Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №120/11530/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 вересня 2026 р. Справа № 120/11530/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Ю.М,, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем протиправно не зараховано вислугу в пільговому обчисленні до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії періодів проходження служби у підрозділі карного розшуку з 21.06.2008 по 07.07.2010 та у підрозділі по боротьбі з організованою злочинністю з 07.07.2010 по 30.03.2015, що загалом становить 03 роки 04 місяці 19 днів.

Ухвалою суду від 28.07.2026 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

07.08.2026 надійшов відзив на позовну заяву, в якому Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України заперечив проти задоволення позову, зазначивши, що на день звільнення позивача його календарна вислуга становила 16 років 01 місяць 22 дні, а вислуга на пільгових умовах — 03 роки 04 місяці 19 днів. Відповідач вважає, що відповідно до статті 12 Закону №2262-XII обов`язковою умовою набуття права на пенсію за вислугу років є наявність саме необхідної календарної вислуги, тоді як пільгове обчислення окремих періодів служби не може бути враховане для визначення права на призначення пенсії та має значення лише при визначенні її розміру.

На підтвердження своєї позиції відповідач послався, зокрема, на постанови Верховного Суду у справах №600/3836/22-а, №260/716/23, №640/7421/21, №640/3813/21, №600/2632/22-а та №320/12166/20. Крім того, зазначив, що наказ від 20.10.2020 №355 о/с, яким визначено календарну вислугу позивача, останнім не оскаржувався. З огляду на це Департамент просив у задоволенні позову відмовити повністю.

07.08.2026 Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України також подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду.

Відповідач зазначає, що про визначений розмір календарної та пільгової вислуги ОСОБА_2 був обізнаний ще 22.10.2020, коли ознайомився з наказом про звільнення, а про відмову у зарахуванні спірних періодів до календарної вислуги — щонайменше з листа Департаменту від 04.11.2025. При цьому повторне звернення позивача у 2026 році, на думку відповідача, не змінює моменту початку перебігу строку звернення до суду.

Оскільки з цим позовом позивач звернувся лише у липні 2026 року, відповідач вважає строк, передбачений статтею 122 КАС України, пропущеним та на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України просить залишити позовну заяву без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , майор поліції, проходив службу в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України.

22.10.2020 відповідно до п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» позивача було звільнено із займаної посади та служби в поліції згідно наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №355 о/с від 20.10.2020.

25.06.2026 позивач звернувся до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України із заявою, у якій просив зарахувати до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 3 Постанови КМУ №393 від 17.07.1992, вислугу років у пільговому обчисленні за періоди проходження служби у підрозділах карного розшуку з 21.06.2008 по 07.07.2010 та у підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю з 07.07.2010 по 30.03.2015, що у пільговому обчисленні становить 03 роки 04 місяці 19 днів.

Листом від 07.07.2026 №79912/04-2026 Департамент повідомив позивача, що відповідь на аналогічне звернення вже надавалася листом від 04.11.2025 №124948/04-2025, яким ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність правових підстав для зарахування спірної пільгової вислуги до календарної вислуги років.

Не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першочергово розглядає клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Так, відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

У цій справі предметом оскарження не є наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 20.10.2020 №355 о/с про звільнення позивача зі служби та визначення у ньому відповідних показників вислуги років.

Предмет спору виник у зв`язку із незарахуванням відповідачем до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислуги у пільговому обчисленні за визначені позивачем періоди служби та відмовою здійснити таке зарахування за результатами розгляду його відповідного звернення.

Отже, саме по собі ознайомлення ОСОБА_1 22.10.2020 з наказом про звільнення, в якому було зазначено тривалість його служби у календарному та пільговому обчисленні, не свідчить про виникнення у цей момент спору щодо відмови у зарахуванні пільгової вислуги до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії.

У межах цієї справи встановлено, що 25.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про зарахування спірної пільгової вислуги до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, посилаючись на правове регулювання, яке, на його переконання, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Листом від 07.07.2026 №79912/04-2026 відповідач фактично відмовив у задоволенні порушеного позивачем питання, пославшись на раніше надану відповідь від 04.11.2025 №124948/04-2025.

Суд враховує доводи відповідача про те, що аналогічне питання вже порушувалося позивачем раніше. Разом із тим, вказане не змінює того, що у цій справі предметом перевірки є правомірність дій відповідача за результатами розгляду заяви позивача від 25.06.2026 та висловлена у липні 2026 року позиція щодо відсутності підстав для зарахування спірної вислуги.

