Рішення від 09 вересня 2026 р. у справі №120/18066/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 вересня 2026 р. Справа № 120/18066/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність прийнятого ГУ ПФУ в Херсонській області рішення від 05.11.2025 №024950012217, яким відмовлено заявнику у призначенні пенсії.

Отже, позивач просить скасувати спірне рішення, зобов`язавши, при цьому, ГУ ПФУ в Херсонській області, зарахувати до страхового та пільгового стажу періоди роботи з 19.12.1990 по 15.05.1995, до пільгового стажу період роботи з 21.11.2017 по 24.09.2025 відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.01.1988, з урахуванням довідки від 01.07.2025 №731/45, виданої ТОВ "Вінницький агрегатний завод" та призначити пенсію відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення (19.08.2025).

Також позивач просить зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області поновити виплату пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати припинення її виплати.

Ухвалою від 05.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому проваджені). Установлено строк для подання відзиву.

Відповідач-1 подав відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, за наслідком цього прийняте рішення про призначення пільгової пенсії.

Надалі, в порядку перегляду рішення відповідач-1 рішенням від 05.11.2025 відмовив в призначенні пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 через відсутність необхідного стажу.

Так, за результатами поданих документів відповідачем не зараховано відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.01.1988, період роботи з 01.01.1992 по 15.05.1995, оскільки позивач в цей період працював на підприємствах, які розташовані на території російської федерації. Відповідач вказує, що 13.03.1992 між країнами Співдружності Незалежних Держав було укладено Угоду, якою при встановлені права на пенсію, надавалась можливість враховувати стаж роботи набутий на території будь-якої з держав учасниць цієї Угоди, після 31.12.1991. Проте, 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді. Відтак, норми Угоди не застовуються для осіб, які набули певні періоди страхового стажу на територіях держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав після 31.12.1991. З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для зарахування позивачу страхового стажу набутого у період з 01.01.1992 по 15.05.1995, оскільки, підприємство, на якому працював позивач юридично зареєстроване та фактично знаходиться на території російської федерації, тому норми Угоди не застовуються. Страховий стаж обчислюється відповідно до положень статті 24 Закону №1058.

Крім того, відповідач-1 вказує на те, що період роботи з 19.12.1990 по 15.05.1995 не зараховано до пільгового стажу позивача, оскільки даний період роботи не підтверджено пільговою довідкою, яка б підтверджувала право позивача на пенсію за Списком №1. Періоди роботи з 22.06.2016 по 01.04.2018, з 18.11.2018 по 31.12.2018, з 18.10.2019 по 31.12.2019, з 11.11.2020 по 31.12.2020, з 24.05.2021 по 31.05.2022, згідно з довідкою від 01.07.2025 №731/45, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю “Вінницький агрегатний завод”, не зараховано у зв`язку з перервою в атестації робочого місця. А періоди роботи з 2018 по 2023, з 2024 по 2025 згідно з довідкою від 01.07.2025 №735/31, №735/32, - у зв`язку з неритмічністю роботи протягом цього періоду.

Відповадач-2 подав відзив, у якому акцентує на правомірності рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 05.11.2025.

З приводу вимог зобов`язального характеру, то відповідач-2, вважає дискреційними повноваження по питанню призначення пенсії, тому дії зобов`язального характеру не можуть бути покладені на останнього.

Суд, вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, встановив такі обставини.

Позивач 19.08.2025 звернувся до відповідача-2 із заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, після досягнення ним 56 років.

Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, за наслідком цього прийняте рішення №024950012217 від 28.08.2025 про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058. Страховий стаж позивача складав - 38 років 05 місяців 21 день, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 - 5 років. Вік позивача - 56 років 08 місяців 01 день.

Після прийняття відповідачем-1 рішення №024950012217 від 28.08.2025 (за принципом єдиної черги електронну справу перевірено спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області), електронну пенсійну справу, засобами програмного забезпечення направлено до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за місцем фактичного проживання позивача.

Надалі, Головним управління Пенсійного фону України у Вінницькій області листом від 03.11.2025 №0200-0305-9/127280, рекомендовано Головним управлінням Пенсійного фонду областей, які опрацьовували переглянути розрахунок страхового стажу позивача.

Враховуючи рекомендації викладені у листі від 03.11.2025, відповідачем-1 переглянуто страховий стаж та прийнято нове рішення №024950012217 від 05.11.2025 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058, у зв`язку відсутністю на дату звернення необхідного пільгового стажу.

Страховий стаж позивача складав - 30 років 01 місяць 7 днів, з урахуванням пільгового стажу роботи за списком №1 - 4 (чотири) роки, страховий стаж становить 34 роки 01 місяць 07 днів.

Цим рішенням не зараховано до страхового стажу позивача:

- період 01.01.1992 по 15.05.1995, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка набрала чинності з 13.03.2992;

- пільговий стаж за Списком №1 обчислений згідно з довідкою від 01.07.2025 №731/45, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю “Вінницький агрегатний завод”, з урахуванням перерв в атестації робочих місць (дати проведення: 22.06.2016 №24-в, 01.06.2022 №8-в) та з урахуванням неритмічності роботи протягом періоду з 2018 по 2023, з 2024 по 2025, згідно довідок 01.07.2025 №735/31, №735/32 виданих Товариством з обмеженою відповідальністю “Вінницький агрегатний завод” склав 4 роки 09 місяців 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач за захистом своїх прав звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).

Пунктом 1 частиною 2 статті 114 Закону № 1058 встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 05.11.2025 №024950012217 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058, у зв`язку з відсутністю на дату звернення необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 1.

Згідно з положеннями статті 62 Закону № 1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пунктів 3 - 5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок № 442).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 442 атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до пункту 8 та 9 Порядку № 442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Відповідно до пунктів 3, 20 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , наявні зокрема записи про роботу в Товаристві з обмеженою відповідальністю “Вінницький агрегатний завод”, а саме 21.11.2017 про прийняття на роботу плавильником металу та сплавів та 24.09.2025 запис про звільнення (а.с. 25).

Крім того, пільговий стаж позивача за Списком №1 обчислений відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 01.07.2025 №731/45, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю “Вінницький агрегатний завод”. Так, за період роботи з 02.04.2018 по 30.06.2025 пільговий стаж складає 5 років 7 місяців 15 дні.

Натомість, згідно з рішенням відповідача-1 від 05.11.2025 №024950012217 пільговий стаж за Списком №1 позивача обчислений з урахуванням перерв в атестації робочих місць та з урахуванням неритмічності роботи протягом періоду з 2018 по 2023, з 2024 по 2025, складає 4 роки 09 місяців 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону.

Стосовно доводів відповідача-1 щодо обчислення пільгового стажу позивача з урахуванням перерв у атестації робочих місць, суд зазначає, шо атестація робочих місць здійснюється згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.

Як випливає із зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

В той же час, аналіз норм щодо атестації дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Проте, не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах та не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Великої Палати Верховного Суду у адміністративній справі 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року.

Отже, враховуючи вищезазначені висновки, відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається власника підприємства, а не працівника.

Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоди роботи з 2018 по 2025, у зв`язку з неритмічністю роботи, суд зазначає наступне.

Вимогами пункту 7 Порядку № 383 передбачено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п`ятиденному робочому тижні.

При підтвердженні періодів роботи після 01.01.1992 пільговий стаж обчислюється з урахуванням відомостей про фактичну зайнятість у шкідливих умовах роботи.

Повний робочий день - це виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менш як упродовж 80 % робочого часу, встановленого для працівників цього виробництва, цієї професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням певних трудових обов`язків.

Час, відпрацьований в умовах, передбачених Списками, обліковується власником або уповноваженим ним органом. Період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство та зазначається в довідці.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу надаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій, або їх правонаступників.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Тобто, підприємство, установа, організація або її правонаступники у довідці визначають періоди, які підлягають зарахуванню до пільгового стажу, зокрема і у випадку неритмічної роботи.

Так, згідно з довідкою про підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 01.07.2025 №731/45 позивачу визначено пільговий стаж за списком №1 за період з 02.04.2018 по 30.06.2025 - 5 років 7 місяців 15 днів.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази застосованого товариством порядку обчислення вказаного пільгового стажу.

В свою чергу, пенсійний орган при призначенні пенсії відповідно до рішення від 28.08.2025 №024950012217 в протоколі призначення пенсії визначив пільговий стаж за списком №1 - 5 років.

Натомість, згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 05.11.2025 №024950012217 про відмову у призначенні пенсії, пільговий стаж позивача за Списком №1 склав 4 роки 09 місяців 29 днів, при необхідному - 5 років.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, суд звертає увагу щодо зарахування до пільгового стажу роботи позивача період навчання плавильником металу та сплавів в ливарному цеху з 21.11.2017 по 02.04.2018. Суд вказує, що передбачене слово учень відповідним додатком до чинного Національного класифікатора України ДК 003:2010 Класифікатор професій, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327 застосовується до професійних назв робіт робітників середньої кваліфікації на час проходження первинної професійної підготовки особами, яких прийнято на роботу.

Похідні слова до професій (професійних назв робіт) можуть застосовуватися за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційних вимог, дублювання, збереження коду новоутвореної професії (примітка 1 до Додатка В).

Якщо назва професії працівника утворюється за допомогою передбаченого Додатком В, у тому числі учень, із дотриманням зазначених вище умов, право його на пенсію за віком на пільгових умовах та інші пільги і компенсації визначаються на тих самих умовах, що і працівникові базової професії.

Професії (посади) позивача, за якими позивач працював у спірні періоди, відносяться до Списку № 1.

Матеріали справи свідчать, що відповідний пільговий стаж роботи позивача за Списком №1 у спірні періоди підтверджується записами в трудовій книжці. Отже професія учень плавильника металу та сплавів в ливарному цеху створює правові підстави на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком № 1, а тому підлягають зарахуванню до періоду праці, що зараховується до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1.

Враховуючи вищезазначене, оскільки основним документом на підтвердження стажу є трудова книжка, що містить записи про пільговий характер роботи позивача та підтверджений відповідною довідкою від 01.07.2025 №731/45 період роботи з 21.11.2017 по 30.06.2025 підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком № 1. Таким чином, пільговий стаж позивача є достатнім для поновлення нарахування та виплати пенсії на пільгових умовах за Списком №1.

З приводу спірного питання щодо зарахування періоду робити на території російської федерації з 19.12.1990 по 15.05.1995, суд зазначає наступне.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та РФ.

При цьому метою вказаної Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди. Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно зі ст. 6 Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності даною Угодою.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а, від 20.07.2020 у справі № 174/421/17 (2-а/174/64/2017) та від 29.03.2023 у справі № 360/4129/20.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 № 01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Таким чином, під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії відповідач повинен був врахувати трудовий стаж та заробітну плату, набуті ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території РФ.

01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (далі - Закон № 2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі Постанова № 1328), яка набрала чинності 02.12.2022 якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Водночас, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, положення Закону № 2783-ІХ підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови № 1328 з 02.12.2022.

За обставин справи, позивач працював в рф у період з 19.12.1990 по 15.05.1995. Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 05.11.2025 №024950012217 позивачу зараховано до страхового стажу періоди роботи на території рф з 19.12.1990 по 31.12.1991. Однак, вказаним рішення пенсійного органу не зараховано періоди з 01.01.1992 по 15.05.1995, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка набрала чинності з 13.03.1992.

Таким чином, наявні правові підстави для зарахування періоду з 01.01.1992 по 15.05.1995 до страхового стажу позивача. Натомість, зарахування періоду з 19.12.1990 по 31.12.1991 є помилковим твердженням позивача, оскільки він зарахований, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 05.11.2025 №024950012217, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Водночас, вирішуючи спір, суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в цих правовідносинах виконувало функцію щодо прийняття первинного звернення та забезпечення нарахування та виплату пенсії за місцем проживання особи відповідно до пункту 4.10 Порядку №22-1.

Водночас, заяву позивача від 19.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Херсонській області (відповідач-1) та рішенням №024950012217 від 28.08.2025 призначено позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058. Страховий стаж позивача складав - 38 років 05 місяців 21 день, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 - 5 років. Вік позивача - 56 років 08 місяців 01 день (а.с. 20).

Відповідно до протоколу призначення пенсії територіальний пенсійний орган обрахував страховий стаж позивача до 01.01.2004, який становить 11 років 11 місяців 21 день (а.с. 20).

Надалі Головне управління ПФУ в Херсонській області в порядку перегляду рішення, із страхового стажу позивача виключено періоди з 01.01.1992 по 15.05.1995 на підприємстві, яке розташоване на території рф;

відкориговано періоди пільгової роботи за Списком №1 з 02.04.2018 по 10.05.2025 з урахуванням перерв в атестації робочих місць та неритмічності роботи з 2018 по 2025.

Тобто, спірним рішенням від 05.11.2025 зменшено страховий стаж позивача з 38 років 05 місяців 21 день до 34 років 01 місяця 07 днів.

Із них, при первинному розгляді заяви позивача 5 років пільгового стажу зменшено до 04 роки 09 місяців 29 днів, що відображено у рішенні ГУ ПФУ в Херсонській області від 05.11.2025, яке суд визнав протиправним та скасував (а.с. 12-13).

Тож, права позивача відновлюються прийнятим ГУ ПФУ в Херсонській області рішенням від 28.08.2025 яким позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058. Страховий стаж позивача складав - 38 років 05 місяців 21 день, в тому числі пільговий стаж за Списком №1 - 5 років. Вік позивача - 56 років 08 місяців 01 день (а.с. 20).

З цих підстав, немає необхідності зобов`язувати ГУ ПФУ в Херсонській області зараховувати спірний період та повторно призначати пенсію з 19.08.2025, оскільки вона призначена рішенням від 28.08.2025.

Отже, з метою захисту прав позивача, суд доходить висновку, що похідна вимога підлягає задоволенню, шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити нарахування та виплачувати позивачу пенсії за віком, призначену за заявою позивача від 19.08.2025, на пільгових умовах за Списком №1 з дати припинення її виплати.

Установлюючи дату з якої позивачу припинено виплату призначеної пенсії, суд ураховує лист Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 02.12.2025 (а.с. 17), яким позивачу повідомлено про виплачену пенсію з 19.08.2025 по 31.10.2025. Тож, датою якою необхідно поновити позивачу виплату пенсії призначеної пенсії є 01.11.2025.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми встановлено, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту третього цієї постанови, виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, водночас обравши при цьому правильний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі встановлених обставин, судовий збір слід стягнути на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 05.11.2025 №024950012217 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області поновити з 01.11.2025 нарахування та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, призначену за заявою від 19.08.2025 відповідно до рішення від 28.08.2025 №024950012217.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області судовий збір у розмірі 302,80 грн (триста дві гривні 80 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір в розмірі 302,80 грн (триста дві гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );

Відповідач-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ - 21295057, вул. Валентина Крицака, 6, м. Херсон, 73036);

Відповідач-2: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005).

Повне судове рішення складено 10.09.2026.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна