Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №160/9553/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокуСправа №160/9553/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), що полягає у відсутності сприяння своєчасному оформленню документів, визначених Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), що полягає в не видачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) документів, які дозволять їй реалізувати право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) її чоловіка ОСОБА_2 ;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), що полягає в не надісланні уповноваженому органу документів, які дозволять ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) реалізувати право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) її чоловіка ОСОБА_2 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) виготовити та видати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) ОСОБА_2 , зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; та висновку судово-медичної експертизи за результатами токсикологічного дослідження про неперебування/перебування загиблого (померлого) ОСОБА_2 в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або документа, виданого закладами судово-медичної експертизи, органами Національної поліції та/або закладом охорони здоров`я, в якому настала смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, що таке дослідження не здійснювалося;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) розгляд штатної військово-лікарської комісії, яка приймає постанову про причинний зв`язок загибелі (смерті) ОСОБА_2 , надіслати копії документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) ОСОБА_2 , зокрема про те, що загибель (смерть) не пов`язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства (висновок ВЛК про причинний зв`язок загибелі (смерті) військовослужбовця, лікарське свідоцтво про смерть, акт спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним або тяжким наслідком командира військової частини або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи документи правоохоронних органів за результатами перевірки обставин смерті);

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) надіслати уповноваженому органу: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) ОСОБА_2 із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї ОСОБА_2 ; завірену копію особистого розпорядження (за наявності) ОСОБА_2 на випадок його загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках;

стягнути з військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) моральну шкоду на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що чоловік позивача проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що сім`ю повідомлено сповіщенням від 02.12.2025 № 844. Позивач як вдова належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, гарантованої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», механізм призначення і виплати якої визначено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

Позивач посилається на пункт 20 названого Порядку, за яким до заяви про виплату одноразової грошової допомоги додаються, зокрема, завірені копії постанови військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті, документа про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця та висновку судово-медичної експертизи за результатами токсикологічного дослідження або документа про те, що таке дослідження не здійснювалося. Позивач стверджує, що перелічених документів у неї немає, а виготовляються вони саме військовою частиною, тому без сприяння відповідача реалізувати право на допомогу вона не може.

Крім того, позивач посилається на пункти 4.5 і 4.6 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, за якими командир (начальник) військової частини зобов`язаний роз`яснити права та пільги членам сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, сприяти своєчасному оформленню документів, визначених порядком виплати допомоги, та забезпечити належний контроль за виплатою одноразової грошової допомоги, а з метою визначення причинного зв`язку загибелі (смерті) військовослужбовця надсилає на розгляд штатної військово-лікарської комісії копії документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті).

Позивач зазначає, що її представник звертався до відповідача з адвокатським запитом від 11.02.2026, у якому просив надати постанову військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті, документ про причини та обставини смерті і документ закладу охорони здоров`я щодо неперебування померлого в стані сп`яніння. За твердженням позивача, було отримано лише витяг з наказу від 08.12.2025 № 1289-ОС, а листом від 31.01.2026 № 08/2367-26 відповідач повідомив, що довідку про безпосередню участь в зоні бойових дій буде надано після надходження витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії, що позивач вважає безпідставним, оскільки такі комісії факту безпосередньої участі в бойових діях не встановлюють.

Позивач також посилається на лист Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 09.04.2026 № 598/6/8680, згідно з яким документи померлого до цієї комісії з метою встановлення причинного зв`язку смерті не надходили. На думку позивача, наведене свідчить про невиконання відповідачем обов`язків щодо роз`яснення прав та пільг і щодо сприяння своєчасному оформленню документів, а така бездіяльність позбавляє її можливості реалізувати право на одноразову грошову допомогу.

Вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень позивач обґрунтовує статтями 23, 1167 і 1173 Цивільного кодексу України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначаючи, що поведінка відповідача спричинила їй душевні страждання, оскільки від виготовлення документів залежать як реалізація права на допомогу, так і звільнення її сина з військової служби.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Одночасно відповідач порушив питання про визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву, посилаючись на незначність пропуску, участь військової частини НОМЕР_2 у заходах з відсічі збройної агресії та потребу у з`ясуванні обставин справи і підготовці документів.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що представник позивача помилково обґрунтовує вимоги Положенням, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, тоді як Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, не входить до складу Збройних Сил України, не належить до сфери управління Міністерства оборони України та координується Міністром внутрішніх справ України, а ланцюг підпорядкування відповідача становлять НОМЕР_5 прикордонний загін, ІНФОРМАЦІЯ_2 та Адміністрація Державної прикордонної служби України, Міністерство внутрішніх справ України і Кабінет Міністрів України. На підтвердження відповідач послався, зокрема, на статтю 3 Закону України «Про Збройні Сили України» та статті 10 і 12 Закону України «Про оборону України».

По суті обставин справи відповідач послався на вчинені ним дії: повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 про випадок смерті та надання цьому органу витребуваних для розслідування документів, надання відповідей на адвокатські запити з витягом з наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу і з роз`ясненням стану розслідування, а також самостійне витребування документів у Головному управлінні Національної поліції в Харківській області та надіслання отриманих документів до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Реквізити цих документів наведено нижче у викладі встановлених судом обставин.

Відповідач наголосив, що порядок розслідування випадку смерті військовослужбовця Державної прикордонної служби України визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2016 № 199, за результатами розслідування складаються акти форм Нвс-5 і Нвс-1 (або НПвс), а станом на день подання відзиву розслідування не завершено, тому надати ці акти неможливо. Встановлення причинного зв`язку захворювання, травми, що призвело до смерті військовослужбовця Держприкордонслужби, проводиться Центральною військово-лікарською комісією Держприкордонслужби відповідно до Положення, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2024 № 441, з урахуванням відомостей, зазначених у названих актах; натомість представник позивача звертався до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яка до Державної прикордонної служби України стосунку не має.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди відповідач зазначив, що позивач не надала жодних доказів заподіяння такої шкоди, не обґрунтувала, в чому саме полягають її страждання та з яких міркувань визначено суму 500 000 гривень, а протиправної поведінки відповідача матеріалами справи не підтверджено.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що з 03.12.2025 по 18.05.2026 розслідування випадку смерті не проведено і розумні строки такого розслідування не дотримані, хоча документи для його завершення відповідачем надані. Він повідомив, що відповіді від 21.02.2026 не отримував, оскільки інакше не звертався б із адвокатськими запитами від 31.03.2026 та від 29.04.2026 до центральних військово-лікарських комісій, а також зазначив, що відповідач не вказує на можливість надати позивачу документи, які вже є в його розпорядженні.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що чоловік позивача проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ( НОМЕР_5 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) і помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у закладі охорони здоров`я, куди його було направлено з підрозділу після погіршення стану здоров`я. Сповіщенням сім`ї померлого (загиблого) військовослужбовця від 02.12.2025 № 844 про це повідомлено позивача. Позивач перебувала з померлим у шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, доданою до позовної заяви.

Наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 08.12.2025 № 1289-ОС померлого військовослужбовця виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку зі смертю з 29.11.2025. Витяг з цього наказу надано представникові позивача.

Про випадок смерті військовослужбовця відповідач листом від 02.12.2025 №03.5/28401-25-Вих повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.12.2025 № 660-ОД призначено комісію із розслідування факту смерті. Листом від 09.12.2025 № 03.5/28946-25-Вих відповідач надав цьому органу витребувані документи.

На адвокатський запит, який надійшов до відповідача через Адміністрацію Державної прикордонної служби України та був зареєстрований 27.01.2026 за № 1778-26-Вх, відповідач листом від 31.01.2026 № 08/2367-26-Вих надав витяг з наказу та повідомив, що довідку про безпосередню участь в зоні бойових дій буде надано встановленим порядком після надходження до військової частини витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку.

