Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №140/7452/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7452/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради, в якому просить:

1. Визнати протиправними та скасувати накази Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради від 08.06.2026 року №7.10/87, №7.10/88 та №7.10/89 про відмову у присвоєнні адреси об`єкту будівництва на земельній ділянці;

2. Зобов`язати Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради присвоїти об`єкту будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0722182600:01:001:1267 адресу: АДРЕСА_1 ;

3. Зобов`язати Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради присвоїти об`єкту будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0722182600:01:001:1256 адресу: АДРЕСА_1 ;

4. Зобов`язати Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради присвоїти об`єкту будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0722182600:01:001:1268 адресу: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 у справі №140/16678/25 та від 21.05.2026 у справі №140/1368/26 попередні рішення відповідача про відмову у присвоєнні адрес спірним об`єктам були визнані протиправними та скасовані, а відповідача зобов`язано повторно розглянути заяви позивача з урахуванням висновків суду. Однак за результатами повторного розгляду відповідач 08.06.2026 знову відмовив у присвоєнні адрес, прийнявши накази №7.10/87, №7.10/88 та №7.10/89.

Позивач вважає, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач фактично повторно оцінив правомірність забудови, відповідність схем намірів забудови вимогам містобудівного законодавства, державних будівельних норм, постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №722 “Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану”, а також правовий режим зони санітарної охорони, тобто вийшов за межі спеціальної процедури присвоєння адреси, визначеної статтею 26-4 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”.

На переконання позивача, передбачені законом підстави для відмови у присвоєнні адрес відсутні, а чинні відомості про право на виконання будівельних робіт щодо кожного зі спірних об`єктів містяться в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позов відповідач просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначив, що оскаржувані накази прийняті на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду у справах №140/16678/25 та №140/1368/26 після повторного розгляду заяв позивача, а попередні судові рішення не зобов`язували орган автоматично прийняти позитивні рішення про присвоєння адрес. На думку відповідача, під час повторного розгляду ним конкретизовано та документально підтверджено недоліки поданих документів.

Відповідач вказав, що до заяви щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1267 було долучено повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ІУ051250306104-1, яке стосується земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1268. Крім того, відповідач послався на відсутність у схемах намірів забудови щодо всіх трьох земельних ділянок відомостей про інженерні мережі та системи інженерного забезпечення, які, на його думку, є обов`язковими відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №722.

Також відповідач зазначив, що спірні земельні ділянки розташовані у межах другого поясу зони санітарної охорони джерела водопостачання, а параметри забудови свідчать про фактичне розміщення зблокованих житлових будинків. На думку відповідача, позивач фактично здійснює забудову, яка не відповідає містобудівній документації та вимогам державних будівельних норм, а реєстрація повідомлень про початок виконання будівельних робіт в ЄДЕССБ має декларативний характер і сама по собі не підтверджує правомірності забудови.

У відповіді на відзив позивач заперечила проти доводів відповідача та наголосила, що предметом цієї справи є правомірність конкретних рішень про відмову у присвоєнні адрес, а не законність будівництва загалом. На її переконання, відповідач не уповноважений у процедурі присвоєння адреси фактично здійснювати архітектурно-будівельний контроль, переоцінювати чинні документи ЄДЕССБ чи позбавляти їх правових наслідків.

Позивач також зазначила, що документи про право на виконання будівельних робіт щодо всіх трьох земельних ділянок є чинними, а саме: щодо земельної ділянки 0722182600:01:001:1256 — №ІУ051250129658-1, щодо земельної ділянки 0722182600:01:001:1267 — №ІУ051250306531-1, щодо земельної ділянки 0722182600:01:001:1268 — №ІУ051250306104-1.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав свою позицію та додатково зазначив, що накази від 17.06.2026 №7.10/105, №7.10/106 та №7.10/107 про відмову у присвоєнні адрес тим самим об`єктам були прийняті за результатами розгляду нових заяв позивача, поданих до ЄДЕССБ. Відповідач також повторно наголосив на неповноті схем намірів забудови, відсутності у них відомостей про системи інженерного забезпечення, розміщенні земельних ділянок у зоні санітарної охорони та невідповідності фактичного характеру забудови заявленому виду будівництва.

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, та дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є замовником будівництва житлових будинків садибного типу, розташованих на земельних ділянках з кадастровими номерами 0722182600:01:001:1256, 0722182600:01:001:1267 та 0722182600:01:001:1268 у селі Воля-Ковельська Ковельського району Волинської області.

У Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва щодо зазначених об`єктів зареєстровані повідомлення про початок виконання будівельних робіт: щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1256 — №ІУ051250129658-1, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1267 — №ІУ051250306531-1, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1268 — №ІУ051250306104-1.

Зазначені документи мають статус “Діючий”. Об`єкти будівництва у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва визначені як нове будівництво житлових будинків садибного типу, класифіковані як одноквартирні житлові будинки та віднесені до класу наслідків СС1. При цьому у графі “Класифікатор об`єктів містобудування” щодо спірних об`єктів зазначено код 2001010100 – “Відокремлені (індивідуальні) житлові будинки”.

