Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №734/3339/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/3339/26 Головуючий у 1 інстанції Іванюк Т. І.

Провадження № 33/4823/758/26

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд в складі головуючого судді Сиволапа Д.С., з участю захисника - Пінчучка М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Пінчука М.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Азербайджана, військовослужбовець, мешканець АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Місцевим судом встановлено, що о 03 год. 35 хв. 09 липня 2026 року с. Кіпті, дорога М01, Київ – Чернігів – Н. Яриловичі, 98 км., СП «Кіпті», водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota N2», н/з НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції).

Не погодившись із рішенням суду, захисник Пінчук М.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати та закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу даного адміністративного правопорушення. В обґрунтування скарги посилається на те, що суд неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки безпосередньому змісту відеозапису, визнав відмовою дії особи, яка неодноразово висловлювала готовність пройти огляд та залишив поза увагою порушення спеціальної процедури огляду щодо військовослужбовця, права іноземця на перекладача та реальну правничу допомогу, недотримання вимог до направлення в заклад охорони здоров`я і законності первинної зупинки транспортного засобу. Вказує, що матеріали оформляли різні поліцейські без підтвердження безперервності особистого спостереження. Також, зазначає, що місцевий суд змінив фактичну суть обвинувачення та не усунув суперечності доказів. Протокол ставить у вину відмову від огляду на стан наркотичного сп`яніння. Водночас в оскаржуваній постанові суд зазначив, що вина ОСОБА_1 встановлена «у керуванні транспортним засобом особою у стані наркотичного сп`яніння». Звертає увагу, що його клієнт є учасником бойових дій, за сумлінне виконання військового обов`язку має нагороди, зазнав поранення під час виконання бойового завдання, під час події перебував у вираженому емоційному напруженні, а його поведінка мала ситуативний характер. Він неодноразово повідомляв поліцейським про готовність проїхати до медичного закладу, просив забезпечити перекладача, бажав зрозуміти зміст направлення та не заперечував проти проходження огляду після забезпечення належних процесуальних умов. Отже, навіть якщо перші висловлювання його клієнта й були різкими та емоційними, вони не можуть розглядатися ізольовано від його подальшого чіткого волевиявлення пройти медичний огляд.

Будучи повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, його інтереси в засіданні представлені захисником Пінчуком М.А., який вважав можливим проводити судовий розгляд без участі особи, що притягується до відповідальності, що узгоджується з вимогами ст.ст. 268, 294 КУпАП та розгляду справи не перешкоджає.

Апеляційний судом встановлено, що в різних офіційних документах, копії яких містяться в матеріалах справи допускається різне написання прізвище особи, яка притягнута до відповідальності, як то: « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_3 » при тому, що сама ця особа іменує себе прізвищем « ОСОБА_3 ».

За таких обставин, апеляційний суд вважає вірним зазначення у тексті постанови прізвища особи, яка притягається до відповідальності - « ОСОБА_3 », відповідно до відомостей, що вказані в його паспорті громадянина Республіки Азербайджан та військовому квитку. Відповідні зміни слід внести й до постанови місцевого суду.

Заслухавши позицію захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно ст.ст.245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані наркотичного сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також у закладі охорони здоров`я.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ї ЕПР1 № 714489, водій ОСОБА_1 09 липня 2026 року о 03 год. 35 хв. с. Кіпті, дорога М01, Київ – Чернігів – Н. Яриловичі, 98 км., СП «Кіпті», керував транспортним засобом Toyota N2, н/з НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.4).

Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою та за формою і змістом відповідає вимогам ст.ст. 254-256 КУпАП. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки такі узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Отже, даний протокол є документом, що фактично містить твердження компетентного державного органу про вчинення особою адміністративного правопорушення та одночасно є одним з джерел доказів, у силу положень ст. 251 КУпАП.

З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що працівниками поліції був зупинений автомобіль під керуванням ОСОБА_1 . Під час перевірки документів на вимогу працівників поліції надати посвідчення водія останній відповів відмовою, при цьому почав різко висловлюватися, не бажав виконувати вимоги працівників поліції. При спілкуванні з водієм, виникли підозри про перебування останнього у стані наркотичного сп`яніння. Поліцейський озвучив ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці та запропонував пройти огляд у закладі охорони здоров`я. На неодноразові пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, водій відповів «я не згоден, не хочу», вимагав надання йому перекладача, стверджуючи що не вміє читати та писати українською. При цьому, працівник поліції роз`яснив наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та його права і обов`язки. Після цього поліцейський склав адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 за ст.130 КУпАП, який потім оголосив останньому.

Відповідно до вимог 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як убачається з матеріалів справи, працівники поліції діяли відповідно до вимог закону та після виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння запропонували останньому пройти відповідний огляд у найближчому закладі охорони здоров`я, проте він відмовився.

Відповідно до ПДР водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп`яніння до складання протоколу про адміністративне правопорушення, а своєю поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду.

Відмова ОСОБА_1 від виконання вимоги поліцейських пройти медичний огляд була очевидною. Він затягував час, спочатку не надавав конкретної відповіді, але потім, відмовився, отже свого обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння як водій не виконав.

Проаналізувавши відеозапис, апеляційний суд приходить до висновку, що посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, не заслуговує на увагу, оскільки поведінка водія свідчить про протилежне, а саме про те, що він будь-яким чином намагався уникнути огляду, а потім категорично відмовився від його проведення.

При цьому, факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння було зафіксовано на технічний носій, що узгоджується з положеннями ст.266 КУпАП.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції, незаконності складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, як ОСОБА_1 , так і його захисником апеляційному суду не надано.

Доводи сторони захисту про те, що працівники поліції не дали можливості ОСОБА_1 , скористатись правовою допомогою адвоката, чим було порушено його право на захист, є непереконливими, з огляду на таке.

Як слідує з протоколів про адміністративні правопорушення, у них міститься відмітка про те, що ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що також підтверджується відеозаписом.

Відсутність захисника при складанні протоколів про адміністративні правопорушення не свідчить про порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки під час оформлення протоколів не вирішується питання про його адміністративну відповідальність, а лише фіксується факт правопорушення, висновок щодо якого вправі зробити суд.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи захисту про те, що не проходження медичного огляду на стан сп`яніння водієм ОСОБА_1 була обумовлена тим, що поліцейські не забезпечили участь у даній дії перекладача.

Так, відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження.

Дане право пов`язано не з належністю особи до певної національності або громадянства іншої держави, а виникає у особи, яка не володіє мовою, якою ведеться провадження у справі про адміністративне правопорушення.

При перегляді відеозапису з портативного реєстратора поліцейського чітко спостерігається, що водій ОСОБА_1 не лише повністю розуміє державну мову, а й досконало володіє нею, що ставить під сумнів необхідність залучення йому перекладача.

Крім того суд звертає увагу, що право на перекладача виникає у особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тобто з моменту складання відносно неї відповідного протоколу.

При цьому медичний огляд водія на стан алкогольного сп`яніння не є стадією притягнення особи до адміністративної відповідальності, а є лише спеціальною поліцейською процедурою під час якої з`ясовується чи перебуває водій транспортного засобу в стані сп`яніння, і лише в разі позитивного результату такого огляду розпочинається процедура притягнення водія до передбаченої КУпАП адміністративної відповідальності.

Посилання апелянта щодо незаконної зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху, незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів вчинення правопорушення, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

акож, суд апеляційної інстанції вважає, що в умовах запровадженого в державі воєнного стану та пов`язаних з цим певних обмежень прав і свобод людини, працівники поліції під час здійснення заходів з охорони громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану, особливо в прифронтових та прикордонних регіонах, наділені правом зупиняти та перевіряти транспортні засоби не лише з підстав, передбачених Законом України «Про Національну поліцію».

Доводи захисника про те, що певні матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП були складені різними працівниками поліції, не свідчать про порушення вимог законодавства та не ставлять під сумнів допустимість відповідних доказів.

Чинне законодавство не містить вимоги про те, що всі матеріали, які складаються у зв`язку з виявленням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повинні бути оформлені одним і тим самим працівником поліції.

Сам по собі факт складення протоколу про адміністративне правопорушення, направлення на огляд, акта огляду, рапорту чи інших матеріалів різними працівниками поліції не свідчить про їх недопустимість або недостовірність, якщо кожен із таких документів складений уповноваженою особою в межах її повноважень та у встановленому законом порядку.

Крім того, КУпАП не встановлює обов`язку щодо особистого виконання одним працівником поліції всіх процесуальних дій, пов`язаних із документуванням адміністративного правопорушення. Визначальним є дотримання встановленого порядку оформлення відповідних матеріалів та наявність у працівника поліції відповідних повноважень.

Доводи апелянта про те, що працівниками поліції було порушено процедуру огляду, передбачену ст.266-1 КУпАП, також є непереконливими.

Так, відповідно до ч.1 ст.15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення зокрема правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Статтею 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (ч.1).

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів (ч.2).

Отже, аналіз положень ст.ст. 266-1 КУпАП свідчить про те, що даною нормою права не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом. Тобто, положення ст. 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водій транспортного засобу, а застосовуються лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Таким чином, порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами не під час безпосереднього виконання обов`язків військової служби на дорогах загального користування здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП.

Матеріали справи та апеляційної скарги не містять доказів (наказів, бойових розпоряджень, інших службових документів) того, що у визначений у протоколі час ОСОБА_1 безпосередньо виконував обов`язки військової служби.

Отже, посилання апелянта на те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому огляд на стан сп`яніння мав бути проведений виключно посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, а не поліцейським, є помилковим.

За таких обставин, огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції правомірно здійснювався поліцейськими в загальному порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, а дії водія вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Твердження захисника про те, що суд першої інстанції змінив фактичну суть обвинувачення, є необґрунтованими.

Дійсно, наприкінці мотивувальної частини постанови суд першої інстанції зазначив про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом особою в стані наркотичного сп`яніння. Разом із тим, із мотивувальної частини постанови слідує, що суд установив факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за наявності ознак наркотичного сп`яніння та подальшої відмови даної особи від проходження огляду на стан сп`яніння, що призвело до порушення водієм вимог п. 2.5 ПДР.

Зазначене формулювання щодо перебування особи саме у стані наркотичного сп`яніння є неточним, однак така неточність не свідчить про зміну судом фактичної суті обвинувачення та не спростовує висновку про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Проте, для належного сприйняття постанови з неї підлягає виключенню посилання на керування водієм транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин, які мають суттєве значення для встановлення істини та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки вони були предметом детального дослідження в суді першої інстанції, де в своєму рішенні суд навів відповідні мотиви, з якими апеляційний суд погоджується та вважає їх правильними. Нових підстав для визнання вказаних висновків суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, апелянт не надав.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не знаходять свого підтвердження. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.

Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, постанова місцевого суду відповідає вимогам закону, однак підлягає зміні шляхом виключення з її мотивувальної частини відомостей про керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сприяння, які суперечать змісту мотивувальної частини постанови, а також шляхом зазначення вірних анкетних даних паро порушника.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Пінчука М.А. в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 - змінити, виключивши з її мотивувальної частини відомості про встановлення судом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння.

Особу, відносно якої складено постанову вірно іменувати, як « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Азербайджан, РНОКПП НОМЕР_2 ».

В решті постанову місцевого суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СуддяД. С. Сиволап