Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №160/20799/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокуСправа №160/20799/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

16.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9 118,81 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при проведенні щорічного перерахунку пенсії не збільшив показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення його пенсії, на коефіцієнти, встановлені постановами Кабінету Міністрів України, а застосував знижені коефіцієнти, чим допустив протиправні дії.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію ухвали про відкриття провадження разом із матеріалами адміністративного позову отримано відповідачем 17.07.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд», про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії 19.08.2021, і з 12.09.2021 йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах.

З розрахунку заробітку для обчислення пенсії, наявного в матеріалах справи, вбачається, що під час призначення пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки в розмірі 9 118,81 грн.

06.05.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 до показника середньої заробітної плати 9 118,81 грн.

Листом від 05.06.2026 № 68704-47052/C-01/8-0400/26 відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку, зазначивши, що до пенсій, призначених у 2021 році, застосовуються коефіцієнти збільшення, визначені підпунктом 6 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236, а саме 1,0575 та 1,061 відповідно.

Ці обставини підтверджуються і розрахунком відповідача, згідно з яким перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 проведено із застосуванням до показника 9 118,81 грн коефіцієнтів 1,0575 та 1,061.

Спір між сторонами зводиться до того, які саме коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати підлягають застосуванню при щорічній індексації пенсії позивача.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Абзацом другим цієї ж частини встановлено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Згідно з абзацом четвертим частини другої статті 42 цього Закону розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок. Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 передбачено, що кожен наступний перерахунок пенсій проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески. Тобто коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно, а не вибірково.

Коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати встановлені: пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 - у розмірі 1,14 з 01.03.2022; пунктом 1 постанови від 24.02.2023 № 168 - у розмірі 1,197 з 01.03.2023; пунктом 1 постанови від 23.02.2024 № 185 - у розмірі 1,0796 з 01.03.2024; пунктом 1 постанови від 25.02.2025 № 209 - у розмірі 1,115 з 01.03.2025; пунктом 1 постанови від 25.02.2026 № 236 - у розмірі 1,121 з 01.03.2026.

Підпунктом 6 пункту 2 постанови № 209 та підпунктом 6 пункту 2 постанови № 236 для пенсій, призначених у певні роки і не підвищених згідно з пунктом 1 відповідної постанови, встановлено знижені коефіцієнти збільшення, зокрема для пенсій, призначених у 2021 році, - 1,0575 та 1,061 відповідно.

Суд ураховує, що постанови Кабінету Міністрів України та Порядок № 124 є підзаконними актами і підлягають застосуванню виключно в тій частині, яка не суперечить Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачає випадків зменшення коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, та не уповноважує Кабінет Міністрів України на визначення розміру такого зменшеного коефіцієнта. Законом визначено мінісальний розмір щорічного збільшення, а встановлення для окремих категорій пенсіонерів коефіцієнта, меншого за визначений пунктом 1 відповідної постанови, суперечить абзацам другому та четвертому частини другої статті 42 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта акту вищої юридичної сили суд застосовує акт вищої юридичної сили, а саме в цьому випадку - частину другу статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23, зазначивши, що під час індексації застосовується показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення, а застосування положень пункту 5 Порядку № 124 щодо базової величини станом на 01.10.2017 є протиправним.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 не знайшов підстав для відступлення від цього висновку та вказав, що застосування при проведенні індексації пенсій положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним, а під час індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення вказаної пенсії.

У постанові від 04 грудня 2025 року у справі № 440/6585/25 Верховний Суд вказав, що при перерахунку пенсії мають враховуватися не лише коефіцієнт поточного року, а й коефіцієнти попередніх років, які мали бути застосовані до показника середньої заробітної плати.

Ця ж правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 12 березня 2026 року у справі № 160/26939/24 та Третім апеляційним адміністративним судом у постановах від 12 серпня 2026 року у справах № 160/4952/26 та № 340/2571/26.

Згідно із частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосувавши до пенсії позивача знижені коефіцієнти 1,0575 та 1,061 замість встановлених пунктом 1 постанов № 209 і № 236 коефіцієнтів 1,115 і 1,121, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Законом.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач просить провести перерахунок починаючи з 01.03.2026, тобто з дати чергового щорічного перерахунку, а позовну заяву подано до суду 16.07.2026. Отже заявлений період повністю охоплюється шестимісячним строком звернення до суду, і підстав для застосування частини 3 статті 123 цього Кодексу немає.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши дії відповідача за наведеними критеріями, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 не відповідають вимогам пункту 1 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправними.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності таких дій.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 064,96 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 5, 7, 9, 72-77, 90, 122, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018-2020 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 9 118,81 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез