Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №766/7464/19 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

іменем України

справа №766/7464/19

провадження № 22-ц/819/1225/26

09 вересня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О. (суддя – доповідач),

судді: Радченко С.В.,

Склярська І.В.,

секретар судового засідання: Манько К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2026 року, постановлене під головуванням судді Шестакової Я.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради про припинення права на частку у спільному майні,

встановив:

Зміст позовних вимог

В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , в якому просив припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ; визнати за позивачем в цілому право власності на зазначену квартиру; вирішити питання розподілу судових витрат.

Позов мотивований тим, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 29 жовтня 2014 року, частково визнаних недійсними рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 15 березня 2016 року (справа №667/1849/15-ц) та договору дарування 1/3 частини квартири від 29 жовтня 2014 року він є власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 .

На підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 15 березня 2016 року відповідач - неповнолітня ОСОБА_2 , є власником 1/3 частини зазначеної квартири. Тобто, спірна квартира перебуває у спільній частковій власності сторін, однак фактично позивач користується нею одноособово.

Позивач значив, що спірна квартира є неподільною, частка відповідачки не може бути виділена в натурі, а спільне володіння та користування квартирою є неможливим. Припинення права власності відповідача на належну їй 1/3 частину квартири не завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки ОСОБА_2 забезпечена іншим житлом за адресою: АДРЕСА_2 .

В березні 2019 року законний представник відповідачки – ОСОБА_3 звернулася до виконавчого комітету Корабельної районної у м. Херсоні ради із заявою про надання дозволу на відчуження належної відповідачу 1/3 частини квартири, яка задоволена рішенням від 13 березня 2019 року № 51.

Також законний представник відповідача направила позивачу повідомлення від 15 серпня 2019 року про намір продати належну ОСОБА_2 частину квартири за ціною, яка є явно завищеною, оскільки згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи від 05 квітня 2019 року, вартість 1/3 частини квартири становила 130 814,00 грн. Пославшись на наведені обставини та положення статті 365 ЦК України, просив позов задовольнити.

Рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/3 частку квартири, загальною площею 46,11 кв. м, житловою площею 26,71 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири, загальною площею 46,11 кв. м, житловою площею 26,71 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановлено виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 130814 (сто тридцять тисяч вісімсот чотирнадцять) гривень 00 копійок, внесену ОСОБА_1 13 січня 2021 року на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації у Херсонській області в якості компенсації вартості 1/3 частки нерухомого майна.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1308,14 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції встановив, що частка відповідача у нерухомості є незначною, спільне володіння та користування сторін майном є неможливим, можливість реального поділу квартири відсутня. Після набуття права власності на 1/3 частину спірної квартири ОСОБА_2 фактично не користувалася нею, а з кінця серпня 2015 року у квартирі за домовленістю з ОСОБА_1 проживають сторонні особи. Доказів того, що відповідачка здійснювала користування спірною квартирою, брала участь у її утриманні або несла витрати, пов`язані з утриманням спільного майна, суду не надано.

ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах доньки під час її неповноліття, а згодом і сама ОСОБА_2 після досягнення повноліття подали заяви про визнання позову та згоду на припинення права власності відповідача на 1/3 частину квартири за умови виплати грошової компенсації у розмірі 130 814,00 грн.

Суд ввважав, що припинення частки ОСОБА_2 на квартиру, яка складає 1/3 частину із виплатою її вартості, не призведе до порушення прав та інтересів відповідача.

В якості компенсації вартості частки відповідача в нерухомому майні, суд призначив до виплати на користь ОСОБА_2 130 814,00 грн, внесених позивачем на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Херсонській області згідно платіжного доручення №1806536622 від 13 січня 2022 року.

Доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2026 року в частині розміру виплати грошової компенсації відповідачу та винести в цій частині нове рішення з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 13 січня 2025 року, а саме виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 61 434,00 грн, внесену ним 13 січня 2021 року на депозитний рахунок ТУ ДСА у Херсонській області, в якості компенсації вартості 1/3 частки нерухомого майна. Повернути позивачу різницю в розмірі 69 380,00 грн з внесених ним 13 січня 2021 року коштів на депозитний рахунок ТУ ДСА у Херсонській області.

В обґрунтування скарги зазначив, що 15 січня 2025 року ним була подана до суду заява, в які заявлено клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження у справі та прийняття заяви про зміну предмету позову в частині визначення ринкової вартості 1/3 частини квартири станом на 12 січня 2025 року в розмірі 61 434,00 грн.

Ухвалою суду від 22 квітня 2025 року у задоволені зазначеного клопотання відмовлено. Постановлюючи цю ухвалу, суд вказав, що розгляд справи триває з 2019 року, підготовче провадження у справі закрито ухвалою від 13 січня 2020 року за згодою представника позивача, підстави для повернення до стадії підготовчого провадження відсутні, оскільки в клопотанні не наведено обставин, які б перешкоджали ОСОБА_1 заявити відповідне клопотання у підготовчому провадженні у встановленні законом строки.

Послався на те, що саме тривалий розгляд справи і став підставою для подачі клопотання про часткову зміну предмету позову, оскільки зміна кон`юнктури ринку нерухомості в м.Херсоні станом на день подання клопотання по відношенню до дати звернення до суду потягло необхідність приведення позовних вимог до реальної вартості спірної частини нерухомого майна.

Правова позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Розгляд справи судом апеляційної інстанції

В судовому засідання суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 – адвокат Риженко Д.О. просив апеляційну скаргу задовольнити.

В заявах від 27 серпня та 31 серпня 2026 року ОСОБА_2 та Іщенко Н.В. просили розгляд справи провести у їхню відсутність.

Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність не з`явившихся сторін.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом в межах доводів апеляційної скарги

Згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи №24 від 05 квітня 2019 року, проведеної на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 становить 130 814,00 грн. (т.1 а.с.28-71).

13 січня 2021 року ОСОБА_1 внесено на депозит суду 130 814,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням №1806536622 (т.1 а.с.123).

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01 серпня 2019 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у справі призначалося на 23 січня; 06 квітня; 23 вересня 2020 року та ухвалою суду від 13 січня 2021 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до розгляду (т.1 а.с. 74, 93, 122, 127).

14 січня 2025 року представник позивача – адвокат Риженко Д.О. подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив розглянути питання повернення до стадії підготовчого провадження, пославшись на необхідність частково змінити предмет позову з урахуванням дійсної ринкової вартості 1/3 частини спірної квартири, визначеною станом на 12 січня 2025 року в розмірі 61 434,00 грн. До заяви додав висновок судової оціночно-будівельної експертизи №2 від 12 січня 2025 року проведеної на замовлення ОСОБА_1 , згідно якого ринкова вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 станом на січень 2025 року становить 61 434,00 грн. (т.1 а.с.191-226).

21 січня 2025 року ОСОБА_3 подала письмові заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні заяви про зміну предмету позову та критично оцінити висновок експерта №2 від 12 січня 2025 року як такий, що є необ`єктивним, упередженим та штучно викривляє дійсну вартість майна, яке є власністю відповідача, за відсутності порівняльного аналізу вартості квартир в аналогічних за місцем розташування будинках, з урахуванням їхніх технічних характеристик (т.1 а.с.228).

Ухвалою суду від 22 квітня 2025 року у задоволенні клопотання сторони позивача про повернення до стадії підготовчого провадження у справі та прийняття заяви про зміну предмету позову відмовлено (т.1 а.с.250).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21), суд зазначив: «За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України».

Відповідно до частини другої статті 189 ЦПК України, підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Ураховуючи, що підготовче провадження у справі було завершено 13 січня 2021 року, а заява про зміну предмету позову подана позивачем 14 січня 2025 року, тобто після закриття підготовчого провадження, суд першої інстанції з дотриманням приписів пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України правомірно відмовив у задоволенні заяви про повернення до стадії підготовчого провадження у справі та прийняття заяви про зміну предмету позову.