Запитом від 05.02.2026 № 03.5/2751-26-Вих відповідач звернувся до Головного управління Національної поліції в Харківській області з проханням надати копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, копію висновку судово-медичної експертизи та копію постанови про закриття кримінального провадження; відповіддю від 23.02.2026 №89512-2026 ці документи надано, а листом від 21.03.2026 № 03.5/6225-26-Вих відповідач надіслав їх до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Адвокатський запит представника позивача від 11.02.2026 зареєстровано відповідачем 17.02.2026 за вхідним № 3270. Відповіддю від 21.02.2026 № 03.3/3954-26-Вих відповідач повідомив, що розслідування нещасного випадку за фактом смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 не завершено, по завершенні розслідування близьким родичам будуть направлені відповідні акти, після надходження актів розслідування буде підготовлено пакет документів для встановлення причинного зв`язку, а після винесення відповідної постанови її буде направлено близьким родичам.

Листом Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 09.04.2026 № 598/6/8680 на адвокатський запит від 31.03.2026 повідомлено, що документи померлого з військової частини, територіального центру комплектування та соціальної підтримки або від заявника до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України з метою встановлення причинного зв`язку його смерті не надходили та не обліковувались.

Станом на день подання відзиву розслідування випадку смерті, яке проводить ІНФОРМАЦІЯ_5 , не завершено; акти форм Нвс-5 і Нвс-1 (або НПвс) не складено і до відповідача не надходили. Постанови військово-лікарської комісії про причинний зв`язок смерті чоловіка позивача не прийнято.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач зверталася до відповідача або до іншого органу із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка. Позивач на таке звернення не посилається; навпаки, у позовній заяві зазначено, що документів, необхідних для подання заяви про призначення одноразової грошової допомоги, у неї немає. Рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги стосовно позивача не приймалося.

Вважаючи, що військова частина НОМЕР_2 допустила протиправну бездіяльність, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 17 Конституції України забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до абзацу третього пункту 4 статті 16-1 цього Закону до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належить, зокрема, вдова (вдівець).

Механізм призначення і виплати такої допомоги визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. № 714) (далі - Порядок № 975).

Право позивача на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю чоловіка відповідачем не оспорюється. Предметом спору є не наявність цього права, а те, чи допустив відповідач протиправну бездіяльність, не вчинивши дій, які, на думку позивача, є передумовою реалізації такого права, і чи можна зобов`язати його вчинити ці дії у спосіб, визначений у позовній заяві.

Насамперед суд оцінює нормативне обґрунтування позову. Усі вимоги позивача про визнання бездіяльності протиправною та про зобов`язання вчинити дії побудовані на пунктах 4.5 і 4.6 Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071 (далі - Положення № 530). Наведені позивачем витяги з цих пунктів відтворено текстуально правильно, проте сферу дії акта позивач визначила помилково.

Уже з назви Положення № 530 випливає, що ним урегульовано організацію відповідної роботи в Міністерстві оборони України та забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей. Останнім абзацом пункту 1.1 розділу I Положення № 530 прямо застережено, що організація роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, які проходили службу і звільнилися з інших військових формувань та правоохоронних органів, і членів їх сімей здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, нормативно-правових актів, які регулюють діяльність цих формувань та органів.

Той самий висновок випливає зі змісту пункту 4.5 Положення № 530, на який посилається позивач. Абзацом першим цього пункту передбачено, що за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, здійснюється виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до Порядку № 975. Саме цим абзацом окреслено коло відносин, у межах яких далі сформульовано обов`язки командира (начальника) військової частини, наведені в абзацах другому - п`ятому пункту 4.5. Механізм же, закріплений у пункті 4.6 Положення № 530, побудований на участі обласних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, тобто органів, які до Державної прикордонної служби України відношення не мають.

Тим часом Державна прикордонна служба України до складу Збройних Сил України не входить: статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII визначено загальну структуру Збройних Сил України, і Державної прикордонної служби України в цьому переліку немає. Відповідно до статті 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 № 661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має власну структуру, до якої належать, зокрема, органи охорони державного кордону - прикордонні загони. Відповідач є саме таким органом охорони державного кордону.

