Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №160/2319/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 рокуСправа №160/2319/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 02.02.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нездійснення перерахунку позивачці пенсії за інвалідністю та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.08.2025 перерахунок основної пенсії за інвалідністю ОСОБА_1 , встановивши основну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, розмір якої складає 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з виплатою донарахованих сум;

-відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

-відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України допустити до негайного виконання рішення суду у частині перерахунку та виплати позивачці пенсії за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1 та інвалідність, пов`язану з впливом радіоактивного опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з чим з 01.08.2025 отримує пенсію по інвалідності (ІІ група), яку нараховує відповідач відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач послався на те, що відповідач, обчислюючи мінімальний розмір цієї пенсії, застосував частину третю статті 54 зазначеного Закону в редакції Закону №1584-ІХ, тоді як, з огляду на визнання цієї норми такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішеннями Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 та від 03.04.2024 №4-р(І)/2024, її пенсія має бути перерахована у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, розмір якої складає 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік. 05.01.2026 позивач звернулася до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про такий перерахунок, проте відповіді на неї станом на час звернення до суду не отримала, а перерахунку в заявленому нею розмірі здійснено не було. Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався. В межах визначеного судом строку відзив на позовну заяву не надав, клопотання про продовження відповідного строку не заявив.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 01.08.2025 отримує пенсію по інвалідності (ІІ група), пов`язаній із впливом радіоактивного опромінення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, як потерпіла від Чорнобильської катастрофи категорії 1, відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі -Закон №796).

Позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи категорії 1 та особою з інвалідністю ІІ групи з повторним переоцінюванням до 01.08.2026 внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням категорії 1 серії НОМЕР_1 .

Із наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи вбачається, що рішенням Царичанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України №912350124047 від 02.02.2026 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, за результатами якого мінімальний розмір її пенсії по інвалідності ІІ групи знову обчислено виходячи із встановленого частиною третьою статті 54 Закону №796 розміру 4800 грн, з урахуванням коефіцієнтів, визначених пунктом 11 Порядку №1210 (4800 грн х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115), що склало 7884,57 грн, а з урахуванням додаткової пенсії у розмірі 227,76 грн загальний розмір пенсії позивача з надбавками становить 8112,33 грн.

Отже, здійснивши перерахунок пенсії, відповідач залишив незмінною раніше застосовану методику обчислення її мінімального розміру, засновану на приписах частини третьої статті 54 Закону №796 у редакції Закону №1584-ІХ, з якою позивач не погоджується.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав, однак надав суду матеріали пенсійної справи позивача, з яких вбачається така позиція відповідача.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.02.2026 №11187-1037/Ч-01/8-0400/26, направленим позивачу у відповідь на її звернення від 05.01.2026, відповідач повідомив, що на підставі службової записки відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства відповідно до частини третьої статті 54 Закону №796 розмір пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим для осіб з інвалідністю II групи, ніж 4800,00 грн, а з урахуванням положень Порядку №1210 мінімальний розмір такої пенсії становить 7884,57 грн (4800,00 грн х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115).

При цьому відповідач визнав, що частина третя статті 54 Закону №796 визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 03.04.2024 №4-р(І)/2024, однак зазначив, що ця норма втрачає чинність лише через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", а тому, на переконання відповідача, підлягає застосуванню до настання цієї події.

Отже, незважаючи на відсутність формального відзиву на позовну заяву, з наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на формальне збереження чинності частини третьої статті 54 Закону №796 у редакції Закону №1584-ІХ до закінчення трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача у нездійсненні перерахунку пенсії виходячи із 8 мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII (надалі Закон №796-ХІІ).

Приписами частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, яка була чинною до внесення змін Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” (далі - Закон №76-VIII), було передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

28 грудня 2014 року Верховна Рада України прийняла Закон №76-VIII, яким текст статті 54 Закону №796-ХІІ був викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.

Змінивши підпунктом 13 пункту 4 розділу I Закону №76-VIII законодавче регулювання мінімальних розмірів державних пенсій, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені частиною четвертою статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.

Згодом мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зі змінами (далі - Порядок №1210).

Згідно з пунктом 11 Порядку №1210 мінімальний розмір пенсії становить:

1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:

осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тобто, раніше визначений статтею 54 Закону №796-ХІІ розмір пенсій було знижено.

Рішенням від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України вирішив, що частина третя статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За Рішенням Конституційного Суду України Верховній Раді України належало протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням (від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021).

Тобто, за результатами виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України з метою врегулювання на законодавчому рівні розмірів пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, мала прийняти не будь-який закон, а такий, що відповідає Конституції України та вказаному Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021.

29 червня 2021 року Верховною Радою України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 прийнято Закон №1584-IX, який набрав чинності 01 липня 2021 року та відповідно до якого частину третю статті 54 Закону №796-ХІІ викладено в такій редакції:

В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:

для I групи інвалідності - 6000 гривень;

для II групи інвалідності - 4800 гривень;

для III групи інвалідності - 3700 гривень;

для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.

Статтю 54 Закону №796-ХІІ доповнено частинами четвертою і п`ятою такого змісту:

Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Саме на зазначену редакцію статті 54 Закону №796-ХІІ послався відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії.

Суд не погоджується із такими діями відповідача з огляду на таке.