Разом із цим, на думку колегії суддів, зміна вартості спірного нерухомого майна не є зміною предмету позову, як стверджує скаржник, адже предмет позову – припинення частки відповідача у спільній частковій власності залишився незмінним.

За загальним правилом вартість спірного майна визначається за погодженням між сторонами, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Під дійсною вартістю спірної частки майна розуміється грошова сума, за яку ця частка може бути проданою в даному населеному пункту чи місцевості.

У справі встановлено, що на підтвердження зміни вартості 1/3 частини квартири позивач надав висновок судової оціночно-будівельної експертизи №2 від 12 січня 2025 року проведеної на замовлення ОСОБА_1 , згідно якого ринкова вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 станом на січень 2025 року становить 61 434,00 грн.

У висновку від 12 січня 2025 року експерт зазначив, що у зв`язку із збільшенням активності бойових дій на Півдні України, безпосереднє обстеження об`єкту не проводилось, а висновок складений за наданими вихідними даними. При визначенні вартості спірної квартири експерт послався на пошкодження заповнення віконних прорізів, відсутність скління квартири, закриття віконних прорізів листами фанери. Також врахував, що стіни будівлі, в якій розташована квартира, мають механічні пошкодження, спричинені постійними обстрілами. Фізичний знос досліджуваної квартири може складати 60%, що відповідає незадовільному технічному стану, але розрахунки фізичного зносу та технічні характеристики об`єкту, які вплинули на розрахунок не наведено. Експерт застосував порівняльний аналіз подібного майна за місцем його розташування, фізичними та функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Для порівняння була взята інформація з газети «Із рук в руки», «Авізо» за січень 2025 року, а також опитування фірм, які займаються продажем нерухомості. В порівняльній таблиці наведено 6 об`єктів нерухомості, з яких 4 квартири в будинках з пошкодженим дахом; 1 квартира під ремонт; 1 квартира потребує капітального ремонту. Вартість запропонованих для порівняння об`єктів становила від 10 000 до 5 000 доларів США. Висновок не містить вмотивованих доводів з огляду на технічні характеристики квартири, які вплинули на визначення коригувань вартості об`єкту дослідження та були взяті експертом за основу. При цьому експерт послався на те, що експлуатація квартири буде можлива лише після виконання робіт з влаштування заповнення віконних порізів, відновлення оздоблення, відновлення всіх внутрішніх комунікацій та встановлення санітарно-технічного обладнання.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Відповідно до пункту 15 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Аналіз висновку судової оціночно-будівельної експертизи №2 від 12 січня 2025 року дає підстави вважати, що експертна оцінка спірного нерухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб`єкт оціночної діяльності взагалі не здійснював огляду нерухомого майна, що могло вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до оцінки майна за заниженою ціною. Цей висновок не містить доказів підтвердження пошкоджень або руйнації об`єкту дослідження, серед яких відсутність скління/обладнання в квартирі, пошкодження будинку тощо, на які послався експерт здійснивши оцінку майна.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що під час проведення оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності було порушено положення Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, що є підставою для визнання такої оцінки майна недійсною.

За обставинами справи колегія суддів констатує, що здійснивши процесуальну дію щодо перерахування на депозитний рахунок суду 130 814,00 грн., як компенсації вартості належної відповідачу частки у праві власності, ОСОБА_1 погодився, що дійсна вартість спірного нерухомого майна становить вказану суму. Подальші обставини обумовлені збройною агресією РФ, є тимчасовим чинником та за відсутності належних та допустимих доказів щодо зниження вартості майна, не впливають на погоджену сторонами в ході розгляду справи вартість майна, яка підлягає компенсації на користь відповідача.

За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи в оскарженій частині судового рішення, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи апеляційної скарги, об`єктивно оцінивши надані сторонами належні, допустимі та достовірні докази як кожний окремо, так і у їхній сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в межах доводів скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2026 року в оскарженій частині, як такого що постановлено з додержанням вимог закону, при правильному застосованні норм матеріального та процесуального права.

Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 09 червня 2026 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 14 вересня 2026 року.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: С.В. Радченко

І.В. Склярська