Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №120/16820/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 вересня 2026 р. Справа № 120/16820/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Агрономічної сільської ради (вул. Центральна, 12, с. Агрономічне, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23233)

про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Агрономічної сільської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 13.10.2025 № 3755 (78 сесія 8 скликання) «Про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки в оренду для городництва гр. ОСОБА_1 »; зобов`язання відповідача надати позивачеві дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки для відведення в оренду земельної ділянки терміном на 20 (двадцять) років орієнтовною площею 0,06 га (нуль цілих шість сотих гектара (шість соток) для городництва, на території Агрономічної сільської ради.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки (кадастровий номер 0520680200:01:005:0277) для відведення в оренду земельної ділянки терміном на 20 років орієнтовною площею 0,06 га для городництва на території Агрономічної сільської ради. За результатами розгляду вказаного клопотання відповідачем прийнято рішення №3755 від 13.10.2025 про відмову в наданні дозволу. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 08.12.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.12.2025 за вх.№80394/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

29.09.2025 позивач через свого представника звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки (кадастровий номер 0520680200:01:005:0277) для відведення в оренду земельної ділянки терміном на 20 років орієнтовною площею 0,06 га для городництва на території Агрономічної сільської ради.

За результатами розгляду клопотання позивача відповідачем 13.10.2025 рішенням №3755 відмовлено у передачу земельної ділянки в оренду, адже право комунальної власності Агрономічної сільської ради на земельну ділянку, що вказана позивачем у викопіюванні, не зареєстровано.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Ч. 1 ст. 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ч. 1 ст. 20 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

За змістом ч. 1 ст. 36 ЗК України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. Площа земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, не може перевищувати 0,6 гектара.

Отже, законом передбачено право громадян України на отримання у строкове платне користування (оренду) земельних ділянок для ведення городництва із земель державної і комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права врегульовано ст. 124 ЗК України. Так, частинами першою-другою цієї статі визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 134 цього Кодексу встановлено, що не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Згідно з положеннями ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 29.09.2025 позивач через свого представника звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки (кадастровий номер 0520680200:01:005:0277) для відведення в оренду земельної ділянки терміном на 20 років орієнтовною площею 0,06 га для городництва на території Агрономічної сільської ради. До заяви, крім іншого, долучено викопіювання земельної ділянки

Згідно з положень ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі:

проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок.

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Тобто, надання у користування земельної ділянки без складення документації із землеустрою можливо лише за наявності трьох умов, а саме:

- реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр";

- реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- без зміни меж та цільового призначення земельної ділянки.

Спірним рішенням від 13.10.2025 №3755 відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки для ведення городництва та зазначив, що право комунальної власності Агрономічної сільської ради на земельну ділянку, що вказана у викопіюванні, не зареєстровано.

В контексті наведеного суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року №1423-IX, розділ Х "Перехідних положень" доповнено пунктом 24, яким серед іншого визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених у підпунктах а-е цього Пункту.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Тобто, з дня набрання чинності Законом України №1423-IX від 28 квітня 2021 року з 27.05.2021 землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Таким чином, відсутність інформації щодо реєстрації права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, не змінює того, що земельна ділянка з кадастровим номером 0520680200:01:005:0277, що знаходиться на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, є комунальною власністю та її розпорядником є Агрономічна сільська рада.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.05.2020 у справі №802/1539/17-а.

Проаналізувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв у межах і спосіб, визначений законом.

За таких обставин, суд констатує протиправність рішення відповідача від 13.10.2025 №3755 не відповідає критеріям, визначеним ст. 2 КАС України, відповідно, є необґрунтованим та протиправним, отже, позовні вимоги в частині його скасування підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача прийняти рішення на черговій (позачерговій) сесії Агрономічної сільської ради, яким надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки для ведення городництва, строком на 20 років, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Разом з тим, позивач просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення в оренду земельної ділянки терміном на 20 років.

Оскільки сільська рада, як власник земельної ділянки, вправі розпоряджатися земельною ділянкою, то встановлення строку оренди є дискреційними повноваженнями останньої.

В силу приписів ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Суд зазначає, що дата укладення та строк дії договору оренди землі є істотними умовами правочину та визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років, що обумовлено ст. ст. 15, 19 Закону.

Відтак, у розрізі спірних правовідносин, суд вважає доцільним застосувати абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки (кадастровий номер 0520680200:01:005:0277) для відведення в оренду земельної ділянки терміном на 20 років орієнтовною площею 0,06 га для городництва на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому такі судові витрати у даній справі не розподіляються.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 132, 139, 143, 245, 246, 255, 293, 295, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Агрономічної сільської ради від 29.04.2025 №3521.

Зобов`язати Агрономічну сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу-об`єднання земельної ділянки (кадастровий номер 0520680200:01:005:0277) для відведення в оренду земельної ділянки терміном на 20 років орієнтовною площею 0,06 га для городництва на території Агрономічної сільської ради, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Агрономічна сільська рада (вул. Центральна, 12, с. Агрономічне, Вінницький р-н, Вінницька обл., 23233, код ЄДРПОУ 04525998)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 14.09.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна