Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №240/16279/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/16279/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що під час оновлення облікових даних у застосунку "Резерв +" він дізнався, що ним нібито було порушено правила військового обліку. Ця інформація відображена в його електронному військово-обліковому документі. На запит представника позивача для з`ясування причин розшуку відповідачем була надана відповідь, з якої вбачається, що позивач порушив Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки не прибув до відділу ТЦК та СП. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС "Оберіг" вказано, що ВЛК ОСОБА_1 пройшов ще в 2022 році та був визнаний придатним до військової служби. Разом із тим, відповідно до даних у вищевказаному реєстрі ОСОБА_1 мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації - бронювання за місцем роботи до 12.10.2025, після звільнення з місця роботи громадянин ОСОБА_1 не повідомив про зміну своїх даних стосовно місця роботи та скасування бронювання. Таким чином, відповідачем було направлено електронне звернення № Е3845250 від 02.11.2025 до органів Національної поліції України щодо доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.

Ухвалою суду від 26.05.2026 вказану уточнену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11.06.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що відповідно до підпункту 8 пункту 1 Правил призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", однак позивач проігнорував цю вимогу. І тому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

15.06.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Під час оновлення облікових даних шляхом формування електронного військово-облікового документа позивачу стало відомо, що в електронному військово-обліковому документі "Резерв +" відображається інформація, що ним вчинено порушення правил військового обліку.

Представник позивача направив адвокатський запит щодо надання інформації про те, на якій підставі позивача було оголошено в розшук та внесено інформацію про порушення правил обліку.

У своїй відповіді відповідач повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 та порушив Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", оскільки не прибув до відділу ТЦК та СП. ВЛК ОСОБА_1 пройшов ще в 2022 році та був визнаний придатним до військової служби, мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації - бронювання за місцем роботи до 12.10.2025. Після звільнення з місця роботи громадянин ОСОБА_1 не повідомив про зміну своїх даних стосовно місця роботи та скасування бронювання.

Таким чином, відповідачем було направлено електронне звернення № Е3845250 від 02.11.2025 до органів Національної поліції України щодо доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо внесення даних в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ним правил військового обліку протиправними, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з пунктом 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації. На час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні та мобілізація тривають.

Статтею 33 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За визначенням статті 1 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Частиною 1 статті 5 цього Закону передбачено, що держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до частини 8 статті 5 цього Закону органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

За приписами частини 9 статті 5 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Правові підстави та порядок здійснення оповіщення військовозобов`язаних осіб засобами поштового зв`язку передбачені пунктом 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), відповідно до якого повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання. Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки.

Перелік випадків, коли військовозобов`язаний вважається належним чином оповіщений про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку встановлено пунктом 41 Порядку № 560.

Так, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Обов`язок військовозобов`язаних осіб з`являтись за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки передбачено, зокрема, абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", ч. 1 та 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до абзацу третього частини 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, але не виключно: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов`язані, зокрема, але не виключно: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Поважні причини неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, встановлені частиною 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

- перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

- смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Суд зазначає, що позивач є особою, яка перебуває на військовому обліку та має статус військовозобов`язаного. Разом із тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, або що йому у встановленому законом порядку вручалась повістка від відповідача. Відповідач також не спростовує факт ненаправлення повістки позивачу.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487) визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, якими, зокрема, але не виключно, передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Як уже зазначалося, за змістом пункту 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, слід дійти висновку, що неприбуття військовозобов`язаного до відповідного РТЦК та СП за повісткою про виклик є порушенням правил військового обліку, яке тягне за собою адміністративну відповідальність.

Разом із тим, ІНФОРМАЦІЯ_4 як суб`єкт владних повноважень повинен довести факт належного оповіщення військовозобов`язаного про виклик та, як наслідок, наявність правових підстав для внесення до Реєстру інформації про порушення таким військовозобов`язаним правил військового обліку в разі неприбуття за викликом.

Проте відповідач не надав суду доказів наявності обставин, які передували внесенню запису про порушення позивачем правил військового обліку, а саме, як вказано в електронному військово-обліковому документі, сформованому у застосунку Резерв+ станом на 03.11.2025, - неприбуття за мобілізаційним розпорядженням.

З огляду на вказані у Реєстрі причини та з урахуванням приписів статті 22 Закону № 3543-XII, пунктів 27, 28, 41 Порядку № 560 належним доказом оповіщення позивача про виклик до органів ТЦК та СП є вручення повістки під підпис або надсилання повістки засобами поштового зв`язку.

Зважаючи на ненадання доказів відповідачем на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Таким чином, оскільки не доведений факт належного оповіщення позивача у встановленому законодавством порядку (повісткою про виклик) та порушення ним правил військового обліку (неприбуття на виклик), то відсутні правові та фактичні підстави для направлення 02.11.2025 електронного звернення № Е3845250 до Національної поліції для доставлення військовозобов`язаного з метою складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, внесення відомостей до Реєстру про порушення останнім правил військового обліку.

За встановлених обставин суд зазначає, що внесення до Реєстру даних про порушення позивачем правил військового обліку є протиправним.

Наведеного висновку суду достатньо для задоволення позовних вимог. Разом із тим, з метою повного з`ясування усіх обставин справи та надання оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Суд наголошує, що Порядок № 1487 не визначає конкретних способів надання документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою тощо), як і не містить положень, відповідно до яких військовозобов`язаний повинен особисто прибути до органу ТЦК та СП, з метою подання відповідних документів.

З наведеного можна дійти висновку, що ані положення Закону № 2232-ХІІ, ані Порядку № 1487 не передбачають обов`язку особистого відвідування особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки для подання заяви та документів на відстрочку. Тобто обов`язок "особисто повідомити" не є тотожним обов`язку "особисто прибути".

Відповідно до пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані особисто подають на ім`я голови комісії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Дана норма законодавства не містить правил щодо подання документів, необхідних для прийняття комісією рішення про надання відстрочки, безпосередньо у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а лише вказує на те, що військовозобов`язаний не може подати необхідні документи через представника, в т.ч. за довіреністю, а повинен зробити це особисто.

Отже, військовозобов`язані для реалізації права на одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації можуть скористатись засобами поштового зв`язку для подання документів до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Крім того, суд враховує припис примітки до статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Відповідач, як орган ведення Реєстру, не надав суду жодних доказів того, що відомості про припинення позивачем трудових відносин та скасування бронювання не могли бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами (зокрема, реєстрами Пенсійного фонду України чи Державної податкової служби України). За таких обставин посилання відповідача на неповідомлення позивачем про зміну облікових даних не може вважатися доведеною та самостійною підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а отже, - і для внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку.

Суд також зазначає, що за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності будь-яке звернення до органів Національної поліції України щодо розшуку позивача (здійснення адміністративного затримання) є незаконним та безпідставним, оскільки не ґрунтується на нормах чинного законодавства та базується на хибному тлумаченні правових приписів.

За змістом частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема: 7) місце проживання та місце перебування; 7-1) номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; 20-1) відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Отже, право відповідача на внесення відомостей до Реєстру в частині адміністративних правопорушень виникає виключно на підставі та після складення відповідних протоколу або постанови, тобто після завершення провадження у справі про адміністративне правопорушення. Оскільки такі документи щодо позивача відсутні, відповідач не мав жодних правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку. Статтею 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, статтею 210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Суд також звертає увагу, що обставини, якими відповідач обґрунтовував направлення звернення до Національної поліції України (неповідомлення позивачем про скасування бронювання після звільнення з роботи), за їх змістом могли б свідчити, за умови доведеності, про ознаки порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за яке встановлено статтею 210-1 КУпАП, тоді як до Реєстру та застосунку "Резерв+" відповідачем внесено відомості саме про вчинення позивачем іншого правопорушення - порушення правил військового обліку, відповідальність за яке передбачена статтею 210 КУпАП. Таким чином, навіть якщо припустити доведеність відповідачем факту неповідомлення позивачем про зміну облікових даних, це не могло бути правовою підставою для внесення до Реєстру відомостей саме про порушення правил військового обліку.

Згідно зі статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Як вбачається з положень статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, доводи представника відповідача щодо порушення позивачем правил військового обліку не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, суд враховує, що відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 210 КУпАП, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності складено не було, що не заперечується відповідачем.

Отже, позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі статті 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, оскільки позивач не був належним чином оповіщений, виходячи з імперативних приписів пункту 41 Порядку № 560, та враховуючи відсутність факту належного оповіщення особи, тому суд дійшов висновку про відсутність у діях позивача складу правопорушення, пов`язаного з неприбуттям за викликом. Отже, внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21).

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Таким чином, відповідач як орган ведення Реєстру діяв поза межами наданих йому повноважень. Відсутність дискреції у відповідача в цьому питанні очевидна: чинне законодавство не надавало йому права вносити до Реєстру відомості про порушення правил військового обліку без складення протоколу про адміністративне правопорушення та без ухвалення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З огляду на те, що порушення прав позивача відбулося внаслідок активних дій відповідача (внесення до Реєстру недостовірних даних про статус військовозобов`язаного та розшук), суд вважає, що вимога про зобов`язання виключити відомості з Реєстру є обґрунтованою та не потребує попереднього звернення з заявою. Відповідач уже проявив свою позицію, протиправно внісши до Реєстру відомості про порушення без відповідних процесуальних підстав, тому додаткове звернення до того ж органу було б формальним і неефективним. Суд доходить висновку, що належним способом захисту є саме виключення відомостей про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Щодо решти доводів сторін суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, згідно з якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною другою цієї статті за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано юридичною особою, сплачується судовий збір за ставкою у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328,00 грн.

Позивачем подано позовну заяву в якій заявлено вимогу немайнового характеру (основну та похідну).

Відповідно до положень пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що у разі подання до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Оскільки позовну заяву подано представником позивача в електронній формі з використанням підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, розмір судового збору підлягає обчисленню із застосуванням зазначеного понижувального коефіцієнта.

Таким чином, сума судового збору за подання цього позову складає 1064,96 грн (3328,00 грн х 0,4 х 0,8).

Разом із тим, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,28 грн.

Суд роз`яснює, що згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 7 вказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Керуючись статтями 2-10, 11, 12, 47, 52, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку Д ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 11 вересня 2026 р.

11.09.26