Як убачається зі змісту статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №1584-ІХ, визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону №230/96-ВР.

Частиною третьою статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Зазначені положення Основного Закону України зобов`язують державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення.

Держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

За змістом статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

У Рішенні від 17 липня 2018 року №6-р/2018 Конституційний Суд України зауважив, що скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

На виконання покладеного статтею 16 Конституції України на державу обов`язку Україна в особі законодавця ухвалила Закон №796-ХІІ, у якому встановила загальний порядок реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створила єдиний порядок визначення, зокрема, соціального захисту потерпілих осіб.

Метою Закону №796-ХІІ (її визначено в частині першій статті 1 цього Закону) є, зокрема захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних із нею проблем медичного й соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону №796-ХІІ державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи базується, зокрема, на принципах пріоритету життя та здоров`я осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, їх соціального захисту, повного відшкодування їм шкоди.

Аналізуючи норми статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, суд дійшов висновку, що законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію статті 16 Конституції України установив у Законі №796-ХІІ саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.

Покладення Конституцією України на державу обов`язку захищати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вказує на особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров`я, а відтак - обумовлює посилений їх соціальний захист.

У Рішенні від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку №1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-ХІІ, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР. Водночас приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю.

Конституційний Суд України виходив із того, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

Проте, держава в особі Кабінету Міністрів України визначила у Порядку №1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями 3, 16, 50 Конституції України прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов`язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.

Також, у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що соціальні зобов`язання держави перед громадянами, які втратили здоров`я внаслідок того, що держава свого часу зобов`язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону №796-ХІІ вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом посутнього аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, Рішення від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 констатує, що Верховна Рада України Законом №1584-ІХ повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону №796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.

Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України в подібних правовідносинах та здійснюючи аналіз норми статті 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №1584-ІХ, суд зазначає, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 (щодо повноваження Уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.

У зв`язку із цим суд дійшов до висновку, що прийняттям Закону №1584-ІХ не досягаються, всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021, мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Змінюючи законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

Така позиція була висловлена у Рішенні Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 і має бути застосована судом під час вирішення спору.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними.

Як вже було зазначено вище, у пункті 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.

Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону №796 у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.

Також, у Рішенні від 03 квітня 2024 у справі №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР зазначив, що: В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Ключовим для правильного вирішення цієї справи є визначення, чи виконане Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 і застосування тієї редакції Закону, яка відповідає цьому Рішенню.

Враховуючи наведені вище висновки, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати норми Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.

Такі ж правові висновки сформовано Верховним Судом в релевантній щодо цієї справи справі №240/1121/24 (постанова Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі №240/1121/24, на яку посилається позивач у позовній заяві).

Суд не приймає до уваги наведені у листі відповідача від 04.02.2026 доводи про те, що частина третя статті 54 Закону №796 у редакції Закону №1584-ІХ підлягає застосуванню до закінчення трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, з огляду на таке.

Дійсно, у резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 №4-р(І)/2024 втрату чинності цією нормою відкладено до закінчення трьох місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Разом з тим, як зазначено вище, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Формальне збереження чинності частини третьої статті 54 Закону №796 у редакції Закону №1584-ІХ до закінчення визначеного Конституційним Судом України строку саме по собі не означає, що ця норма, визнана такою, що не відповідає Конституції України, підлягає застосуванню судом усупереч висновку Конституційного Суду України про порушення нею гарантованого Конституцією України рівня соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Такий підхід узгоджується з постановою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі №240/1121/24, у якій за подібних правовідносин застосовано частину четверту статті 54 Закону №796 у редакції Закону №230/96-ВР, незважаючи на формально відкладену в часі втрату чинності частини третьої статті 54 цього Закону у редакції Закону №1584-ІХ.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає таке.

Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється судом у разі невиконання суб`єктом владних повноважень рішення суду, яке набрало законної сили.

Оскільки на час ухвалення цього рішення відповідач ще не допустив невиконання судового рішення, яке лише має набрати законної сили, зазначена позовна вимога є передчасною, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Це не позбавляє позивача права звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням цього рішення в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України у разі його невиконання відповідачем після набрання ним законної сили.

Щодо позовної вимоги про допущення до негайного виконання рішення суду в частині перерахунку та виплати пенсії позивачки за один місяць (пункт 3 прохальної частини позовної заяви), суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайному виконанню підлягають рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, а тому ця позовна вимога підлягає задоволенню в силу прямої вказівки закону.

З урахуванням наведеного позов підлягає частковому задоволенню, зокрема шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нездійснення перерахунку позивачці пенсії за інвалідністю, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.08.2025 перерахунок основної пенсії за інвалідністю ОСОБА_1 , встановивши основну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, розмір якої складає 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а також шляхом допущення до негайного виконання цього рішення в частині перерахунку та виплати пенсії за один місяць. Водночас позовна вимога про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є передчасною та задоволенню не підлягає з підстав, наведених вище.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.10 ч. 1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 263, 295, 371, 382 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нездійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії за інвалідністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.08.2025 перерахунок пенсії за інвалідністю ОСОБА_1 , встановивши основну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, розмір якої складає 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Допустити негайне виконання цього рішення в частині перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за інвалідністю за один місяць.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон