із землеустрою ГУ Держгеокадастру проекти землеустрою щодо організації та встановлення меж об`єктів природно-заповідного фонду – у тому числі, пралісової пам`ятки природи місцевого значення: «Бережестська» не надходили.

Прокурором на адресу Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської обласної військової адміністрації 13.10.2025 за №12-851вих-25 спрямовувався запит у порядку ст. 23 Закону Украни «Про прокуратуру» про надання інформації та документів, зазначених у запиті.

На вказаний запит відповідь дана 20.10.2025 за №2798/1-9/4-4-2739, вбачається, що на даний час межі об`єктів природно-заповідного фонду винесені в натурі, встановлені інформаційно – охоронні знаки, інформаційні щити, аншлаги, шлагбауми, контури нанесені на матеріали лісовпорядкування.

На адресу Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської обласної військової адміністрації 24.10.2025 за №12-882вих-25 надіслано повідомлення про встановленні порушення вимог природоохоронного законодавства.

Листом від 03.11.2025 за №2902/1-9/2-4-2897 Департамент повідомив, що не заперечує щодо звернення органу прокуратури до суду із позовною заявою в інтересах держави.

Аналогічно, на адресу Державної екологічної інспекції Поліського округу 13.10.2025 за №12-850вих-25 прокурором надіслано запит про надання інформації.

На вказаний запит відповідь дана 27.10.2025 за №6239/3-2-06.

Крім того, на адресу Державної екологічної інспекції Поліського округу 24.10.2025 за №12-883вих-25 прокурором надіслано повідомлення про встановленні порушення вимог природоохоронного законодавства.

Відповідно до листа Державної екологічної інспекція Поліського округу від 17.11.2025, інспекція вбачає необхідність вжиття заходів представницького характеру шляхом звернення до суду.

З огляду на те, що відповідач не провів передбачені ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ст. 47 Закону України «Про землеустрій» роботи із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення: «Бережестська» шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості), підтвердженням чого є відсутність проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду - пралісової пам`ятки природи місцевого значення: «Бережестська», та відомостей про її межі та охоронну зону в Державному земельному кадастрі, прокуратура в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу пред`явив цей позов до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Щодо юрисдикції, суд зазначає, що спір виник у сфері публічно-правових відносин щодо невиконання відповідачем, як постійним землекористувачем державної землі та суб`єктом, на якого покладено охоронне зобов`язання, обов`язків у сфері природоохоронного законодавства. Позивач (в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області та прокурора) є суб`єктом владних повноважень, який здійснює нагляд за дотриманням цих вимог. Відтак, спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави регламентовано Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі Закон №1697-VІІ) та ст. 53 КАС України.

Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 23 Закону №1697-VІІ представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Під час вирішення справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до цього рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах на захист інтересів держави.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

За приписами ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави.

Частиною 1 ст. 4 Закону України від 25.06.1991 №1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон №1264-XII) визначено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Згідно зі ст. 5 Закону №1264-XII державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Отже, державний та суспільний інтерес полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, насамперед, задля збереження національного природного надбання країни.

Статтею 20-2 Закону №1264-XII передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про використання та охорону земель; про природно-заповідний фонд; надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно з п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 1 розділу І, п. 11 розділу ІІ Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції України, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за №350/34633), Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.

До функцій Інспекції належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступ позивачем та відповідачем у судах (п. 11 вище зазначеного Положення).

Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах є Державна екологічна інспекція відповідної області.

Як убачається з матеріалів справи, у зв`язку з встановленням порушення вимог природоохоронного законодавства інспекція вбачає необхідність вжиття заходів представницького характеру шляхом звернення до суду.

Інспекція не подала до суду заперечень проти її представництва прокурором в інтересах держави.

Надаючи оцінку доводам прокурора по суті спору, суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За приписами ст. 19 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно зі ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки землекористувачів.

У ст. 79 ЗК України вказано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 7-8 ст. 79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Статтею 43 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 44 ЗК України передбачено, що до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Правові основи організації, охорони та використання природно-заповідного фонду визначає Закон України від 16.06.1992 №2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон №2456-XII).

Відповідно до ст. 3 Закону №2456-XII до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Абзацом 4 ст. 7 Закону №2456-XII встановлено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

За правилами абз. 1 ст. 39 Закону №2456-XII для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об`єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

Згідно з п. 2.1 Положення пралісова пам`ятка природи створена з метою збереження буково-ялицевих угруповань за участі ялини європейської, клена-явора, граба звичайного різновікового багатоярусного насадження природного походження віком 91-135 років, з окремими деревами, які досягли 110 см в діаметрі.

Основними завданнями пралісової пам`ятки природи є: збереження місця зростання буково-ялицевих угруповань за участі ялини європейської, клена-явора, граба звичайного різновікового багатоярусного насадження природного походження; збереження рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, які поширені на території пам`ятки природи; підтримка загального екологічного балансу в регіоні; поширення еколого-освітніх знань тощо (п. 2.2 Положення).

Статтею 28 Закону №2456-XII регламентовано, що на території пам`яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

На території пралісових пам`яток природи забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів та видалення захаращеності (крім догляду за лінійними об`єктами та вирубування окремих дерев під час гасіння пожежі), будівництво споруд, прокладання шляхів, лінійних та інших об`єктів транспорту і зв`язку, випасання худоби, промислова заготівля недеревинних лісових продуктів.

Навколо пралісових пам`яток природи установлюються охоронні зони завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, в яких забороняються будь-які суцільні, у тому числі санітарні, а також поступові рубки.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених пам`ятками природи, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Визначення належності територій до пралісових пам`яток природи здійснюється за спеціальною методикою, яка розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Спеціальним законодавством, яке регулює порядок встановлення меж, є Закон України від 22.05.2003 № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) та ЗК України.

Статтями 2, 20 Закону №858-IV, ст. 184 ЗК України передбачено, що встановлення і закріплення на місцевості меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення забезпечується шляхом здійснення землеустрою.

Статтею 47 Закону № 858-IV врегульовано порядок організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів включають:

а) завдання на складання проекту землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;

д) витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони (за наявності);

е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності);

є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні;

ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів;

з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів у натурі (на місцевості);

і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок.

За змістом ст. 30 Закону №858-IV та п. 3 ч. 3 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення зобов`язано погоджувати з структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Суд установив, що пам`ятка природи «Бережестська» створена рішенням обласної ради, тобто є існуючим об`єктом природно-заповідного фонду.

Пралісова пам`ятка природи «Бережестська» відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передана під охорону філії «Столичний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».

Порядок встановлення меж вже створених об`єктів природно-заповідного фонду чітко визначений ст. 47 Закону № 858-IV.

Частинами 1 ст. 47 Закону № 858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою:

а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу;

б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму;

в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини;

г) проведення науково-дослідних робіт;

ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;

д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Частина 10 цієї ж статті імперативно вказує, що відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Обов`язок щодо забезпечення охорони об`єкта покладено на відповідача.

Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Згідно з ч. 5 ст. 53 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Суд встановив, що таке зобов`язання №01/10/2025 оформлено 01.10.2025 і саме з цього моменту відповідач несе повну відповідальність за дотримання режиму. Забезпечення режиму неможливе без чіткого визначення меж об`єкта, що охороняється, у спосіб, передбачений законом, тобто через розробку проекту за ст. 47 Закону № 858-IV.

Державна екологічна інспекція Поліського округу повідомила, що інспекцією планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) з приводу забезпечення і використання пралісової пам`ятки природи місцевого значення як об`єкту природно-заповідного фонду Інспекцією не проводились.

Таким чином, відповідач, як постійний землекористувач та особа, відповідальна за охорону пам`ятки, протиправно ухиляється від встановленого законом обов`язку щодо організації розробки проекту землеустрою для встановлення меж пам`ятки, що унеможливлює її належну охорону та державний кадастровий облік.

З огляду на викладене, суд висновує, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичного лісового офісу» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Бережестська» на площі 26 га та зобов`язання Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичного лісового офісу» виготовити технічну документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Бережестська» площею 26 га з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі та режим їх використання та встановлення охоронної зони у порядку, визначеному ст. 39-1 Лісового кодексу України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення таких судових витрат суду не надано, відсутні підстави вирішувати питання про їх розподіл.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

вирішив:

Позов Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 02909950) в особі Департаменту екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації (вул. Театральна, буд.17/20,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014, РНОКПП/ЄДРПОУ: 38708695,), Державної екологічної інспекції Поліського округу (вул. Леха Качинського, 12-А, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10014, код ЄДРПОУ 42163803) до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Руставелі Шота, 9А,м. Київ,01001. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44768034) в особі Філії «Столичний лісовий офіс» (вул. Хлібна, 41, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10029) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Столичного лісового офісу» щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Бережестська» на площі 26 га.

Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Столичного лісового офісу» виготовити технічну документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Бережестська» площею 26 га з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру про межі та режим їх використання та встановлення охоронної зони у порядку, визначеному ст. 39-1 Лісового кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

14.09.26