Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №730/1716/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 730/1716/25

Головуючий у першій інстанції – Ріхтер В. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1335/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої-судді Шитченко Н.В.,

суддів Луговця О.А., Супруна О.П.,

із секретарем Зіньковець О.О.,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Ялтушівська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національна академія аграрних наук України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Ялтушівської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України на рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ялтушківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (далі ЯДСС ІБКіЦБ НААН України), в якому, збільшивши позовні вимоги, просив стягнути на його користь з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2024 року по 12 січня 2026 року у розмірі 1 264 749,85 грн, а також моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 липня 2022 року ОСОБА_1 призначено на посаду виконуючого обов`язки директора ЯДСС ІБКіЦБ НААН України до призначення директора у встановленому законом порядку. 14 травня 2024 року позивача звільнено за прогул на підставі наказу НААН України № 216-к.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року у справі № 730/779/24-ц відмовлено у задоволення позову ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року у справі № 730/779/24-ц скасовано рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року та ухвалено нове, яким визнано незаконним та скасовано наказ НААН України № 216-к від 14 травня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_2 », поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ЯДСС ІБКіЦБ НААН України.

Позивач зазначав, що на час звернення до суду ЯДСС ІБКіЦБ НААН України та НААН України не вирішено про виплату йому заборгованості по середньому заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 квітня 2024 року по 12 січня 2026 року у розмірі 1 264 749,85 грн.

Ураховуючи, що незаконне звільнення позивача відбулось 11 квітня 2024 року, тобто тривало майже 19 місяців, що заподіяло шкоди його репутації, авторитету в очах колишніх колег та друзів, з-поміж інших і близьких осіб, втрату нормальних життєвих зв`язків та вимагало додаткових зусиль для організації життя, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь моральну шкоду, яку оцінив у розмірі 50 000 грн.

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ЯДСС ІБКіЦБ НААН України на користь ОСОБА_1 заборгованість з середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2024 року по 12 січня 2026 року у розмірі 1 264 749,85 грн, а також моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн. Визначено, що при виплаті суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід здійснити утримання податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ЯДСС ІБКіЦБ НААН України в дохід держави судовий збір у розмірі 12 540,40 грн.

В апеляційній скарзі ЯДСС ІБКіЦБ НААН України, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем безпідставно пред`явлено вимоги лише до ЯДСС ІБКіЦБ НААН України, оскільки кадровим органом щодо посади позивача є НААН України, накази про звільнення/поновлення видавались саме цією установою. Відповідач не перешкоджає виконанню рішення суду, оскільки не є суб`єктом, який порушив трудові права ОСОБА_1 .

Скаржник, заперечуючи проти стягнення з нього моральної шкоди, посилався на те, що позивачем не надано доказів спричинених йому моральних страждань, порушення його звичайного укладу життя, погіршення стану здоров`я і взаємин з оточуючими та близькими особами, або інших негативних наслідків, як про це зазначено у позові. Розрахунки відповідності визначеної у позові суми моральної шкоди відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 , НААН України у встановлений судом строк не надходив.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 червня 2026 року розгляд справи призначено на 11:00 09 вересня 2026 року.

08 вересня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» скерував заяву про розгляд справи без його участі та адвоката Білогруда Д.О.

У судове засідання учасники справи або їх представники, які належним чином повідомлені про розгляд справи (т. 2 а.с. 126-129), не з`явилися.

За змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Отже, апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ЯДСС ІБКіЦБ НААН України належить задовольнити частково, а рішення суду змінити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції частково таким вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 поновлено на посаді ЯДСС ІБКіЦБ НААН України на підставі рішення суду, виплат за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням позивач не отримував. Суд виснував про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2024 року по 12 січня 2026 року у сумі 1 264 749,85 грн.

Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення моральної шкоди, врахувавши обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав ОСОБА_1 , зокрема заподіяння шкоди його репутації, авторитету в очах колег та друзів, з-поміж інших і близьких до нього осіб, а також тривалу невиплату коштів за час вимушеного прогулу, що спричинило втрату нормальних життєвих зв`язків, вимагало додаткових зусиль для організації життя, суд першої інстанції погодився з розміром моральної шкоди, яку позивач визначив у сумі 50 000 грн.

З такими висновками суду першої інстанції частково не погоджується апеляційний суд.

У справі встановлено, 26 липня 2022 року на підставі наказу НААН України № 197-к ОСОБА_1 тимчасово призначено на посаду виконуючого обов`язки директора ЯДСС ІБКіЦБ НААН України до призначення директора у встановленому законом порядку (т. 1 а.с. 13).

14 вересня 2023 року на підставі наказу НААН України № 262-к ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов`язки директора ЯДСС ІБКіЦБ НААН України на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України (т. 1 а.с. 14).

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 травня 2024 року у справі № 730/1130/23, позовні вимоги ОСОБА_1 до НААН України про поновлення на роботі задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ НААН України № 262-к від 14 вересня 2023 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ЯДСС ІБКіЦБ НААН України (т. 1 а. с. 15-18, 19-28).

07 грудня 2023 року НААН України видано наказ № 327-к про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ЯДСС ІБКіЦБ НААН України (т. 1 а. с. 29).

15 січня 2024 року на підставі наказу НААН України № 9-к ОСОБА_1 звільнено із посади виконуючого обов`язки директора ЯДСС ІБКіЦБ НААН України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (т. 1 а. с. 30).

Рішенням Борзнянського районного суду Чернігівської області від 05 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 червня 2024 року у справі № 730/235/24, позовні вимоги ОСОБА_1 до НААН України про поновлення на роботі задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ НААН України від 15 січня 2024 року № 9-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ЯДСС ІБКіЦБ НААН України (т. 1 а. с. 31-35, 36-45).

На виконання вказаного судового рішення 11 квітня 2024 року НААН України видано наказ № 168-к про скасування наказу НААН України від 15 січня 2024 року № 9-к «Про звільнення Половіка»; про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ЯДСС ІБКіЦБ НААН України (т. 1 а. с. 46).

08 травня 2024 року позивача ознайомлено з нотаріально засвідченим наказом НААН України від 11 квітня 2024 року № 168-к про поновлення на роботі (т. 1 а.с. 47).

14 травня 2024 року на підставі наказу НААН України № 216-к ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов`язки директора ЯДСС ІБКіЦБ НААН України на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, а саме відсутність на роботі 17-19 квітня 2024 року, 22 квітня 2024 року, 23 квітня 2024 року, 09 травня 2024 року, 10 травня 2024 року, 13 травня 2024 року (т. 1 а.с. 48).

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року у справі 730/779/24-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки ЯДСС ІБКіЦБ НААН України за прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП України), згідно наказу НААН України від 14 травня 2024 року № 216-к «Про звільнення ОСОБА_2 », з 14 травня 2024 року на 16 травня 2024 року (т. 1 а.с. 49-55).

Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17 червня 2026 року у справі № 730/779/24-ц, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником – адвокатом Мельником М.С., задоволено. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 березня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ НААН України № 216-к від 14 травня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_2 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ЯДСС ІБКіЦБ НААН України (т. 1 а.с. 176-181).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул – це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Положення статті 235 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймається судом одночасно з рішенням про поновлення на роботі. Якщо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при поновленні на роботі відбулось не у повному обсязі, працівник з урахуванням змісту статті 235 КЗпП України не позбавлений процесуальної можливості заявити таку вимогу за окремим позовом.

Нормами КЗпП України передбачено випадки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема у разі поновлення на роботі вирішується питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, (стаття 235 КЗпП України), та оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника (стаття 236 КЗпП України).

У цій справі час вимушеного прогулу, за який ОСОБА_1 просить стягнути середній заробіток, складається з двох періодів: з 15 травня 2024 року (дата його незаконного звільнення) по 18 листопада 2025 року (дата ухвалення Київським апеляційним судом постанови у справі № 730/779/24-ц), тобто за час вимушеного прогулу при поновленні позивача на роботі внаслідок незаконного звільнення (стаття 235 КЗпП України), а також з 19 листопада 2025 року по 12 січня 2026 року, тобто за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на посаді (стаття 236 КЗпП України).

Оскільки ОСОБА_1 поновлено на роботі постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року і під час розгляду цієї справи ним не заявлялись позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відтак висновок районного суду про наявність правових підстав для оплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 15 травня 2024 року по 18 листопада 2025 року є обґрунтованим.

Водночас при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за період з 19 листопада 2025 року по 12 січня 2026 року, тобто за час затримки виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, судом першої інстанції не враховано наступне.

Матеріалами справи підтверджено, 11 лютого 2026 року Печерським районним судом міста Києва (на підставі постанови Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року у справі № 730/779/24-ц) видано виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки директора ЯДСС ІБКіЦБ НААН України, за яким боржником зазначено НААН України (т. 2 а.с. 33).

На час розгляду цієї справи постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року у справі № 730/779/24-ц не виконано, позивача не поновлено на посаді виконуючого обов`язки ЯДСС ІБКіЦБ НААН України.

Частиною сьомою статті 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (стаття 236 КЗпП України).

Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом статті 236 КЗпП України слід уважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення. Виконати рішення суду про поновлення позивача на роботі має відповідач, визначений боржником за виконавчим листом (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 711/8446/16-ц (провадження № 14-37цс19), постанови Верховного Суду: від 29 вересня 2021 року у справі № 511/1284/19 (провадження № 61-6184св21), від 14 грудня 2022 року у справі № 501/4019/21-ц, провадження № 61-9103св22), від 21 червня 2023 року у справі № 461/7423/21 (провадження № 61-872св23) та інші).

Тобто законодавець передбачив обов`язок роботодавця добровільно та негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення й без звернення працівника, що унормовано, крім наведених вище норм права, також Конституцією України, статтею 18 ЦПК України. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися (див.: постанову Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц).

Виконати рішення суду про поновлення позивача на роботі має установа, визначена боржником за виконавчим листом. За виданим 11 лютого 2026 року Печерським районним судом міста Києва виконавчим листом боржником визначено НААН України. Відтак апеляційний суд погоджується з твердженнями скаржника про те, що відповідачем при вирішенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку, пов`язаного із затримкою виконання рішення суду, має бути не лише ЯДСС ІБКіЦБ НААН України, а і НААН України.

У цій справі НААН України бере участь як третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Зазначене унеможливлює ухвалення рішення щодо її прав та обов`язків, зокрема перешкоджає суду встановити обставини поважності/неповажності причин невидання наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі, як підставу для стягнення середнього заробітку. Сторонами не оспорюється, що до компетенції ЯДСС ІБКіЦБ НААН України питання винесення наказу про поновлення позивача на роботі не належить.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем.

У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача/позивачів залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, від 27 липня 2021 року у справі № 431/1397/20, від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, від 03 серпня 2023 року у справі № 759/1587/21.

Отже, встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Установивши, що позивачем пред`явлено позов в частині стягнення середнього заробітку за період з 19 листопада 2025 року по 12 січня 2026 року не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема без залучення до участі у справі як співвідповідача НААУ України як боржника, на якого покладено обов`язок безпосередньо виконати рішення про поновлення позивача на роботі, апеляційний суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити через неналежний суб`єктний склад.

Висновки по суті вирішення спору щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог про стягнення середнього заробітку у зв`язку з невиконанням судового рішення за період з 19 листопада 2025 року по 12 січня 2026 року мають бути зроблені судами лише за належного суб`єктного складу її учасників. З огляду на це колегія суддів не надає правову оцінку доводам позову та апеляційної скарги в цій частині вимог. Зазначене не позбавляє ОСОБА_1 права у визначеному законом порядку звернутись із зазначеними позовними вимогами до належних відповідачів.

Середній заробіток визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 3 047,59 грн, що підтверджено довідкою ЯДСС ІБКіЦБ НААН України від 13 вересня 2023 року (т. 1 а.с. 103).

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 травня 2024 року по 18 листопада 2025 року становить 1 209 893,23 грн (3 047,59 х 397 днів = 1 209 893,23).

Отже, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого з ЯДСС ІБКіЦБ НААН України на користь ОСОБА_1 , зменшивши розмір стягнення з 1 264 749,85 грн до 1 209 893,23 грн, а також період стягнення – з 15 травня 2024 року по 18 листопада 2025 року.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги ЯДСС ІБКіЦБ НААН України щодо вирішення вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 50 000 грн, апеляційний суд виходить з такого.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя (ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Stankov v. Bulgaria», заява № 68490/01, пункт 62, 12 липня 2007 року).

Гроші є еквівалентом моральної шкоди. Кошти як загальний еквівалент всіх цінностей в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен хоча б наближено бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. Під час визначення компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, а при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

Верховний Суд у постанові від 13 серпня 2020 року у справі № 127/16375/19 зазначив, що захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь моральну шкоду, яку оцінив у 50 000 грн. Обґрунтовуючи ці вимоги, зазначав, що незаконне звільнення тривало майже 19 місяців, що вплинуло на його репутацію, авторитет в очах колишніх колег, друзів та родини, відбулася втрата нормальних життєвих зв`язків, виникла потреба докладати додаткові зусилля для організації життя.

Матеріалами цієї справи спростовуються твердження ЯДСС ІБКіЦБ НААН України щодо недоведеності спричинення моральної шкоди та вини відповідача у завданні заявнику моральної шкоди, оскільки незаконне звільнення позивача, яке ініційовано ЯДСС ІБКіЦБ НААН України, підтверджено постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17 червня 2026 року у справі № 730/779/24-ц.

З урахуванням вимог розумності і справедливості, конкретних обставин цієї справи, характеру та обсягу немайнових втрат позивача, доводів позову щодо обґрунтування заявленого розміру шкоди, колегія суддів вважає, що достатньою компенсацією відшкодування моральних страждань буде стягнення на користь ОСОБА_1 40 000 грн.

Виходячи з наведеного, рішення суду належить також змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, стягнутої з ЯДСС ІБКіЦБ НААН України на користь ОСОБА_1 , зменшивши розмір стягнення з 50 000 грн до 40 000 грн.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача 1 264 749,85 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 50 000 грн моральної шкоди, а всього 1 314 749,85 грн, що є вимогами майнового характеру.

За подання позову до сплати належав судовий збір у розмірі 10 517,99 грн (1 314 749,85 х 1% х 0,8 = 10 517,99). ОСОБА_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (т. 1 а.с. 10).

Оскільки апеляційний суд змінює розмір стягнутого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, задовольняючи частково позовні вимоги на 95,06% (1 249 893,23 грн від заявлених вимог 1 314 749,85 грн), належить також змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутого зі ЯДСС ІБКіЦБ НААН України в дохід держави судового збору, зменшивши його суму з 12 540,40 грн до 9 998,40 грн.

За подання апеляційної скарги до сплати підлягав судовий збір у розмірі 15 776,99 грн (1 314 749,85 х 1% х 150% х 0,8 = 15 776,99).

Копіями платіжних інструкцій № 2272 від 22 квітня 2026 року, № 2273 від 22 квітня 2026 року, № 2274 від 22 квітня 2026 року підтверджено сплату ЯДСС ІБКіЦБ НААН України 29 581,88 грн, 1 664,00 грн та 1 664,00 грн відповідно судового збору за подання апеляційної скарги, а загалом 32 909,88 грн, тобто у розмірі більшому, ніж визначено законом. Переплата коштів у виді судового збору при поданні апеляційної скарги становить 17 132,89 грн (32 909,88 – 15 776,99 = 17 132,89). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, відтак відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою.

Оскільки апеляційну скаргу ЯДСС ІБКіЦБ НААН України задоволено на 4,94% та позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, скаржнику пропорційно розміру задоволених вимог належить компенсувати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 779,38 грн (15 776,99 х 4,94% : 100% = 779,38) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ялтушівської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України – задовольнити частково.

Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2026 року в частині вирішення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку у за період з 19 листопада 2025 року по 12 січня 2026 року – скасувати, відмовивши у задоволенні цих вимог.

Рішення Борзнянського районного суду Чернігівської області від 25 березня 2026 року змінити.

Зменшити розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який стягнуто з Ялтушівської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 , з 1 264 749,85 грн до 1 209 893,23 грн, період стягнення – з 15 травня 2024 року по 18 листопада 2025 року, розмір моральної шкоди – з 50 000 грн до 40 000 грн.

Зменшити розмір судового збору, який стягнуто з Ялтушівської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України в дохід держави, з 12 540,40 грн до 9 998,40 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Компенсувати Ялтушівській дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 779,38 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді О.А. Луговець

О.П. Супрун