Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №160/2191/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 рокуСправа №160/2191/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 30.01.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 (абонентська скринька)) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 05 липня 1996 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) грошового забезпечення з 27.05.2022 по 19.05.2023 без врахування з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України “Про державний бюджет України на 2022 рік” та “Про державний бюджет України на 2023 рік” на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини 7 наведених законів складає 2481,00 грн (2022 рік) та 2684,00 грн (2023 рік);

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 (абонентська скринька)) здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 05 липня 1996 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 27.05.2022 по 31.12.2022 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого “Про державний бюджет України на 2022 рік”, на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини 7 наведених законів складаєм 2481,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 (абонентська скринька)) здійснити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 05 липня 1996 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого “Про державний бюджет України на 2023 рік”, на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини 7 наведених законів складаєм 2684,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30 серпня 2017 р. № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;

-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 (абонентська скринька)) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 05 липня 1996 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) за період з 27.05.2022 по 31.12.2022, з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 (абонентська скринька)) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 05 липня 1996 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 27.05.2022 по 31.12.2022, із урахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 (абонентська скринька)) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 05 липня 1996 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) грошової компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини;

-зобов`язати військову частину НОМЕР_1 МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 (абонентська скринька)) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 05 липня 1996 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) грошову компенсацію за все належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини, з урахуванням раніше проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 27.05.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за призовом під час загальної мобілізації. Відповідач за період з 27.05.2022 до 19.05.2023 обчислював та виплачував позивачу грошове забезпечення виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, а не станом на 01 січня кожного відповідного календарного року (2481,00 грн у 2022 році та 2684,00 грн у 2023 році), внаслідок чого не в повному обсязі виплатив позивачу грошове забезпечення за вказаний період. Також позивач зазначив, що відповідач не нарахував та не виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період з 27.05.2022 до 31.12.2022 з урахуванням абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а також не нарахував і не виплатив йому грошову компенсацію за неотримане протягом проходження служби речове майно. Зазначені обставини позивач вважає протиправною бездіяльністю відповідача, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 02.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16 лютого 2026 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що визнання таким, що втратив чинність, чи скасування акта Кабінету Міністрів України не поновлює дії акта, який був змінений чи визнаний таким, що втратив чинність цим актом, а дія акта поновлюється лише шляхом прийняття відповідного рішення. Оскільки з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 зміни до пункту 4 Постанови №704 внесені не були і попередня редакція цього пункту Кабінетом Міністрів України не відновлювалася, відповідач вважає, що на момент виникнення спірних правовідносин положення пункту 4 Постанови №704 у жодній редакції не діяли, а тому підстави для перерахунку позивачу грошового забезпечення за 2022-2023 роки відсутні. Також, відповідач вказав, що відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в січні 2024 року становив травень 2022 - 102,7 %, червень 2022 - 103,1 %, липень 2022 -100,7 %, серпень 2022 - 101,1 %, вересень 2022 - 101,9 %, жовтень 2022 -102,5 %, листопад 2022 - 100,7 %, грудень 2022 - 100,7 %. Тобто, за вказаний період не було перевищено поріг індексації, оскільки він склав 101,4 % (100,4 % * 100,3 % * 100,5 % * 100,2 % * 100). Отже, у позивача не виникло право на індексацію грошового забезпечення з 27.05.2022 до 31.12.2022 та відсутнім є факт протиправних дій Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 27.05.2022 до 31.12.2022. Відповідач заперечує право позивача на компенсацію вартості неотриманого речового майна. Так, як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2026 № 1656/3647, ОСОБА_1 рапорт про виплату такої компенсації, як того вимагає Порядок № 178 до військової частини НОМЕР_1 не подавав. Тому вимога про зобов`язання виплатити компенсацію за речове майно є необґрунтованою.

15 лютого 2026 року відповідач також подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтовуючи її пропуском позивачем тримісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України, який, на переконання відповідача, підлягає обчисленню з дня виключення позивача зі списків особового складу військової частини - з 21.10.2025.

16 лютого 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач не погодився з доводами відповідача та зазначив, що з 29.01.2020, після скасування Шостим апеляційним адміністративним судом пункту 6 Постанови №103, поновилася дія попередньої редакції пункту 4 Постанови №704, за якою розмір посадового окладу визначається із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня кожного календарного року, на підтвердження чого послався на усталену практику Верховного Суду. Також позивач навів обґрунтування наявності у нього права на отримання індексації-різниці за спірний період та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

19 лютого 2026 року позивач подав заперечення на заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Зокрема, позивач послався на поважні причини пропуску строку звернення до суду, а саме - на отримане ним 12.05.2025 поранення, подальше лікування, проходження військово-лікарської комісії та звільнення з військової служби за станом здоров`я. Просив врахувати рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025, яким частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України визнано такою, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 під час загальної мобілізації призваний до Збройних Сил України.

Позивач з 27.05.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 14.10.2025 №60-РС позивач 21.10.2025 звільнений з військової служби у запас за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців.

До призову за мобілізацією 27.05.2022 позивач військової служби не проходив, зокрема не проходив військової служби у лютому та березні 2018 року.

Станом на день виключення позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення відповідач не провів з позивачем розрахунку грошового забезпечення за період з 27.05.2022 до 19.05.2023 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого відповідним законом України про Державний бюджет України станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року. Так, грошове забезпечення позивача за вказаний період обчислено виходячи з розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.

Крім того, відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 27.05.2022 до 31.12.2022 із застосуванням абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, а також не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за неотримане позивачем протягом проходження служби речове майно.

Вважаючи протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 27.05.2022 до 31.12.2022, нездійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 27.05.2022 до 19.05.2023 та невиплату компенсації за неотримане речове майно, позивач звернувся до адміністративного суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Щодо заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Відповідач обґрунтовує цю заяву тим, що до спірних правовідносин щодо стягнення грошового забезпечення підлягає застосуванню за аналогією тримісячний строк, встановлений частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України, який відповідач обчислює з дня виключення позивача зі списків особового складу військової частини - з 21.10.2025, а відтак вважає, що позов, поданий 30.01.2026, подано з пропуском такого строку.

Суд не погоджується з цим доводом відповідача з огляду на таке.

Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України визнано такою, що не відповідає Конституції України, та такою, що втрачає чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 11.12.2025.

Отже, станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом - 30.01.2026 - спеціальна норма про тримісячний строк звернення до суду, на яку посилається відповідач, у правовому полі України вже не діяла.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем додержано строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, а тому заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) та інших додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період 27.05.2022 до 19.05.2023 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року.

Приписами ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Згідно з Постановою №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.

Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.

При цьому, порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв`язку із втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови №103 та змін до пункту 4 Постанови №704, не змінився.

Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.

Отже, з 29.01.2020 - дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Разом з цим, слід зазначити, що з 30.01.2020 знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2481, 00 грн.

Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” встановлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2684, 00 грн.

Приписами ч.2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.

Суд наголошує на неможливості виконання положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, що передбачені законом.

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку про те, що у період з 27.05.2022 до 19.05.2023 грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 за Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” та за Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконними дії відповідача в частині нездійснення перерахунку грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) та інших додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 27.05.2022 до 19.05.2023 з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим позивач також просить зобов`язати відповідача одночасно з проведенням перерахунку грошового забезпечення здійснити виплату різниці з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд вважає цю вимогу передчасною, оскільки станом на час ухвалення цього рішення перерахунок грошового забезпечення позивача відповідачем ще не здійснено.

Обов`язок провести такий перерахунок покладається на відповідача саме цим рішенням суду.

Розмір різниці між сумами, фактично виплаченими позивачу, та сумами, належними йому за результатами перерахунку, може бути визначений лише після проведення такого перерахунку.

Крім того, обов`язок здійснити виплату різниці, виявленої за результатами перерахунку грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, є похідним та невід`ємним наслідком самого обов`язку провести такий перерахунок і не потребує окремого судового зобов`язання.

За таких обставин вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити виплату різниці грошового забезпечення за наслідками перерахунку задоволенню не підлягають як передчасні.

Щодо індексації-різниці за період з 27.05.2022 до 31.12.2022, суд зазначає таке.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів”).

Відповідно до п.2 порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу.

В свою чергу, п.4 вказаного Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

З підвищенням у березні 2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, посадових окладів військовослужбовців, правила нарахування індексації не змінилися та березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок).

Також, суд враховує, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, в тому числі “індексації-різниці”.

Так, у відповідності до вимог абзаців 1-6 пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у п.2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Отже, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Позивач наполягає на тому, що за період з 27.05.2022 до 31.12.2022 йому мала нараховуватися та виплачуватися індексація-різниця відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078.

Оцінюючи доводи позивача, суд звертає увагу, що відповідно до послідовної позиції Верховного Суду, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

В указаних справах, Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Повертаючись до обставин цієї справи.

Позивач почав проходити службу з 27.05.2022.

Відтак, в березні та лютому 2018 року позивач не проходив службу, що виключає застосовність до нього положень абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Також, з огляду на приведені вище законодавчі приписи у сфері регулювання спірних правовідносин щодо виплати індексації-різниці, визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.

Дане зауваження суду також підтверджується і послідовними та усталеними позиціями Верховного Суду, в яких визначено, що право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови №704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку №1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.

За обставин цієї справи посадовий оклад позивача, який був призначений на посаду в травні 2022 року, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення останнього на посаду в травні 2022 року.

Отже, у позивача в спірному випадку, не виникло права для нарахування та виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 п.5 Порядку №1078.

Щодо компенсації на неотримане речове майно.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 9-1 Закону №2232-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

Пунктом 2 Порядку №178 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

За змістом пункту 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Так, при звільненні позивача 21.10.2025 з військової частини НОМЕР_1 , йому не було виплачено компенсації за недоотримане речове майно.

Оцінюючи правомірність наведених доводів відповідача, суд зазначає таке.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №232 зазначено, що вона визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, військових шпальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов`язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці).

Згідно з пунктом 4 Розділу ІІІ Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Розділом V Інструкції №232 передбачено особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період.

Суд враховує, що наведена спеціальна норма встановлена саме для періоду мобілізації та особливого періоду і відрізняється від загального порядку, передбаченого пунктом 4 розділу III Інструкції №232 для мирного часу, за яким військовослужбовець за власним вибором отримує неодержане речове майно або грошову компенсацію його вартості.

На відміну від цього, абзац одинадцятий пункту 29 розділу V Інструкції №232 для військовослужбовців, звільнених за призовом під час мобілізації, на особливий період, такої альтернативи не передбачає: неодержані предмети речового майна особистого користування при звільненні не видаються, а права на отримання їх грошового еквівалента ця норма також не встановлює.

Позивач проходив військову службу саме за призовом під час загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022, і був звільнений з військової служби 21.10.2025, тобто в особливий період.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальна норма абзацу одинадцятого пункту 29 розділу V Інструкції №232, а не загальне правило пункту 4 розділу III цієї ж Інструкції, на яке посилається позивач.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за їх заявою (рапортом), поданою за місцем військової служби, на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Тобто чинне законодавство пов`язує виникнення обов`язку військової частини нарахувати та виплатити грошову компенсацію саме з фактом звернення військовослужбовця із відповідною заявою (рапортом).

Як вбачається з довідки військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2026 №1656/3647, наданої відповідачем, позивач із рапортом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та довідкою про вартість такого майна до військової частини не звертався.

Доказів протилежного позивач суду не надав, а у відповіді на відзив цей довід відповідача не спростував.

За правилами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач, стверджуючи про наявність у нього права на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно, не довів дотримання ним визначеної законодавством процедури реалізації цього права.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, оскільки, спеціальна норма абзацу одинадцятого пункту 29 розділу V Інструкції №232, яка регулює спірні правовідносини, не передбачає права позивача на таку компенсацію.

Також, позивач не звертався до відповідача з рапортом, без якого обов`язок здійснити нарахування та виплату компенсації в силу пункту 4 Порядку №178 не виникає.

Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За правилами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено обґрунтованість пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.

Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13, ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”, а доказів понесених інших судових витрат він не надав.

Керуючись статтями 2, 9, 122, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ) до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (Ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 27.05.2022 до 19.05.2023 без врахування з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України “Про державний бюджет України на 2022 рік” та “Про державний бюджет України на 2023 рік” на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини 7 наведених законів складає 2481,00 грн (2022 рік) та 2684,00 грн (2023 рік).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 27.05.2022 до 31.12.2022 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого “Про державний бюджет України на 2022 рік”, на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини 7 наведених законів складає 2481,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30 серпня 2017 р. № 704.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 01.01.2023 до 19.05.2023 виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого “Про державний бюджет України на 2023 рік”, на 01 січня відповідного року, що у відповідності до частини 7 наведених законів складає 2684,00 грн на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30 серпня 2017 р. № 704.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон