Суд: Вінницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 13 вересня 2026 р.
Справа: №120/3706/26
Суддя: Бошкова Юлія Миколаївна
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
14 вересня 2026 р. Справа № 120/3706/26
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ) з вимогами визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту солдата ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", викладеній у листі № 12396 від грудня 2025. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 29.11.2025 він подав рапорт про звільнення його з військової служби згідно з підпунктом "г" п. 2 частини 4 статті 26 та пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років). Однак, відповідач протиправно відмовив у задоволенні його рапорту, оскільки ним був наданий весь пакет необхідних документів.
Ухвалою від 24.04.2026 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/12899/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
12.05.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечив проти задоволення позову та зазначив, що рапорт про звільнення з військової служби позивач адресував не по команді, без дотримання порядку підпорядкованості командиру військової частини НОМЕР_2 , без розгляду безпосереднім і наступними прямими командирами, що є недотриманням 14 Статуту внутрішньої приписів статті служби Збройних Сил України та пункту 233 Положення 1153/2008. Для підтвердження підстав звільнення з військової служби згідно з пп. 13 п. 5 Додатку 19 до Інструкції 170 до рапорту про звільнення з військової служби позивачеві слід було додати документи, передбачені відповідними нормами чинного законодавства.
З наявних матеріалів вбачається, що у позивача є одна рідна дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також вбачається, що ОСОБА_2 разом з позивачем не проживає. Жодних документів щодо визначення місця проживання ОСОБА_2 (копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копія рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дитини з батьком (матір`ю)), чи письмового договору між позивачем та матір`ю дитини з ким з батьків буде проживати дитина, та про участь другого з батьків у її вихованні, позивачем не представлено. За таких обставин вважає, що позивач належним чином не підтвердив факту утримання ОСОБА_2 .
Щодо утримання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зазначаємо, що позивачем не надано рішення суду про встановлення факту перебування вказаних осіб на його утриманні. Також не надано інших документів, які б підтверджували його обов`язок утримувати пасинків до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України, згідно якої при наявності у них матері – ОСОБА_6 такий обов`язок є лише у неї. Виходячи з вищевикладеного вважає, що відмова у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби є правомірною, а заявлені позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Окремо звернуто увагу суду на той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилося 18 років.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив наступне.
Так, 27.10.2025 представником позивача на адресу Міністерства оборони України скерований адвокатський запит з вимогою зареєструвати та розглянути рапорт про звільнення з військової служби.
29.11.2025 позивач додатково подав рапорт безпосередньо на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , який був зареєстрований 08.12.2025 за вх. 18823.
Так, до рапорту позивачем надано завірені копії: паспорту громадянина України та РНОКПП; свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 16.03.2009 ОСОБА_2 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 05.05.2005 ОСОБА_3 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 04.07.2012 ОСОБА_4 , витягу з ДРАЦСГ про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої частини статті 135 Сімейного кодексу України № 00038749897 від 06.03.2023, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 05.01.2015, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 від 03.12.2022, довідки № 339 від 26.06.2025, паспорта ОСОБА_6 та РНОКПП, довідки № 10492 від 17.02.2023, посвідчення багатодітної родини серії НОМЕР_8 від 30.06.2023.
Листом від 21.12.2025 військовою частиною НОМЕР_1 розглянуто рапорт від 08.12.2025 та відмовлено у його задоволенні з підстав того, що відповідно до підпункту 13 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 14.04.2009 №170 до подання до звільнення військовослужбовця долучається: копія свідоцтва про народження кожної дитини із зазначенням батьківства (материнства) військовослужбовця та/або рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовослужбовця (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовослужбовця виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до ст. 268 Сімейного кодексу України (за наявності); один з таких документів: копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше), або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копія рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні, або копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та копії документів, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (копія свідоцтва про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин; копія рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; копія висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та документи, передбачені відповідними нормами чинного законодавства.
З наданих позивачем документів вбачається, що ним не надано інших документів, які б підтверджували його обов`язок утримувати пасинків до досягнення ними 18 років відповідно до ст. 268 СК України, згідно якої при наявності у них матері - ОСОБА_6 такий обов`язок є лише у неї.
Позивач вважає відмову у звільненні його зі служби протиправною, що стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Згідно з частинами другою, четвертою статті 2 Закону проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 цієї статті передбачено, зокрема, що підставами для звільнення військовослужбовця з військової служби під час дії воєнного стану є: перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі-Інструкція №170).
Додатком 19 до Інструкції №170 визначено, що через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються:
- копія аркуша бесіди;
- копія рапорту військовослужбовця;
- копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);
- документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану):
- копія свідоцтва про народження кожної дитини із зазначенням батьківства (материнства) військовослужбовця та/або рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовослужбовця (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовослужбовця виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності);
- один з таких документів: копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше), або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копія рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовослужбовцем, або копію письмового договору між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні, або копія свідоцтва про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та копії документів, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (копія свідоцтва про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин; копія рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; копія висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; копія рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);
- інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовослужбовця за категорією стягнення (характером зобов`язання) «стягнення аліментів» з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби та їх реєстрації в установленому порядку (пункт 13 Додатку 19).
Пункт 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 №1153/2008 (далі Положення № 1153/2008) передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитись з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Частиною третьою статті 11 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402-III) встановлено, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За змістом частин першої та другої статті 15 Закону № 2402-III дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. За приписами частин першої третьої статті 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною першою статті 260 Сімейного кодексу України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Відповідно до статті 265 Сімейного кодексу України баба, дід зобов`язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу. Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 Сімейного кодексу України).
Проаналізувавши наведені норми у подібних правовідносинах (звільнення з військової служби під час воєнного стану у зв`язку з перебуванням у військовослужбовця на утриманні трьох і більше дітей), Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 у справі №160/11228/23 дійшов правового висновку про те, що військовослужбовець, перебуваючи у шлюбі, має право на участь у вихованні дітей його дружини (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо у дітей немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформульованої у вказаній вище постанові, обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України, покладений саме на батьків дитини.
Згідно зі ст. 260 Сімейного кодексу України вітчим, якій проживає однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, має право брати участь у їх вихованні.
Водночас прямого обов`язку утримувати падчерку/пасинка у позивача відповідно до сімейного законодавства немає. Зазначене право може бути реалізоване особою добровільно, однак якщо такі обставини покладаються в основу наміру отримати право на звільнення з військової служби, особа повинна довести, що саме вона здійснює утримання неповнолітніх дітей, які не є її рідними дітьми, а у останніх відсутні особи (коло яких визначене законом), які б могли надавати дитині/дітям таке утримання. Сам факт спільного проживання чоловіка з матір`ю дитини/дітей, навіть за наявності зареєстрованого шлюбу, а також спільного проживання з дітьми, не створює автоматичної підстави для звільнення військовослужбовця зі служби.
Як встановив суд, зі змісту наданих відповідачу документів не видно, що саме позивач здійснює утримання неповнолітніх дітей дружини від попереднього шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Отже, факт спільного проживання позивача з ОСОБА_7 та її дітьми від попереднього шлюбу, не створює автоматичної підстави для звільнення позивача, як військовослужбовця, зі служби.
Відтак, позивач не надав суду доказів того, що у неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - відсутні інші особи, окрім позивача, на яких відповідно до закону покладається обов`язок утримувати її дітей.
Крім того, суд зауважує , що наявність у сім`ї позивача статусу багатодітної згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова від 07.11.2024 у справі №340/2502/23) не надає права на відстрочку від призову/звільнення з військової служби за відсутності встановленого факту утримання саме військовозобов`язаним/військовослужбовцем трьох і більше дітей віком до 18 років.
Наявні у справі документи свідчать про те, що відповідач рапорт позивача в частині утримання неповнолітніх дітей був розглянутий, надані ним документи досліджені та проаналізовані та було прийнято рішення відповідно до Закону.
Таким чином, спірне рішення, яке було прийняте відповідачем за наслідками розгляду рапорту позивача від 08.12.2025, є правомірним.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_10 ).
Рішення суду сформовано 14.09.2026.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua