Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №140/7437/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7437/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін заяву представника позивача про винесення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2026 у даній справі позов задоволено частково: визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

09.09.2026 до суду надійшла заява представника позивача – адвоката Пасевича Олександра Петровича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Оскільки розгляд адміністративної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення також здійснено у тому ж порядку – без повідомлення сторін, у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення та часткового задоволення заяви з огляду на таке.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Як установлено частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із частинами третьою – п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягають доказуванню в судовому процесі. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критеріями реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах №640/3098/20 та №160/6762/21, від 18.08.2022 у справі №540/2307/21.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги №2а/82/2026 від 06.05.2026, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Пасевичем Олександром Петровичем, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 09.06.2026 та квитанцію до прибуткового касового ордера №38 від 09.06.2026 про сплату 6000,00 грн.

Згідно з актом приймання-передачі наданої правничої допомоги від 09.06.2026 адвокатом надано позивачу правничу допомогу, яка включала: надання первинної юридичної консультації щодо можливих варіантів захисту прав та інтересів клієнта вартістю 500,00 грн; надання правничої допомоги з приводу оформлення звернення про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення правил військового обліку вартістю 500,00 грн; підготовку позовної заяви до суду, вивчення та аналіз документів, чинного законодавства і судової практики, формування змісту позовної заяви, вартістю 5000,00 грн. Загальна вартість наданої правничої допомоги визначена сторонами у сумі 6000,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №38 від 09.06.2026 позивач сплатив адвокату 6000,00 грн за надання правничої допомоги згідно з договором №2а/82/2026 від 06.05.2026.

Разом з тим суд зазначає, що документальне підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування всієї заявленої суми таких витрат.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Крім того, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, керуючись критеріями, визначеними частинами сьомою – дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правничої допомоги, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, конкретні обставини справи, яка не є складною, сформовану судову практику у цій категорії спорів, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, обсяг та характер фактично виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат у розмірі 6000,00 грн не повною мірою відповідає критеріям обґрунтованості, пропорційності та розумності.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, а решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н. В. Стецик