За наведених обставин суд не погоджується з доводами відповідача про необхідність обчислення строку звернення до суду з 22.10.2020, оскільки на цю дату оскаржуваних у межах цієї справи дій відповідача не існувало, а наказ про звільнення не є предметом цього спору.

З огляду на те, що відповідь за результатами заяви позивача від 25.06.2026 надано листом від 07.07.2026 №79912/04-2026, а з цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 20.07.2026 року, суд доходить висновку, що встановлений процесуальним законом строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.

Відтак підстави для застосування положень частини третьої статті 123 та пункту 8 частини першої статті 240 КАС України відсутні, а тому клопотання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ та поліції, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом «б» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Стаття 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною другою статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до статті 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 1992 року № 393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.

Суд, на підставі аналізу чинного законодавства, вказує на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських:

- вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Так, враховуючи вказане в контексті спірних правовідносин, Суд звертає увагу на наступне.

На час звільнення позивача зі служби (22.10.2020) діяла редакція пункту 3 Порядку № 393, яка визначала види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським, на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.

У справі, що розглядається, встановлено, що позивач був звільнений зі служби з органів Національної поліції з 22.10.2020 і на час звільнення стаж його служби в календарному обчисленні складав 16 років 01 місяць 22 днів, у пільговому обчисленні - 03 років 04 місяців 19 дні.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» (далі - Постанова № 119), яка набрала чинності 19 лютого 2022 року до Порядку № 393 внесено зміни, відповідно до яких:

Доповнити постанову пунктом 2-1 такого змісту:

« 2-1. Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови».

5. У пункті 3:

1) абзац перший викласти в такій редакції:

« 3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах:»;

2) абзац «у високогірних місцевостях на висоті 1500 і більше метрів над рівнем моря» виключити.

6. Доповнити постанову пунктом 3-1 такого змісту:

« 3-1. У разі наявності двох і більше підстав для зарахування на пільгових умовах до вислуги років, з якої визначається розмір пенсії, одного і того ж періоду служби вислуга років обчислюється за тією підставою, яка дає найбільші пільги».

7. У пункті 4 слова «до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні» замінити словами «на пільгових умовах до вислуги років, - у відповідному пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії».

Пункт 3 Порядку № 393 (в редакції Постанови № 119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Отже, пункт 3 Порядку № 393 (в редакції Постанови № 119) визначає види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

Правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», так і Порядок № 393 (в редакції Постанови № 119) виникнення, зокрема, в колишнього поліцейського права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.

Водночас, вирішуючи спір судом встановлено, що 28 серпня 2025 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/13694/22 визнано протиправними та нечинними:

- пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

- підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

- пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393»;

- пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393».

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 08 грудня 2025 року у справі № 440/254/25).

Суд зазначає, що статтею 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Постановою № 393 (у відновленій редакції) визначено, зокрема порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а.

Враховуючи викладене, вислуга років, з врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах, є календарною одиницею виміру та повинна бути врахована до вислуги років, яка підлягає обчисленню та застосуванню в порядку статей 12, 17 та 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови № 393 (в редакції, що діяла до внесення змін згідно Постанови № 119 і яка діє наразі).

Отже, з огляду на відновлення дії попередньої редакції Порядку №393, вислуга років позивача з урахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах, підлягає врахуванню при обчисленні вислуги років для цілей пенсійного забезпечення відповідно до статей 12, 17, 17-1 Закону №2262-XII.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо незарахування ОСОБА_1 вислуги в пільговому обчисленні за періоди проходження служби у підрозділі карного розшуку з 21.06.2008 по 07.07.2010 та у підрозділі по боротьбі з організованою злочинністю з 07.07.2010 по 30.03.2015 у загальній кількості 03 роки 04 місяці 19 днів до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, є протиправними.

Відтак належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати зазначену пільгову вислугу до вислуги років, яка враховується для призначення пенсії відповідно до статей 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку №393.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо незарахування вислуги в пільговому обчисленні у загальній кількості 03 роки 04 місяці 19 днів, здобутої ОСОБА_1 за періоди проходження служби у підрозділах карного розшуку з 21.06.2008 по 07.07.2010 та проходження служби у підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю з 07.07.2010 по 30.03.2015, до вислуги років.

Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за періоди проходження служби у підрозділах карного розшуку з 21.06.2008 по 07.07.2010 та у підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю з 07.07.2010 по 30.03.2015 у загальній кількості 03 роки 04 місяці 19 днів на пільгових умовах.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Ак. Богомольця, 10, м. Київ, код ЄДРПОУ 43305056)

Рішення суду сформовано 14.09.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна