Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №640/23880/20 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 вересня 2026 р. Справа № 640/23880/20

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан "Ділові зустрічі" до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправними та скасування припису

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан «Ділові зустрічі» до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправними та скасування припису від 08 травня 2020 року № 192/п, винесеного Товариству з обмеженою відповідальністю Ресторан «Ділові зустрічі» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20049404, адреса місця реєстрації: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1) головним спеціалістом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) В. Краєвим щодо припинення виконання будівельних робіт на об`єкті «Будівництво житлового комплексу з апартаментами на вул. Круглоунівсрситетська. 5-7 в Печерському районі м. Києва», а також щодо вимог про надання до Департаменту дозволу центрального органу виконавчої влади на проведення земляних робіт для його реєстрації та науково-проектної документації на виконання робіт за вказаною адресою на розгляд.

Також представник позивача просив визнати протиправною та скасувати постанову від 22 червня 2020 року № 14-20 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини», складену директором Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) О. Никоряком щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан «Ділові зустрічі» (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20049404, адреса місця реєстрації: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 13/1) на загальну суму 69 700,00 гривень (шістдесят дев`ять тисяч сімсот гривень 00 копійок).

Ухвалою від 07.10.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На виконання вимог Закону № 3863-ІХ наказом ДСА України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, згідно якого вказану справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 року, вказану справу передано для розгляду судді Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк А.Ю.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.03.2025 року дану справу прийнято до свого провадження та надано учасникам справи строк для надання письмових пояснень.

На виконання вказаної ухвали суду, представником позивача подано додаткові пояснення, з яких вбачається, що спір між сторонами врегульовано не було.

Ухвалою від 09.04.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 10.06.2026 року вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 02.07.2026 року.

25.06.2026 року від представників позивача на адресу суду надійшли заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме за допомогою програмного забезпечення «EasyCon», які задоволено ухвалою від 26.06.2026 року.

15.07.2026 року представником позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

17.08.2026 у позивача витребувано додаткові докази, які подані ним 24.08.2026 року.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив наступне.

Судом встановлено, що 08.05.2020 Департаментом охорони культурної спадщини було складено Припис №192/П щодо ТОВ Ресторан «Ділові зустрічі», у якому зазначено, що земельна ділянка за адресою: вул. Круглоуніверситетська, 5-7 на якій позивачем проводяться будівельні роботи, розташовується в Центральному історичному ареалі міста (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 «Про затвердження Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року»; в зоні регулювання забудови першої категорії (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії культури в м. Києві»; в межах пам`ятки археології національного значення - культурний шар району стародавнього Києва - Клов (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 р. № 928 «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України») - охороняється законодавством України у сфері охорони культурної спадщини.

В безпосередній близькості до земельної ділянки знаходиться будинок за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 7, який рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 22.11.1982 № 1804 взято на державний облік як пам`ятку містобудування та архітектури місцевого значення, охоронний № 36.

Представниками Департаменту, в порядку здійснення охоронних заходів, було здійснено візуальних огляд земельної ділянки на вул. Круглоуніверситетська, 5-7 .

Під час даного обстеження встановлено, що ділянка за вказаною адресою по периметру огороджена залізобетонними блоками та парканом. На паркані, який обмежує земельну ділянку, з боку житлового будинку на вул. Круглоуніверситетська, 7 влаштовано колючий дріт. На паркані влаштовано інформаційний стенд «Паспорт об`єкту. Будівництво житлового комплексу з апартаментами на вул. Круглоуніверситетська, 5-7 в Печерському районі м. Києва. Замовник - ТОВ Ресторан «Ділові зустрічі».

На будівельному майданчику розташовується будівельна техніка, а саме: гусеничний кран, гусеничний екскаватор, будівельні матеріали, на території розміщено побутівки для робітників (будівельників), працюють робітники (будівельники). На момент огляду було зафіксовано проведення земляних робіт.

За результатом вказаного обстеження 08.05.2020 року складено Акт огляду, з висновку якого слідує, що роботи з реалізації вказаного вище проекту можуть вплинути на пам`ятку місцевого значення на вул. Круглоуніверситетська, 7.

Як слідує з спірного припису від 08 травня 2020 року № 192/п, позивача зобов`язано припинити виконання будівельних робіт на об`єкті «Будівництво житлового комплексу з апартаментами на вул. Круглоунівсрситетська. 5-7 в Печерському районі м. Києва» та протягом п`яти днів з дня отримання цього припису надати на розгляд Департаменту, у встановленому порядку, погоджену науково- проектну та проектну документацію на об`єкт будівництва.

В подальшому, на підставі Припису №192/П Департаментом 22.06.2020 винесено Постанову №14-20 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини».

Не погодившись із прийнятим відповідачем приписом та постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини», у преамбулі до якого зазначено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України; історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку; об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Законом України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства» від 19.09.2013 № 581-VII, Україною ратифіковано Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства.

Відповідно до преамбули до Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони цієї Конвенції, у тому числі й Україна, наголошуючи, зокрема, на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, посилаючись на різні документи Ради Європи, особливо на Європейську культурну конвенцію (1954 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (1992 року) та Європейську ландшафтну конвенцію (2000 року), домовилась: визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини; наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя; уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції стосовно:

- ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому;

- найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (пункти b), c), d) статті 1 Конвенції).

Згідно ст. 5 Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони зобов`язуються, зокрема: визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства; підвищувати цінність культурної спадщини через її виявлення, вивчення, тлумачення, захист, збереження та представлення; сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості; визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на територіях під їхньою юрисдикцією, незалежно від її походження; розробляти інтегровані стратегії для сприяння виконанню положень цієї Конвенції ( пункти a), b), e), f), g) цієї статті Конвенції).

Отже, згідно з вищенаведеними приписами правових норм національного законодавства і положень актів міжнародного права, ратифікованих Україною, культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність, до яких Закон України «Про охорону культурної спадщини» відносить й території, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність, зокрема, історичні ареали населених місць.

Збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема, у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних та головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України та на виконання статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 затверджено Список історичних населених міст України (міста і селища міського типу), до якого внесено і місто Київ.

Абзацами першим - третім пункту 2 вказаної постанови Уряду України, Державному комітетові будівництва, архітектури та житлової політики разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями постановлено забезпечити протягом 2001 - 2003 років розроблення та затвердження науково-проектної документації з визначення меж історичних ареалів населених місць, включених до зазначеного Списку.

Так, 28.03.2002 на IX сесії XXIII скликання Київською міською радою було прийнято рішення № 370/1804 «Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року».

При цьому, норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку розроблення історико-архітектурного плану населеного пункту, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 02.06.2011 № 64, та ДБН Б.2.2-3:2012 не були чинними на час ухвалення вищевказаного рішення Київською міською радою, однак на той час діяли, зокрема, Закон України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III та Закон України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про планування і забудову територій» (тут і далі у тексті у редакції, чинній станом на 28.03.2002), планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

Розроблення, погодження та експертиза містобудівної документації провадяться згідно зі встановленими державними стандартами, нормами та правилами в порядку, визначеному законодавством.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про планування і забудову територій», генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні станом на момент затвердження Київською міською радою Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, визначалися Законом України «Про основи містобудування», який відповідно до преамбули до цього Закону, спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.

Збереження пам`яток культурної спадщини у розумінні приписів ст. 2 Закону України «Про основи містобудування», є одним з головних напрямів містобудівної діяльності, до яких також належать й планування, забудова та інше використання територій.

Абзацом 5 ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» встановлено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів.

Суд звертає увагу на те, що Генеральний план міста Києва є основним планувальним документом, який містить принципові рішення, в тому числі, щодо охорони природи та історико-культурної спадщини та повинен відповідати вимогам щодо збереження історико-культурної спадщини. Ураховуючи особливий правовий статус міста Києва, як міста з цінною історико-культурною спадщиною, занесеного до Спису історичних населених міст України, у його складі повинні обов`язково виконуватися додаткові матеріали, а саме: історико-архітектурний та історико-містобудівний плани, у яких з метою захисту традиційного характеру середовища визначаються, зокрема, території, що мають особливу історико-культурну цінність, у тому числі й історичні ареали міста Києва, позначаються межі цих територій у вигляді графічних матеріалів.

Відповідно до розділу 7 «Збереження та охорона історико-культурної спадщини» текстової частини Генерального плану міста Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради № 370/1804 від 28.03.2002, на історико-містобудівному плані позначено: межі історичних районів та історичних ареалів міста, історико-архітектурних та історико-культурних заповідників.

Графічний матеріал Генерального плану - додаток до Генерального плану міста Києва «Історико-містобудівний опорний план міста», міститься також в загальному доступі в мережі Інтернет.

Слід звернути увагу на те, що Генеральний план міста Києва до 2020 року, є нормативно-правовим актом, який офіційно оприлюднено, а історико-архітектурні опорні плани, у яких визначено межі історичних ареалів, є науково-проектною документацією, яка розробляється у складі генеральних планів історичних населених місць, є основою для проектних рішень у генеральних планах та детальних планах територій історичних населених місць. Проекти реконструкції забудови та території історичних ареалів населених пунктів базуються на матеріалах історико-архітектурних опорних планів як науково-проектної документації з визначенням меж та режимів використання зон охорони пам`яток культурної спадщини.

Розробляючи, приймаючи та затверджуючи Генеральний план міста Києва, Київська міська рада діяла як представницький орган місцевого самоврядування та представляла територіальну громаду, здійснювала закріплені за нею повноваження щодо планування території міста від імені громади та в її інтересах, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини.

Оскільки Генеральний план міста Києва є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування з питань планування території населеного пункту, він є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, при цьому, та обставина, що межі історичного ареалу міста Києва не були затверджені у порядку, передбаченому ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», не означає, що цей ареал не існує взагалі і що на цю територію не поширюються вимоги законодавства щодо охорони історико-культурної спадщини і встановлені містобудівною документацією планувальні обмеження.

Згідно положень ч. 4 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до норм п. 17 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Суд наголошує на тому, що в зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови, як то у таких зонах забороняється проведення будівельних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини, зокрема, Міністерства культури та інформаційної політики України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів п. п. 1, 15, 18 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини», до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, контроль за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження зазначених об`єктів внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що земельна ділянка та об`єкт за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 5-7 розташовані в межах центрального історичного ареалу м. Києва, визначеного Генеральним планом міста та історико-містобудівним опорним планом.

Також, з рішення виконавчого комітету Київської міської ради від 16.07.1979 №920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979, а також актів Міністерства культури вбачається, що земельна ділянка та об`єкт за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 5-7 розташовані в межах центрального історичного ареалу м. Києва у зоні регулювання забудови першої категорії в межах центральної зони регулювання забудови пам`ятки ландшафту і історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра»

Відтак вказаний об`єкт є пам`яткою культурної спадщини, що користується правовим режимом, визначеним Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно до ст.5 та ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» органи охорони культурної спадщини зобов`язані забезпечувати реалізацію державної політики у сфері охорони культурної спадщини, здійснювати контроль за додержанням законодавства про охорону культурної спадщини, видавати розпорядження і приписи щодо припинення робіт, які загрожують об`єктам культурної спадщини чи можуть завдати їм шкоди, а також застосовувати фінансові санкції за порушення цього Закону в межах своїх повноважень.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам`ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам`ятки), покладається обов`язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам`ятки в належному стані за власні кошти.

Частиною 4 статті 32 цього Закону встановлено, що на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Абзацом першим частини першої статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.

Згідно зі ст.37 Закону будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об`єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об`єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.

Роботи на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини здійснюються за наявності письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

З метою захисту об`єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом України, погоджуються органами охорони культурної спадщини.

Отже, з аналізу положень вищезазначених норм права вбачається, що для проведення будівельних, земляних, демонтажних та інших робіт, які потенційно можуть вплинути на стан збереження пам`ятки та історичного середовища, у межах історичного ареалу та в безпосередній близькості до пам`ятки культурної спадщини, є обов`язковими розроблення відповідної науково-проєктної (проєктної) документації з урахуванням вимог охорони культурної спадщини; погодження такої документації з органом охорони культурної спадщини; отримання дозволу органу охорони культурної спадщини на виконання відповідних робіт та, зокрема, на проведення земляних робіт.

Відповідно до пункту 1 Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 07 березня 2018 року № 381 (далі - Положення), Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київради (КМДА), підпорядковується голові Київської міської державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно зі ст.44 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу, яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції:

за проведення будь-яких незаконних робіт, що можуть завдати або завдали шкоди пам`ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених місць, - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за недодержання вимог щодо захисту, збереження, утримання, використання, реставрації, реабілітації пам`яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за вчинення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, щодо об`єкта всесвітньої спадщини, його території, буферної зони - у розмірі від п`яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за неподання, несвоєчасне подання або подання явно недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних, будівельних, шляхових, меліоративних та будь-яких інших робіт об`єкти культурної спадщини - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за ухилення власника пам`ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам`ятки - у розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за невиконання припису органів охорони культурної спадщини - у розмірі від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.

Фінансові санкції, накладені органом охорони культурної спадщини, стягуються у встановленому законом порядку.

Отже, Департамент як орган охорони культурної спадщини м. Києва уповноважений видавати приписи щодо припинення робіт, які порушують законодавство у сфері охорони культурної спадщини, вимагати подання науково-проєктної документації на погодження, а у разі невиконання приписів застосовувати до юридичних осіб фінансові санкції в порядку, визначеному ст.44 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Судом встановлено, що приписом №192/П позивача зобов`язано припинити виконання будівельних робіт на об`єкті «Будівництво житлового комплексу з апартаментами на вул. Круглоунівсрситетська. 5-7 в Печерському районі м. Києва» та протягом п`яти днів з дня отримання цього припису надати на розгляд Департаменту, у встановленому порядку, погоджену науково- проектну та проектну документацію на об`єкт будівництва.

При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що до початку виконання будівельних робіт позивачем була розроблена та погоджена з органом охорони культурної спадщини відповідна науково-проєктна документація, а також отриманий дозвіл на проведення будівельних та земляних робіт у межах історичного ареалу.

Відповідні погодження та дозволи Департаментом не видавалися, що позивачем не спростовано.

При цьому, на переконання суду, отримання позивачем дозволу Міністерства культури України № 22-104/19з від 18 грудня 2019 року на проведення земляних робіт на об`єкті «Будівництво житлового комплексу з апартаментами на вул. Круглоуніверситетська, 5-7 в Печерському районі м. Києва» на території Центрального історичного ареалу (зона регулювання забудови першої категорії), терміном дії до 31 грудня 2020 року, не звільняє його від обов`язку подати такий дозвіл на реєстрацію до Департаменту.

В контексті вказаного суд звертає увагу, що відповідач є органом охорони культурної спадщини м. Києва, на який покладені повноваження, що викладені у ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та у Положенні про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.03.2018 № 381 (зі змінами, внесеними розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.05.2020 №771).

До повноважень Департаменту, що встановлені ст. 6 Закону, належать, зокрема: - встановлення режиму використання пам`яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони (п. 5); - забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження (п. 6); погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони (п. 9);

- призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт (п. 12); - надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок (п. 13); Повноваження Департаменту, що викладені у Положенні про Департамент у повній мірі відповідають ст. 6 Закону.

Тобто, законодавцем встановлено повноваження органу охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), серед яких чітко визначено, що Департамент надає дозвіл на проведення робіт у зонах охорони, реєструє дозволи на проведення земляних робіт, погоджує програми та проекти містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони.

Вказане також підтверджується наказом Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02.10.2018 № 02-0Д «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Цим наказом затверджено інформаційні та технологічні картки, серед яких; погодження відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земельних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони (п. 1.1 наказу); - надання дозволів на проведення робіти на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони, на щойно виявлених об`єктах культурної спадщини (консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення) (п. 1.5 наказу).

Тобто, Департамент уповноважений надавати дозволи на проведення робіт (реєструвати дозвіл на проведення земляних робіт), погоджувати науково- проектну документацію.

Як зазначалося судом, земельна ділянка за адресою: вул. Круглоуніверситетська, 5-7 розташовується в Центральному історичному ареалі міста (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 «Про затвердження Генерального плану

м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року»; в зоні регулювання забудови першої категорії (розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії культури в м. Києві» (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.12.2007 № 1714); в зоні регулювання забудови пам`ятки ландшафту і історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра» (наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.10 № 58/0/16-10, в редакції наказу Міністерства культури України від 16.06.2011 № 453/0/16-11, охоронний № 560-Кв), які визначені науково-проектною документацією «Межі і режими використання зон охорони пам`ятки ландшафту, історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра», та яка затверджена наказом Департаменту охорони культурної спадщини від 18.12.2019 № 86 - охороняється законодавством України у сфері охорони культурної спадщини.

В той же час, не заперечується самим позивачем, що початок робіт було проведено ним без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини – Департаменту, а саме, не зареєстровано дозвіл Міністерства культури України на проведення відповідних земляних робіт. При тому, що згідно Акту від 08.05.2020 року, проведення будівельних (земляних) робіт може негативно позначитися на стані збереження пам`ятки місцевого значення на вул. Круглоуніверситетська, 5-7.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено порушення позивачем вимог статей 29, частини четвертої статті 30 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а також порушення режиму використання пам`ятки відповідно до Статусу історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва (додаток 2 до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 року №979).

На підставі цього був винесений припис № № 192/п від 08.05.2020, що зобов`язував з дня його отримання припинити виконання будь-яких робіт на об`єкті будівництва за адресою м. Київ, вул. Круглоуніверситетській 5-7; та надати на розгляд Департаменту, у встановленому порядку, погоджену науково-проектну та проектну

документацію на вищевказаний об`єкт.

В свою чергу, у зв`язку з не виконанням вимог Припису, Департаментом було винесено постанову від 22.06.2020 року № 14-20 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини»

Суд звертає увагу, що за змістом ч.1 ст.44 Закону застосування фінансових санкцій до юридичних осіб за порушення законодавства про охорону культурної спадщини віднесено саме до компетенції відповідних органів охорони культурної спадщини.

Як убачається з Положення про Департамент, директор Департаменту наділений повноваженнями щодо накладення таких санкцій, а тому спірна постанова прийнята уповноваженою посадовою особою у межах наданих законом повноважень та на підставі належно встановлених фактів невиконання приписів.

Суд вважає необґрунтованими також посилання позивача про виконання лише підготовчих робіт, які не потребували дозволу органу охорони культурної спадщини.

Так, відповідно до наведених положень ч.4 ст.32, ч.1 ст.35, ч.1 ст.37 Закону України «Про охорону культурної спадщини». будь-які будівельні та земляні роботи, у тому числі роботи, пов`язані з демонтажем існуючої будівлі, влаштуванням фундаментів, паль тощо, якщо вони проводяться у межах історичних ареалів та можуть вплинути на стан збереження пам`ятки, допускаються лише за наявності погодженої документації та відповідних дозволів органу охорони культурної спадщини.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що характер робіт, утому числі підготовчі, демонтажні чи інші роботи, не звільняє позивача від виконання вимог Закону.

Суд зазначає, що Генеральний план міста Києва та історико-містобудівний опорний план визначають межі історичного ареалу міста, які підлягають обов`язковому врахуванню. Відсутність окремого затвердження меж історичного ареалу відповідно до ст.32 Закону не означає відсутності такого ареалу.

Суд зауважує, що на території історичного ареалу заборонено проведення будівельних, земляних та інших робіт без попереднього погодження проєктної документації та отримання дозволу органу охорони культурної спадщини. Усі підготовчі роботи, пов`язані з реконструкцією будівель у межах історичного ареалу, мають здійснюватися з дотриманням вимог Закону.

Суд відхиляє як безпідставні доводи позивача про відсутність у Департаменту повноважень на застосування фінансових санкцій, оскільки з положень Закону України «Про охорону культурної спадщини». зокрема, ст.5, ст.6, ст.44 Закону, та положень про Департамент прямо випливає, що орган охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації уповноважений накладати фінансові санкції за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Застосування таких санкцій є не лише правом, а й обов`язком відповідного органу у разі встановлення факту порушення.

В свою чергу, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на постанови Верховного Суду від 27.02.2019 по справі № 826/5755/17, від 03.04.2020 по справі № 640/21505/18 та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 по справі № 813/4993/15. Однак, суд вважає такі посилання помилковими, оскільки у вказаних постановах не враховано, що межі історичних ареалів міста Києва визначені у матеріалах Історико-архітектурного та історико-містобудівного опорних планах, що є складовою Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, який затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 307/1804, які були чинними станом на день виникнення спірних правовідносин та станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом.

Окрім того, процедура затвердження меж історичних ареалів міста Києва не порушена, адже Генеральний план був затверджений раніше, аніж Постанова Кабінету Міністрів № 318 від 13.03.2002 року.

Вказаний Генеральний план станом на момент виникнення спірних правовідносин не скасований та був діючим, що спростовує доводи позивача про те, що ділянка на вул. Круглоуніверситетській, 5-7 не знаходиться в історичному ареалі міста Києва.

Також суд вважає помилковою позицію позивача щодо незаконності Розпорядження №, адже, як уже зазначалося раніше, відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В даному ж випадку, Розпорядження № 979 було чинним на момент виникнення спірних правовідносин та в судовому порядку незаконним не визнавався.

Підсумовуючи вищевикладене, суд наголошує, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство у сфері охорони культурної спадщини передбачало отримання дозволу не на виконання будівельних робіт, а саме на містобудівні перетворення, про що саме йдеться мова, серед іншого, у п.9 ч. 1 ст. 6 та в ч. 4 ст. 32 Закону. У свою чергу, позивач звертав увагу на норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Однак, у преамбулі вказаного закону чітко вказано, що цей закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

У свою чергу, у преамбулі Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Тобто, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство у сфері охорони культурної спадщини передбачало особливий режим використання, зокрема, земель, що знаходяться у межах охоронних зон та в межах історичного ареалу населеного місця.

Вказане передбачає собою погодження науково-проектної документації та отримання дозволу на проведення земляних та інших робіт у органі охорони культурної спадщини, чого позивачем зроблено не було, а тому, суд вважає, що Департамент охорони культурної спадщини надав достатні, належні та допустимі докази, які підтверджують факт розташування спірного об`єкта в межах центрального історичного ареалу міста Києва та в безпосередній близькості до пам`ятки архітектури за адресою: вул. Круглоуніверситетській, 5-7; факт виконання позивачем будівельних та земляних робіт, а також відсутність погодженої в установленому порядку науково-проєктної документації та дозволів органу охорони культурної спадщини на виконання таких робіт.

Отже, під час розгляду справи відповідачем доведено законність видання припису від 08 травня 2020 року № 192/п, винесеного Товариству з обмеженою відповідальністю Ресторан «Ділові зустрічі» а також правомірність застосування фінансових санкцій постановою від 22 червня 2020 року № 14-20 «Про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини», на загальну суму 69 700,00 гривень.

Тоді, коли позивачем не доведено обставин, на які посилається як на підставу для задоволення позову, зокрема не надано доказів наявності погодженої науково-проєктної документації, отримання дозволів органу охорони культурної спадщини на виконання будівельних та земляних робіт у межах історичного ареалу та біля пам`ятки, а також не спростовано порушення вимог 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувані приписи та постанови Департаменту ухвалені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, з дотриманням вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та з урахуванням пріоритету охорони культурної спадщини.

З огляду на викладене суд вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються наявними у справі матеріалами, а тому підстав для визнання протиправними та скасування спірних рішень відповідача не вбачається.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Ресторан "Ділові зустрічі" (вул.Велика Васильківська, 13/1, Київ, 01024, код ЄДРПОУ 20049404)

Відповідач: Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул.Спаська, 12, Київ, 04070, код ЄДРПОУ 42475311)

Суддя Чернюк Алла Юріївна