Раніше ОСОБА_1 зверталася до Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради із заявами про присвоєння адрес вказаним об`єктам будівництва, за результатами розгляду яких відповідачем було прийнято рішення про відмову у присвоєнні адрес.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 у справі №140/16678/25 визнано протиправними та скасовано рішення Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради у формі витягів з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про відмову в присвоєнні адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 04.12.2025 № AR01:0269-8327-9716-0841, № AR01:0271-6461-3738-6097; зобов`язано Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 щодо присвоєння адрес об`єктам будівництва на земельних ділянках з кадастровими номерами 0722182600:01:001:1267 та 0722182600:01:001:1256, і прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 у справі №140/1368/26 визнано протиправними та скасовано рішення Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради у формі витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про відмову в присвоєнні адреси Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 21 січня 2026 року №AR01:4334-3460-7714-4190; зобов`язано Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо присвоєння адреси об`єкту будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0722182600:01:001:1268 і прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням висновків суду.

Керуючись пунктом 2 частини восьмої статті 26-4 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради від 08.04.2021 №142 “Про надання повноважень щодо присвоєння адрес”, на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду у справах №140/16678/25 та №140/1368/26 відповідач повторно розглянув заяви ОСОБА_1 про присвоєння адрес об`єктам будівництва та 08.06.2026 прийняв накази №7.10/87, №7.10/88 та №7.10/89 про відмову у присвоєнні адрес цим об`єктам.

Наказом від 08.06.2026 №7.10/87 відмовлено у присвоєнні адреси об`єкту будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0722182600:01:001:1267.

Підставами для відмови відповідач визначив те, що до заяви про присвоєння адреси долучено витяг з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ІУ051250306104-1, яке, за даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, зареєстроване щодо іншого об`єкта нерухомості — земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1268, у зв`язку із чим подані документи не є взаємопов`язаними. Також відповідач вказав, що подана схема намірів забудови земельної ділянки є технічно неповною та не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №722, оскільки у її графічній та текстовій частинах відсутні обов`язкові відомості про інженерні мережі та споруди, а також системи інженерного забезпечення, у тому числі автономного. Крім того, зазначено, що параметри забудови, а саме відстань до меж сусідніх земельних ділянок 0 м, вказують на те, що об`єкт є зблокованим будинком, на який, на думку відповідача, спрощений порядок будівництва на підставі схеми намірів забудови згідно з Постановою №722 не поширюється.

Разом з тим, як встановлено судом, у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1267 зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ІУ051250306531. Витяг №ІУ051250306531-1 сформований 28.08.2025, документ має статус “Діючий”, а замовником будівництва зазначено ОСОБА_1 . У відомостях про об`єкт будівництва зазначено “Нове будівництво житлового будинку садибного типу по АДРЕСА_1 ”, код об`єкта — 1110 “Одноквартирні житлові будинки”, клас наслідків — СС1.

Наказом від 08.06.2026 №7.10/88 відповідач відмовив у присвоєнні адреси об`єкту будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0722182600:01:001:1256, а наказом від 08.06.2026 №7.10/89 — об`єкту будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0722182600:01:001:1268.

Підставами для прийняття наказів №7.10/88 та №7.10/89 відповідач визначив технічну неповноту та невідповідність поданих схем намірів забудови вимогам Постанови №722, оскільки у їх графічній та текстовій частинах відсутні обов`язкові відомості про інженерні мережі та споруди, а також системи інженерного забезпечення, у тому числі автономного. Крім того, відповідач зазначив, що параметри забудови, а саме відстань до меж сусідніх земельних ділянок 0 м, вказують на те, що об`єкти є зблокованими будинками, на які спрощений порядок будівництва на підставі схеми намірів забудови згідно з Постановою №722 не поширюється.

При цьому зареєстровані в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо спірних об`єктів на час прийняття оскаржуваних наказів були чинними. Доказів їх скасування, припинення чи втрати чинності матеріали справи не містять.

Після прийняття оскаржуваних наказів позивач повторно звернулася із заявами про присвоєння адрес тим самим об`єктам будівництва. За результатами розгляду цих заяв відповідач 17.06.2026 прийняв накази №7.10/105, №7.10/106 та №7.10/107 про відмову у присвоєнні адрес.

Накази від 17.06.2026 №7.10/105, №7.10/106 та №7.10/107 не є предметом оскарження у цій справі, а тому оцінка їх правомірності судом не здійснюється.

Не погоджуючись із наказами від 08.06.2026 №7.10/87, №7.10/88 та №7.10/89, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України від 17 лютого 2011 року №3038-VI “Про регулювання містобудівної діяльності” (далі – Закон №3038-VI).

Відповідно до частини першої статті 26-3 Закону №3038-VI адресою об`єкта нерухомого майна є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.

Частиною другою статті 26-3 Закону №3038-VI передбачено, що порядок присвоєння, зміни, коригування та анулювання адрес об`єктів нерухомого майна визначається Кабінетом Міністрів України. Перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси об`єкта нерухомого майна, вимагання подання інших документів, не передбачених цим Законом, не допускається. Рішення про присвоєння, зміну, коригування, анулювання адреси об`єкта нерухомого майна, рішення про відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси приймаються відповідно до Закону України “Про адміністративну процедуру” з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 26-3 Закону №3038-VI адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які після прийняття об`єкта в експлуатацію є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Частиною п`ятою статті 26-3 Закону №3038-VI встановлено, що адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється виконавчим органом сільської, селищної, міської ради – у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частини шостої статті 26-3 Закону №3038-VI орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва, визначеного частиною дев`ятою статті 36 та частиною третьою статті 37 цього Закону:

приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об`єкта будівництва;

оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

Частиною двадцятою статті 26-3 Закону №3038-VI встановлено, що органу з присвоєння адреси забороняється вимагати від замовника додаткові документи для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, якщо вони не передбачені цим Законом.

Додаткові документи та інформацію, необхідні для прийняття рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси, орган з присвоєння адреси отримує відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України “Про адміністративні послуги”.

Орган з присвоєння адреси при виконанні повноважень, визначених цією статтею, має право доступу до інформаційних ресурсів та баз даних в обсязі та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку визначення адрес.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та на об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Згідно з частиною другою статті 36 Закону №3038-VI виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється. Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідно до цієї статті, не вимагається.

Частиною восьмою статті 36 Закону №3038-VI передбачено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення.

Відповідно до частини дев`ятої статті 36 Закону №3038-VI повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зміну даних у поданому повідомленні, зміну даних про початок виконання будівельних робіт, які містяться в Реєстрі будівельної діяльності, відомості про припинення права на початок виконання будівельних робіт, які подані в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронною системою, включаються до Реєстру будівельної діяльності автоматично з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюднюються на порталі електронної системи.

У день включення до Реєстру будівельної діяльності інформації про початок виконання будівельних робіт програмні засоби електронної системи забезпечують автоматичне направлення до органу з присвоєння адреси повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2021 року №690 затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна (далі – Порядок №690).

Відповідно до пункту 2 Порядку №690 блоковані будинки – два та більше житлових (садибного типу, садові, дачні) будинки заввишки не більше чотирьох поверхів, у яких є хоча б одна спільна стіна, збудовані на межі окремих земельних ділянок за різними кадастровими номерами. Кожен блокований будинок є окремим об`єктом нерухомості і йому присвоюється окремий номер по вулиці (провулку тощо).

Згідно з пунктом 3 Порядку №690 перелік документів, що подаються для присвоєння, зміни, коригування, анулювання адреси, строки їх розгляду, підстави для відмови у присвоєнні адреси визначаються відповідно до положень статей 26-3, 26-4 і 26-5 Закону №3038-VI.

Пунктом 5 Порядку №690 передбачено, що присвоєння, зміна, коригування, анулювання адреси об`єкта будівництва, об`єкта нерухомого майна здійснюються виключно з використанням Реєстру будівельної діяльності.

Відповідно до пункту 6 Порядку №690 присвоєння, зміна, коригування адреси об`єктів, що збудовані або будуються на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, здійснюються з обов`язковим дотриманням тотожності адреси об`єкта та місця розташування земельної ділянки із застосуванням реквізитів, визначених пунктами 1-8 частини четвертої статті 26-3 Закону №3038-VI.

Водночас статтею 26-4 Закону №3038-VI врегульовано особливості присвоєння, коригування адреси після запровадження електронної системи щодо об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких отримано до запровадження такої системи.

Так, відповідно до частини першої статті 26-4 Закону №3038-VI після запровадження електронної системи присвоєння, зміна, коригування, скасування адреси щодо об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких набуто до запровадження цієї системи, здійснюються у порядку, визначеному статтею 26-3 цього Закону, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею і Законом України “Про адміністративну процедуру”.

Частиною сьомою статті 26-4 Закону №3038-VI передбачено, що орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви про присвоєння, зміну, коригування адреси приймає рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси або про відмову у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси.

Відповідно до частини восьмої статті 26-4 Закону №3038-VI підставами для відмови у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси є:

подання неповного пакета документів;

виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально;

подання заяви особою, яка не є замовником, або його представником;

подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння, зміну, коригування адреси на відповідній території.

Відмова у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси з підстав, не передбачених цією частиною, не допускається.

Отже, положення статті 26-4 Закону №3038-VI мають спеціальну сферу застосування та стосуються об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких було набуто до запровадження електронної системи. Натомість загальний порядок присвоєння адреси об`єкту нового будівництва після запровадження електронної системи врегульований статтею 26-3 Закону №3038-VI у взаємозв`язку з частиною дев`ятою статті 36 цього Закону.

На час складення схем намірів забудови спірних земельних ділянок порядок будівництва відповідних об`єктів в умовах воєнного стану регулювався також постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №722 “Деякі питання здійснення дозвільних та реєстраційних процедур у будівництві в умовах воєнного стану” (далі – Постанова №722).

У редакції Постанови №722, чинній на час складення та реєстрації схем намірів забудови спірних земельних ділянок у січні та березні 2025 року, передбачалося, що будівництво індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) площею до 500 кв. метрів за визначених цією постановою умов може здійснюватися замовником без отримання будівельного паспорта забудови земельної ділянки.

Схема намірів забудови земельної ділянки повинна була, зокрема, містити місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об`єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об`єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо.

При цьому зазначена редакція Постанови №722 не містила окремого застереження щодо неможливості застосування такого порядку до зблокованих житлових будинків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2026 року №305 “Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо будівництва об`єктів на підставі будівельного паспорта або схеми намірів забудови земельної ділянки”, яка набрала чинності 13 березня 2026 року, до Постанови №722 внесено зміни. Зокрема, положення щодо будівництва відповідних об`єктів без отримання будівельного паспорта доповнено застереженням щодо зблокованих житлових будинків, трьох і більше блокованих житлових будинків, проектування яких здійснюється на підставі містобудівних умов та обмежень, а вимоги до змісту схеми намірів забудови викладено у розширеній редакції.

Таким чином, при оцінці відповідності схем намірів забудови земельних ділянок з кадастровими номерами 0722182600:01:001:1256, 0722182600:01:001:1267 та 0722182600:01:001:1268 вимогам законодавства підлягає врахуванню редакція Постанови №722, чинна саме на час складення та реєстрації відповідних схем у 2025 році. Положення, запроваджені Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2026 року №305, не можуть бути застосовані для оцінки відповідності вимогам законодавства схем намірів забудови, складених та зареєстрованих до набрання чинності цією постановою.

Вирішуючи спір по суті, суд насамперед враховує, що оскаржувані накази від 08.06.2026 №7.10/87, №7.10/88 та №7.10/89 прийняті відповідачем з посиланням на пункт 2 частини восьмої статті 26-4 Закону №3038-VI, відповідно до якого підставою для відмови у присвоєнні, зміні, коригуванні адреси є виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально.

Разом з тим, визначальним для застосування положень статті 26-4 Закону №3038-VI є час набуття права на виконання будівельних робіт щодо відповідного об`єкта.

Як випливає безпосередньо з назви та змісту частини першої статті 26-4 Закону №3038-VI, цією статтею встановлено особливості присвоєння, зміни та коригування адрес після запровадження електронної системи саме щодо тих об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких було набуто до запровадження такої системи.

Натомість спірні правовідносини мають інший характер.

Як встановлено судом, схеми намірів забудови спірних земельних ділянок зареєстровані у Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва у січні та березні 2025 року. Повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо відповідних об`єктів також зареєстровані в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва у 2025 році та на час прийняття оскаржуваних наказів мали статус чинних.

Вирішуючи питання про застосування до спірних правовідносин статті 26-4 Закону №3038-VI, суд враховує визначену частиною першою цієї статті часову сферу її дії.

Закон України від 17 жовтня 2019 року №199-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва” набрав чинності 01 грудня 2019 року.

Підпунктом 7 пункту 11 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №199-IX Кабінету Міністрів України доручено через один рік з дня набрання чинності цим Законом забезпечити запровадження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, крім окремих її складових, для яких цим Законом встановлено інший строк запровадження.

Водночас пунктом 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №199-IX було встановлено, що стаття 26-4 Закону №3038-VI не застосовується з 01 грудня 2019 року по 30 листопада 2020 року.

Отже, для цілей застосування статті 26-4 Закону №3038-VI законодавець пов`язав запровадження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва із завершенням установленого Законом №199-IX перехідного періоду, тобто з 01 грудня 2020 року.

Оскільки право на виконання будівельних робіт щодо спірних об`єктів набуте у 2025 році, тобто після запровадження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, передбачений статтею 26-4 Закону №3038-VI спеціальний порядок, який відповідно до частини першої цієї статті поширюється на об`єкти, право на виконання будівельних робіт щодо яких набуто до запровадження електронної системи, до спірних правовідносин не застосовується.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню загальний порядок присвоєння адреси об`єкту нового будівництва, визначений статтею 26-3 Закону №3038-VI у взаємозв`язку з положеннями статті 36 цього Закону.

Так, частиною дев`ятою статті 36 Закону №3038-VI передбачено, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт, подане в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронною системою, включається до Реєстру будівельної діяльності автоматично з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі та оприлюднюється на порталі електронної системи.

У день включення до Реєстру будівельної діяльності інформації про початок виконання будівельних робіт програмні засоби електронної системи забезпечують автоматичне направлення до органу з присвоєння адреси повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва.

У свою чергу, відповідно до частини шостої статті 26-3 Закону №3038-VI орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання такого повідомлення приймає рішення про присвоєння адреси об`єкту нового будівництва, оприлюднює його на порталі електронної системи та вносить інформацію про присвоєння адреси і копію відповідного рішення до Реєстру будівельної діяльності.

При цьому стаття 26-3 Закону №3038-VI не містить положення, аналогічного частині восьмій статті 26-4 цього Закону, яке б надавало органу з присвоєння адреси право відмовити у первинному присвоєнні адреси об`єкту нового будівництва, право на виконання будівельних робіт щодо якого набуте після запровадження електронної системи, з підстави виявлення неповних або недостовірних відомостей у документах.

Суд також враховує, що передбачені частиною п`ятнадцятою статті 26-3 Закону №3038-VI підстави для відмови стосуються процедури зміни адреси закінченого будівництвом об`єкта та не можуть бути поширені на процедуру первинного присвоєння адреси об`єкту нового будівництва.

Таким чином, застосувавши до спірних правовідносин пункт 2 частини восьмої статті 26-4 Закону №3038-VI, відповідач застосував правову норму, часова сфера дії якої не охоплює спірні правовідносини, оскільки право на виконання будівельних робіт щодо відповідних об`єктів набуте у 2025 році, тоді як запровадження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва для цілей застосування цієї статті законодавчо пов`язане з 01 грудня 2020 року.

Разом з тим, сама по собі помилковість правової кваліфікації відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від необхідності перевірити наведені в оскаржуваних наказах фактичні обставини та з`ясувати, чи могли вони відповідно до належного правового регулювання перешкоджати присвоєнню адрес спірним об`єктам.

У цьому аспекті суд враховує, що схеми намірів забудови та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо спірних об`єктів були зареєстровані у Реєстрі будівельної діяльності та на час прийняття оскаржуваних наказів залишалися чинними.

Закон №3038-VI не наділяє орган з присвоєння адреси повноваженнями в межах процедури присвоєння адреси здійснювати повторну перевірку законності реєстрації документів, які вже містяться у Реєстрі будівельної діяльності, або фактично вирішувати питання про правомірність набутого на їх підставі права на виконання будівельних робіт.

Відтак обставини, наведені відповідачем щодо змісту схем намірів забудови та характеру запроектованих об`єктів, необхідно оцінювати також з урахуванням того, що відповідні документи були сформовані та зареєстровані в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва у 2025 році і їх чинність у встановленому законом порядку припинена не була.

Щодо посилання відповідача на відсутність у схемах намірів забудови відомостей про інженерні мережі та системи інженерного забезпечення суд зазначає таке.

Дійсно, редакція Постанови №722, чинна на час складення та реєстрації схем намірів забудови у січні та березні 2025 року, передбачала, що схема намірів забудови земельної ділянки повинна містити, зокрема, відомості про інженерні мережі і споруди, а також перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування.

Отже, відповідні вимоги до змісту схеми намірів забудови існували вже на час оформлення спірних схем та не були запроваджені лише у 2026 році.

Водночас встановлена відповідачем неповнота окремих відомостей у схемах намірів забудови сама по собі не свідчить про наявність передбаченої законом підстави для відмови у присвоєнні адрес спірним об`єктам.

Суд враховує, що відповідні схеми намірів забудови створені та зареєстровані у Реєстрі будівельної діяльності, а на їх підставі у встановленому порядку зареєстровані повідомлення про початок виконання будівельних робіт. На час прийняття оскаржуваних наказів такі повідомлення були чинними, а доказів припинення права на виконання будівельних робіт щодо спірних об`єктів матеріали справи не містять.

За таких обставин можливі недоліки відомостей, зазначених у раніше зареєстрованих схемах намірів забудови, не надавали відповідачу повноважень у межах процедури присвоєння адреси фактично здійснювати повторну оцінку правомірності оформлення таких схем та ставити під сумнів юридичні наслідки зареєстрованих на їх підставі і чинних повідомлень про початок виконання будівельних робіт.

Щодо посилання відповідача на розташування запроектованих житлових будинків на відстані 0 м від меж суміжних земельних ділянок та зумовлений цим зблокований характер забудови суд зазначає таке.

З матеріалів справи та схем намірів забудови вбачається, що окремі запроектовані житлові будинки розташовані безпосередньо по межах суміжних земельних ділянок, а тому суд не заперечує наявності у спірних об`єктів ознак блокованих будинків.

Разом з тим сам по собі зблокований характер об`єктів не є перешкодою для присвоєння кожному з них окремої адреси.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку №690 блоковані будинки — це два та більше житлових (садибного типу, садові, дачні) будинки заввишки не більше чотирьох поверхів, у яких є хоча б одна спільна стіна, збудовані на межі окремих земельних ділянок за різними кадастровими номерами. Цим же пунктом передбачено, що кожен блокований будинок є окремим об`єктом нерухомості і йому присвоюється окремий номер по вулиці (провулку тощо).

Крім того, пунктом 33 Порядку №690 встановлено, що для кожного блокованого будинку визначається окремий номер як для самостійного об`єкта.

Отже, нормативне регулювання у сфері присвоєння адрес прямо передбачає присвоєння окремого номера кожному блокованому будинку як самостійному об`єкту. Відтак сама по собі відстань 0 м до меж суміжних земельних ділянок та наявність ознак зблокованої забудови не свідчать про неможливість присвоєння спірним об`єктам окремих адрес.

Окремим є питання щодо можливості здійснення будівництва таких об`єктів за спрощеним порядком на підставі схем намірів забудови. Однак при його оцінці необхідно виходити з нормативного регулювання, чинного на час створення та реєстрації відповідних схем і набуття права на виконання будівельних робіт.

Схема намірів забудови земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1256 зареєстрована 29.01.2025, а схеми намірів забудови земельних ділянок з кадастровими номерами 0722182600:01:001:1267 та 0722182600:01:001:1268 — 06.03.2025.

У редакції Постанови №722, чинній на зазначені дати, окремого застереження щодо неможливості застосування передбаченого нею порядку будівництва до зблокованих житлових будинків не містилося.

Таке нормативне регулювання було змінене постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2026 року №305 “Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо будівництва об`єктів на підставі будівельного паспорта або схеми намірів забудови земельної ділянки”, яка набрала чинності 13 березня 2026 року. Саме зазначеною постановою положення Постанови №722 щодо можливості здійснення будівництва без отримання будівельного паспорта доповнено спеціальним застереженням стосовно зблокованих житлових будинків.

Таким чином, відповідні зміни набрали чинності більш ніж через рік після створення та реєстрації спірних схем намірів забудови і не можуть бути застосовані для оцінки відповідності цих схем вимогам законодавства, чинного на час їх оформлення.

Та обставина, що на час прийняття оскаржуваних наказів Постанова №722 вже містила відповідне застереження щодо зблокованих житлових будинків, не надавала відповідачу підстав поширювати нормативне регулювання, запроваджене у березні 2026 року, на схеми намірів забудови, створені та зареєстровані у 2025 році.

При цьому спірні схеми намірів забудови не були скасовані, а зареєстровані на їх підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт на час прийняття оскаржуваних наказів залишалися чинними.

За таких обставин відповідач у межах процедури присвоєння адреси не мав правових підстав фактично нівелювати юридичні наслідки чинних відомостей Реєстру будівельної діяльності, посилаючись на те, що з огляду на нормативні зміни, які набрали чинності у 2026 році, будівництво спірних об`єктів мало здійснюватися за іншою процедурою.

Отже, ні встановлена відповідачем неповнота окремих відомостей у зареєстрованих схемах намірів забудови, ні розташування запроектованих будинків на відстані 0 м від меж суміжних земельних ділянок та їх зблокований характер за встановлених у цій справі обставин не утворюють передбачених законом підстав для відмови у присвоєнні адрес спірним об`єктам.

Щодо наказу від 08.06.2026 №7.10/87 суд окремо оцінює посилання відповідача на те, що до заяви щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1267 долучено витяг №ІУ051250306104-1, який стосується земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1268.

Матеріалами справи підтверджується, що зазначений відповідачем витяг дійсно стосується іншої земельної ділянки. Отже, у цій частині встановлена відповідачем фактична обставина відповідає матеріалам справи.

Разом з тим наявність помилково долученого витягу необхідно оцінювати з урахуванням порядку присвоєння адреси, встановленого Законом №3038-VI, та відомостей, які на час розгляду питання вже містилися в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Судом встановлено, що щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1267 у Реєстрі будівельної діяльності зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ІУ051250306531, а витяг №ІУ051250306531-1 сформовано 28.08.2025. Документ має статус “Діючий”, замовником будівництва є ОСОБА_1 , а наведені в ньому відомості дозволяють однозначно ідентифікувати земельну ділянку та відповідний об`єкт будівництва.

При цьому частина двадцята статті 26-3 Закону №3038-VI забороняє органу з присвоєння адреси вимагати від замовника додаткові документи, не передбачені законом, та передбачає отримання необхідних додаткових документів і інформації шляхом інформаційної взаємодії. Орган з присвоєння адреси при здійсненні своїх повноважень має доступ до відповідних інформаційних ресурсів та баз даних.

Крім того, сама процедура, встановлена частиною дев`ятою статті 36 та частиною шостою статті 26-3 Закону №3038-VI, передбачає інформаційну взаємодію через електронну систему: після внесення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до Реєстру будівельної діяльності програмні засоби електронної системи направляють органу з присвоєння адреси повідомлення про необхідність присвоєння адреси відповідному об`єкту нового будівництва.

За таких обставин помилкове долучення позивачем витягу щодо іншого об`єкта не спростовувало існування зареєстрованого та чинного повідомлення про початок виконання будівельних робіт саме щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1267 та не позбавляло відповідача можливості перевірити відповідні відомості безпосередньо в Реєстрі будівельної діяльності.

Більше того, застосована відповідачем правова підстава — пункт 2 частини восьмої статті 26-4 Закону №3038-VI — передбачає виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах. У спірному випадку йдеться не про недостовірність відомостей щодо об`єкта з кадастровим номером 0722182600:01:001:1267 у Реєстрі будівельної діяльності, а про долучення до заяви витягу, який стосується іншого об`єкта, поряд із наявністю у державній електронній системі належного чинного документа щодо спірного об`єкта.

Тому ця обставина за конкретних обставин справи також не могла бути достатньою підставою для відмови у присвоєнні адреси.

Суд також враховує, що оскаржувані накази прийняті відповідачем на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду у справах №140/16678/25 та №140/1368/26, якими попередні рішення про відмову у присвоєнні адрес спірним об`єктам були скасовані та відповідача зобов`язано повторно розглянути відповідні заяви.

Повторний розгляд заяв на виконання судових рішень передбачав обов`язок відповідача вирішити питання відповідно до закону та з урахуванням правової оцінки обставин, яка стала підставою для скасування попередніх рішень. Такий повторний розгляд не надавав відповідачу права виходити за межі визначених законом повноважень органу з присвоєння адреси та використовувати цю адміністративну процедуру для перевірки чинності чи правомірності документів у сфері будівництва, зареєстрованих у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

Отже, наведені відповідачем в оскаржуваних наказах обставини не підтверджують наявності законних підстав для відмови ОСОБА_1 у присвоєнні адрес спірним об`єктам будівництва.

При цьому суд наголошує, що предметом цього спору не є правомірність реєстрації схем намірів забудови чи повідомлень про початок виконання будівельних робіт, відповідність фактично здійсненого будівництва будівельним нормам або наявність підстав для припинення права на виконання будівельних робіт. Відтак суд не вирішує зазначених питань, а оцінює виключно правомірність відмови органу з присвоєння адрес у межах наданих йому законом повноважень.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що накази від 08.06.2026 №7.10/87, №7.10/88 та №7.10/89 прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, визначені Законом №3038-VI, а наведені у них обставини не становили належних правових підстав для відмови у присвоєнні адрес, у зв`язку із чим такі накази є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо способу захисту порушеного права позивача суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, а також про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 01 червня 2022 року у справі №620/5996/21 зазначив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві має забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання, бути адекватним фактичним обставинам справи, не суперечити суті заявлених позовних вимог та узгоджуватися з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та спосіб, передбачені законом.

У цій же постанові Верховний Суд вказав, що ефективним є такий спосіб захисту, застосування якого забезпечує припинення, запобігання чи усунення порушення права та його відновлення, а обраний спосіб захисту повинен мати наслідком повне припинення порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи і забезпечувати одержання нею бажаного результату.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2019 року у справі №509/1350/17, вирішуючи питання щодо меж втручання суду у повноваження суб`єкта владних повноважень, зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача за умови, якщо для прийняття такого рішення виконано всі визначені законом умови та його прийняття не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає встановлення судом обставин щодо виконання позивачем усіх передбачених законом умов для прийняття відповідного рішення.

Отже, вирішуючи питання про належний спосіб захисту у цій справі, суд має врахувати необхідність забезпечення ефективного та остаточного поновлення порушеного права позивача, а також наявність чи відсутність у відповідача дискреційних повноважень при вирішенні питання про присвоєння адреси.

Як встановлено судом, спір щодо присвоєння адрес спірним об`єктам будівництва виник не вперше.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2026 року у справі №140/16678/25 скасовано попередні рішення про відмову у присвоєнні адрес об`єктам будівництва на земельних ділянках з кадастровими номерами 0722182600:01:001:1267 та 0722182600:01:001:1256 та зобов`язано відповідача повторно розглянути відповідні заяви позивача.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі №140/1368/26 аналогічний спосіб захисту застосовано щодо об`єкта будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0722182600:01:001:1268.

На виконання зазначених судових рішень відповідач повторно розглянув заяви ОСОБА_1 , однак 08.06.2026 знову відмовив у присвоєнні адрес, прийнявши оскаржувані у цій справі накази №7.10/87, №7.10/88 та №7.10/89.

Отже, застосований у попередніх справах спосіб захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви позивача не забезпечив остаточного вирішення питання щодо присвоєння адрес спірним об`єктам.

При цьому судом у цій справі встановлено, що відповідач помилково застосував до спірних правовідносин пункт 2 частини восьмої статті 26-4 Закону №3038-VI, оскільки положення цієї статті регулюють особливості присвоєння адрес щодо об`єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких набуто до запровадження електронної системи, тоді як право на виконання будівельних робіт щодо спірних об`єктів набуте у 2025 році.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 26-3 Закону №3038-VI у взаємозв`язку з частиною дев`ятою статті 36 цього Закону.

Частиною шостою статті 26-3 Закону №3038-VI передбачено, що орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об`єкту нового будівництва приймає рішення про присвоєння адреси, оприлюднює його та вносить відповідну інформацію до Реєстру будівельної діяльності.

Таким чином, за наявності визначених законом умов зазначена норма встановлює конкретний варіант поведінки органу з присвоєння адреси та не передбачає можливості відмови у первинному присвоєнні адреси об`єкту нового будівництва з підстав, установлених частиною восьмою статті 26-4 Закону №3038-VI.

Судом встановлено, що щодо спірних об`єктів у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зареєстровані повідомлення про початок виконання будівельних робіт, які на час прийняття оскаржуваних наказів були чинними. Відомості про відповідні об`єкти та земельні ділянки містяться у Реєстрі будівельної діяльності.

Судом також перевірено наведені відповідачем підстави повторної відмови у присвоєнні адрес.

Як установлено судом, вимоги щодо зазначення у схемах намірів забудови відомостей про інженерні мережі та системи інженерного забезпечення існували на час складення спірних схем. Водночас можливі недоліки окремих відомостей у зареєстрованих схемах не припинили право позивача на виконання будівельних робіт, а відповідні схеми та зареєстровані на їх підставі повідомлення залишалися чинними.

Зблокований характер спірних об`єктів також не є перешкодою для присвоєння їм окремих адрес, оскільки Порядок №690 прямо передбачає присвоєння кожному блокованому будинку окремого номера як самостійному об`єкту. При цьому спеціальне застереження щодо застосування передбаченого Постановою №722 порядку до зблокованих житлових будинків запроваджене лише у березні 2026 року та не може бути застосоване для оцінки відповідності вимогам законодавства схем намірів забудови, створених і зареєстрованих у 2025 році.

Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1267 судом встановлено наявність у Реєстрі будівельної діяльності чинного повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ІУ051250306531, а тому помилкове долучення позивачем до заяви витягу №ІУ051250306104-1 щодо іншого об`єкта не свідчить про відсутність передбачених законом умов для присвоєння адреси відповідному об`єкту.

Отже, у межах розгляду цієї справи судом перевірені всі обставини, якими відповідач обґрунтував повторну відмову у присвоєнні адрес, та не встановлено передбачених належним правовим регулюванням перешкод для їх присвоєння.

Повторне зобов`язання відповідача розглянути заяви позивача фактично відтворювало б спосіб захисту, який уже був застосований судом у справах №140/16678/25 та №140/1368/26 і не забезпечив остаточного поновлення порушеного права позивача.

З огляду на встановлені обставини справи, імперативний характер положень частини шостої статті 26-3 Закону №3038-VI та відсутність у відповідача права діяти на власний розсуд шляхом обрання між присвоєнням адреси та відмовою з підстав, наведених в оскаржуваних наказах, зобов`язання відповідача присвоїти адреси спірним об`єктам не становитиме втручання суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Такий спосіб захисту відповідає положенням частини четвертої статті 245 КАС України та наведеним правовим висновкам Верховного Суду щодо необхідності забезпечення ефективного і повного поновлення порушеного права.

Відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є визнання протиправними та скасування наказів Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради від 08.06.2026 №7.10/87, №7.10/88 та №7.10/89 та зобов`язання відповідача присвоїти адреси відповідним об`єктам будівництва згідно з поданими позивачем заявами.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що накази Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради від 08.06.2026 №7.10/87, №7.10/88 та №7.10/89 прийняті не на підставі та не у спосіб, визначені Законом №3038-VI, а наведені відповідачем обставини не становлять передбачених належним правовим регулюванням перешкод для присвоєння адрес спірним об`єктам будівництва.

Відтак оскаржувані накази не відповідають критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

З огляду на повторність відмов відповідача, неефективність раніше застосованого способу захисту шляхом зобов`язання повторно розглянути заяви, а також встановлену судом відсутність передбачених законом перешкод для присвоєння адрес, позовні вимоги про зобов`язання відповідача присвоїти адреси спірним об`єктам будівництва також підлягають задоволенню.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання цього позову ОСОБА_1 сплатила судовий збір у загальній сумі 3194,88 грн, що підтверджується квитанціями №RUB5-UKLZ-R1LE від 09.06.2026 та №L3FS-E95S-S2RE від 16.06.2026.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, сплачений позивачем судовий збір у сумі 3194,88 грн підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради від 08 червня 2026 року №7.10/87 про відмову у присвоєнні адреси об`єкту будівництва щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1267.

Визнати протиправним та скасувати наказ Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради від 08 червня 2026 року №7.10/88 про відмову у присвоєнні адреси об`єкту будівництва щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1256.

Визнати протиправним та скасувати наказ Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради від 08 червня 2026 року №7.10/89 про відмову у присвоєнні адреси об`єкту будівництва щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722182600:01:001:1268.

Зобов`язати Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради присвоїти об`єкту будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0722182600:01:001:1267 адресу: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради присвоїти об`єкту будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0722182600:01:001:1256 адресу: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради присвоїти об`єкту будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 0722182600:01:001:1268 адресу: АДРЕСА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 3194,88 грн (три тисячі сто дев`яносто чотири гривні 88 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ковельської міської ради (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 73; ідентифікаційний код юридичної особи 21735556).

Суддя Н. В. Стецик