Отже, Положення № 530 на відносини за участю відповідача не поширюється, а обов`язки командира військової частини, сформульовані в пунктах 4.5 і 4.6 цього Положення, для відповідача не є обов`язковими. Вимоги про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у невиконанні саме цих обов`язків, і про зобов`язання вчинити передбачені ними дії не можуть бути задоволені з посиланням на акт, дія якого на відповідача не поширюється.

Разом з тим неправильне визначення позивачем норми права, яка підлягає застосуванню, саме по собі не є достатньою підставою для відмови в позові: суд не пов`язаний правовою кваліфікацією, яку дає спірним відносинам сторона, і зобов`язаний самостійно встановити, які норми регулюють ці відносини. Тому суд перевіряє, чи існував у відповідача обов`язок, про невиконання якого стверджує позивач, за нормами, які дійсно регулюють спірні відносини.

Такими нормами є Порядок № 975 та Порядок і умови з призначення і виплати в Державній прикордонній службі України одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.2022 № 383, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05 липня 2022 р. за № 741/38077 (далі - Порядок і умови № 383). Останній акт є спеціальним для Державної прикордонної служби України і саме він визначає процедуру оформлення документів і виплати одноразової грошової допомоги в цьому правоохоронному органі. Жодна зі сторін на цей акт не послалася.

Абзацом третім пункту 1 Порядку і умов № 383 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців за обставин, не передбачених постановою № 168, здійснюється відповідно до Порядку № 975. Таким чином, залежно від того, які обставини смерті буде встановлено, до спірних відносин застосовуватиметься або пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 разом з Порядком і умовами № 383, або Порядок № 975; у будь-якому разі жоден із цих актів не відсилає до Положення № 530.

Ключовим для вирішення спору є те, з якого моменту в органі, у якому військовослужбовець проходив службу, виникає обов`язок формувати пакет документів для призначення одноразової грошової допомоги.

Пунктом 20 Порядку № 975 встановлено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, про виплату одноразової грошової допомоги. Цим самим пунктом визначено перелік завірених копій документів, які додаються до заяви, зокрема тих, на відсутність яких посилається позивач.

Далі пунктом 20 Порядку № 975 передбачено, що уповноважений орган під час оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги до поданих заявником копій документів додатково подає витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; завірену копію особистого розпорядження (за наявності) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках.

Суд звертає увагу, що в позовній заяві цей припис відтворено не повністю: наводячи обов`язок уповноваженого органу додатково подати перелічені документи, позивач опустила слова «під час оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги до поданих заявником копій документів», тобто саме те застереження, яке визначає момент і умову виникнення цього обов`язку. Між тим із повного тексту пункту 20 Порядку № 975 випливає, що цей обов`язок є похідним (акцесорним): він виникає не з факту смерті військовослужбовця, а виключно під час оформлення документів для призначення допомоги, тобто після того, як особа, яка має право на допомогу, подала заяву з доданими до неї копіями документів.

Аналогічно врегульовано ці відносини і спеціальним актом. Пунктом 3 Порядку і умов № 383 встановлено, що для призначення та виплати одноразової грошової допомоги особи, які мають право на її отримання у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, подають до Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіонального управління, органу охорони державного кордону чи іншого органу Держприкордонслужби, перелік яких наведено в цьому пункті, за останнім місцем проходження служби військовослужбовця, у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, про виплату такої допомоги, з доданням завірених копій визначених цим пунктом документів. Тим самим пунктом передбачено, що орган Держприкордонслужби під час оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги до поданих заявником копій документів додатково додає витяг з наказу керівника органу Держприкордонслужби про виключення військовослужбовця із списків особового складу; інформацію з відомостей персонального обліку загиблого військовослужбовця про його близьких осіб; завірену копію особистого розпорядження військовослужбовця (за наявності).

Похідний характер обов`язків органу підтверджується і строками, встановленими для їх виконання. Абзацом першим пункту 23 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги, подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати такої допомоги. Пунктом 6 Порядку і умов № 383 встановлено, що розгляд документів про призначення одноразової грошової допомоги в органах Держприкордонслужби здійснюється комісією в 10-денний строк з дня реєстрації заяви разом із документами, передбаченими пунктом 3 цих Порядку і умов. Обидва строки відліковуються від реєстрації заяви та доданих до неї документів, а отже, без подання заяви вони не починають спливати і порушеними бути не можуть.

Судом встановлено, що позивач із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ані до відповідача, ані до будь-якого іншого органу не зверталася. Доказів такого звернення матеріали справи не містять, і сама позивач на нього не посилається. Звернення представника позивача з адвокатськими запитами про надання інформації та документів заявою про призначення одноразової грошової допомоги в розумінні пункту 20 Порядку № 975 і пункту 3 Порядку і умов № 383 не є та її не замінює: адвокатський запит подається в порядку, встановленому законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, має інший предмет і не породжує для органу обов`язків, передбачених наведеними нормами.

За таких обставин процедура призначення одноразової грошової допомоги не розпочиналася, а тому у відповідача не виникло ані обов`язку додавати до поданих заявником документів власні документи, ані обов`язку надсилати сформований пакет уповноваженому органу чи розпорядникові бюджетних коштів. Не приймалося і рішення про відмову в призначенні допомоги, яке відповідно до пункту 25 Порядку № 975 та пункту 14 Порядку і умов № 383 може бути оскаржено в установленому порядку. Отже, на день звернення до суду не існувало ані невиконаного обов`язку відповідача, ані рішення, з приводу якого міг би виникнути спір.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю - це не будь-яка відсутність дій, а невчинення тих дій, які цей суб`єкт зобов`язаний був учинити за наявності відповідних юридичних передумов. Оскільки таких передумов не виникло, немає і бездіяльності, яку можна було б визнати протиправною. Це стосується всіх трьох вимог про визнання бездіяльності протиправною.

Окремо суд зазначає, що позивач залишила поза увагою й інший припис пункту 4.5 Положення № 530, на яке вона посилається. Абзацом шостим цього пункту передбачено, що у разі звернення заявника до суду з позовом до військової частини або до територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у виплаті грошової допомоги командир військової частини або керівник такого центру (чи його представник) зобов`язаний письмово повідомити відповідний суд про те, що ні він, ні структурні підрозділи Міністерства оборони України не відносяться до належного відповідача, оскільки прийняття рішення про призначення допомоги належить до повноважень головного розпорядника коштів. Таким чином, навіть той акт, на якому позивач будує позов, виходить із того, що військова частина не є органом, який вирішує питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги. Аналогічний підхід закладено й у пункті 22 Порядку № 975, за яким призначення допомоги здійснюють центральні органи виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та інші органи, в яких передбачено проходження військової служби (розпорядник бюджетних коштів), а в системі Державної прикордонної служби України згідно з пунктами 5, 7 і 8 Порядку і умов № 383 - комісія з питань виплати такої допомоги, утворена в органі Держприкордонслужби, та керівник цього органу.

Не знаходять підтвердження і доводи позивача про пасивну поведінку відповідача. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач 02.12.2025 повідомив про випадок смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , 09.12.2025 надав цьому органу витребувані для розслідування документи, 31.01.2026 надав відповідь на адвокатський запит із витягом з наказу, 05.02.2026 самостійно ініціював отримання від органу Національної поліції витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, висновку судово-медичної експертизи та постанови про закриття кримінального провадження, отримав ці документи 23.02.2026 і 21.03.2026 надіслав їх до Східного регіонального управління, а 21.02.2026, тобто протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації адвокатського запиту від 11.02.2026, надав на нього відповідь із роз`ясненням стану розслідування та подальшого порядку дій. Така поведінка бездіяльністю не є. Твердження представника позивача про неотримання відповіді від 21.02.2026 самого факту її надання не спростовує, а доказів порушення відповідачем порядку її надсилання суду не подано.

Вимоги про зобов`язання вчинити певні дії, викладені в пунктах 4 і 5 прохальної частини позовної заяви, є, крім того, об`єктивно нездійсненними.

Порядок розслідування випадку смерті військовослужбовця Державної прикордонної служби України визначено Інструкцією про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2016 № 199, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2016 р. за № 574/28704 (далі - Інструкція № 199). Відповідно до пункту 5 розділу II Інструкції № 199 у разі групового нещасного випадку, випадку з тяжкими наслідками або випадку смерті військовослужбовця комісія призначається наказом Адміністрації Держприкордонслужби або її територіального органу за погодженням з Адміністрацією Держприкордонслужби. Згідно з пунктом 15 розділу II Інструкції № 199 за результатами розслідування комісія зобов`язана скласти акт розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався (акт форми Нвс-5), та акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби (акт форми Нвс-1), або акт форми НПвс - якщо випадок визнано таким, що стався не під час виконання таких обов`язків. Пунктом 3 розділу III Інструкції № 199 передбачено, що другі примірники цих актів протягом трьох робочих днів надсилаються керівником органу Держприкордонслужби потерпілому або сім`ї загиблого.

Встановлення причинного зв`язку смерті військовослужбовця Державної прикордонної служби України до компетенції військової частини також не належить. Пунктом 8 глави 12 розділу III Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2024 № 441, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2024 р. за № 1089/42434 (далі - Положення № 441), встановлено, що встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що призвело до смерті військовослужбовця Держприкордонслужби, проводиться Центральною військово-лікарською комісією. Пунктом 6 глави 12 розділу III Положення № 441 передбачено, що постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок приймається з урахуванням відомостей, зазначених у формах Нвс-5, Нвс-1, НПвс, довідках про обставини травми (поранення, контузії, каліцтво).

Із наведеного випливає, що документ про причини та обставини смерті військовослужбовця Держприкордонслужби є результатом розслідування, яке проводить призначена наказом територіального органу комісія, і оформлюється актами форм Нвс-5 і Нвс-1 (або НПвс), а постанова про причинний зв`язок смерті приймається Центральною військово-лікарською комісією Держприкордонслужби на підставі цих актів. Розслідування не завершено, акти не складено і до відповідача не надходили, постанова про причинний зв`язок не приймалася. Зобов`язати відповідача виготовити та видати документ, якого не існує і складення якого не належить до його повноважень, суд не може: судове рішення має бути виконуваним, а зобов`язання вчинити об`єктивно неможливу дію порушеного права не відновлює.

Це саме стосується і висновку судово-медичної експертизи за результатами токсикологічного дослідження: такий висновок складається не військовою частиною, а закладом судово-медичної експертизи, і, як зазначив відповідач, може бути отриманий позивачем в органах Національної поліції; водночас відповідні документи вже витребувано відповідачем у Головного управління Національної поліції в Харківській області та передано до органу, який проводить розслідування.

Крім того, вимога, викладена в пункті 5 прохальної частини позовної заяви, адресує документи «штатній військово-лікарській комісії» та згадує акт спеціального розслідування нещасного випадку командира військової частини або Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Ці формулювання дослівно перенесено з абзацу четвертого пункту 4.6 Положення № 530 і вони стосуються Збройних Сил України. У Державній прикордонній службі України відповідно до пункту 2 розділу II Положення № 441 створюються Центральна військово-лікарська комісія, позаштатні гарнізонні та госпітальні військово-лікарські комісії закладів охорони здоров`я (органів) Держприкордонслужби і постійно діючі лікарсько-льотні комісії; Військова служба правопорядку у Збройних Силах України до системи Державної прикордонної служби України не входить. Вимога, сформульована через інститути іншого військового формування, не може бути виконана відповідачем і в цій частині.

Вимога, викладена в пункті 6 прохальної частини позовної заяви, є, крім того, внутрішньо суперечливою. Позивач просить зобов`язати відповідача надіслати перелічені документи «уповноваженому органу», тоді як за пунктом 20 Порядку № 975 заява про виплату одноразової грошової допомоги подається за місцем проходження служби військовослужбовця, а за пунктом 3 Порядку і умов № 383 - до органу Держприкордонслужби за останнім місцем проходження служби військовослужбовця, тобто саме до військової частини НОМЕР_2 . Відповідач у цих відносинах і є тим органом, до якого подається заява та який долучає до поданих заявником документів власні документи. Зобов`язати відповідача надіслати документи самому собі неможливо, а іншого адресата позивач не назвала.

Окремо суд зазначає таке щодо строку розслідування. Пунктом 11 розділу II Інструкції № 199 встановлено, що строк розслідування не може перевищувати десяти календарних днів, а у разі групового нещасного випадку - п`ятнадцяти календарних днів; строк розслідування випадку смерті військовослужбовця не може перевищувати тридцяти календарних днів. Абзацом другим цього пункту передбачено можливість продовження цього строку керівником органу Держприкордонслужби, що призначив комісію, за письмовим погодженням з вищим органом Держприкордонслужби, зокрема у разі отримання рішень органів досудового розслідування. Комісію із розслідування факту смерті чоловіка позивача призначено наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.12.2025 № 660-ОД, отже, тридцятиденний строк розслідування спливав на початку січня 2026 року, тоді як станом на день подання відзиву 18.05.2026 розслідування не було завершене. Разом з тим розслідування проводить не відповідач, а ІНФОРМАЦІЯ_5 , яке до участі у цій справі не залучене. Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, а тому правова оцінка дій чи бездіяльності цього органу виходить за межі цього спору і судом не надається. Для вирішення ж заявлених вимог істотним є те, що затримка у формуванні пакета документів спричинена саме відсутністю актів розслідування та постанови про причинний зв`язок, тобто залежить від іншого органу, а не від відповідача, і тому протиправної поведінки відповідача не утворює.

Суд також наголошує, що права позивача на одноразову грошову допомогу відмова в задоволенні цього позову не позбавляє і не применшує. Пунктом 32 Порядку № 975 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Порядком, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, а згідно з абзацом другим пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця є дата складання актового запису про смерть. Такий самий трирічний строк і такий самий порядок його обчислення встановлено абзацом восьмим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 та абзацом першим пункту 2 Порядку і умов № 383. З огляду на те, що смерть чоловіка позивача настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , цей строк спливає не раніше кінця листопада 2028 року. Позивач не позбавлена можливості звернутися із заявою про призначення допомоги до відповідача як до органу Держприкордонслужби за останнім місцем проходження служби військовослужбовця, а в разі відмови - оскаржити відповідне рішення в установленому порядку.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною 1 статті 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Обов`язковими умовами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою і цим діянням та вина заподіювача, а позивач має зазначити, у чому полягає шкода, якими саме діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань визначено розмір відшкодування та якими доказами це підтверджується. На ці ж критерії посилаються обидві сторони.

У цій справі жодної з наведених умов не встановлено. Протиправної поведінки відповідача судом не виявлено, а отже, відсутній і причинний зв`язок між нею та стражданнями, на які посилається позивач. Доказів заподіяння моральної шкоди позивач не надала: у матеріалах справи немає документів, які підтверджували б характер і глибину душевних страждань. Не наведено і розрахунку заявленої суми. Крім того, позивач сама послалася на частину 1 статті 1173 Цивільного кодексу України, за якою така шкода відшкодовується державою, а не самим органом, що додатково свідчить про необґрунтованість вимоги в тому вигляді, в якому її заявлено.

Обґрунтування цієї вимоги частково побудоване і на переживаннях позивача, пов`язаних із проходженням військової служби її сином. Ці обставини перебувають поза межами спірних відносин: підстави та порядок звільнення з військової служби предметом цього позову не є, вимог із цього приводу не заявлено, а причинного зв`язку між поведінкою відповідача у відносинах щодо одноразової грошової допомоги і зазначеними переживаннями не доведено.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Наведені критерії застосовуються і до оцінки бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У цій справі відповідач такий обов`язок виконав, надавши документи, що підтверджують вчинені ним дії, тоді як позивач не довела ані наявності в відповідача невиконаного обов`язку, ані факту звернення із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, ані заподіяння їй моральної шкоди.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що протиправної бездіяльності відповідача у спірних відносинах не допущено, підстав для зобов`язання його вчинити заявлені позивачем дії немає, а вимога про відшкодування моральної шкоди є недоведеною, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають, а в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова